Офіційна цифра, озвучена президентом Володимиром Зеленським у лютому 2026 року, становить 55 тисяч загиблих українських військових на полі бою з початку повномасштабного вторгнення. Водночас незалежні проєкти, що збирають імена, фіксують понад 100 тисяч підтверджених смертей, а аналітичні центри на кшталт CSIS оцінюють кількість загиблих у діапазоні 100–140 тисяч станом на кінець 2025 року. До цього додаються десятки тисяч зниклих безвісти, частина з яких, ймовірно, також не повернулася.
Точна відповідь на питання, скільки загинуло українських військових, досі залишається відкритою. Війна триває, багато тіл ще не ідентифіковані, а офіційна статистика обмежена міркуваннями безпеки та морального стану суспільства. Різні джерела дають різні діапазони, і саме в цій різниці ховається справжня складність підрахунку людських втрат.
З 2014 року Україна втрачала своїх захисників щодня. Повномасштабне вторгнення 2022-го лише підняло цю ціну на порядки. Кожна цифра — це не просто статистика, а ім’я, сім’я, порожнє місце за столом.
Втрати 2014–2021 років: перша хвиля війни
До 24 лютого 2022 року конфлікт уже забрав життя тисяч українських військових. За даними ООН, за сім років АТО та ООС загинуло близько 4150 військовослужбовців. Це офіційна міжнародна оцінка, яка охоплює період від початку російської агресії в Криму та на Донбасі.
Цифри росли поступово. У 2014 році, за різними підрахунками, загинуло від кількох сотень до понад тисячі бійців. До 2021 року Книга пам’яті та дані Міністерства оборони фіксували вже майже 4500 імен. Значна частина втрат була небойовою — хвороби, аварії, самогубства. Проте бойові зіткнення під Іловайськом, Дебальцевим, на Світлодарській дузі залишали глибокі рани.
Багато тіл тоді так і не повернули. На Краснопільському та Кушугумському кладовищах ховали невідомих героїв. ДНК-експертизи тривали роками. Ця історія ідентифікації стала сумним прологом до того, що відбувається зараз.
Офіційні дані з 2022 року
Президент України кілька разів озвучував цифри загиблих. У грудні 2024 року йшлося про 43 тисячі. У лютому 2025-го — про 45 100. А вже у лютому 2026-го в інтерв’ю французькому телеканалу France 2 Володимир Зеленський назвав нову офіційну цифру: 55 тисяч військових, які загинули на полі бою. До цього числа входять і кадрові військовослужбовці, і мобілізовані.
Окремо президент підкреслив, що велика кількість людей вважається зниклими безвісти. Точної цифри зниклих офіційно не називають. Відомо лише, що Україна регулярно проводить репатріацію тіл. Тільки за останні місяці 2024–2025 років через обміни повернули понад дві тисячі тіл загиблих.
Офіційна позиція залишається стриманою. Повна статистика не публікується з міркувань національної безпеки. Кожна нова цифра з’являється лише тоді, коли керівництво країни вважає це доцільним.
Незалежні підрахунки та відкриті джерела
Паралельно з офіційними заявами працюють волонтерські проєкти. Один із найбільш відомих — UALosses.org. Цей ресурс збирає імена, дати народження, фотографії та обставини загибелі на основі відкритих джерел: повідомлень родин, місцевих ЗМІ, соцмереж і офіційних некрологів.
Станом на середину 2026 року проєкт фіксує понад 103 тисячі підтверджених загиблих і майже 98 тисяч зниклих безвісти. Ці цифри вищі за офіційні, бо включають усіх, чию смерть вдалося підтвердити документально, навіть якщо тіло ще не повернуто.
Американський аналітичний центр CSIS у січні 2026 року опублікував власну оцінку. За їхніми розрахунками, з лютого 2022 до грудня 2025 року українські сили втратили від 100 до 140 тисяч загиблими. Загальні безповоротні та санітарні втрати (загиблі, поранені, зниклі) оцінюються в 500–600 тисяч. Це одна з найвищих незалежних оцінок, яка базується на розвідувальних даних США, Великої Британії та відкритих джерелах.
Раніше The Economist називав діапазон 60–100 тисяч загиблих (станом на кінець 2024-го). Різниця між цими оцінками показує, наскільки складно порахувати точну кількість у сучасній війні високої інтенсивності.
| Джерело | Період | Оцінка загиблих | Додаткові дані |
|---|---|---|---|
| Офіційна заява Президента України | 24.02.2022 – лютий 2026 | 55 000 | Велика кількість зниклих безвісти |
| UALosses.org | 2022 – середина 2026 | понад 103 000 | майже 98 000 зниклих |
| CSIS | 02.2022 – 12.2025 | 100 000–140 000 | загальні втрати 500–600 тис. |
| ООН (2014–2021) | 2014–2021 | близько 4 150 | лише військові |
Дані таблиці зібрані на основі офіційних заяв Президента України, матеріалів аналітичного центру CSIS та відкритого проєкту UALosses.org.
Чому цифри так сильно відрізняються
Різниця між 55 тисячами і 140 тисячами виникає не через помилки, а через різну методологію. Офіційна статистика враховує лише підтверджених загиблих, чиє тіло ідентифіковано або смерть задокументована командуванням. Зниклі безвісти залишаються в окремій категорії, навіть якщо ймовірність їхнього виживання мінімальна.
Волонтерські проєкти фіксують усі публічні згадки про смерть. Якщо родина опублікувала некролог, ім’я потрапляє в базу. Але частина сімей свідомо не розголошує інформацію. Розвідувальні оцінки Заходу додають ще один шар — аналітичні моделі, які враховують інтенсивність боїв, втрати техніки та співвідношення втрат сторін.
Важливо розуміти: жодна з цих цифр не є остаточною. Війна триває. Тіла продовжують повертати. Ідентифікація займає місяці. Деякі бійці, які вважалися зниклими, виявляються в полоні. Інші — навпаки.
До цього додається політичний фактор. Україна свідомо не публікує повну статистику, щоб не деморалізувати суспільство і не дати супротивнику інструмент пропаганди. Російська сторона, навпаки, регулярно називає фантастичні цифри українських втрат, які не підтверджуються жодними незалежними джерелами.
Людський вимір втрат
За кожною тисячею стоїть конкретна людина. Молодий хлопець з Львівщини, який пішов добровольцем у перші дні. Батько трьох дітей з Дніпра, мобілізований у 2023-му. Жінка-медик, яка загинула під обстрілом евакуації. Їхні імена з’являються в місцевих газетах, на меморіальних дошках, у соцмережах родин.
Суспільство адаптувалося до постійної присутності смерті. Поховання стали частиною міського пейзажу. Родини чекають на результати ДНК-експертиз роками. Деякі так і не дізнаються, де спочиває їхній близький.
Поранені — окрема велика категорія. За офіційними даними, кількість випадків поранень вимірюється сотнями тисяч. Багато хто повертається в стрій. Інші — залишаються з інвалідністю на все життя. Система реабілітації, хоч і значно розвинулася, все одно не встигає за масштабом потреб.
Цікаві факти про підрахунок втрат
- Ідентифікація тіл — один із найскладніших процесів. Україна створила спеціальні лабораторії ДНК, але черга на експертизу все одно вимірюється місяцями.
- Репатріація відбувається партіями. Іноді за один обмін повертають кількасот тіл. Це завжди важкий день для координаторів і родин.
- Відкриті бази на кшталт UALosses працюють на волонтерських засадах. Кожне ім’я перевіряється кількома джерелами, щоб уникнути дублікатів і помилок.
- Історичні порівняння показують, що втрати України вже перевищили американські у В’єтнамі та Кореї разом узятих, якщо брати незалежні оцінки.
Втрати українських військових — це не лише цифри в звітах. Це зміна демографії цілих регіонів, порожні класи в школах, відсутність батьків на випускних. Це також сила суспільства, яке продовжує триматися попри все.
Поки війна не закінчилася, повну відповідь на питання, скільки загинуло українських військових, ми не отримаємо. Але вже зараз відомо головне: ціна свободи виявилася надзвичайно високою. І кожне ім’я з цих списків заслуговує на те, щоб його пам’ятали.
