Роман Ратушний — київський громадський активіст, лідер ініціативи «Захистимо Протасів Яр» і розвідник 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр», який загинув 9 червня 2022 року в бою під Ізюмом на Харківщині. За неповних десять років публічної діяльності він пройшов шлях від п’ятнадцятирічного учасника Євромайдану до людини, чиє ім’я носить створений на його честь заказник у Києві.
Його історія — це історія про те, як один наполегливий киянин зупинив забудову двадцяти гектарів лісу в центрі мегаполіса, брав участь у найгучніших правозахисних кампаніях останнього десятиліття, а з початком повномасштабного вторгнення обміняв мітингові плакати на автомат і пішов боронити Київ, а згодом і всю країну.
Дитинство в родині активістів і перший досвід спротиву
Роман Тарасович Ратушний народився 5 липня 1997 року в Києві. Його батько, Тарас Ратушний, — активіст руху «Збережи старий Київ», а мати, Світлана Поваляєва, — письменниця й журналістка. Громадянська позиція в родині не була показовою: батьки не «виховували» активіста навмисно, за їхніми ж словами, син таким народився.
У 2012 році Роман вступив до Фінансово-правового коледжу, де здобув вищу юридичну освіту. Наприкінці 2013-го, ще п’ятнадцятирічним підлітком, він долучився до Євромайдану і в ніч на 30 листопада постраждав під час силового розгону студентів «Беркутом». Цей досвід став точкою відліку для всього подальшого життя: після Майдану Роман деякий час працював журналістом, писав про київських чиновників, енергетику та тендерні оборудки з дизельним паливом на «Укрзалізниці».
Протасів Яр: п’ятирічна боротьба за міський ліс
У 2018 році Ратушний очолив ініціативу «Захистимо Протасів Яр», яка за рік переросла в повноцінну громадську організацію. Йшлося про ділянку лісу площею близько двадцяти гектарів з археологічною цінністю в центральній частині Києва, частину якої компанія «Дайтона Груп», пов’язана з Геннадієм Корбаном, намагалася забудувати трьома сорокаповерховими вежами.
Активісти діяли не лише мітингами. Вони фактично оселилися на території Протасового Яру: чергували в наметах цілодобово, щоб будівельна техніка не змогла заїхати на ділянку, знімали відео-звернення до киян і збирали навколо ініціативи сотні небайдужих людей. Боротьба тривала на кількох фронтах одночасно — вуличному, медійному та судовому.
- Суспільний тиск. Регулярні акції та інформаційні кампанії тримали тему в полі зору киян і медіа, не даючи забудовникам «тихо» просунути проєкт.
- Судовий процес. Справа дійшла до Верховного Суду, який зрештою підтвердив заборону будівництва на цій ділянці.
- Захист репутації. Корбан подав до суду на активістів за захист ділової репутації, вимагаючи визнати недостовірними згадки про себе в контексті забудови, однак 2023 року адвокати Ратушного виграли ці процеси.
- Зміна статусу землі. Влітку 2022 року Київрада проголосувала за створення на цій території заказника, який згодом отримав ім’я Романа Ратушного.
Ця багаторічна кампанія стала однією з найуспішніших історій громадського спротиву незаконній забудові в Києві останнього десятиліття, а сам Ратушний — символом того, що організована спільнота може перемогти забудовника з потужним адміністративним ресурсом.
Цікаві факти про Романа Ратушного
- Позивний Ратушного на фронті — «Сенека», обраний через захоплення античною філософією ще в шкільні роки.
- Він народився 5 липня, і до свого двадцятип’ятиріччя не дожив менше місяця.
- За життя Ратушний встиг попрацювати журналістом, розслідуючи тендерні схеми в енергетичному секторі та на залізниці.
- У заповіті він доручив розподілити частину бойових виплат на підтримку капели бандуристів, Будинку-музею Шевченка та двох незалежних медіа.
- 27 лютого 2025 року на фронті загинув його рідний брат — Василь Ратушний, оператор дрона 414-ї окремої бригади ударних безпілотних систем.
Правозахисна діяльність поза межами Протасового Яру
Паралельно з боротьбою за ліс Ратушний брав участь практично у всіх гучних правозахисних кампаніях свого часу. Він долучався до акцій на підтримку Сергія Стерненка, засудженого у справі про викрадення людини, виступав у контексті справи про вбивство Каті Гандзюк та так званої «справи Шеремета». Знайомі описують його як людину, для якої боротьба за справедливість була не разовим вчинком, а способом життя.
Журналіст Денис Казанський називав Романа одним із найефективніших представників громадського сектору Києва, здатним об’єднувати навколо конкретної проблеми сотні небайдужих людей.
Повномасштабне вторгнення: від мітингів до фронту
Із першого дня повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року Ратушний долучився до захисту Києва у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Пізніше підрозділ брав участь у звільненні Тростянця на Сумщині, після чого воював на Сумщині та Харківщині, де Роман виконував обов’язки розвідника.
9 червня 2022 року під час бойового завдання поблизу Ізюма Ратушний брав участь у розвіддозорі, підповз до позицій противника, аби визначити розташування танків, і зумів розмінувати дорогу. Ворог його виявив, і в цьому бою Роман Ратушний загинув. Тіло вдалося евакуювати на підконтрольну Україні територію лише через кілька днів. Про загибель стало відомо 14 червня 2022 року — повідомлення оприлюднила очолювана ним організація «Захистимо Протасів Яр».
| Дата | Подія | Значення |
| 30 листопада 2013 | Розгін студентів на Євромайдані | Перший досвід громадянського спротиву |
| 2018 рік | Створення ГО «Захистимо Протасів Яр» | Початок кампанії проти забудови лісу |
| 24 лютого 2022 | Початок повномасштабного вторгнення | Ратушний долучається до оборони Києва |
| 9 червня 2022 | Загибель під Ізюмом | Смерть під час виконання розвідувального завдання |
| Літо 2022 | Рішення Київради про заказник | Увічнення пам’яті на території Протасового Яру |
Джерела даних: Суспільне Новини, Українська правда.
Пам’ять, нагороди і спадщина
Прощання з Романом Ратушним відбулося на київському Майдані Незалежності, зібравши кілька сотень людей — рідних, побратимів, друзів і колег по громадській діяльності. У вересні 2022 року указом Президента України його посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня за особисту мужність, виявлену під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності країни.
Земля, за яку він боровся роками, отримала статус заказника з його ім’ям, а в Києві неодноразово лунали пропозиції перейменувати на його честь вулицю поблизу Протасового Яру. У грудні 2022 року на честь Ратушного перейменували одну з вулиць звільненого Ізюма — міста, поблизу якого він загинув. Трагедія родини на цьому не завершилася: 27 лютого 2025 року на фронті загинув молодший брат Романа, Василь Ратушний, який служив оператором дрона у 414-й окремій бригаді ударних безпілотних систем.
Чому історія Ратушного залишається важливою
Досвід Романа Ратушного показує, як низова громадська ініціатива може протистояти забудовникам із серйозним адміністративним ресурсом, якщо вона послідовна, публічна та готова йти до кінця — включно з судовими процесами, що тривають роками. Водночас його доля відображає ширшу трагедію покоління українських активістів, юристів і журналістів, які після 2014 року захищали країну спершу словом і активною громадянською позицією, а з 2022-го — і зброєю в руках.
Для тих, хто цікавиться сучасною історією громадянського суспільства в Україні, приклад Протасового Яру часто наводять як зразок ефективної низової кампанії — з чіткими цілями, розподілом ролей між активістами-«наметниками», юристами та медійниками, і готовністю витримувати тиск роками, а не тижнями.
