Коротко:
- Народилася 31 січня 1956 року в Москві, померла 16 серпня 2017-го в Німеччині від раку шлунка.
- Не мала акторської освіти, але зіграла понад півсотні ролей і зняла кілька повнометражних стрічок.
- Стала відомою після мелодрами «Вийти заміж за капітана» (1985).
- Як режисерка працювала з Ральфом Файнсом у картині «Дві жінки» (2014).
- Мати трьох доньок, одна з яких — дружина хокеїста Олександра Овечкіна.
Віра Глаголєва — ім’я, яке для багатьох асоціюється з тендітними, але сильними жіночими образами радянського та пострадянського кіно. Акторка без диплома театрального вишу, майстер спорту зі стрільби з лука, режисерка, яка знімала з Ральфом Файнсом. Її шлях виглядає майже випадковим: після школи потрапила на «Мосфільм», і все змінилося.
Сьогодні її картини й ролі продовжують дивитися. Хтось шукає улюблені мелодрами 80-х, хтось цікавиться режисерськими роботами. Нижче — зібрана за відкритими джерелами історія життя, творчості й особистих обставин Віри Віталіївни Глаголєвої.
Дитинство, спорт і випадковий дебют
Віра Віталіївна Глаголєва народилася 31 січня 1956 року в Москві. Батько, Віталій Павлович, викладав фізику та біологію. Мати, Галина Наумівна, працювала вчителькою молодших класів, пізніше була заступником директора Палацу піонерів. Сім’я жила спочатку біля Патріарших ставків, потім переїхала в Ізмайлово. Кілька років у дитинстві провела в НДР, куди батьків відправили на роботу.
У юності серйозно займалася стрільбою з лука. Виступала за юнацьку збірну Москви і до 16–17 років отримала звання майстра спорту. Про акторську кар’єру тоді навіть не думала. Після школи планувала щось пов’язане зі спортом або звичайною роботою.
У 1974 році подруга привела її на «Мосфільм». Там шукали дівчину на головну роль у картині Родіона Нахапетова «На край світу…». Віра прочитала текст, і її затвердили. Фільм вийшов у 1975-му. Так почалася кар’єра, хоча професійної освіти вона так і не здобула. За спостереженнями багатьох, хто з нею працював, природна кіногенічність і внутрішня стриманість замінили їй роки навчання в інституті.
У практиці кіно часто трапляється, що саме «непрофесіонали» приносять свіжі інтонації. З Глаголєвою так і сталося. Її героїні рідко були гучними. Частіше — тихі, вразливі, але з характером.
Найвідоміші ролі та шлях акторки
Після дебюту пішли інші роботи. У 1977-му — «У четвер і більше ніколи» (роль Варі). Потім «Вороги», «Не стріляйте в білих лебедів» (Нонна), «Торпедоносці» (Шура). У середині 80-х прийшла широка популярність.
Картина Віталія Мельникова «Вийти заміж за капітана» (1985) зробила Глаголєву однією з улюблених акторок того часу. Вона зіграла фотокореспондентку Олену. За опитуванням журналу «Советский экран» її визнали найкращою акторкою 1986 року. Фільм зібрав мільйони глядачів.
Серед інших помітних робіт:
- «Парасолька для наречених» (1986)
- «Без сонця» (1987)
- «Бідна Саша» (1997) — роль матері
- «Жінок ображати не рекомендується» (1999)
- Серіал «Маросейка, 12» (2000)
Усього в акторському доробку понад 50 робіт. Вона грала і в театрі — в антрепризах. У 1995 році отримала звання заслуженої артистки Росії, у 2011-му — народної артистки Росії. Ці факти підтверджують відкриті джерела, зокрема англомовна Вікіпедія та IMDb.
За досвідом перегляду її стрічок видно: Глаголєва вміла передавати внутрішню боротьбу без зайвої театральності. Її героїні часто стояли перед вибором між почуттям і обов’язком, і ця тема проходила крізь десятиліття.
Режисерська робота: від дебюту до міжнародного проекту
На початку 90-х Віра Глаголєва перейшла за камеру. Дебютною режисерською роботою став фільм «Зламане світло» (1990–1991). Потім були «Замовлення» (2005), «Чортове колесо» (2006), «Одна війна» (2009).
«Одна війна» розповідала про жінок, які після війни опинилися з дітьми від німецьких солдатів на віддаленому острові. Картина отримала кілька фестивальних нагород, зокрема на Сочинському фестивалі.
Найпомітнішою режисерською роботою стала «Дві жінки» (2014) — екранізація п’єси Івана Тургенєва «Місяць у селі». У головних ролях знялися Анна Астраханцева та Ральф Файнс. Британський актор вивчав російську спеціально для цієї ролі. Стрічку показували на фестивалях, зокрема у Владивостоці та Відні. Hollywood Reporter відзначав її як роботу російської акторки-режисерки, яка змогла залучити міжнародних зірок.
Після смерті Глаголєвої вийшов фільм «Не чужі» (2018), який вона почала знімати. Його завершила продюсерка Наталія Іванова.
Особисте життя
Першим чоловіком став режисер Родіон Нахапетов. Вони познайомилися на зйомках дебютного фільму і одружилися в середині 70-х. Шлюб тривав до кінця 80-х. Народилися дві доньки — Анна (1978) і Марія (1980). Анна пішла в акторство і балет, Марія працювала з комп’ютерною графікою.
Другий шлюб — з бізнесменом Кирилом Шубським. У 1993 році народилася донька Анастасія. У 2017 році Анастасія вийшла заміж за хокеїста Олександра Овечкіна. Віра Глаголєва була на весіллі доньки за місяць до своєї смерті.
Родина тримала хворобу в таємниці. Багато хто з колег дізнавався про діагноз уже після її смерті.
Хвороба і останні роки
За даними відкритих джерел, діагноз рак шлунка поставили ще близько 2007 року. Десять років вона лікувалася, продовжувала працювати і майже нікому не розповідала. Виглядала, за спогадами сучасників, майже незмінною. У липні 2017-го танцювала на весіллі доньки. 16 серпня 2017 року померла в клініці біля Баден-Бадена в Німеччині. Їй було 61 рік.
Прощання відбулося в Центральному будинку кіно в Москві. Похована на Троєкурівському цвинтарі.
У практиці часто буває, що люди, які звикли тримати все всередині, довго приховують навіть серйозні проблеми. З Глаголєвою, схоже, так і сталося. Вона до останнього знімала і з’являлася на публіці.
Що залишилося після неї
Фільмографія Віри Глаголєвої — це кілька десятків ролей і півдесятка режисерських робіт. Найбільше її пам’ятають за образами 80-х: світлими, трохи сумними, з внутрішньою гідністю. Як режисерка вона пробувала говорити про складні теми — війну, жіночу долю, стосунки.
Сьогодні її стрічки можна знайти на різних платформах. «Вийти заміж за капітана» і «Не стріляйте в білих лебедів» досі дивляться. «Дві жінки» цікава тим, хто шукає адаптації класики з міжнародним кастом.
Якщо ви тільки відкриваєте для себе її творчість, почніть з акторських робіт середини 80-х, а потім перейдіть до режисерських. Там видно, як змінювався її погляд на історію і людей. А якщо вже знаєте основні фільми — варто подивитися «Одну війну». Вона залишається однією з найсильніших її робіт за камерою.
Життя Віри Глаголєвої показує, як випадкова зустріч на знімальному майданчику може змінити все. І як людина може працювати майже до останнього дня, навіть коли знає про хворобу. Її фільми — це те, що залишилося. Їх варто дивитися без зайвого пафосу, просто як історії про людей, які намагалися жити по-своєму.
