Який відсоток зараження ВІЛ без презерватива у чоловіків залежить від ролі в контакті: для чоловіка, який проникає під час вагінального акту з партнером із визначуваним вірусним навантаженням, середня оцінка становить близько 0,04% на один акт; для інсертивного анального контакту — близько 0,11%; для рецептивного анального — близько 1,38%.
Розшифровка одним реченням: ці відсотки — не вирок і не «гарантія зараження», а середня ймовірність інфікування за один акт за умови, що партнер має ВІЛ із визначуваним вірусним навантаженням, презерватив і профілактичні препарати не використовувалися.
Цифри походять із метааналізів і досі фігурують у довідниках CDC та NIH. Вони описують середнє по багатьох спостереженнях, а не долю конкретної людини. На результат впливають вірусне навантаження партнера, наявність інших інфекцій, мікротравми слизової, обрізання у інсертивного партнера і те, чи був сім’явипорскування всередині. Нижче — як саме ці оцінки рахують і що з ними робити на практиці.
1. Що таке індекс передачі ВІЛ і як його вимірюють
Індекс передачі, або ризик на один акт, — це оцінка ймовірності, що ВІЛ-негативна людина інфікується після одного конкретного статевого контакту з ВІЛ-позитивним партнером. Дослідники збирають дані пар, у яких статус різний, фіксують кількість актів певного типу й ділять число нових інфекцій на число експозицій. Результат часто подають як число випадків на 10 000 актів: 4 на 10 000 — це 0,04%.
Цифра ймовірнісна. Один акт може завершитися інфікуванням, десять — ні. Це схоже на те, як оцінюють шанс випадіння певної грані на нерівній гральній кістці: середня частота відома, окремий кидок — ні. Аналогія ламається там, де змінюються умови кидка: високе вірусне навантаження, виразка чи гостра стадія інфекції змінюють саму «кістку», а не лише результат одного кидка.
Оцінки не враховують презерватив, доконтактну профілактику і лікування партнера. Вони описують «сирий» ризик. Повторні акти накопичують імовірність: низький ризик на один раз не означає низький ризик за десятки контактів з тим самим джерелом без лікування.
2. Який відсоток зараження без презерватива під час вагінального контакту
Для вагінального акту без презерватива консенсусні оцінки такі. Рецептивний вагінальний контакт (партнер, який приймає) — 8 інфекцій на 10 000 актів, або 0,08%, приблизно один випадок на 1250 актів. Інсертивний вагінальний контакт (чоловік, який проникає) — 4 на 10 000, або 0,04%, приблизно один випадок на 2500 актів.
Різниця між ролями пояснюється площею слизової і часом контакту з інфекційною рідиною. Слизова піхви й шийки матки має більшу поверхню, ніж уретра і головка статевого члена. Чоловік інфікується через уретру, дрібні тріщини шкіри статевого члена або внутрішній листок крайньої плоті, якщо обрізання немає.
Ці відсотки чинні лише тоді, коли джерело має визначуване вірусне навантаження. Якщо статус партнера невідомий, індивідуальний ризик додатково множиться на ймовірність, що партнер справді має ВІЛ. В Україні поширеність нерівномірна за регіонами, тож «середній контакт із випадковим партнером» і «контакт із відомим джерелом без лікування» — різні задачі.
| Вид контакту без презерватива | На 10 000 актів | Відсоток на один акт | Один випадок приблизно на |
|---|---|---|---|
| Рецептивний анальний | 138 | 1,38% | 72 акти |
| Інсертивний анальний | 11 | 0,11% | 909 актів |
| Рецептивний вагінальний | 8 | 0,08% | 1250 актів |
| Інсертивний вагінальний | 4 | 0,04% | 2500 актів |
Джерело: оцінки CDC на основі систематичного огляду Patel та співавторів, журнал AIDS, 2014; ті самі величини відтворює довідник NIH HIV info станом на 2025 рік. Оцінки стосуються контакту з джерелом, яке має визначуване вірусне навантаження, без презерватива, без ДКП і без лікування партнера.
3. Який ризик під час анального контакту і чому він вищий
Рецептивний анальний акт дає найвищу серед статевих оцінок: 138 на 10 000, або 1,38%, приблизно один випадок на 72 акти. Інсертивний анальний акт — 11 на 10 000, або 0,11%, приблизно один на 909 актів. Для чоловіка, який проникає, анальний контакт у цьому ряді ризикованіший за вагінальний приблизно втричі. Для того, хто приймає, розрив із вагінальним рецептивним контактом уже близько сімнадцяти разів.
Слизова прямої кишки тонша за вагінальну, гірше зволожується і легше травмується. Під нею багато клітин, які ВІЛ використовує як «вхід». Навіть без видимої крові мікротріщини відкривають шлях вірусу зі сперми. Інсертивний партнер інфікується рідше, бо площа контакту менша, але уретра й пошкоджена шкіра статевого члена цей шлях не закривають.
Окремі дослідження фіксували ще вищий ризик рецептивного акту, якщо було сім’явипорскування всередині: близько 1,43% проти 0,54–0,65% при перериванні до еякуляції. Це не «безпечний» варіант, а зсув тієї самої шкали.
4. Як вірусне навантаження змінює ризик
Вірусне навантаження — кількість копій РНК ВІЛ в одному мілілітрі крові. Чим воно вище, тим більше вірусу в спермі й ректальній рідині. На гострій стадії, у перші тижні після інфікування, інфекційність може зростати в десятки разів порівняно з хронічною фазою; в окремих когортах оцінювали збільшення приблизно в 26 разів.
Антиретровірусна терапія знижує розмноження вірусу. Коли навантаження стабільно нижче порога виявлення лабораторії (у дослідженнях PARTNER зазвичай менше 200 копій/мл), статева передача в спостереженнях не фіксувалася. Формула «невизначуване = не передається» описує саме цей факт, а не загальну нешкідливість ВІЛ.
До терапії партнер із високим навантаженням залишався джерелом ризику навіть за одного акту. Після стійкого пригнічення вірусу той самий тип контакту без презерватива в дослідженнях не давав пов’язаної передачі. Зсув стався не через зміну анатомії, а через те, що в біологічній рідині не лишалося інфекційної дози.
Важливо. «Невизначуване» — це лабораторний результат на тлі щоденного лікування, а не разовий тест «колись був низький». Передача оцінюється як нульова за статевим шляхом, якщо пригнічення стійке. Для грудного вигодовування і спільного шприца це правило в такому вигляді не переносять.
5. Які фактори збільшують ймовірність зараження
Супутні інфекції, що вражають статеві шляхи, піднімають ризик у кілька разів. Виразки при сифілісі чи герпесі руйнують бар’єр шкіри й слизової і збирають клітини, чутливі до ВІЛ. Запалення без виразки — гонорея, хламідіоз, бактеріальний вагіноз у партнера — теж підвищує проникність тканини. Точної єдиної «надбавки у відсотках» немає: дослідження дають діапазони від двократного до п’ятикратного зростання залежно від збудника й локалізації.
Мікротравми після сухого контакту, грубого проникнення чи повторних актів без змазки працюють так само: бар’єр тоншає. Кров у контакті додає інший, уже парентеральний шлях, який за таблицями ризику вищий за звичайний статевий.
Для інсертивного чоловіка має значення крайній член. Три африканські рандомізовані дослідження показали зниження ризику набути ВІЛ під час вагінального сексу приблизно на 50–60% після медичного обрізання. В одному австралійському аналізі інсертивного анального акту оцінка для необрізаних становила близько 0,62%, для обрізаних — близько 0,11%. Обрізання не скасовує ризик і не захищає того, хто приймає.
6. Що знижує ризик без презерватива до мінімуму
Найсильніший модифікатор — лікування джерела до невизначуваного навантаження. Другий за силою для ВІЛ-негативної людини — доконтактна профілактика (ДКП, PrEP): щоденні таблетки або ін’єкції за схемою. За умови правильного прийому CDC оцінює зниження ризику статевого інфікування приблизно на 99%. Пігулки для рецептивного анального контакту виходять на повний захист орієнтовно за 7 днів щоденного прийому, для вагінального — орієнтовно за 21 день. В Україні ДКП надають безоплатно в закладах, що мають відповідний пакет НСЗУ.
Постконтактна профілактика (ПКП, PEP) — екстрений курс після вже відбутого акту. Його починають якомога раніше, не пізніше 72 годин, і приймають 28 днів. Це не заміна постійної профілактики: ефективність падає з кожною годиною після контакту. Окремі огляди на тваринних моделях оцінювали зниження ризику близько 89% за раннього старту; у людей точної «відсоткової гарантії» немає, бо контрольовані відмови від ПКП після високого ризику не ставлять.
Регулярне тестування не змінює ризик уже відбутого акту, але змінює наступні рішення: чи потрібна ПКП, чи можна починати ДКП, чи партнер на терапії має підтверджене пригнічення вірусу. Презерватив у цій логіці лишається окремим бар’єром: за оцінками CDC він знижує ризик вагінального акту приблизно на 80%, рецептивного анального — приблизно на 70% за правильного використання. Поєднання бар’єра й лікування джерела в огляді Patel зменшувало ризик статевої експозиції більш ніж на 99%.
Практичне правило таке: відсоток на один акт без презерватива читають лише разом із роллю в контакті й вірусним навантаженням джерела. Для чоловіка, який проникає вагінально, базова оцінка — 0,04%; анально — 0,11%; для того, хто приймає анально, — 1,38%. Якщо джерело має стійке невизначуване навантаження, статева передача в наявних дослідженнях не спостерігалася. Якщо навантаження високе або статус невідомий, на шкалу накладаються інфекції слизової, травма й відсутність ДКП.
Цифри не замінюють індивідуальну оцінку лікаря після конкретного контакту. Вони усереднені, зібрані переважно до широкого впровадження ДКП і сучасних схем терапії, і не передбачають результат одного акту. Межа цих даних пряма: жодна таблиця не каже, «чи вже інфікована конкретна людина» — це вирішує лише тест у правильне вікно після експозиції.
