Хамас це палестинський ісламістський рух, офіційна назва якого — Рух ісламського опору (Харакат аль-Мукавама аль-Ісламійя). Він виник наприкінці грудня 1987 року на тлі першої палестинської інтифади як палестинське відгалуження єгипетських «Братів-мусульман». Організація поєднує три стовпи: релігійну проповідь, соціальну допомогу населенню та збройний опір ізраїльській присутності на територіях, які палестинці вважають своїми. З 2007 року ХАМАС одноосібно керував сектором Газа, поєднуючи функції уряду, партії та військового формування, доки в липні 2026 року не оголосив про відставку своєї цивільної адміністрації в рамках американського мирного плану.
Рух ніколи не був лише бойовою групою. Його коріння глибоко вплетене в мережу мечетей, благодійних фондів, шкіл та лікарень, які десятиліттями заповнювали прогалини, залишені іншими палестинськими структурами. Водночас військове крило — бригади «Ізз ад-Дін аль-Кассам» — регулярно проводило атаки, включаючи ракетні обстріли та операцію 7 жовтня 2023 року, що призвела до масштабної війни. Сьогодні, після років конфлікту та переговорів, ХАМАС переживає переломний момент: цивільна влада переходить до технократичного комітету, але військова складова та ідеологічні цілі залишаються.
Історія виникнення та еволюція
У 1970-х роках шейх Ахмед Ясін, палестинець, який ще в юності став паралізованим, заснував у Газі ісламську благодійну організацію «Муджама аль-Ісламія». Вона займалася освітою, медициною та релігійним вихованням молоді. «Брати-мусульмани» в той період свідомо уникали прямої конфронтації з ізраїльською владою, зосередившись на «ісламізації знизу». Коли в грудні 1987 року спалахнула перша інтифада — масові протести проти окупації Західного берега та Гази, — Ясін та його соратники вирішили, що час діяти інакше. Так народився ХАМАС.
Ізраїль спочатку поблажливо ставився до нового руху, бачачи в ньому противагу світській Організації визволення Палестини (ОВП) Ясіра Арафата. Фінансова та організаційна підтримка з боку ізраїльських спецслужб на ранньому етапі — добре задокументований факт. Проте вже за кілька років ХАМАС почав незалежну гру. У 1988 році була опублікована хартія, яка чітко проголосила мету: звільнення всієї Палестини від річки Йордан до Середземного моря та створення ісламської держави за законами шаріату.
З роками рух еволюціонував. Він пережив арешти лідерів, вбивства (Ясін загинув у 2004 році від ізраїльського удару), вигнання та внутрішні суперечки. У 2006 році ХАМАС несподівано переміг на виборах до Палестинської законодавчої ради, а в 2007-му силою встановив повний контроль над сектором Газа після кровопролитних зіткнень з ФАТХ. З того моменту анклав жив за власними правилами: блокада з боку Ізраїлю та Єгипту, регулярні війни (2008–2009, 2012, 2014, 2021) та постійна напруга.
Ідеологічна еволюція: хартія 1988 року та документ 2017 року
Оригінальна хартія 1988 року рясніла антисемітськими формулюваннями та релігійними мотивами. Палестина проголошувалася ісламським «вакфом» — священною власністю, яку не можна віддавати «невірним». Збройна боротьба називалася релігійним обов’язком. Багато формулювань нагадували класичні тексти ісламського фундаменталізму.
У травні 2017 року ХАМАС опублікував новий політичний документ. Він пом’якшив риторику: зникли прямі антиєврейські висловлювання, акцент змістився на «сіоністський проект» та окупацію. Рух вперше заявив про готовність прийняти палестинську державу в межах 1967 року як «національний консенсус», не визнаючи при цьому легітимності Ізраїлю. Збройний опір обґрунтовувався нормами міжнародного права. Багато аналітиків розцінили це як тактичний крок — спробу вийти з міжнародної ізоляції та розширити союзників. Інші вважають, що базові цілі «від моря до річки» залишилися незмінними, а документ просто адаптував мову до сучасних реалій.
Організаційна структура та керівництво
ХАМАС має три основні гілки влади. Вищий законодавчий орган — Меджліс аш-Шура (консультативна рада), яка обирає Політичне бюро з 15 членів. Політичне бюро веде переговори, збирає кошти та представляє рух за кордоном (Катар, Туреччина, раніше Сирія). Військове крило — бригади «Ізз ад-Дін аль-Кассам» — формально підпорядковане, але на практиці має значну автономію, особливо в Газі.
У Газі діяла окрема цивільна адміністрація з міністерствами, силовими структурами та системою внутрішньої безпеки. Фінансування надходило з податків, зборів, пожертв, переказів з Катару та Ірану, а також від інвестиційного портфеля руху за кордоном. Оцінюється, що до війни 2023 року бюджет ХАМАС сягав сотень мільйонів доларів на рік.
Після 7 жовтня 2023 року та подальшої війни багато топ-лідерів загинули: Ісмаїл Ханія (2024), Ях’я Сінвар (2024), Мохаммед Дейф та інші. Станом на середину 2026 року керівництво фрагментоване, багато рішень ухвалюють виконуючі обов’язки або польові командири.
Військова складова та методи
Бригади аль-Кассам — це не просто бойовики з автоматами. За роки вони створили розгалужену мережу підземних тунелів, ракетних установок та систем зв’язку. Тактика включає як класичні теракти та ракетні обстріли, так і масштабні рейди, як 7 жовтня 2023 року. Тоді, за різними оцінками, загинуло близько 1200 ізраїльтян, переважно цивільних, і було захоплено понад 250 заручників.
ХАМАС не має авіації чи важкої бронетехніки, тому покладається на асиметричну війну: ракети «Кассам» та «Фаджр», безпілотники, морські диверсії та тунелі. Критики звинувачують рух у використанні цивільного населення як «живого щита» — розміщенні пускових установок біля шкіл та лікарень. Сам ХАМАС це заперечує, стверджуючи, що щільність забудови в Газі не залишає іншого вибору.
Соціальна діяльність та зв’язок з населенням
Саме соціальна робота багато років забезпечувала ХАМАСу лояльність. Рух фінансував школи, лікарні, сиротинці, програми мікрокредитування та продовольчу допомогу. У період, коли Палестинська автономія часто не справлялася з базовими функціями, ці послуги виглядали як реальна альтернатива. Багато жителів Гази, навіть не поділяючи радикальної ідеології, цінували практичну допомогу.
Водночас критики вказують, що соціальна мережа служила й для вербування, пропаганди та контролю. Діти в підконтрольних школах отримували релігійно-націоналістичне виховання. Жінки брали участь у благодійності, але в рамках консервативних норм.
Шлях до влади та управління Газою
Перемога на виборах 2006 року стала шоком для багатьох. ХАМАС обіцяв чесне урядування та рішучу боротьбу з корупцією ФАТХ. Після силового захоплення Гази в 2007 році рух встановив жорсткий контроль: заборона інших партій, цензура медіа, арешти опонентів. З одного боку — порядок і соціальні програми. З іншого — авторитарний стиль, звинувачення в корупції та придушенні інакомислення.
Блокада, запроваджена Ізраїлем та Єгиптом після 2007 року, сильно вдарила по економіці. ХАМАС адаптувався: контрабанда через тунелі, податки на імпорт, зовнішнє фінансування. Життя в Газі стало сумішшю витримки, злиднів та періодичних спалахів насильства.
Міжнародний статус
ХАМАС визнаний терористичною організацією Сполученими Штатами (з 1997), Європейським Союзом, Ізраїлем, Канадою, Великобританією, Японією та низкою інших країн. Деякі держави розрізняють політичне крило та військове. Росія, Китай, Іран, Туреччина та низка арабських країн ставляться до руху як до легітимної палестинської сили опору.
У 2017 році частково пом’якшена риторика не призвела до зняття позначень. Після 7 жовтня 2023 року тиск на рух та його спонсорів посилився.
Сучасний стан: війна, перемир’я та липень 2026 року
Війна, що почалася 7 жовтня 2023 року, стала найкривавішою в історії конфлікту. Десятки тисяч загиблих у Газі, тотальне руйнування інфраструктури, гуманітарна катастрофа. Переговори про заручників та припинення вогню тривали з перервами. У 2025 році за посередництва США було досягнуто поетапного плану, який включав звільнення заручників, часткове виведення ізраїльських сил та перехід до цивільного управління.
6 липня 2026 року ХАМАС офіційно оголосив про розпуск своєї надзвичайної урядової структури та відставку голови цивільної адміністрації. Влада переходить до Національного комітету з управління Газою — групи палестинських технократів під наглядом міжнародного комітету. ХАМАС заявив, що залишає технічний персонал для забезпечення безперервності послуг, але не складе зброю. Ізраїльська сторона розцінила крок як спробу уникнути повного роззброєння. Переговори щодо наступних фаз плану тривають, а в окремих районах Гази зберігається напруга.
Типові помилки у сприйнятті ХАМАС
Хамас це не просто «терористична банда», як часто зображують у спрощених медіа. Це складний організм із глибоким соціальним корінням, політичними амбіціями та релігійною ідеологією. Ось найпоширеніші хибні уявлення:
- Помилка перша: ХАМАС виник виключно як відповідь на ізраїльську окупацію. Насправді рух виріс із мережі ісламських благодійних організацій 1970-х, які спочатку уникали збройної боротьби та конкурували з світськими націоналістами з ФАТХ. Ізраїль навіть певний час поблажливо ставився до Ясіна, вважаючи його корисним противагою Арафату.
- Помилка друга: Уся підтримка ХАМАС тримається лише на ненависті до Ізраїлю. Соціальні послуги — школи, лікарні, допомога бідним — десятиліттями забезпечували лояльність навіть тих жителів Гази, які не поділяли радикальних поглядів. Коли держава не справляється з базовими функціями, той, хто роздає хліб і ліки, отримує довіру.
- Помилка третя: Документ 2017 року означав повну відмову від радикальних цілей. Риторика справді пом’якшилася, з’явилася готовність до держави в межах 1967 року. Проте базовий принцип — невизнання Ізраїлю та право на збройний опір — залишився. Багато спостерігачів вважають зміни тактичними, а не стратегічними.
- Помилка четверта: Після 7 жовтня 2023 року та війни ХАМАС повністю втратив підтримку палестинців. У Газі справді зросла втома та критика через руйнування. Натомість на Західному березі рейтинг руху часто зростав — багато хто сприймав його як єдину силу, що реально протистоїть окупації.
- Помилка п’ята: ХАМАС це єдина ієрархічна структура з чітким центром. Насправді політичне бюро за кордоном, військові командири в Газі та внутрішні служби безпеки часто діють з різним ступенем автономії. Після загибелі багатьох лідерів у 2024–2025 роках координація стала ще складнішою.
Кожен з цих пунктів показує, наскільки поверхневе сприйняття спрощує реальність. Хамас це не моноліт і не абстрактне зло — це конкретна політична сила, що виникла в конкретних історичних умовах і продовжує адаптуватися до них. Розуміння її внутрішньої логіки, еволюції та суперечностей допомагає краще орієнтуватися в одній з найскладніших криз сучасного світу.
