Shahed-129 — це іранський середньовисотний розвідувально-ударний безпілотний літальний апарат класу MALE, створений для тривалих місій спостереження, збору даних і нанесення прицільних ударів керованими боєприпасами. З розмахом крил 16 метрів, довжиною близько 8 метрів і корисним навантаженням до 400 кг він здатен перебувати в повітрі повну добу, виконуючи завдання далеко від точок запуску.
Цей дрон став одним із найважливіших елементів іранської програми безпілотників, символом технологічної наполегливості країни під тиском санкцій. На відміну від масових і відносно дешевих Shahed-136, які використовуються як одноразові засоби атаки, Shahed-129 — це багаторазова платформа вищого рівня, що поєднує тривалу автономність із можливістю повертатися на базу після виконання місії.
У реальних умовах над Сирією, на східних кордонах Ірану та в морських акваторіях він демонстрував цінність для постійного моніторингу та підтримки наземних сил, хоча й має чіткі обмеження в дальності радіокерування та чутливості до метеоумов.
Історія створення та розвиток Shahed-129
Розробка Shahed-129 почалася ще в середині 2000-х у рамках ширшої програми іранських безпілотників. Початкові роботи велися компанією HESA над проектом HESA-100, але згодом естафету перехопив дослідницький центр Shahed Aviation Industries. Перший прототип під номером 129-001 піднявся в небо навесні 2012 року. Уже в липні того ж року один із прототипів транслював у прямому ефірі випробування балістичних ракет.
У вересні 2012 року дрон вперше показали публіці під час навчань «Great Prophet 7». Серійне виробництво стартувало у вересні 2013 року. Однак повноцінне бойове застосування затрималося: проблеми з інтеграцією озброєння вирішили лише на початку 2016-го, коли з’явилася можливість використовувати керовані бомби Sadid-345.
Виробництво йде повільно — приблизно три апарати на рік. До 2024 року планували зібрати близько 40 одиниць. Загальна кількість побудованих перевищує 42. Збірка фіналізується на потужностях HESA, а ключові компоненти постачають суміжні підприємства, тісно пов’язані з Корпусом вартових ісламської революції (КВІР).
Цікаво, що дрон еволюціонував із меншої моделі Shahed-123 і став основою для подальших розробок, зокрема Shahed-149 Gaza. Морська версія отримала назву Simorgh і відрізняється характерним біло-блакитним забарвленням.
Конструкція та технічні характеристики
Shahed-129 — це одномоторний апарат із штовхаючим гвинтом (pusher configuration). Така схема звільняє ніс для великої поворотної турелі з оптико-електронним комплексом. Високорозташовані прямі крила та V-подібне хвостове оперення забезпечують хорошу стійкість і зменшують аеродинамічний опір. Фюзеляж — вузький циліндр діаметром 65–75 см, виготовлений переважно з композитних матеріалів на алюмінієвому каркасі. Це знижує масу і частково покращує радіолокаційну помітність.
Двигун — австрійський Rotax 914 потужністю близько 100 к.с. (75 кВт). Він добре зарекомендував себе в цивільній авіації, але санкції ускладнюють постачання запчастин і стримують темпи виробництва.
Ось основні тактико-технічні дані:
| Параметр | Значення | Примітка |
|---|---|---|
| Розмах крил | 16 м | Забезпечує тривале ширяння на висоті |
| Довжина | 8 м | Компактний для класу MALE |
| Висота | 3,1 м | З урахуванням шасі |
| Маса корисного навантаження | до 400 кг | Бомби, ракети або сенсори |
| Крейсерська швидкість | 150 км/год | Оптимальна для економії палива |
| Максимальна швидкість | до 200 км/год | Короткочасні ривки |
| Бойовий радіус | до 1700 км | З урахуванням повернення |
| Перегонна дальність | 3400 км | Без корисного навантаження |
| Тривалість польоту | до 24 годин | Одна з ключових переваг |
| Практична стеля | 7300 м | Вище більшості переносних ЗРК |
Джерело даних: узагальнено з відкритих матеріалів Aviation Week та профільних видань.
Сенсорний комплекс включає турель Oghab-6 з денним і тепловізійним каналами плюс лазерний далекомір. Це дозволяє виявляти та супроводжувати цілі вдень і вночі. Дальність якісної оптичної розвідки в хорошу погоду сягає 60–80 км, у погану — падає до 15–20 км. Дрон оснащений системою автоматичного повернення на базу за інерційними даними у разі втрати зв’язку.
Озброєння та можливості нанесення ударів
Спочатку планували використовувати протитанкові ракети Sadid-1 (аналог Spike-ER), але через технічні труднощі та санкції перейшли на керовані бомби Sadid-345. Апарат має два здвоєні вузли підвіски — до чотирьох боєприпасів одночасно. Іранські джерела іноді згадують можливість восьми одиниць, але на практиці частіше спостерігали чотири.
Кожна бомба Sadid-345 — це високоточний боєприпас із системою наведення, що дозволяє вражати точкові цілі з мінімальними побічними втратами. За один виліт дрон здатен атакувати від чотирьох до восьми цілей послідовно або в одному заході, залежно від модифікації та тактики.
Важливий нюанс: радіоканал керування обмежений приблизно 200 км у межах прямої видимості. Далі апарат летить за попередньо закладеним маршрутом на автопілоті. Це знижує гнучкість при виконанні ударних завдань на великій відстані, але цілком достатньо для розвідки та нанесення ударів за заздалегідь розвіданими цілями.
Бойове застосування Shahed-129
Перші апарати перекинули до Сирії у травні 2014 року в розібраному вигляді. Уже в квітні того року над Східною Гутою помітили дрон, схожий на Shahed-129. З 2016 року почалися реальні удари по позиціях ІДІЛ та інших груп. Дрони виконували сотні вильотів, забезпечували розвідку, коригування вогню та оцінку ураження після ракетних ударів по Дейр-ез-Зору.
На східному кордоні з Пакистаном Shahed-129 використовували для патрулювання проти контрабандистів та збройних груп. У 2017 році два дрони були збиті американськими F-15E біля Ат-Танфа в Сирії — вони намагалися атакувати коаліційні сили. Ще один втратили пакистанські ВПС після порушення повітряного простору.
У 2019 році іранські Shahed-129 несподівано залучили до цивільних завдань — допомагали рятувати людей під час масштабних повеней у провінції Хузестан, передаючи зображення з важкодоступних районів.
У лютому 2026 року стався інцидент біля авіаносця USS Abraham Lincoln в Аравійському морі. Американські джерела повідомляли про агресивне наближення іранського дрона (ідентифікованого як Shahed-139 або Shahed-129), який збили F-35C у рамках самооборони. Іранські ЗМІ стверджували, що це був routine reconnaissance політ Shahed-129, який втратив зв’язок після успішної передачі зображень. Цей випадок підкреслює подвійну природу таких апаратів — від чистої розвідки до потенційного удару — і рівень напруги в регіоні.
Порівняння з іншими дронами та роль у сучасній війні
Shahed-129 часто називають іранським аналогом американського MQ-1 Predator. Обидва — це MALE-платформи з подібною архітектурою, тривалим часом польоту та можливістю нести кероване озброєння. Проте іранський дрон створений в умовах жорстких санкцій, тому його авіоніка, двигуни та канали зв’язку поступаються західним зразкам. З іншого боку, він дешевший у виробництві та експлуатації.
На відміну від Shahed-136 (Geran-2), який Росія масово застосовує проти України як одноразовий «камикадзе», Shahed-129 — це повноцінний багаторазовий бойовий дрон. Він не жертвує собою, а скидає боєприпаси і повертається. Це робить його дорожчим, але й більш гнучким інструментом для тривалого домінування в повітрі над конкретним районом.
Сильні сторони Shahed-129 — тривалість польоту, відносно велике корисне навантаження та здатність працювати вдень і вночі. Слабкі — помітність для радарів, низька швидкість (немає можливості активно маневрувати від ракет), відсутність системи попередження про пуск ЗКР, залежність від погоди та обмежений радіус надійного керування. У зимових умовах з обмерзанням апарат практично не випробовували.
Цікаві факти про Shahed-129
- Незважаючи на перший політ у 2012 році, перші реальні бойові удари керованими бомбами відбулися лише в 2016-му — знадобилося кілька років на доопрацювання озброєння.
- У 2019 році військові дрони несподівано стали інструментом гуманітарної допомоги під час повеней у Хузестані, передаючи зображення для координації рятувальних робіт.
- Морська версія Simorgh має яскраве біло-блакитне забарвлення та призначена для операцій над морем.
- Іран виробляє приблизно три такі апарати на рік — темп обмежений доступністю комплектуючих через санкції.
- Один дрон над Сирією міг виконати сотні вильотів, забезпечуючи постійну присутність у небі над полем бою.
- У 2026 році інцидент біля авіаносця USS Abraham Lincoln показав, як дрони серії Shahed стають частиною демонстрації сили в міжнародних водах (джерела розходяться в точній ідентифікації моделі — 129 чи 139).
- На відміну від «одноразових» Shahed-136, цей дрон може повертатися на аеродром після виконання завдання, що робить його економічно ефективнішим для тривалих операцій.
Shahed-129 продовжує залишатися важливою частиною іранського арсеналу високотехнологічних безпілотників. Його поява та бойовий досвід чітко показують, як навіть країна під тиском санкцій здатна створювати системи, що змінюють баланс сил у регіональних конфліктах. У світі, де дрони дедалі більше визначають хід бойових дій, такі апарати стають не просто зброєю, а інструментом постійної присутності та інформаційної переваги.
