Завод Bayraktar під Києвом втілює багаторічну співпрацю між Туреччиною та Україною у сфері оборонних технологій. Проєкт компанії Baykar обіцяв локальне виробництво сучасних безпілотників, створення сотень робочих місць та передачу технологій українським інженерам. Попри ракетні удари 2025 року, турецька сторона чітко заявила: плани не змінюються.
У центрі історії — шлях Baykar від невеликої стамбульської майстерні до одного з провідних світових виробників бойових дронів. Bayraktar TB2, що став легендою українського неба у 2022 році, довів ефективність асиметричної зброї. Завод у Київській області мав стати технологічним мостом, який посилить оборонну незалежність України.
Ця стаття розкриває повну хронологію проєкту, технічні особливості дронів, деталі будівництва, наслідки атак та перспективи відновлення. Ви дізнаєтеся, чому цей завод важливий не лише для виробництва, а й для стратегічного партнерства двох країн.
Витоки легенди: як Baykar пройшла шлях від автозапчастин до світового лідера
У 1984 році механік Оздемір Байрактар заснував у Стамбулі невелику компанію Baykar Makina. Спочатку вона виготовляла прецизійні деталі для автомобільної промисловості. Сини — Халук та Сельчук — привнесли нове бачення. Сельчук Байрактар, який навчався в Массачусетському технологічному інституті, переконав батька змінити напрямок на безпілотні системи.
Перший турецький БПЛА Bayraktar Mini надійшов на озброєння у 2007 році. У 2014-му здійснив перший політ TB2 — апарат середньої висоти з великою тривалістю польоту. Компанія швидко масштабувалася. Санкції західних постачальників двигунів та оптики лише прискорили перехід на повністю вітчизняні компоненти: двигун TEI-PD170, камеру Aselsan CATS, власні системи зв’язку.
Сьогодні головний кампус Baykar в районі Есеньюрт (Стамбул) — один з найбільших у світі центрів виробництва дронів. Площа закритих приміщень перевищує 100 000 м². Тут поєднують дослідницький центр, складальні цехи та випробувальні стенди. У 2023 році виторг компанії сягнув близько 2 мільярдів доларів, переважна частина — від експорту.
Bayraktar TB2: технічне серце проєкту
TB2 — це класичний MALE-БПЛА (середньої висоти, великої тривалості). Розмах крил — 12 метрів, довжина — 6,5 метра, максимальна злітна маса — 700 кг. Корисне навантаження до 150 кг. Двигун внутрішнього згоряння потужністю 100 к.с. забезпечує крейсерську швидкість близько 130 км/год і тривалість польоту понад 20 годин (рекордні польоти сягали 27 годин).
Апарат оснащений потрійною резервною системою керування польотом, інерційною навігацією та сенсорним злиттям даних. На борту — електрооптична/інфрачервона камера з лазерним далекоміром (Aselsan ASELFLIR 500 або аналоги). Чотири точки підвіски дозволяють нести розумні боєприпаси MAM-L та MAM-C, протитанкові ракети L-UMTAS або мініатюрні крилаті ракети Kemankeş.
Україна отримала перші TB2 ще у 2019 році. У 2022-му дрони стали однією з найефективніших систем на фронті: знищували командні пункти, зенітні комплекси «Бук» і «Тор», колони техніки та кораблі. Пізніше через посилення російської ППО та РЕБ роль змістилася більше на розвідку, але цінність платформи не зменшилася. Саме цей досвід підштовхнув до ідеї локального виробництва.
Рішення про завод у Київській області
Ідея з’явилася ще у 2022 році. Україна потребувала надійного джерела дронів, а Туреччина — стратегічного партнера в Європі. У лютому 2024 року (за деякими даними, підготовка велася з літа 2023-го) компанія офіційно розпочала будівництво на околиці Києва.
Планували працевлаштувати близько 500 осіб. Річна потужність — до 120 апаратів (ймовірно TB2 або TB3). Будівля мала стати не просто складальною лінією, а повноцінним центром з інтеграцією авіоніки, випробуваннями та навчанням персоналу. Це означало реальну передачу технологій і створення української компетенції у виробництві сучасних БПЛА.
Хід будівництва та випробування 2025 року
До середини 2025-го об’єкт був готовий на 80 %. Замовили обладнання, пройшли навчання перші групи українських фахівців. Запуск планували на серпень 2025 року.
У ніч на 28 серпня 2025 року російські ракети завдали удару по майже готовому заводу. За повідомленнями українських джерел та очевидців, пошкоджень зазнали виробничі приміщення. Це був уже четвертий удар по об’єкту за пів року. Жертв серед персоналу не зафіксували.
Генеральний директор Baykar Халук Байрактар в інтерв’ю українським медіа чітко заявив: оцінку пошкоджень завершено, відновлення триває за планом. «Сталь, бетон і будівлі можна відбудувати наново. Важливіша наша воля та віра в цей проєкт. Жодна ракета не зашкодить нашій дружбі».
Технологічний процес майбутнього виробництва
На головному заводі в Стамбулі процес виглядає так: композитні фюзеляжі виготовляють у спеціальних цехах з автоклавним формуванням. Двигуни, авіоніку та сенсори інтегрують на конвеєрі. Кожен апарат проходить наземні випробування систем, а потім — льотні тести на власному аеродромі.
Для українського заводу планували аналогічну схему з акцентом на локалізацію. Українські інженери мали опанувати складання, налаштування програмного забезпечення та обслуговування. Це не просто гвинтики — це повний цикл від приймання комплектуючих до здачі готового дрона замовнику.
Цікаві факти
- Рекорд витривалості — TB2 одного разу провів у повітрі понад 27 годин без посадки, встановивши національний рекорд Туреччини.
- «Народний Байрактар» — у червні 2022 року українці за три дні зібрали понад 600 мільйонів гривень на три дрони для ЗСУ. Кампанія стала одним з найяскравіших прикладів народної підтримки.
- Подолання санкцій — після 2020 року, коли Канада та Великобританія припинили постачання двигунів та оптики, Baykar за 6–8 місяців повністю замінила імпортні вузли турецькими аналогами.
- Глобальне лідерство — за словами Халука Байрактара, компанія контролює близько 60 % світового ринку бойових БПЛА і втричі перевищує за обсягами найближчого американського конкурента.
- 500 робочих місць — саме стільки фахівців планували працевлаштувати на київському заводі. Це не лише інженери, а й технологи композитів, програмісти, льотні інструктори.
- TB3 та корабельна авіація — нова модифікація TB3 створювалася спеціально для базування на турецькому десантному кораблі TCG Anadolu. Вона має складані крила та посилену конструкцію.
- Власний двигун — компанія інвестує 300 мільйонів доларів у розробку турбореактивного двигуна для перспективних апаратів Kızılelma та Akinci.
Перспективи відновлення та ширший контекст
Після жовтневих заяв 2025 року Baykar підтвердила: відновлення пошкоджених цехів — пріоритет. Деякі джерела станом на 2026 рік зазначають, що повноцінний запуск відкладено через воєнні реалії, однак роботи тривають. Компанія розглядає можливість розширення номенклатури — від класичних TB2 до більш сучасних платформ.
Для України це означає не просто нові дрони. Це досвід організації високотехнологічного виробництва, створення ланцюжків постачання та підготовки кадрів. У світі, де дрони стали ключовим елементом сучасної війни, здатність самостійно виготовляти та модернізувати такі системи — стратегічна перевага.
Завод Bayraktar — це не лише цегла та верстати. Це історія про те, як технології, довіра та спільна мета перемагають навіть прямі удари. Попри все, проєкт живе і продовжує розвиватися.
