Базова зарплата народного депутата у 2026 році прив’язана до прожиткового мінімуму й починається з окладу близько 33 280 грн для члена комітету та 36 336 грн для Голови Верховної Ради. З урахуванням надбавок реальна виплата «на руки» сягає 60–65 тис. грн.
Найгучніша зміна цьогоріч — потроєння фонду депутатських повноважень до майже 200 тис. грн на місяць. У підсумку утримання одного народного обранця обходиться державному бюджету приблизно в 250 тис. грн щомісяця, або до 9,9 млн грн на рік.
Розмір власної зарплати парламентарі встановлюють самі, окремою постановою, тоді як депутати місцевих рад переважно працюють на громадських засадах — без жодного окладу.
Тема грошей у парламенті завжди була болючою, а під час війни вона стала майже оголеним нервом. Кожна цифра в кошторисі Верховної Ради читається крізь призму простого запитання: чи виправдана така ціна за роботу однієї людини? Щоб відповісти чесно, доводиться розкладати «зарплату депутата» на складники, бо за цим словосполученням ховається аж ніяк не одна сума в платіжці.
Коли кілька років поспіль гортаєш парламентські кошториси й декларації, помічаєш одну й ту саму пастку сприйняття: люди беруть оклад і думають, що це все. Насправді оклад — лише фундамент, на якому нашаровуються надбавки, доплати, компенсації та окремий фонд на «діяльність». І саме верхні поверхи цієї конструкції роблять цифри по-справжньому великими.
З чого складається зарплата народного депутата
Серцевина всієї системи — посадовий оклад, і він не береться зі стелі. Закон прив’язує його до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року. З 1 січня 2026 року цей показник зріс із 3 028 до 3 328 грн, і автоматично потягнув за собою всі депутатські оклади вгору — навіть без жодного окремого голосування «за підвищення собі».
Розмір окладу множиться на коефіцієнт, що залежить від посади. Рядовий депутат — член комітету — отримує 10 прожиткових мінімумів, а керівні посади в парламенті оцінюються дорожче. Ось як це виглядає у гривнях станом на 2026 рік.
| Посада в парламенті | Коефіцієнт (прожиткові мінімуми) | Оклад у 2026 році, грн |
|---|---|---|
| Народний депутат — член комітету | 10 | ≈ 33 280 |
| Перший заступник Голови ВР | 11,5 | ≈ 38 270 |
| Голова Верховної Ради | 12 | ≈ 36 336 |
Джерела даних: постанова Верховної Ради України (zakon.rada.gov.ua) та висновок Комітету ВР з питань бюджету.
Сам собою оклад виглядає скромно — порівнянним із зарплатою досвідченого айтівця чи лікаря приватної клініки. Але це лише голий каркас. До нього додається ціла гірлянда надбавок, і саме вони перетворюють «офіційні 33 тисячі» на суми, удвічі більші.
Надбавки, доплати та що ховається за «голим» окладом
Умови оплати праці народного депутата прирівняні до умов членів Кабінету Міністрів. Це означає, що крім окладу законом передбачена надбавка за інтенсивність праці — до 100% окладу, а також матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань. Окремий блок — доплати за наукові й професійні заслуги, які щороку перераховуються разом із прожитковим мінімумом.
Перелік таких доплат компактний, але відчутний для гаманця:
- Науковий ступінь кандидата наук — приблизно +15% до окладу (у 2025 році це близько 4,5 тис. грн на місяць, у 2026-му — більше).
- Науковий ступінь доктора наук — приблизно +25% до окладу, тобто помітна щомісячна надбавка для тих, хто захистив дисертацію.
- Почесне звання «заслужений» — близько +20% до окладу, що додає ще декілька тисяч гривень.
- Надбавка за інтенсивність — гнучкий інструмент до 100% окладу, який залежить від рішень профільного комітету.
Через ці нашарування «середня» зарплата парламентаря живе власним життям. За даними щодо січня 2023 року, середня виплата з надбавками й доплатами становила близько 48,8 тис. грн, а до кінця 2025 року депутати у приватних розмовах називали суму до оподаткування вже на рівні 60–65 тис. грн. Тобто реальна платіжка майже вдвічі більша за «паспортний» оклад члена комітету.
Ключовий нюанс, який змінює всю картину: зарплата — це лише вершина айсберга, бо найбільші гроші проходять не через неї, а через компенсації та фонди на депутатську діяльність.
Компенсації: проїзд, житло й армія помічників
Поза зарплатою депутат має право на низку відшкодувань, і деякі з них виглядають значно солідніше за сам оклад. Логіка тут зрозуміла: парламентар має їздити в округ, утримувати приймальню, винаймати житло в Києві, якщо приїхав з іншого регіону. Питання радше в розмірах і прозорості, ніж у самому факті виплат.
Найвідчутніші статті депутатських компенсацій такі:
- Компенсація проїзду Україною — до 7 500 грн на місяць, плюс окремо оплачується проїзд у межах Києва.
- Оренда житла для тих, хто не проживає у столиці й передмісті — приблизно 19,8 тис. грн на місяць (близько 650 грн за добу). Право на неї має лише частина депутатів.
- Фонд оплати праці помічників — близько 29,2 прожиткового мінімуму на місяць, тобто майже 97 тис. грн у 2026 році. Цю суму депутат розподіляє між помічниками-консультантами на власний розсуд.
Помічники — це окрема історія. Один народний обранець може мати кількох оплачуваних консультантів, а може лишити одного й платити йому більше. Саме тому фонд помічників щороку зростає автоматично: їхні ставки прив’язані до того ж прожиткового мінімуму, що й оклад самого депутата. Війна цю систему дисциплінувала: з травня 2022 року зарплату й компенсації не нараховують тим, хто без поважних причин за місяць не з’явився на жодне пленарне засідання чи засідання комітету.
Що змінилося у 2026 році
Головна новина бюджету-2026 стосується не окладу, а фонду депутатських повноважень. Раніше депутату компенсували витрати, пов’язані з виконанням обов’язків, у розмірі однієї місячної зарплати. Тепер цю норму потроїли — до трьох зарплат, тобто майже 200 тис. грн щомісяця, і ці гроші не оподатковуються.
Формально це не дохід у кишеню, а кошти на діяльність: утримання громадських приймалень, юристів, роботу із законопроєктами та виборцями. На практиці ж публічної звітності за цими сумами немає, і парламентарі в неофіційних розмовах визнають, що використання таких коштів фактично ніхто не контролює. Норма з’явилася у висновках бюджетного комітету наприкінці документа й у залі окремо не обговорювалася — що й викликало хвилю обурення.
У підсумку робота одного народного депутата обходиться бюджету приблизно у 250 тис. грн на місяць — не враховуючи фонду помічників та компенсації на проживання.
Якщо звести все докупи, масштаб стає наочним. Загальне бюджетне фінансування Верховної Ради на 2026 рік заплановане на рівні близько 3,89 млрд грн — майже на 740 млн більше, ніж торік. А оскільки в парламенті фактично залишилося 393 депутати замість конституційних 450, утримання кожного з них коштує платникам податків орієнтовно 9,9 млн грн на рік. Ось як виглядає приблизний місячний «ціник» одного обранця.
| Стаття витрат на одного депутата | Орієнтовно на місяць, грн | Чи це «дохід» депутата |
|---|---|---|
| Зарплата з надбавками | ≈ 60 000 | Так, оподатковується |
| Фонд депутатських повноважень | ≈ 199 000 | Формально ні, без звітності |
| Фонд помічників | ≈ 97 000 | Ні, йде помічникам |
| Проїзд та оренда житла | до 27 000 | Компенсація витрат |
Контраст із рештою бюджету і зробив тему вибуховою. Ухвалений на 2026 рік кошторис не передбачив бодай найменшого підвищення зарплат військовим, тоді як на потроєння компенсацій депутатам гроші знайшлися. Для суспільства, що третій рік живе у війні, ця арифметика звучить не як сухі цифри, а як питання справедливості.
Хто і як встановлює зарплату депутата
Тут криється парадокс, який багатьох щиро дивує. Зарплату народним депутатам встановлює не Кабмін і не Президент, а сама Верховна Рада — окремою постановою. Щоб підвищити собі виплати, парламенту достатньо змінити відповідний документ, без погодження уряду й без підпису глави держави.
Зворотний бік цієї автономії теж важливий: жоден інший орган не має повноважень підняти депутатам зарплату. Ні президент, ні Кабмін, ні обласна рада не можуть втрутитися в це питання — воно цілком у руках самого парламенту. Базові розміри окладів закріплені постановою ВРУ від 17 лютого 2022 року, а механіка прив’язки до прожиткового мінімуму означає, що навіть без гучних рішень виплати щороку повзуть угору разом із базовим показником.
Зарплата депутатів місцевих рад: майже завжди нуль
Тих, хто плутає народних депутатів із депутатами обласних, міських чи сільських рад, чекає сюрприз. Депутати місцевих рад працюють на громадських засадах — тобто безоплатно. Вони поєднують мандат з основною роботою, а за участь у сесіях і комісіях окладу не отримують.
Виняток — ті, хто обіймає виборні посади на постійній основі: голова ради, його заступники, секретар. Їхні оклади встановлюються за окремою постановою Кабінету Міністрів і фінансуються з місцевого бюджету. Тож коли в новинах звучить «зарплата депутата», майже завжди йдеться саме про народних депутатів у Києві, а не про вашого знайомого з районної ради.
Зарплата проти декларації: де ховаються справжні гроші
Окрема пастка — ставити знак рівності між зарплатою депутата та його реальними статками. У деклараціях депутатська платіжка нерідко виглядає краплею в морі на тлі основних доходів. Якщо відсортувати парламентарів за рівнем задекларованого, нагорі опиняються політики-бізнесмени, для яких оклад члена комітету — символічна сума.
За підсумками 2024 року найбільші доходи задекларували Петро Порошенко (близько 4,6 млрд грн), Степан Івахів (понад 584 млн грн) та інші великі підприємці з мандатами. Кількість доларових мільйонерів у парламенті, за оцінками 2025 року, зросла до 68 осіб. На саму лише депутатську зарплату в межах до 700 тис. грн на рік живе менше половини народних обранців — решта має бізнес, депозити, гонорари чи інші джерела.
За даними аналітичних матеріалів медіа «Слово і діло» та видання The Page.
Типові помилки у сприйнятті депутатських зарплат
- Помилка 1: «Оклад — це і є зарплата». Оклад члена комітету у 2026 році — близько 33 тис. грн, але з надбавками реальна виплата сягає 60–65 тис. грн. Голий оклад завжди занижує справжню картину.
- Помилка 2: «Депутат отримує всі 250 тисяч собі в кишеню». Левова частка цієї суми — фонд повноважень і фонд помічників, які формально не є особистим доходом, хоч контролю за фондом повноважень майже немає.
- Помилка 3: «Зарплати піднімає уряд». Насправді розмір виплат визначає сама Верховна Рада, без участі Кабміну й Президента.
- Помилка 4: «Депутати місцевих рад теж отримують велику зарплату». Більшість із них працюють безоплатно; оклад мають лише ті, хто обіймає виборну посаду на постійній основі.
- Помилка 5: «Зарплата = статки». Декларації показують, що в багатьох обранців основні доходи йдуть від бізнесу, а не від мандата.
На що варто дивитися пильному виборцю
Якщо хочеться скласти власну, а не нав’язану заголовками думку про депутатські гроші, найнадійніший шлях — дивитися першоджерела. Постанови Верховної Ради про фінансове забезпечення, висновки бюджетного комітету та електронні декларації у відкритому реєстрі дають куди точнішу картину, ніж яскраві цифри з новинних стрічок. Прожитковий мінімум на 1 січня — це той ключ, яким щороку можна самостійно перерахувати оклад будь-якої посади в парламенті.
Тема депутатських виплат не закривається ухваленим бюджетом. Голова бюджетного комітету вже попереджала, що головний фінансовий документ майже напевно переглядатимуть упродовж року, а отже, і цифри компенсацій можуть змінитися — як угору, так і вниз, залежно від обсягів зовнішнього фінансування та політичного тиску. За цими переглядами варто стежити так само уважно, як за самими сумами, бо саме там, у дрібному шрифті висновків комітетів, найчастіше й народжуються наступні гучні заголовки про гроші парламенту.
