Стамбульська конвенція — це перший у світі всеосяжний міжнародний договір, який системно поєднує запобігання, захист жертв, кримінальне переслідування кривдників та скоординовану державну політику у сфері насильства проти жінок і домашнього насильства. Вона визнає такі форми насильства порушенням прав людини та проявом структурної дискримінації, а не приватною справою сім’ї. Для України, яка ратифікувала документ у 2022 році й живе в умовах повномасштабної війни, Конвенція стала не лише юридичним зобов’язанням, а й практичним інструментом посилення захисту вразливих груп населення.
Документ охоплює як класичні прояви фізичного та сексуального насильства, так і менш видимі форми — психологічне, економічне, переслідування (сталкінг), примусові шлюби, калічення геніталій та злочини «в ім’я честі». Він діє як у мирний час, так і під час збройних конфліктів, де ризики гендерно зумовленого насильства зростають у рази. У 2026 році, коли GREVIO вже провела перший базовий візит до України, Конвенція продовжує трансформувати національне законодавство та практики допомоги постраждалим.
Ключова ідея документа — не просто карати за вже скоєне, а змінювати соціальні норми, які уможливлюють насильство. Вона вимагає від держав збирати дані, навчати фахівців, створювати притулки, гарячі лінії та проводити просвітницьку роботу, щоб розірвати цикл поколінь, де насильство передається як «норма».
Історія створення та шлях до чинності
Рада Європи ще з 1990-х років накопичувала досвід боротьби з насильством проти жінок через рекомендації та кампанії. У 2008 році експертна група CAHVIO почала роботу над текстом майбутньої конвенції. Після інтенсивних дискусій та правок Комітет міністрів Ради Європи ухвалив фінальний текст 7 квітня 2011 року. 11 травня того ж року документ відкрили для підписання саме у Стамбулі — місті, що дало назву угоді.
Конвенція набрала чинності 1 серпня 2014 року після десяти ратифікацій. Станом на середину 2026 року її ратифікували 39 держав. Туреччина вийшла з договору у 2021 році, посилаючись на невідповідність сімейним цінностям. Європейський Союз приєднався до Конвенції у 2023 році. Україна підписала документ однією з перших — 7 листопада 2011 року, а ратифікувала лише 20 червня 2022-го (Закон № 2319-IX). Для нашої держави Конвенція набула чинності 1 листопада 2022 року.
Ключові визначення та принципи, які змінюють підхід
Стаття 3 Конвенції дає чіткі визначення, які стали основою для національних законів багатьох країн. Насильство проти жінок — це будь-які акти, що завдають або можуть завдати фізичної, сексуальної, психологічної чи економічної шкоди жінкам, незалежно від того, чи відбуваються вони в публічному чи приватному житті. Домашнє насильство охоплює не лише партнерів, а й інших членів сім’ї, включно з дітьми та літніми людьми.
Важливо розрізняти біологічну стать і гендер — соціально закріплені ролі, поведінку та атрибути, які суспільство вважає прийнятними для жінок і чоловіків. Конвенція не заперечує біологічні відмінності, а фокусується на соціальних механізмах, що утримує жінок у підлеглому становищі. Стаття 4 забороняє дискримінацію за ознаками статі, гендеру, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, віку, інвалідності, мігрантського чи біженського статусу.
Конвенція захищає всіх жертв — жінок, чоловіків, дітей — незалежно від статі кривдника чи жертви, і це один із її найпотужніших універсальних принципів.
Які форми насильства криміналізує документ
Конвенція не просто декларує принципи — вона зобов’язує держави внести до кримінального законодавства конкретні склади злочинів. Психологічне насильство (стаття 33) — навмисне залякування чи погрози, що завдають серйозної шкоди. Переслідування (стаття 34) — систематичне стеження чи небажане спілкування, що викликає страх. Фізичне насильство (стаття 35) та сексуальне насильство (стаття 36), включно зі зґвалтуванням у шлюбі, коли згода відсутня або не може бути вільно висловлена.
Окремо виділено примусовий шлюб (стаття 37), калічення жіночих геніталій (стаття 38), примусовий аборт і стерилізацію (стаття 39), сексуальні домагання (стаття 40) та злочини «в ім’я честі» (стаття 42). Кожна з цих форм має свою специфіку прояву в різних культурах, і Конвенція вимагає від держав враховувати контекст при розслідуванні та покаранні.
Чотири стовпи дії Конвенції
Конвенція побудована навколо чотирьох взаємопов’язаних напрямів, які часто називають 4P. Кожен стовп містить десятки конкретних зобов’язань.
| Стовп | Суть підходу | Приклади конкретних заходів |
|---|---|---|
| Запобігання (Prevention) | Зміна соціальних норм та стереотипів, які виправдовують насильство | Освітні програми в школах, кампанії в медіа, навчання фахівців, робота з чоловіками та хлопцями |
| Захист та підтримка (Protection) | Негайна допомога жертвам та мінімізація повторної травматизації | Притулки, гарячі лінії, медична та психологічна допомога, захист свідків, фінансові компенсації |
| Переслідування (Prosecution) | Ефективне розслідування та покарання кривдників | Криміналізація всіх форм, екстрені охоронні ордери, навчання поліції та суддів, врахування гендерного аспекту |
| Скоординована політика (Coordinated policies) | Єдина державна стратегія з чіткими механізмами координації | Збір статистики, національні плани дій, міжвідомча співпраця, регулярний моніторинг та звітність перед GREVIO |
Ці чотири напрями працюють лише разом. Без запобігання захист буде вічним «латанням дірок». Без ефективного переслідування жертви не вірять у справедливість і не звертаються по допомогу.
Україна та Стамбульська конвенція: від підписання до практичної імплементації
Ратифікація 2022 року стала частиною євроінтеграційного курсу та виконання Угоди про асоціацію. Верховна Рада ухвалила закон майже одностайно — 259 голосів «за». Документ набув чинності в розпал повномасштабної війни, коли кількість звернень щодо домашнього насильства та сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, суттєво зросла.
У 2023–2025 роках Україна подала перший державний звіт до GREVIO та його доповнення. У травні 2025 року експерти GREVIO здійснили перший базовий візит до нашої країни. Очікується, що рекомендації допоможуть удосконалити законодавство — зокрема, внести зміни до Кримінального кодексу щодо сексуального насильства та домашнього насильства, посилити захист дітей та розробити єдину систему збору даних.
У практиці багатьох європейських країн імплементація Конвенції призвела до створення спеціалізованих судових палат, зростання кількості притулків та зниження рівня повторного насильства завдяки системній роботі з кривдниками.
Дискусії та критика: що насправді говорить документ
Навколо Конвенції точаться гострі суперечки. Критики стверджують, що вона нав’язує «гендерну ідеологію», підриває традиційну сім’ю та може впливати на зміст шкільних програм. Деякі релігійні та консервативні групи побоюються, що акцент на гендері знецінює біологічну стать і роль матері.
Натомість текст Конвенції прямо зазначає: вона не регулює питання шлюбу, не вимагає легалізації одностатевих шлюбів, не стосується релігійних норм і не визначає поняття «сім’я». Головний акцент — на захисті людини від насильства незалежно від її статі чи гендерної ідентичності. Багато положень уже частково відображені в українському законодавстві про рівність прав жінок і чоловіків та протидію домашньому насильству.
Моніторинг та майбутнє у 2026 році
GREVIO — незалежний орган експертів — проводить регулярні оцінки виконання Конвенції. У 2026 році тривають тематичні візити, зокрема до Норвегії та Європейського Союзу. Для України рекомендації GREVIO після візиту 2025 року стануть орієнтиром для подальших реформ у сфері освіти, медицини, правоохоронної системи та соціального захисту.
Конвенція продовжує еволюціонувати через практику держав-учасниць. Вона не є статичним документом — це живий інструмент, який адаптується до нових викликів: цифрового насильства, впливу війни на психічне здоров’я жінок, потреб внутрішньо переміщених осіб та ветеранок.
Цікаві факти про Стамбульську конвенцію
- Конвенція — єдиний міжнародний договір, який одночасно криміналізує 10+ специфічних форм насильства проти жінок і вимагає системної державної політики.
- Станом на 2026 рік її ратифікували 39 держав, а GREVIO провела понад 63 моніторингові візити та підготувала більше 52 звітів.
- Україна є однією з країн-«авторок» документа — брала участь у розробці ще до відкриття для підписання.
- Конвенція прямо застосовується в умовах збройного конфлікту і охоплює сексуальне насильство, пов’язане з війною.
- Туреччина стала першою державою, яка денонсувала Конвенцію (2021), після чого в країні зафіксували зростання феміцидів за даними місцевих правозахисників.
Робота над повноцінною імплементацією Стамбульської конвенції в Україні триває. Кожен новий притулок, кожна навчальна програма для поліцейських та кожна історія жінки, яка нарешті отримала захист, — це маленькі, але реальні кроки до суспільства, де насильство не є нормою, а гідність і безпека — базовим правом кожної людини.
