Су-57, відомий у кодуванні НАТО як Felon, — це російський багатоцільовий винищувач п’ятого покоління, створений у рамках програми ПАК ФА. Літак поєднує стелс-елементи конструкції, двигуни з керованим вектором тяги та інтегровану авіоніку, що дозволяє виконувати завдання з завоювання переваги в повітрі, ураження наземних і надводних цілей та подолання сучасних систем ППО.
На відміну від машин попереднього покоління, Су-57 зберігає надзвукову крейсерську швидкість без форсажу, несе озброєння у внутрішніх відсіках і здатен працювати в парі з безпілотними апаратами. Програма пройшла довгий шлях від першого польоту прототипу Т-50 у 2010 році до серійних поставок і модернізацій 2026 року, демонструючи як амбіції, так і реальні виклики російського авіабудування.
Станом на середину 2026 року парк налічує кілька десятків машин, які вже отримали бойовий досвід у Сирії та застосовуються в ході конфлікту в Україні переважно для дистанційних ударів. Це дає унікальну можливість оцінити платформу не лише за кресленнями, а й за реальними результатами.
Історія розробки: від пострадянських амбіцій до серійного літака
Коріння програми сягають кінця 1980-х, коли Радянський Союз шукав заміну Су-27. Після розпаду СРСР роботи відновили у 2001 році під назвою ПАК ФА. Сухий переміг у внутрішній конкуренції, і вже у 2004 році показали макет. Перший прототип Т-50-1 піднявся в повітря 29 січня 2010 року в Комсомольську-на-Амурі.
Випробування тривали понад десятиліття: понад 450 польотів до 2013 року, перевірка радара, надзвуку, озброєння. У лютому 2018 року кілька прототипів відправили на базу Хмеймім у Сирії для тестування в реальних бойових умовах — перевірка роботи сенсорів, пусків ракет і взаємодії з системами ППО. Це стало важливим етапом перед серійним виробництвом.
У 2019 році Міністерство оборони Росії уклало контракт на 76 серійних машин до 2028 року з метою укомплектування трьох авіаційних полків. Перші серійні літаки надійшли у 2020 році. Виробництво велося на заводі у Комсомольську-на-Амурі, але темпи часто відставали від планів через складність технологій та пізніше — через санкційні обмеження на компоненти.
Конструкція та аеродинаміка: компроміс між стелсом і надманевреністю
Су-57 має інтегральну схему планера з трапецієподібним крилом розмахом 14 метрів і кутом стріловидності передньої кромки 48 градусів. Плавні переходи між фюзеляжем і крилом зменшують кількість радарних відбиттів, а всі поверхні керування — відхильні. Хвостове оперення повністю поворотне, що підвищує ефективність на великих кутах атаки.
Саме тут проявляється головна філософія російських конструкторів: не жертвувати маневреністю заради ідеального стелсу. Двигуни з керованим вектором тяги дозволяють літаку виконувати фігури вищого пілотажу на закритих кутах атаки, коли звичайні винищувачі вже втрачають керування. Це робить Су-57 особливо небезпечним у ближньому повітряному бою, де швидкість реакції та несподіваність маневру часто вирішують результат.
Маса порожнього літака — близько 18 500 кг, нормальна злітна — 26–30 тонн, максимальна — до 35 500 кг. Довжина 19,7 м, висота 4,8 м. Такі розміри більші, ніж у F-35, але менші за класичні важкі винищувачі попереднього покоління. Композитні матеріали становлять до 25 % маси та 70 % поверхні, що знижує вагу та помітність.
Силова установка: шлях від АЛ-41Ф1 до двигунів другого етапу
Сьогодні серійні машини оснащені двома турбореактивними двигунами АЛ-41Ф1 з тягою 9500 кгс на максимальному режимі та до 15 000 кгс на форсажі кожен. Двигуни мають керований вектор тяги у двох площинах, що забезпечує унікальну керованість. Це дозволяє зберігати контроль навіть при екстремальних маневрах і сприяє швидкому набору висоти та розгону.
Новий двигун другого етапу (виріб 30 / АЛ-51Ф1 або його варіанти) проходить випробування з 2017–2025 років. Він обіцяє тягу до 16–18 тонн на форсажі, знижену питому витрату палива та кращі характеристики для тривалого надзвукового польоту без форсажу. Деякі прототипи вже літали з перспективним плоским соплом, яке зменшує інфрачервону помітність і радарну сигнатуру з задньої півсфери.
Перехід на нові двигуни — один з найскладніших етапів програми. У 2025 році поставки серійних машин навіть призупинили для глибокої модернізації. У 2026 році перші оновлені партії вже надійшли до військ з покращеними системами та розширеним арсеналом.
Стелс-технології та авіоніка: «невидимий» хижак з розумними датчиками
Зниження помітності досягається комплексом заходів: спеціальною формою планера без прямих кутів, радіопоглинальними покриттями, внутрішніми відсіками озброєння та обробкою гондол двигунів. Повітрозабірники мають особливу геометрію, що приховує лопатки компресора від радарів. Проте реальна ефективна поверхня розсіювання (ЕПР) за незалежними оцінками вища, ніж у американських F-22 та F-35, і становить орієнтовно 0,1–0,5 м² у передній півсфері залежно від ракурсу та частоти.
Головний радар Н036 «Бєлка» — активна фазована антенна решітка з понад 1500 приймально-передавальними модулями в X-діапазоні. Є бічні антени та L-діапазонні елементи в напливах крила, що розширюють можливості виявлення цілей з низькою помітністю. Оптико-локаційна станція OLS-50M забезпечує пасивне виявлення на великих відстанях, а нашоломна система відображення та два великі багатофункціональні дисплеї створюють єдину картину для пілота.
Авіоніка Су-57 орієнтована на мережецентричні операції. Літак може обмінюватися даними з іншими машинами та безпілотниками, формуючи єдине інформаційне поле. Це особливо важливо в умовах сильних радіоелектронних перешкод, де пасивні канали та штучний інтелект допомагають зберігати перевагу.
Озброєння: внутрішні відсіки та потужний арсенал
Вбудована 30-мм гармата 9А1-4071К зі скорострільністю до 1800 пострілів на хвилину — стандарт для близького бою. Основне озброєння розміщується у двох великих внутрішніх відсіках (до 700–1000 кг на одиницю) та бічних. Загальна бойова навантаження — до 10 тонн.
Для повітряного бою доступні ракети Р-77М середньої дальності, Р-37М великої дальності (понад 300 км) та ракети ближнього бою. Для наземних цілей — крилаті ракети Х-69 (створена спеціально з урахуванням можливостей Су-57), Х-38, протирадіолокаційні Х-58УШКЕ, а також керовані авіабомби КАБ-250/500. Зовнішні точки підвіски дозволяють збільшити навантаження, але підвищують помітність.
У реальних умовах конфлікту в Україні Су-57 застосовували переважно для пусків крилатих ракет з безпечної відстані. Це дозволило використовувати переваги нової авіоніки та точності в умовах радіоелектронної боротьби, хоча кількість вильотів залишалася обмеженою через невеликий парк.
Виробництво, модернізації та експортні перспективи 2026 року
За різними оцінками, до середини 2026 року російські Військово-космічні сили отримали близько 40–50 серійних Су-57 (включаючи модернізовані). У 2025 році поставки практично зупинили для переходу на оновлену конфігурацію з новими модулями радара, розширеним арсеналом та покращеними системами. У лютому 2026 року перша партія оновлених машин уже надійшла до військ.
Контракт 2019 року передбачає 76 літаків до 2028 року для трьох повних полків. Реальні темпи нижчі за заплановані через санкції та перехід на нові двигуни. У 2026 році також відбувся перший політ двомісного варіанту Су-57Д — це відкриває можливості для навчально-бойової підготовки та складних місій з другим членом екіпажу.
Експортна версія Су-57Е активно просувається. Алжир розглядається як потенційний перший іноземний оператор, ведуться переговори про постачання та можливе ліцензійне виробництво з іншими партнерами. Це важливий напрямок для фінансування програми та розширення географії застосування.
Бойовий досвід та уроки реальних конфліктів
У Сирії 2018 року прототипи виконали понад десять бойових вильотів, перевіряючи роботу сенсорів, пуски ракет та взаємодію в умовах реальної загрози. Це дало цінні дані для доопрацювання.
У ході конфлікту в Україні з 2022 року Су-57 використовували переважно для дистанційних ударів крилатими ракетами Х-69 та Х-59 з території Росії або захищених районів. Зафіксовано також застосування в ролі платформи придушення ППО. Кількість вильотів обмежена, але пілоти відзначають високу точність і здатність працювати в складній завадовій обстановці.
Важливий урок — вразливість на землі. У 2024 році українські дрони уразили Су-57 на аеродромі Ахтубінськ, а у квітні 2026 року пошкодили машини на аеродромі Шагол у Челябінській області за 1700 км від кордону. Це підкреслило, що навіть найсучасніша авіатехніка потребує надійного укриття та активної оборони баз.
Порівняння з іншими винищувачами п’ятого покоління
| Параметр | Су-57 | F-35A | J-20 |
|---|---|---|---|
| Довжина | 19,7 м | 15,7 м | 20,3 м |
| Максимальна злітна маса | 35 500 кг | 31 800 кг | 37 000 кг |
| Двигуни / тяга (форсаж) | 2 × АЛ-41Ф1 (~30 т) | 1 × F135 (~19,5 т) | 2 × WS-10C/WS-15 |
| Максимальна швидкість | ~2600 км/год | ~1900 км/год | ~2000+ км/год |
| Надманевреність | Висока (вектор тяги) | Середня | Середня |
| Стелс (ЕПР, орієнтовно) | 0,1–0,5 м² | 0,001–0,01 м² | 0,05–0,3 м² |
| Кількість у строю (2026) | ~40–50 | понад 1000 | сотні |
Су-57 вирізняється найкращою маневреністю та високою швидкістю серед однолітків, що робить його грізним противником у візуальному контакті. F-35 перевершує в інтеграції сенсорів, мережевих можливостях та масовості виробництва. J-20 пропонує великий радіус дії та покращену стелс-характеристику для тихоокеанського театру. Кожен літак відображає пріоритети своєї країни: Росія — баланс агресивної маневреності та багатоцільовості, США — інформаційну перевагу та універсальність, Китай — дальність та регіональне домінування.
Цікаві факти про Су-57
- Перший прототип Т-50 піднявся в небо рівно 29 січня 2010 року — дата, яка стала символом старту нової ери російської бойової авіації.
- Завдяки вектору тяги Су-57 здатен виконувати керовані маневри на кутах атаки понад 60 градусів, перетворюючи ближній бій на динамічну гру з несподіваними змінами траєкторії.
- У травні 2026 року вперше піднявся в повітря двомісний Су-57Д — варіант, який значно розширює можливості навчання та виконання складних місій з другим оператором.
- Українські дрони двічі демонстрували вразливість Су-57 на землі: у 2024 році на аеродромі Ахтубінськ та у квітні 2026 року в Челябінській області за 1700 км від лінії фронту.
- Су-57 активно інтегрують з ударним безпілотником С-70 «Охотник» та перспективними апаратами типу С-71, створюючи концепцію «матір і рій» для майбутніх операцій.
- Новий двигун другого етапу з плоским соплом не лише збільшить тягу, а й помітно знизить інфрачервону сигнатуру ззаду — один з ключових кроків до покращення стелс-характеристик.
- Вартість розробки програми ПАК ФА оцінюють у 60 млрд рублів, а кожен серійний літак коштує суттєво дешевше за західні аналоги при порівнянній багатоцільовості.
Ці факти ілюструють, наскільки глибоко продумана кожна деталь, навіть якщо реальність виробництва та експлуатації іноді вносить несподівані корективи.
Перспективи розвитку: що чекає на Су-57 у найближчі роки
Повна інтеграція двигунів другого етапу очікується до кінця 2020-х. Це дозволить реалізувати весь потенціал supercruise та покращити стелс-характеристики. Виробництво планують нарощувати до 15–20 машин на рік, щоб виконати та перевиконати контракт на три полки.
Ключовим напрямком стає тісна взаємодія з безпілотниками — від розвідувальних до ударних. Су-57 все частіше розглядають не як самотнього мисливця, а як центр мережі, де пілот керує роєм дронів, а штучний інтелект допомагає розподіляти завдання в реальному часі.
Модернізації Су-57М1 вже включають нові модулі радара, розширений набір ракет (в тому числі гіперзвукові варіанти) та покращені системи зв’язку. Експортна версія Су-57Е може стати реальністю вже найближчим часом, що принесе додаткові ресурси та міжнародний досвід експлуатації.
Су-57 продовжує еволюціонувати. Кожен новий політ, кожна модернізація та кожен реальний вильот додають даних, які перетворюють амбіційний проект на зрілу бойову систему. У світі, де повітряна перевага вирішує долі кампаній, цей літак залишається одним з найцікавіших і найдискусійніших гравців на глобальній шахівниці.
