Скромне біле полотнище з льону, розписане олійними фарбами приблизно у 1649 році, сьогодні лежить під склом Військового музею Стокгольма — і це єдина реліквія, яку дослідники впевнено пов’язують саме з великим гетьманом. На ньому хрест, срібний півмісяць ріжками догори, десять шестикутних зірок у колі та загадкова абревіатура Б.Х.Г.ЕК.МЛО.ВЗ, що розшифровується як «Богдан Хмельницький Гетьман Єго Королівської Милості Війська Запорозького».
Шлях цього стяга драматичний: ймовірно втрачений козаками під Берестечком 1651 року, він опинився у Швеції як воєнний трофей під час другої польсько-шведської війни 1655–1660 років і вперше згаданий у реєстрі трофеїв шведських королів 1685-го. Його нетипова вертикальна форма та намальовані, а не вишиті символи досі живлять суперечки про автентичність.
Якщо коротко відповісти на головне питання — це особистий бойовий знак гетьмана доби Хмельниччини, поєднання християнської та давньоруської символіки, що уцілів у вирі воєн і повернувся до української пам’яті лише наприкінці XX століття.
Лютий 1648-го. На Микитинській Запорозькій Січі чигиринський сотник стає гетьманом Війська Запорозького, і, за однією з версій, саме під час цієї церемонії йому вручають хоругву. Далі починається велика війна — Жовті Води, Корсунь, Пилявці, тріумфальний в’їзд до Києва. А потім настає 1651 рік і трагічна Берестецька битва, де козацьке військо зазнало тяжкої поразки в болотах над Стиром. Історики припускають, що саме там полотнище й загубилося, перейшовши з рук у руки разом з іншими трофеями.
Як одна хоругва пережила століття воєн
Дорога прапора до Стокгольма скидається на пригодницький роман. Після Берестечка він, найімовірніше, потрапив до польського обозу, а через кілька років, коли шведська армія Карла Х Густава прокотилася територією Речі Посполитої під час так званого «Потопу», реліквія опинилася серед військової здобичі. Так козацька святиня осіла за тисячі кілометрів від рідних степів.
Перша письмова згадка про неї фігурує в реєстрі трофеїв шведських королів, датованому 1685 роком. Відтоді полотнище століттями зберігалося у фондах, поки наприкінці 1990-х його не «віднайшов» для української науки старший науковий співробітник Інституту історії України Юрій Савчук, який разом зі шведською дослідницею Євою Турек ретельно описав і атрибутував пам’ятку. За роки роботи з козацьким прапорництвом я не раз переконувався: саме такі архівні «повернення» переписують наше уявлення про минуле яскравіше, ніж десятки підручників.
Прапор Богдана Хмельницького — єдина зі збережених гетьманських реліквій, яку вчені вважають справді автентичною, а не пізнішою реконструкцією чи копією.
У 2002 році, а згодом у 2004–2005-х, шведська сторона привозила полотнище до України. Тоді ж працівники Національного музею історії України виготовили точну копію, яка стала частиною експозиції. Виставки відвідали сотні тисяч людей — для багатьох то була перша нагода побачити справжній знак гетьманської влади, а не його зображення в книжці.
Що насправді зображено на полотнищі
Перше, що впадає в око — стриманість. Центральну частину зшито з двох шматків білого льону, а композицію не вишивали шовком, як велося в козацькій традиції, а нанесли олійними фарбами. На білому тлі чітко проступає коло (дослідники описують його то як овал) діаметром близько 60 см, у яке вписано великий хрест.
Перш ніж перейти до переліку, варто зафіксувати головні елементи композиції, бо саме їхнє поєднання робить цей знак унікальним:
- Хрест — масивний, золотий, із червоною обвідкою, головна вісь усієї емблеми та осердя християнської ідеї стяга.
- Зірки — десять шестикутних: вісім золотих (по чотири обабіч хреста) і дві червоні, що, ймовірно, мали окреме символічне навантаження.
- Півмісяць — срібний горизонтальний молодик ріжками догори, розміщений під хрестом.
- Літери — золоті кириличні знаки в кутах і червоні всередині кола, що складають ім’я та титул гетьмана.
- Лиштва — за реконструкцією, полотнище мало малинову (червону) облямівку по периметру.
Кольори тут не випадкові. Червоний і білий вважалися «класичними бойовими барвами» першої половини козацької доби, тож вибір палітри сам по собі промовляє про войовниче призначення хоругви. Цікаво, що за збереженими акварелями первісні відтінки полотнища були радше червоно-жовтогарячими, а нинішній «коричневий» вигляд — це наслідок старіння тканини й фарб за майже чотири століття.
Розшифровка абревіатури Б.Х.Г.ЕК.МЛО.ВЗ
Найзагадковіша деталь для непідготовленого ока — низка літер довкола кола. Вони не декоративні: це стиснений до ініціалів повний титул гетьмана. Щоб було зрозуміліше, розкладемо абревіатуру на складники.
| Літери | Розшифрування | Що означає |
|---|---|---|
| Б. Х. | Богдан Хмельницький | Ім’я та прізвище гетьмана |
| Г. | Гетьман | Найвищий військовий і політичний титул |
| ЕК. МЛО. | Єго Королівської Милості | Вказівка на формальне підданство польському королю |
| В. З. | Війська Запорозького | Назва козацької військово-політичної організації |
Разом виходить: «Богдан Хмельницький Гетьман Єго Королівської Милості Війська Запорозького». Формулювання про «королівську милість» відображає політичну реальність 1649 року — після Зборівської угоди гетьман юридично залишався підданим Речі Посполитої, хоч фактично будував власну державу. Дрібні розбіжності в передачі літер по різних публікаціях (наприклад, МЛО чи МЛС) пояснюються тим, що напис нанесено від руки й місцями потертий.
Мова символів: хрест, півмісяць і зірки
Чому хрест, місяць і зорі опинилися поруч? Це не примха художника, а ціла світоглядна система. Композиція «хрест над горизонтальним півмісяцем» була однією з найпоширеніших на козацьких корогвах і, найімовірніше, прийшла до запорожців ще з княжої доби. Козацька старшина пишалася давньоруським родоводом і навіть вважала себе нащадками шляхетних воїнів-сарматів — про це є письмові згадки самого Хмельницького.
Дослідники пропонують кілька прочитань. За однією версією, хрест над півмісяцем — це хрест-якір, давній символ віри й надії на спасіння, тоді як десять зірок у колі тлумачать як солярні знаки, що означають божественне сяйво. За іншою — та сама комбінація символізувала не лише Господнє покровительство над козацькою спільнотою, а й право козаків вільно жити на землі предків.
Поєднання хреста й півмісяця на козацьких прапорах трактують як знак цивілізаційного пограниччя, де українське козацтво століттями стояло на межі християнського та мусульманського світів.
Шестикутна зірка теж має глибоке коріння. У християнській традиції її пов’язують зі з’єднанням божественної та людської природи, а в народних віруваннях, які понад століття тому фіксував етнограф Хведір Вовк, зоря символізувала людську душу: народжується нова зірка — народжується людина, падає зоря — хтось відходить. Щоразу, коли я показую відвідувачам репродукцію цього полотнища, саме історія про «зорі-душі» зачіпає людей найдужче — бо за сухою геральдикою раптом проступає жива народна філософія.
Герб «Абданк» і чому його плутають із прапором
Тут варто розвіяти поширене непорозуміння. Багато хто ототожнює особистий стокгольмський прапор із родовим гербом Хмельницьких — але це різні речі. Герб, відомий як «Абданк» («Авданк», «Габданк»), належав до польської геральдичної системи: червоний щит із фігурою у формі латинської літери W, інколи увінчаною хрестом, що робило його схожим на герб «Сирокомля».
Цей герб справді з’являвся на іншому, білому знамені гетьмана — за свідченнями сучасників, під час урочистого в’їзду під Львовом 1655 року перед Хмельницьким несли червоний прапор, бунчук і стяг із зображенням архангела Михаїла, а на білій тканині було вигаптувано саме «Абданк із хрестом». Біле знамено з родовим гербом мало промовистий зміст — воно засвідчувало, що гетьман є одноосібним і незалежним правителем України.
Знавець української геральдики Олег Однороженко обстоює думку, що герб Хмельницьких має самобутнє походження й лише штучно був переосмислений у рамках річпосполитської традиції як «Абданк». Аргумент простий: у польському «Абданку» хреста немає, а в гербі Хмельницьких він присутній, що зближує його радше з «Сирокомлею». Тож коли ви бачите в інтернеті «прапор Богдана Хмельницького» з W-подібною фігурою — це герб, а не та сама стокгольмська реліквія.
Чому довкола реліквії стільки суперечок
Попри всю символічну вагу, автентичність полотнища час від часу ставлять під сумнів — і небезпідставно. Скептики звертають увагу на кілька невідповідностей козацькій традиції, які варто розглянути окремо.
- Вертикальна форма. Гетьманські й загалом військові козацькі прапори зазвичай були горизонтальними — витягнутими прямокутниками, часто з вирізом-«косицею». Стокгольмське полотнище має радше вертикальну конфігурацію, що випадає із загальної картини.
- Розпис замість вишивки. Ініціали, титул і символи нанесено олійними фарбами, а не вишито шовковими нитками, як належало пишній гетьманській корогві.
- Підкреслена скромність. Грубий льон, зшитий із двох шматків, різко контрастує з багатством, до якого зобов’язував статус найвищого правителя.
- Можливе призначення. Через це окремі дослідники припускають, що перед нами не парадна корогва, а радше невеликий прапорець чи значок певного підрозділу — приміром, гетьманської варти.
Водночас саме скромність може бути аргументом «за». Вручення прапора відбувалося на Січі під час молебню, і за однією з гіпотез композиція полотнища перегукується з виглядом надбаневого хреста Микитинської Покровської церкви, де козацтво обирало гетьмана. Похідний, а не парадний знак, нашвидкуруч розписаний перед битвою, логічно вписується в реалії воєнного 1648–1649 років. До цієї проблематики зверталися такі науковці, як Ю. Савчук, В. Панченко, В. Карпов, М. Жуковський та інші, проте остаточної крапки в дискусії досі немає.
Щоб наочно побачити, наскільки реліквія вибивається з ряду, порівняймо її з типовою гетьманською корогвою тієї доби.
| Ознака | Стокгольмський прапор | Типова козацька корогва |
|---|---|---|
| Форма | Радше вертикальна, з укосом | Горизонтальна, прямокутна, часто з косицею |
| Техніка | Розпис олійними фарбами | Вишивка шовком, гаптування |
| Матеріал | Білий льон із двох шматків | Дорогий шовк, китайка, оксамит |
| Загальне враження | Стримане, майже похідне | Пишне, парадне, коштовне |
Джерела даних: Інститут історії України; науковий журнал «Освіта регіону». Саме зіставлення цих ознак показує, чому атрибуція пам’ятки потребувала окремого дослідження, а не обмежилася простим описом.
Цікаві факти про прапор гетьмана
За роки досліджень довкола цієї реліквії накопичилося чимало деталей, які рідко потрапляють у короткі довідки. Ось найцікавіші з них:
- Прапор уперше згаданий у шведському реєстрі трофеїв ще 1685 року — задовго до того, як про нього дізналися українські історики.
- Діаметр центрального кола з композицією — близько 60 см, тобто емблема займає майже все полотнище.
- Дослідник Іван Крип’якевич ще на початку XX століття присвятив реліквії окрему працю під назвою «Прапор Богдана Хмельницького».
- У музеї Богдана Хмельницького в Чигирині експонується точна реконструкція полотнища роботи реставраторки Тетяни Мілюженко, виготовлена коштом місцевого підприємця.
- Під час гостин реліквії в Україні у 2002 році виставки відвідали близько пів мільйона людей.
Реконструкції та сучасне життя пам’ятки
Оригінал і досі належить шведській державній колекції, тож фізично повернути його в Україну поки що не вдалося. Натомість живуть копії та реконструкції. Найвідомішу — для Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» — створила реставраторка Національного музею історії України Тетяна Мілюженко: біле полотнище, оздоблене по периметру червоною лиштвою, дбайливо відтворює первісний задум.
Символіка гетьманської хоругви не залишилася музейною абстракцією. Образ хреста, півмісяця та зірок, як і родовий знак Хмельницьких, активно використовувався в українській визвольній символіці XX століття, а відлуння козацьких корогв легко впізнати в гербах і прапорах сучасних областей — від Полтавщини до Рівненщини. Для тих, хто сьогодні замовляє репродукцію або хоче розібратися в темі, кілька практичних орієнтирів стануть у пригоді: звертайте увагу на правильну абревіатуру Б.Х.Г.ЕК.МЛО.ВЗ, не плутайте особистий прапор із гербом «Абданк» і пам’ятайте, що достовірне зображення спирається саме на стокгольмський оригінал, а не на пізніші фантазійні варіанти. І коли наступного разу натрапите на біле полотнище з хрестом і молодиком ріжками догори, ви вже знатимете, скільки історії, віри й невисловлених таємниць ховається за цими кількома намальованими символами.
