Коротко:
- Міський голова Миколаєва з листопада 2015 року — Олександр Федорович Сєнкевич, народжений 4 лютого 1982 року в Миколаєві.
- Двічі обраний мером: у 2015-му (наймолодший мер обласного центру на той момент) і в 2020-му.
- Під час повномасштабного вторгнення залишився в місті, координував оборону та критичну інфраструктуру.
- Ключові виклики: відновлення водопостачання після пошкодження водогону, підтримка Сил оборони, прозорість бюджету та міжнародна допомога.
- Має освіту в галузі комп’ютерних наук і ступінь кандидата економічних наук.
- Місто отримало звання «Місто-герой України» за стійкість у 2022 році.
Мер Миколаєва — це не просто посада в міській раді. У прифронтовому місті півдня України вона означає щоденну відповідальність за життя сотень тисяч людей під обстрілами, без стабільної води, з постійною загрозою енергодефіциту. З 2015 року цю посаду обіймає Олександр Сєнкевич. Він прийшов у політику з IT-бізнесу і став одним із тих місцевих керівників, чия робота добре помітна саме під час війни.
Сьогодні ми розберемо, хто такий нинішній мер, як він прийшов до влади, що вдалося зробити за роки керівництва і з якими проблемами місто стикається зараз. Без зайвого пафосу, тільки факти і контекст.
Хто такий Олександр Сєнкевич
Олександр Федорович Сєнкевич народився 4 лютого 1982 року в Миколаєві. Усе дитинство і юність пройшли в цьому місті. Закінчив місцеву школу № 10, потім навчався в Миколаївському муніципальному колегіумі. Вищу освіту здобув у двох закладах: у 2004 році закінчив Миколаївський державний університет імені Петра Могили (факультет комп’ютерних наук), а в 2007-му — Інститут прикладного системного аналізу КПІ в Києві. У 2020 році захистив кандидатську дисертацію з економіки.
Кар’єра почалася з викладання. З грудня 2002 року він викладав у миколаївській філії Комп’ютерної академії «ШАГ». Потім пішов у бізнес. З 2005 по 2015 рік працював у ТОВ «Квадролоджик» — спочатку інженером-програмістом, потім директором. Паралельно керував іншими компаніями, пов’язаними з програмуванням і IT-послугами. У 2014 році заснував громадську організацію «Голос громади» — саме з неї і почався його шлях у місцеву політику.
Одружений, має двох дітей. Дружина з дітьми на початку повномасштабного вторгнення виїхала з міста, сам мер залишився. За його словами, «капітан останнім залишає корабель». У практиці місцевого самоврядування такі рішення часто визначають, чи довіряють люди керівнику в кризові моменти.
Як став мером і перші роки на посаді
У травні 2014 року Сєнкевич уже балотувався на посаду міського голови, але тоді посів лише п’яте місце. У листопаді 2015-го ситуація змінилася. Він йшов від «Самопомочі» і в другому турі набрав 54,9 % голосів (понад 80 тисяч), перемігши кандидата від «Опозиційного блоку». На той момент йому було 33 роки — він став наймолодшим мером обласного центру в Україні.
Перші роки на посаді запам’яталися боротьбою з незаконними МАФами. За рік демонтували десятки кіосків і рекламних конструкцій. Місто почало більш системно працювати з відкритими даними. У 2017 році міська рада спробувала достроково припинити його повноваження, визнавши роботу незадовільною. Суд у 2018 році скасував це рішення, і Сєнкевич повернувся на посаду.
У 2020 році його знову обрали мером. Цього разу він балотувався вже від партії «Пропозиція» і впевнено переміг у другому турі. З того часу він безперервно керує містом.
Миколаїв під час війни: роль мера
24 лютого 2022 року змінило все. Миколаїв став одним із ключових рубежів на півдні. Російські війська намагалися швидко взяти місто, щоб відкрити шлях на Одесу. Місцева влада разом із військовими і територіальною обороною організувала оборону. Мости готували до підриву, місто переводили в режим виживання.
Сєнкевич залишився в Миколаєві. Він публічно відкидав будь-які пропозиції про капітуляцію і координував роботу комунальних служб, евакуацію, забезпечення укриттів. Місто пережило десятки днів інтенсивних обстрілів. За даними місцевої влади, до звільнення Херсона в листопаді 2022-го Миколаїв майже не мав днів без атак. У березні 2022-го Президент присвоїв місту звання «Місто-герой України».
Один із найважчих ударів по цивільній інфраструктурі — знищення водогону, яким місто отримувало прісну воду з Дніпра. Після цього Миколаїв майже три роки жив на технічній воді з Південного Бугу. Солона вода швидко руйнувала труби. Замінити всю мережу одразу було неможливо. Довелося бурити свердловини, ставити мобільні очисні, залучати міжнародну допомогу.
У 2025 році нарешті запустили новий водогін. Будівництво фінансувалося переважно з державного бюджету. Паралельно місто залучало кошти від NEFCO, уряду Данії, ЄБРР та інших партнерів на ремонт мереж і встановлення індивідуальних теплових пунктів. Станом на 2026 рік якість води покращилася, але повністю питною її ще не всюди визнають. Роботи з модернізації очисних тривають.
Що робить міська влада зараз
Пріоритети 2025–2026 років, за звітами мера, виглядають так:
- Підтримка Сил оборони. Тільки в 2025 році місто спрямувало близько 150 мільйонів гривень на допомогу військовим, зокрема на FPV-дрони.
- Енергонезалежність. Встановлення генераторів, розвиток локальних джерел живлення.
- Медицина і освіта. Школи працюють у змішаному або дистанційному форматі залежно від безпекової ситуації. Укриття продовжують облаштовувати.
- Житлово-комунальне господарство. Ремонт доріг, демонтаж незаконних конструкцій, робота з безпритульними тваринами.
- Прозорість. Миколаїв одним із перших в Україні почав публікувати дані про міжнародну допомогу у машиночитаному форматі.
У січні 2026 року Сєнкевич вперше за чотири роки війни провів відкриту апаратну нараду з журналістами. Це був сигнал про повернення до більш публічного стилю роботи. Водночас бюджет міста залишається напруженим — багато коштів іде на безпеку і критичну інфраструктуру.
Міжнародна співпраця і плани відновлення
Миколаїв активно працює з іноземними партнерами. Серед постійних — Данія, яка допомагала з очисними системами і укриттями в школах. Є угоди з європейськими містами-побратимами. Мер регулярно бере участь у конференціях з відновлення України, де презентує проєкти міста.
Серед довгострокових планів — створення індустріальних парків, розвиток портової логістики, модернізація житлового фонду. Місто хоче стати пілотним проєктом з прозорого обліку збитків від війни. Для цього використовують цифрові карти інфраструктури, які почали створювати ще до 2022 року.
У практиці місцевого керівництва помітно, що Сєнкевич намагається поєднувати оперативне управління кризою з підготовкою до післявоєнного розвитку. Це не завжди виглядає гладко — критика щодо темпів ремонту мереж, зарплат чиновників чи окремих земельних рішень з’являється регулярно. Але місто продовжує функціонувати.
Що варто знати миколаївцям і тим, хто стежить за містом
Офіційна інформація публікується на сайті Миколаївської міської ради (mkrada.gov.ua) і в Telegram-каналі мера. Там же з’являються звіти про роботу, оголошення про відключення води чи світла, списки МАФів на демонтаж.
Якщо ви живете в Миколаєві або плануєте повертатися, варто стежити за:
- графіками подачі води та електроенергії;
- роботою укриттів і пунктами незламності;
- програмами підтримки переселенців і військових;
- відкритими даними про витрати міського бюджету.
Мер Миколаєва сьогодні — це людина, яка вже понад десять років керує великим портовим містом і майже п’ять із них — в умовах постійної військової загрози. Його стиль — прагматичний, з акцентом на цифровізацію і міжнародні зв’язки. Чи вистачить цього для повноцінного відновлення — покаже час. Поки що місто тримається.
Якщо хочете глибше розібратися в конкретних проєктах чи цифрах бюджету — дивіться офіційні звіти міської ради. Вони дають більше деталей, ніж будь-які огляди.
