Коротко:
- Народився 25 листопада 1984 року в паризькому передмісті, помер 19 січня 2022-го у 37 років.
- Двічі лауреат премії «Сезар»: найкращий молодий актор (2005) і найкращий актор (2017).
- Відомий ролями молодого Ганнібала Лектера, Іва Сен-Лорана та Манека у «Довгій заручині».
- Обличчя аромату Bleu de Chanel протягом 12 років.
- Залишив сина Орсо від стосунків із моделлю Гаель П’єтрі.
- Загинув після зіткнення на лижах у Савої через важку черепно-мозкову травму.
Гаспар Ульєль — один із тих акторів, чия поява на екрані одразу привертала увагу. Не через гучні заяви чи скандали, а через тиху, майже гіпнотичну присутність. Французький кінематограф втратив його надто рано, і досі важко говорити про його кар’єру в минулому часі. Він встиг зіграти і юного солдата Першої світової, і легендарного кутюр’є, і канібала в зародку. І кожну роль робив якось по-своєму.
Багато хто вперше побачив його в «Довгій заручині» Жана-П’єра Жене поруч із Одрі Тоту. Хтось запам’ятав як обличчя Chanel. А хтось — уже після смерті, у серіалі Marvel «Місячний лицар». У будь-якому разі ім’я Гаспара Ульєля міцно закріпилося в історії сучасного європейського кіно.
Дитинство і перші кроки в кіно
Гаспар Тома Ульєль народився 25 листопада 1984 року в Булонь-Біянкурі (за іншими джерелами — у Неї-сюр-Сен), передмісті Парижа. Батьки — стилісти: батько Серж працював дизайнером, мати Крістін займалася організацією показів. Єдина дитина в сім’ї, він ріс у середовищі, де мода й образ були частиною повсякденного життя.
У шість років на нього напав доберман. Хлопчик намагався «покататися» на собаці, і тварина залишила глибокий шрам на лівій щоці. Згодом Ульєль жартома казав, що ця позначка допомагає йому грати — виглядає як ямочка, але додає характеру. У практиці перегляду його робіт помічаєш: шрам справді став частиною обличчя, а не просто деталлю біографії.
Акторством він зайнявся майже випадково. Подруга матері відкрила агентство і шукала дітей для кастингів. Гаспар погодився з цікавості. Перші ролі з’явилися ще в підлітковому віці — телефільми, епізоди. Він мріяв стати режисером і після ліцею вступив до університету Сен-Дені вивчати кінематограф. Паралельно відвідував курси Cours Florent. Але акторська кар’єра розвивалася швидше за режисерські плани.
Прорив і перші нагороди
Справжній старт відбувся на початку 2000-х. У 2002 році Мішель Блан дав йому роль підлітка в комедії «Цілуйте, кого хочете». Наступного року Андре Тешине запропонував головну роль у «Заблукалих» поруч із Емманюель Беар. Ульєль зіграв дикого, майже тваринного юнака, який з’являється в житті родини під час Другої світової. Критики помітили. Дві номінації на «Сезар» за найкращого молодого актора поспіль.
Третя спроба виявилася вдалою. У 2004-му Жан-П’єр Жене запросив його на роль Манека в «Довгій заручині». Солдат Першої світової, якого наречена (Одрі Тоту) відмовляється вважати мертвим. Ульєль зіграв майже без слів, але з такою інтенсивністю, що в 2005 році отримав «Сезар» за найкращого молодого актора. Йому було лише 20.
Після цього почалася серія цікавих, але нерівних робіт. «Жаку ле Крокан» (2007) — історична драма, де він грав фізично вимогливу роль. Того ж року — «Ганнібал: Сходження». Перша англомовна картина. Молодий Лектер у виконанні Ульєля вийшов холодним, точним, майже елегантним. Багато хто порівнював із Ентоні Гопкінсом, але сам актор казав, що не намагався копіювати.
Зрілі ролі та мода
У 2010-му Бертран Таверньє зняв його в «Принцесі Монпансьє» як герцога де Гіза. А в 2014-му Бертран Бонелло довірив роль Іва Сен-Лорана у біографічному фільмі «Сен-Лоран». Період 1967–1976 років. Ульєль зіграв не ікону, а людину — з сумнівами, залежностями, генієм і слабкістю. Номінація на «Сезар» за найкращу чоловічу роль.
Паралельно він став обличчям Bleu de Chanel. Рекламний ролик зняв сам Мартін Скорсезе. Дванадцять років співпраці з будинком Chanel зробили Ульєля одним із найвпізнаваніших французьких облич у світі моди. Він з’являвся на обкладинках, ходив на покази, але ніколи не виглядав як професійна модель. Скоріше як актор, який випадково потрапив у цей світ і залишився там на своїх умовах.
У 2016 році Ксав’є Долан запросив його на головну роль у «Просто кінець світу». Термінально хворий письменник повертається до сім’ї, щоб повідомити про смерть. Наталі Байє, Маріон Котіяр, Леа Сейду, Венсан Кассель. Ульєль грав стримано, майже скупо. У 2017-му він отримав «Сезар» за найкращу чоловічу роль. На церемонії його не було — нагороду забрав Долан.
Особисте життя
Ульєль рідко говорив про приватне. Короткі стосунки з акторкою Сесіль Кассель, потім з іншими. З 2013 по 2020 рік він був із моделлю та співачкою Гаель П’єтрі. У січні 2016-го у них народився син Орсо. Батьківство актор називав тим, що «повертає до чогось дуже конкретного». Після розставання вони зберігали нормальні стосунки заради дитини.
За спостереженнями тих, хто працював із ним, Ульєль був людиною тихою, трохи осторонь. Любив старі фотоапарати, джаз, не любив соцмережі. Казав, що має «смаки старої людини в молодому тілі».
Трагічна загибель
18 січня 2022 року на гірськолижному курорті Ла-Розьєр у Савої Ульєль зіткнувся з іншим лижником на перетині двох синіх трас. Він повертав ліворуч, імовірно, щоб приєднатися до друзів. Обидва впали. Інший лижник (литовець близько 40 років) не постраждав і був у шоломі. Ульєль шолома не мав. Його знайшли нерухомим і непритомним.
Вертольотом його доправили до університетської лікарні Гренобля в Ла-Тронш. Важка черепно-мозкова травма. Наступного дня, 19 січня, близько 16:00 він помер. Йому було 37. Слідство кваліфікувало подію як нещасний випадок. Жодних звинувачень нікому не висували. Сім’я і Гаель П’єтрі погодилися на донорство органів — органи Ульєля врятували шістьох людей.
Похорон відбувся 27 січня в церкві Сент-Есташ у Парижі. На нього прийшло близько тисячі людей. Президент Франції Емманюель Макрон назвав актора «іконою французької елегантності».
Що залишилося після
Після смерті вийшли кілька робіт, які Ульєль встиг зняти. «Більше ніж коли-небудь» (Plus que jamais) — драма про пару, де жінка хворіє на невиліковну хворобу. «Кома» Бертрана Бонелло, де він озвучив ляльку. І, звісно, «Місячний лицар» — роль Антона Могарта, злодія, який краде мистецтво. Серіал Marvel вийшов уже після його смерті.
У практиці перегляду його фільмографії помічаєш одну рису: Ульєль майже ніколи не грав «просто красеня». Навіть у романтичних або модних проєктах у нього завжди був внутрішній злам, тиша, щось недоказане. Саме це робило його особливим.
Сьогодні його син Орсо вже підліток. Гаель П’єтрі іноді публікує рідкісні фото, але тримає дитину подалі від публічності. Батьки актора зберігають пам’ять тихо. А глядачі продовжують відкривати його роботи — хтось через «Довгу заручину», хтось через «Сен-Лоран», хтось через короткий епізод у Marvel.
Якщо ви ще не дивилися його ключові фільми, почніть із трьох: «Заблукалі», «Довга заручина» і «Просто кінець світу». Там видно весь діапазон — від майже дикого підлітка до зрілого чоловіка, який тримає в собі більше, ніж каже. Гаспар Ульєль встиг небагато, але те, що встиг, залишилося.
