Коротко:
- Міським головою Нікополя з грудня 2020 року є Олександр Іванович Саюк.
- Народився 14 грудня 1973 року саме в Нікополі, має юридичну освіту.
- До політики був підприємцем у сфері пасажирських перевезень.
- Місто майже щодня потерпає від російських обстрілів з лівого берега Дніпра.
- У жовтні 2025 року Нікополю присвоїли звання «Місто-герой України».
- Влада зосереджена на захисті людей, відновленні житла та роботі критичної інфраструктури.
Олександр Саюк — людина, яка вже шостий рік очолює одне з найгарячіших міст Дніпропетровщини. Нікополь стоїть за чотири кілометри від окупованого лівого берега, і з 12 липня 2022 року російські війська майже щодня б’ють по ньому артилерією та дронами. У таких умовах міський голова — це не просто чиновник, а людина, яка щодня вирішує, як тримати місто живим.
Багато хто шукає інформацію про мера саме зараз, бо хоче зрозуміти, хто приймає рішення про укриття, відновлення будинків, допомогу переселенцям і захист від FPV-дронів. Саюк не з’являється в телевізорі щовечора, але його Telegram-канал і пресконференції — один із головних джерел оперативної інформації для нікопольців.
У цій статті зібрано перевірені факти про біографію, шлях до посади, роботу під обстрілами та те, як місто виживає четвертий рік війни. Без пафосу і без вигаданих історій — лише те, що підтверджується офіційними джерелами та місцевими медіа.
Хто такий Олександр Саюк: біографія і шлях до крісла мера
Олександр Іванович Саюк народився 14 грудня 1973 року в Нікополі. Місто завжди було його домом. Після школи закінчив місцевий сільськогосподарський технікум, а вже в дорослому віці, у 2011 році, отримав диплом Національного університету «Одеська юридична академія» за спеціальністю правознавство.
З червня 1998 до грудня 2015 року працював як фізична особа-підприємець. Основний напрямок — пасажирські перевезення міським і приміським транспортом. Паралельно займався торгівлею, орендою нерухомості та навіть мав стосунок до фітнес-клубів. У 2010 році очолював громадську організацію «Нікопольська асоціація автомобільних перевізників пасажирів».
Політична кар’єра почалася раніше. У 2006 році безуспішно балотувався до Верховної Ради від Блоку Юрія Кармазіна. У 2010–2015 роках був депутатом Нікопольської міської ради від Партії регіонів. У 2015-му перейшов до партії «Відродження», знову став депутатом і одразу секретарем міської ради. Цю посаду займав до 2020 року.
На місцевих виборах 2020 року Саюк йшов від партії «За майбутнє». У першому турі набрав 21,86 % голосів. У другому турі 22 листопада 2020-го переміг кандидата від «Слуги народу» Руслана Олійника з результатом 54,64 % (12 533 голоси). 4 грудня 2020 року офіційно приступив до обов’язків міського голови.
За спостереженнями місцевих журналістів, Саюк ніколи не був «парадним» мером. Ще до війни він більше займався господарськими питаннями, ніж яскравими заявами. Після 24 лютого 2022 року стиль лише закріпився: короткі зведення, цифри руйнувань, списки допомоги.
Нікополь під обстрілами: що робить міська влада
Перший удар по Нікополю російські війська завдали 12 липня 2022 року. Відтоді місто майже щодня під вогнем. Основні загрози — ствольна артилерія, реактивні системи і, особливо останніми роками, FPV-дрони. У 2025 році зафіксували 4325 обстрілів — у півтора раза більше, ніж роком раніше. Загинуло 31 цивільна людина, поранення отримали 310.
Станом на середину 2025 року з початку повномасштабного вторгнення в Нікополі загинуло щонайменше 87 мирних мешканців, понад 660 отримали поранення. Пошкоджено понад 610 багатоквартирних будинків і більше 6500 приватних домоволодінь. Ці цифри озвучував сам Саюк на пресконференціях.
Що робить влада в таких умовах? По-перше, щоденна ліквідація наслідків. Комунальники працюють під обстрілами, наскільки дозволяє безпекова ситуація. По-друге — захист. У місті встановили десятки фортифікаційних споруд на зупинках, збільшили кількість укриттів. На 2025 рік у Нікополі було 167 укриттів, з них 83 комунальні. Плюс 18 мобільних. У 2026-му в бюджет заклали близько 30 мільйонів гривень на антидронові сітки.
Бюджет 2026 року — ще один показник, як місто планує життя. Власні доходи громади прогнозують на рівні 884–941 мільйона гривень. Основні витрати — захищені статті (зарплати освітянам, медикам, комунальникам), підтримка водоканалу, ліквідація наслідків обстрілів (55 мільйонів) і допомога людям на оренду житла.
У практиці місцевої влади часто доводиться обирати між ремонтом даху після прильоту і сіткою над дорогою. Саюк неодноразово казав, що закрити все місто сітками неможливо — ні фінансово, ні технічно. Тому працюють точково: найжвавіші ділянки, місця скупчення людей, під’їзди до лікарень.
Щоденна робота мера в умовах війни
Олександр Саюк веде публічний Telegram-канал, де майже щодня публікує зведення. Типова структура: скільки атак, чи є поранені, що пошкоджено, куди звертатися за допомогою. Гарячі лінії міської ради працюють цілодобово: 0 800 504 105, 068 495 25 84 та 0566 69 60 61.
Крім оперативки, мер займається:
- координацією відновлення житла після обстрілів;
- підтримкою комунальних підприємств (особливо водоканал і енергетика);
- допомогою внутрішньо переміщеним особам — у місті їх зареєстровано близько 5,5 тисяч;
- програмами лікування і реабілітації для поранених цивільних і військових;
- міжнародними контактами (Нікополь має партнерські зв’язки з кількома європейськими містами).
У 2025 році місту вдалося зберегти роботу п’яти комунальних медичних закладів і майже весь кадровий склад — понад тисячу медиків. Це не дрібниця, коли частина лікарів виїхала, а навантаження на тих, хто залишився, зросло.
Один із помітних моментів — 1 жовтня 2025 року. Указом Президента Нікополю присвоїли почесну відзнаку «Місто-герой України». Це не просто нагорода. Для місцевих це визнання того, що місто тримається, коли багато хто вже б давно виїхав.
Як змінилася громада і що далі
До повномасштабного вторгнення в Нікополі проживало близько 100–105 тисяч людей. Зараз, за оцінками місцевої влади, залишається приблизно 50–60 тисяч. Багато хто виїхав, але частина повернулася, і ще прибувають переселенці з ще гарячіших територій.
Місто не завмерло. Працюють підприємства (хоч і не в повному обсязі), школи перейшли на змішаний формат, лікарні приймають пацієнтів. Комунальні служби ремонтують мережі після кожного удару. У 2026 році продовжують встановлювати антидронові сітки і розширювати мережу укриттів.
Саюк неодноразово підкреслював просту річ: головне — щоб люди залишалися. А для цього потрібні світло, вода, можливість отримати зарплату і хоч якусь безпеку. Все інше — вторинне.
У практиці роботи прифронтових міст видно одну закономірність. Там, де мер відкрито говорить цифри і не ховає проблеми, довіра вища. Саюк обрав саме цей стиль. Не завжди комфортний для влади, але зрозумілий людям, які щоранку чують вибухи.
Що варто знати нікопольцям і тим, хто цікавиться містом
Якщо ви живете в Нікополі або маєте тут родичів, основні канали інформації — офіційний сайт міської ради та Telegram-канал мера. Там найшвидше з’являються дані про обстріли, відключення, роздачу води чи гуманітарну допомогу.
Для тих, хто хоче допомогти — місцеві волонтерські ініціативи і комунальні підприємства постійно потребують матеріалів для ремонтів і захисту. Бюджет обмежений, тому будь-яка підтримка відчутна.
Нікополь сьогодні — це приклад міста, яке не здалося. Не через гучні заяви, а через щоденну, часто непомітну роботу комунальників, медиків, рятувальників і тих, хто залишається. Мер у цій системі — координатор, а не супергерой. І саме так він себе позиціонує.
Якщо шукаєте актуальну інформацію про ситуацію в місті — стежте за офіційними зведеннями. Якщо цікавить історія або біографія керівництва — тепер ви знаєте основні факти. А головне — пам’ятайте, що за кожною цифрою руйнувань стоять конкретні люди, які продовжують жити і працювати під обстрілами.
