Олексій Миколайович Арестович — український військовий, актор, блогер і колишній радник Офісу Президента, чиє ім’я з 2022 року стало символом як заспокоєння, так і гострих суперечок. Він народився 3 серпня 1975 року в грузинському містечку Дедоплісцкаро, виріс у Києві, пройшов шлях від розвідника до одного з найвпізнаваніших голосів війни. Його щоденні брифінги на початку повномасштабного вторгнення збирали мільйони переглядів, а пізніші заяви перетворили його на фігуру, яку одні вважають пророком, а інші — провокатором.
Сьогодні, у 2026 році, Арестович живе за межами України, веде школу мислення «Апейрон», критикує владу і перебуває під санкціями РНБО. Його історія — це історія людини, яка вміла говорити так, щоб люди слухали навіть тоді, коли факти вже спростовували його прогнози.
Олексій Арестович з’явився на світ у сім’ї з білорусько-польським корінням по батькові й російським по матері. Батько, Микола Арестович, працював, мати виховувала дітей. У Києві хлопець закінчив школу № 178, після чого спробував вступити на біологічний факультет Київського університету імені Шевченка. Вже через рік він покинув навчання — сцена театру-студії «Чорний квадрат» виявилася цікавішою за лабораторії. Паралельно з акторством Арестович вирішив здобути військову освіту. У 1998 році він закінчив загальновійськовий факультет Одеського інституту сухопутних військ за спеціальністю військового перекладача англійської мови. Це рішення визначило багато подальших поворотів його життя.
З 1999 по 2005 рік Олексій служив у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони. Звільнився у званні майора. Уже тоді він почав проводити психологічні семінари — спочатку онлайн, потім офлайн. У 2003 році вступив до авторської школи російського психолога Авессалома Подводного «Людина серед людей» і завершив її лише 2010-го. Саме там сформувалися основи його пізнішої філософії, яку він назве «Апейроном».
На початку 2000-х Арестович зблизився з Дмитром Корчинським і став заступником голови партії «Братство». Він відкрито критикував Помаранчеву революцію, їздив на конференції євразійського руху Олександра Дугіна. У 2009-му ненадовго обійняв посаду заступника голови Приморської районної адміністрації Одеси, але швидко пішов за власним бажанням. Цей період його біографії досі викликає найбільше запитань у критиків: як людина з такими політичними зв’язками пізніше стала радником у команді Зеленського?
Після початку війни на Донбасі 2014 року Арестович організував благодійний фонд психологічної підтримки учасників АТО і готував резервістів у рамках проєкту «Народний резервіст». З вересня 2018 по вересень 2019-го він повернувся на військову службу — уже як розвідник 72-ї механізованої бригади в районі Краматорська. За цей час здійснив десятки бойових виходів. У квітні 2022 року йому присвоїли звання підполковника.
Справжній політичний зліт почався 2020 року. 28 жовтня Леонід Кравчук призначив Арестовича радником з інформаційної політики та спікером української делегації в Тристоронній контактній групі. А вже 1 грудня того ж року Андрій Єрмак зробив його своїм позаштатним радником зі стратегічних комунікацій у сфері національної безпеки та оборони. Саме з цієї посади Арестович увійшов у велику політику.
Коли 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Арестович став одним із головних публічних голосів влади. Його щовечірні брифінги разом із Марком Фейгіним збирали аудиторію, яка шукала хоч якусь опору. Він говорив спокійно, з іронією, іноді з надмірним оптимізмом. Фраза «два-три тижні» швидко стала мемом. Багато хто саме завдяки цим ефірам міг заснути в перші місяці війни. Арестович збирав гроші на техніку для десятків бригад, організовував психологічну допомогу військовим. У травні 2022-го його рейтинг довіри поступався лише президенту.
Проте оптимізм поступово почав розходитися з реальністю. 14 січня 2023 року після удару по житловому будинку в Дніпрі Арестович заявив, що ракета впала через роботу української ППО. Через три дні він вибачився і подав у відставку. Цей епізод став точкою неповернення. Критика посилювалася: його звинувачували в сексизмі, у знеціненні української культури, у проросійських заявах. У вересні 2023-го він виїхав з України через пункт Краківець і заявив, що тепер буде «опозиційним політиком у вигнанні».
Після від’їзду Арестович активно критикував стратегію української влади, говорив про неможливість військової перемоги без зміни підходів і пропонував складні схеми мирних переговорів за участю Заходу. 1 травня 2025 року президент Зеленський затвердив рішення РНБО про персональні санкції проти нього терміном на 10 років. До санкційного пакету увійшли замороження активів, позбавлення державних нагород, заборона на поширення медіаконтенту в Україні та обмеження на економічну діяльність. Росія, зі свого боку, також оголошувала його в розшук.
Окреме місце в житті Арестовича займає школа «Апейрон», заснована 2013 року. Це онлайн-проєкт, де викладають психологію, філософію, мистецтво прийняття рішень і лідерство. Серед студентів — люди з понад тридцяти країн: підприємці, ІТ-фахівці, журналісти, політики. Арестович називає себе теологом і прихильником ідей Тейяра де Шардена та Вернадського про ноосферу. Він відкрито говорить, що не вважає українську культуру «великою», підтримує багатомовність і критикує надмірну політизацію мови. Такі заяви викликають шквал критики в Україні і водночас приваблюють частину російськомовної аудиторії.
У особистому житті Арестович був одружений тричі. З 2015 року його дружиною була Анастасія (у дівоцтві Грибанова). У нього троє дітей: донька Аеліта від першого шлюбу, донька Вероніка і син Олександр. У 2025 році з’явилися повідомлення про розлучення, проте деталі сімейного життя він традиційно тримає осторонь публічного простору.
Цікаві факти про Олексія Арестовича
- Ще 2019 року він публічно передбачив повномасштабне вторгнення Росії в період 2022–2024 років — і це передбачення справдилося з дивовижною точністю.
- За час служби в розвідці та на Донбасі він особисто брав участь у 33 бойових виходах за лінію зіткнення ще до офіційного повернення на службу 2018 року.
- У 35 років Арестович, за власними словами, перейшов від «саркастичного атеїзму» до віри і досі називає себе православним, хоча його філософські погляди значно ширші за канонічні рамки.
- Школа «Апейрон» працює переважно російською мовою і має студентів з країн колишнього СРСР, Європи та навіть Латинської Америки.
- У 2022 році його щоденні ефіри з Марком Фейгіним деякий час входили до топ-10 найпопулярніших політичних подкастів у світі за версією кількох аналітичних платформ.
Станом на середину 2026 року Олексій Арестович продовжує вести YouTube-канал, викладати в «Апейроні» і коментувати події війни. Він залишається фігурою, яку неможливо однозначно оцінити. Для частини аудиторії він — людина, яка в найважчі дні давала відчуття контролю і спокою. Для іншої — приклад того, як харизма і красномовство можуть швидко перетворитися на політичну зброю, спрямовану вже проти власної країни.
Його шлях від київського актора і розвідника до радника президента, а потім до людини під санкціями — це дзеркало багатьох протиріч сучасної України. Він умів говорити так, щоб його слухали мільйони. І саме ця здатність зробила його і зіркою, і мішенню одночасно.
