Мі-24 ЗСУ — це ударний гелікоптер армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України, який поєднує в собі потужне озброєння, здатність перевозити десант і високу живучість у бою. Успадкований від радянської спадщини, він пройшов глибоку модернізацію на українських підприємствах і продовжує виконувати критичні завдання вогневої підтримки піхоти навіть у 2026 році. Ця машина стала символом стійкості та винахідливості українських авіаторів і інженерів у протистоянні з агресором.
Завдяки заміни двигунів на сучасні зразки «Мотор Січ», встановленню систем оптико-електронної протидії та інтеграції західних боєприпасів Мі-24 ЗСУ отримав нову ефективність. Екіпажі працюють у складних умовах, часто на гранично малих висотах, прикриваючи наземні підрозділи та завдаючи ударів по бронетехніці й укріпленнях противника. Гелікоптер довів свою цінність у боях на Донбасі з 2014 року та під час повномасштабного вторгнення.
Стаття детально розглядає історію, конструкцію, українські вдосконалення, бойовий досвід і унікальні аспекти застосування Мі-24 ЗСУ для просунутих читачів і тих, хто тільки знайомиться з темою.
Історія створення Мі-24 та його шлях до України
Розробка Мі-24 почалася в конструкторському бюро Міля наприкінці 1960-х років. Перший політ прототипу відбувся 19 вересня 1969 року. Машина створювалася як транспортно-бойовий гелікоптер, здатний не лише перевозити до восьми десантників, а й активно підтримувати їх вогнем. Це відрізняло її від чистих ударних моделей того часу.
Серійне виробництво розгорнули в 1970-х. Основні модифікації — Мі-24Д з тандемною кабіною та Мі-24В з протитанковими ракетами — швидко стали основою штурмової авіації країн Варшавського договору. У Афганістані гелікоптер заслужив репутацію надійного «робочого коня», який витримував пошкодження та повертався на базу навіть після серйозних уражень.
Після розпаду СРСР Україна отримала значну кількість Мі-24 у спадок. На початку 1990-х парк налічував понад сотню машин. Проте економічні труднощі 1990-х та 2000-х призвели до проблем з обслуговуванням і запчастинами. Багато гелікоптерів стояли на зберіганні або експлуатувалися з обмеженнями. Ситуація почала змінюватися після 2007 року, коли стартувала програма глибокої модернізації.
Конструкція та технічні можливості «Крокодила»
Мі-24 має характерну силует — великий фюзеляж з броньованим кабіною екіпажу та широкими крилами-стабілізаторами для підвіски озброєння. Два турбовальні двигуни ТВ3-117 забезпечують максимальну швидкість до 335 км/год і практичну дальність близько 450 км. Статична стеля — 1500 м, динамічна — до 4500 м. Машина здатна виконувати маневри з перевантаженням до +1,75 g.
Озброєння включає рухомий 12,7-мм чотириствольний кулемет ЯкБ-12,7 з великим боєзапасом, некеровані ракети С-8, С-13, С-24, протитанкові керовані ракети «Штурм» або «Атака», а також авіаційні бомби. На модифікації Мі-24П встановили нерухому 30-мм гармату ГШ-30К. Загальна бойова навантаження сягає 2400 кг на шести точках підвісу.
Унікальність конструкції — у поєднанні десантної та ударної функцій. Гелікоптер може висадити групу піхоти безпосередньо на передовій і одразу ж прикрити її вогнем. Це зробило його ідеальним для підтримки наземних операцій у складній місцевості. Для початківців важливо розуміти: Мі-24 — не просто «літаюча гармата», а повноцінна платформа, яка перевозить людей і одночасно нищить ворога.
| Параметр | Мі-24П (базовий) | Мі-24ПУ-1 (модернізований) |
|---|---|---|
| Двигуни | ТВ3-117 оригінальні | ТВ3-117ВМА-СБМ1В-02 («Мотор Січ») |
| Система захисту | Стандартні теплові пастки | «Адрос» КТ-01АВ + покращені пастки |
| Прицільна система | АСП-17 (радянська) | Модернізована з лазерним цілевказуванням |
| Навігація | Радянська інерціальна | GPS МАР-695 + супутникова |
| Гармата | 30-мм ГШ-30К | Збережена з покращеним прицілом |
Ці вдосконалення дозволяють ефективніше діяти в сучасному бою. Інформація про модернізацію підтверджена даними з сайту vue.gov.ua та української Вікіпедії.
Українська модернізація Мі-24ПУ-1: новий подих для старого воїна
Програма модернізації стартувала 2007 року під кодовою назвою «Гелікоптер». У ній взяли участь «Авіакон», «Мотор Січ», ДККБ «Луч», ЦКБ «Арсенал» та французька фірма Sagem. Мета — зменшити залежність від російських комплектуючих і підвищити бойову ефективність.
Ключова зміна — заміна двигунів на ТВ3-117ВМА-СБМ1В-02 українського виробництва. Вони потужніші, надійніші та краще адаптовані до місцевих умов експлуатації. Встановили станцію оптико-електронної протидії «Адрос» КТ-01АВ, яка значно підвищує шанси на виживання проти переносних зенітно-ракетних комплексів. Нова прицільна система з лазерним цілевказуванням, GPS-навігація, модернізована радіостанція та реєстратор польотних даних зробили машину сучаснішою.
Державні випробування завершили 2012 року. 25 травня 2012 року Мі-24ПУ-1 офіційно прийняли на озброєння. Перші три машини передали військам у жовтні 2016 року, другу партію — у жовтні 2021-го. Загалом модернізували шість гелікоптерів. Планували більше, але фінансування та брак лопатей гвинта стримували процес. Коли «Мотор Січ» освоїв виробництво лопатей, роботи відновилися.
Модернізовані машини не брали участі в АТО/ООС, проте з 24 лютого 2022 року активно застосовуються у боях. Це дозволило зберегти флот у боєздатному стані попри втрати та зношеність.
Бойове застосування Мі-24 ЗСУ: від Донбасу до повномасштабної війни
Перше бойове застосування українських Мі-24 відбулося навесні 2014 року. 14 квітня машини прикривали колону десантників під Краматорськом. 2 травня під час штурму Слов’янська два гелікоптери були збиті з ПТРК «Фагот». Ці втрати змусили переглянути тактику — льотчики почали діяти на гранично малих висотах, активно застосовувати теплові пастки та працювати парами з взаємним прикриттям.
У повномасштабній війні Мі-24 ЗСУ виконували завдання з підтримки оборони Києва, Гостомеля, аеропорту «Антонов». 1 квітня 2022 року пара українських машин завдала удару по нафтобазі в Бєлгороді. Екіпажі демонстрували високу майстерність, діючи в умовах щільного зенітного вогню та роботи ворожих ППО.
Важливим кроком стала адаптація під американські некеровані ракети Hydra 70 мм. У 2023 році військові продемонстрували інтеграцію цих боєприпасів у 19-трубні блоки M261 на Мі-24В. Це розширило можливості вогневого ураження та зменшило залежність від радянських боєприпасів. Деякі машини отримали від союзників (Чехія, Північна Македонія), що дозволило частково поповнити парк.
Станом на 2025–2026 роки в армійській авіації ЗСУ залишається близько 46 Мі-24/Мі-35. Попри втрати екіпажів у бойових вильотах (зокрема у 11-й та 12-й бригадах), гелікоптери продовжують виконувати завдання. Тактика включає роботу на малій висоті, швидкі удари та відхід, а також прикриття наземних штурмів.
Цікаві факти про Мі-24 ЗСУ
- Прізвисько «Крокодил» з’явилося не випадково. Характерна форма фюзеляжу з виступаючою носовою частиною нагадувала крокодила. У Афганістані гелікоптер проявив таку живучість, що пілоти казали: машина «ковтає» кулі та все одно повертається додому. Це прізвисько міцно закріпилося за всіма модифікаціями.
- Єдиний у світі серійний гелікоптер, який одночасно перевозить десант і веде активний бій. Концепція «літаючої БМП» дозволяла висаджувати піхоту прямо на передовій і одразу прикривати її потужним вогнем. У сучасних умовах це особливо цінно при штурмах укріплених позицій.
- Українські двигуни ТВ3-117ВМА-СБМ1В-02 потужніші та надійніші за оригінальні. Їх виробляє запорізьке підприємство «Мотор Січ». Заміна дозволила не лише підвищити характеристики, а й зменшити залежність від російських запчастин у критичний період.
- Система «Адрос» КТ-01АВ — справжній щит проти ПЗРК. Вона створює перешкоди для головок самонаведення ракет, значно підвищуючи шанси на виживання при атаках з землі. Це одна з найважливіших українських доробок для виживання в умовах сучасної ППО.
- Інтеграція американських ракет Hydra 70 мм — приклад успішної адаптації. У 2023 році на Мі-24В встановили блоки M261 з 19-трубними пусковими. Це дозволило використовувати більш доступні та ефективні в певних сценаріях боєприпаси західного виробництва.
- Екіпажі часто працюють парами з тактикою взаємного прикриття. Один гелікоптер веде вогонь, другий прикриває від наземних загроз. Така організація підвищує ефективність і знижує ризики в умовах щільного зенітного вогню.
- Деякі машини мають «вбивчі» позначки за знищену техніку та дрони. Хоча точні цифри не завжди публікують, льотчики фіксують результати бойової роботи. Це не просто традиція — це спосіб підтримувати бойовий дух екіпажів.
Значення Мі-24 ЗСУ для армійської авіації сьогодні
Навіть у 2026 році Мі-24 ЗСУ залишається важливим інструментом армійської авіації. Його броня, потужне озброєння та здатність діяти близько до лінії фронту роблять його незамінним для підтримки піхоти в умовах, коли дрони та артилерія не завжди справляються з усіма завданнями.
Українські інженери та льотчики довели, що радянська техніка може отримати нове життя завдяки локальним рішенням та інтеграції західних технологій. Модернізовані Мі-24ПУ-1 та адаптовані машини з Hydra демонструють, як поєднувати спадщину з сучасними потребами.
Екіпажі 11-ї, 12-ї та інших бригад армійської авіації продовжують виконувати бойові завдання, ризикуючи життям заради захисту країни. Кожний виліт — це результат багаторічної підготовки, майстерності та віри в техніку, яка вже понад півстоліття несе службу. Мі-24 ЗСУ — це не просто гелікоптер. Це бойовий побратим, який і досі захищає українське небо та землю.
