Коротко:
- Олександр Сергійович Симчишин — міський голова Хмельницького з листопада 2015 року, переобраний у 2020-му з рекордними 86,83 % голосів.
- Народився 4 листопада 1980 року в селі Йосипівка на Хмельниччині, кандидат історичних наук, виходець із ВО «Свобода».
- За роки каденції місто отримало значні інвестиції в інфраструктуру, транспорт і підтримку Сил оборони.
- Бюджет громади на 2026 рік становить 4,7 мільярда гривень, з яких сотні мільйонів спрямовані на оборону.
- Є і критика: витрати на благоустрій, контроль над інформаційним простором і кадрові рішення.
- Сьогодні Симчишин залишається одним із найдовше працюючих мерів обласних центрів України.
Хто зараз керує Хмельницьким? Це питання часто звучить у пошуку, особливо коли люди цікавляться місцевою владою, підтримкою війська чи просто хочуть зрозуміти, як живе обласний центр. Відповідь проста: з 17 листопада 2015 року міським головою є Олександр Сергійович Симчишин. Він уже понад десять років на цій посаді і пройшов через мирний період, а тепер — через повномасштабну війну.
Його шлях не з типових «партійних функціонерів». Колишній викладач історії, кандидат наук, людина, яка вийшла з націоналістичного середовища, змогла здобути дуже високу підтримку виборців. У 2020 році результат 86,83 % став одним із найвищих серед усіх обласних центрів. Зараз, у 2026-му, він продовжує працювати в умовах воєнного стану, коли місцеві вибори не проводяться.
Нижче — докладний розбір: хто він такий, звідки взявся, що вдалося зробити, які є слабкі місця і що відбувається в місті під його керівництвом.
Біографія Олександра Симчишина
Народився 4 листопада 1980 року в селі Йосипівка тодішнього Старосинявського району. Батько — інженер, мати — вчителька української мови. Школу в Старій Синяві закінчив із золотою медаллю. Уже тоді перемагав на олімпіадах з історії.
У 1997 році вступив на історичний факультет Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету (нині національний університет імені Івана Огієнка). Закінчив із відзнакою, увійшов до десятки кращих студентів-істориків України. Після аспірантури у 2007 році захистив кандидатську дисертацію. Тема стосувалася діяльності місцевих осередків політичних партій початку ХХ століття.
Працював учителем у Пасічнянському навчально-виховному комплексі, потім викладачем і доцентом кафедри правознавства в Хмельницькому інституті соціальних технологій Університету «Україна». Був деканом одного з факультетів. Паралельно займався громадською і політичною діяльністю.
У 2010 році став депутатом Хмельницької міської ради від ВО «Свобода». У квітні 2014-го призначений першим заступником голови Хмельницької обласної державної адміністрації. З жовтня 2014-го по березень 2015-го тимчасово виконував обов’язки голови ОДА.
Одружений зі Світланою. Подружжя виховує трьох синів. У деклараціях згадуються земельна ділянка і житловий будинок у Хмельницькому, а також автомобіль.
Як став мером і як утримує підтримку
У жовтні 2015 року Симчишин висунувся від «Свободи» і в другому турі набрав майже 60 % голосів. Переміг тодішнього виконуючого обов’язки Костянтина Чернилевського. У 2020-му вже в першому турі отримав 86,83 % — найвищий результат серед мерів обласних центрів на тих виборах.
Секрет такої підтримки багато хто пояснює простими речами: видимі результати на місцях, активна комунікація в соцмережах і відсутність сильної опозиції. У місті з’явилися нові тролейбуси, відремонтовані дороги, спортивні майданчики, оновлені школи й садочки. До війни Хмельницький кілька разів потрапляв у топ найкомфортніших міст України, а в 2021 році отримав Приз Європи від Ради Європи.
Після 24 лютого 2022 року пріоритети змінилися. Тепер основний акцент — підтримка Сил оборони. У бюджеті на 2026 рік на ці цілі закладено сотні мільйонів гривень. Місто купує дрони, автомобілі, допомагає родинам військових, виділяє кошти на житло. У серпні 2026-го, наприклад, громада передала військовим понад 300 FPV-дронів. Раніше передавали пікапи, мінібуси, обладнання.
Що зроблено за роки роботи
Якщо говорити про довоєнний період, то найбільше помітні зміни в транспорті та інфраструктурі. Закупили десятки нових тролейбусів, частина з автономним ходом. Відремонтували сотні вулиць. З’явилися сучасні громадські простори, спортивні об’єкти. Відновили футбольний клуб «Поділля».
У сфері освіти — ремонти шкіл і садочків, доплати педагогам. У 2025–2026 роках місто продовжує виділяти кошти на муніципальні надбавки освітянам і працівникам культури.
Екологія і комуналка — окрема тема. Триває робота над сміттєпереробним комплексом і рекультивацією полігону. Працюють центри управління відходами, куди люди приносять вживані речі. У місті активно займаються енергоефективністю і когенерацією.
Під час війни додалися нові напрямки: житло для внутрішньо переміщених осіб (європейські партнери виділили кілька мільйонів євро), підтримка родин загиблих і полонених, обладнання укриттів.
У практиці місцевого самоврядування помітно, що мер особисто багато часу проводить у соцмережах. Щоденні звіти, фото з об’єктів, прямі ефіри. Це створює відчуття постійної присутності влади. Дехто вважає це сильним боком, інші — надмірним піаром.
Критика і спірні моменти
Не все однозначно. Одна з найвідоміших історій — «туалети за мільйон». Громадська вбиральня на Соборній площею близько 8 квадратних метрів коштувала майже 950 тисяч гривень. Інший об’єкт вийшов ще дорожчим. Критики називають це неефективним витрачанням коштів.
Є питання щодо тендерів і зв’язків депутатів із підрядниками. Розслідування фіксували постачання товарів від близьких до команди мера бізнесменів. Також лунали звинувачення в надмірному контролі над інформаційним простором: білборди з «соціальною рекламою», звільнення працівників за «лайки» під критичними дописами.
У 2025–2026 роках з’явилися матеріали про те, що місто фактично перетворилося на майданчик особистого бренду мера. Сам Симчишин відповідає, що вітання і звіти — нормальна світова практика, а основні кошти йдуть на реальні потреби громади і війська.
Варто зазначити: офіційних судових вироків щодо корупції щодо самого мера немає. Більшість критики залишається на рівні журналістських розслідувань і публікацій у місцевих і всеукраїнських медіа.
Бюджет, зарплата і декларації
За 2025 рік Олександр Симчишин задекларував дохід близько 1,184 мільйона гривень. Це зарплата на посаді мера. У попередні роки сума була меншою. На початку 2026-го в декларації з’явилися зміни: продаж рухомого майна і аванс на нове авто.
Бюджет Хмельницької громади на 2026 рік — 4,7 мільярда гривень. З них значна частина йде на освіту (субвенція з держбюджету близько мільярда), підтримку оборони (понад 500 мільйонів) і соціальні програми. Міський голова неодноразово наголошував, що пріоритет — Сили оборони і захист людей.
За спостереженнями, у Хмельницькому відносно стабільно працює комунальна сфера порівняно з багатьма іншими обласними центрами. Хоча проблеми зношеності мереж і тарифи, звісно, нікуди не зникли.
Що далі
Поки триває воєнний стан, місцеві вибори не проводяться. Симчишин залишається на посаді. Його команда контролює більшість у міській раді. Основні виклики на найближчі роки очевидні: продовження підтримки війська, відновлення інфраструктури, робота з внутрішньо переміщеними особами, енергетична стійкість і підготовка до післявоєнного періоду.
Хмельницький під керівництвом Симчишина став одним із прикладів, коли місцева влада вміє швидко перемикатися з мирних проєктів на військові. Водночас залишаються питання прозорості витрат і політичної конкуренції. Це типові проблеми багатьох українських міст, де одна команда працює довго і без сильної опозиції.
Якщо хочете стежити за рішеннями міської влади — найкращий спосіб дивитися офіційний сайт Хмельницької міської ради та сторінки мера в соцмережах. Там регулярно з’являються звіти про бюджетні витрати, передачу техніки військовим і поточні роботи в місті. Саме так зараз виглядає реальна місцева політика в умовах війни.
