Десантники 95-ї окремої десантно-штурмової бригади під командуванням Михайла Забродського в липні-серпні 2014 року пройшли понад 470 кілометрів, з них 170 — глибокими тилами противника. Ця операція, відома як рейд Забродського, стала одним із найяскравіших прикладів української військової майстерності на початку повномасштабного протистояння на Донбасі. Вона дозволила деблокувати тисячі оточених українських воїнів, порушити ворожі комунікації та продемонструвати, що мобільність, сміливість і професійна підготовка можуть перевернути стратегічну ситуацію навіть за несприятливих умов.
Рейд поєднав кілька ключових завдань: прорив оборони, захоплення стратегічних висот, організацію переправи через Міус і відволікання значних сил супротивника. Бійці діяли в умовах обмеженого забезпечення, постійних обстрілів і ризику оточення, використовуючи трофейну техніку та максимальну маневреність. Ця операція не лише врятувала побратимів, але й стала символом непокори, який надихає нові покоління захисників.
95-та бригада, відома своєю високою підготовкою ще з мирних часів, показала, як десантно-штурмові підрозділи можуть діяти як ефективний ударний інструмент у глибокому тилу. Її досвід залишається актуальним для вивчення сучасної війни, де швидкість і несподіваність часто важливіші за чисельну перевагу.
Передумови та задум операції
Літо 2014 року на Донбасі вирізнялося хаосом і важкими боями. Українські підрозділи, зокрема 24-та, 72-та механізовані, 79-та аеромобільна бригади та прикордонники, опинилися в оперативному оточенні біля державного кордону з Росією. Ворог контролював ключові висоти, шляхи постачання та переправы, а обстріли з території сусідньої держави посилювали тиск.
Командування АТО розробило план деблокування. Центральну роль у ньому відвели 95-й бригаді, посиленій підрозділами 25-ї повітряно-десантної, 30-ї та 51-ї механізованих бригад. Завдання полягало в тому, щоб прорвати ворожі комунікації, захопити Савур-Могилу та інші панівні висоти, забезпечити переправу через річку Міус і створити коридор для виходу оточених сил.
Михайло Забродський, на той момент полковник і командир бригади, відібрав близько 400 найкращих контрактників з 1-го та 13-го аеромобільних батальйонів. Групи формували легкими та рухомими, з акцентом на розвідку, артилерію та швидкий маневр. Підготовка проходила в умовах суворої секретності — бійці знали лише свої сектори, але всі рвалися в бій. Трофейний танк, захоплений раніше під Слов’янськом, став символом перших перемог і додавав впевненості.
Операція поєднувала класичні елементи рейдової тактики: прорив, дії в тилу, удари по тилових об’єктах і швидке повернення. Вона стала відповіддю на критичну ситуацію, коли традиційні методи могли призвести до катастрофи.
Хронологія ключових подій: від Лисичанська до повернення
Рейд стартував 19 липня 2014 року. Першим серйозним випробуванням стали бої за Лисичанськ. Десантники зайшли з півдня, зіткнувшись з добре укріпленими позиціями — дотами, замаскованими вогневими точками та комунікаціями. Розвідка виявила невідомий раніше блокпост, який швидко знищили. Бій за стратегічну висоту тривав кілька годин: перша спроба не вдалася, але з підкріпленням позиції взяли.
У боях загинули п’ятеро десантників, близько сорока дістали поранення. Десантники захопили нафтопереробний завод, не давши ворогу його підірвати, і забезпечили просування інших підрозділів. Місцеві жителі зустрічали українських воїнів зі сльозами, прапорами та вишиванками — радість визволення наповнювала вулиці.
Далі колонна рухалася в напрямку Савур-Могили. 27 липня група вийшла з-під Артемівська (нині Бахмут), обійшла Дебальцеве і рушила на південь. Бої біля блокпостів і населених пунктів, таких як Гірне, вимагали постійної пильності. Засідки та обстріли не зупинили просування — десантники знищували опорні пункти та продовжували марш. Штурм Савур-Могили став одним із найважчих етапів: панівна висота дозволяла контролювати велику територію, і ворог чинив запеклий опір.
У Степанівці бої перейшли в ближній бій, місцями — рукопашні сутички біля зруйнованих будівель. Десантники діяли рішуче, змушуючи противника відступати. Однією з кульмінацій стала організація переправи через Міус. Під постійними обстрілами, в тому числі з території РФ, наводили механізований міст. Один комплект пошкодили, але другий спрацював. Переправа тривала під канонадою майже цілодобово, але дозволила вивести близько трьох тисяч воїнів і понад 250 одиниць техніки.
Останні етапи включали дії в районі Красного Луча, Лутугиного та повернення через Луганськ. Десантники перерізали шляхи постачання, створювали хаос у тилу та поверталися до бази під Слов’янськом 10 серпня. Кожен кілометр давався важко, але завдання виконали повністю.
Тактика, виклики та уроки рейду
95-та бригада діяла не як єдина маса, а розосередженими групами, що посилювало маневреність. БТРи, трофейна техніка та артилерія забезпечували прикриття. Розвідка грала ключову роль — без неї прорив у тил перетворився б на пастку. Бійці використовували рельєф місцевості, трофейне пальне та боєприпаси, адаптуючись до умов обмеженого логістичного забезпечення.
Виклики були колосальними: спека, брак боєприпасів, постійні обстріли, евакуація поранених і загиблих під вогнем. Вперше українські підрозділи вступили в прямі зіткнення з регулярними російськими військами. Техніка сильно постраждала — повернулося лише близько 40% справних машин. Проте жодної одиниці не залишили ворогу в придатному стані.
Для початківців цей рейд — приклад, як дисципліна та взаємодія перемагають. Для просунутих — майстер-клас з комбінованих дій, управління ризиками та використання ініціативи. Операція показала ефективність десантно-штурмових підрозділів у глибоких рейдах, вплинувши на подальшу тактику ЗСУ.
Результати та стратегічне значення
Операція виконала всі поставлені цілі: деблокувала оточені підрозділи, порушила логістику противника, відтягнула сили від інших напрямків. Американський експерт Філіп Карбер високо оцінив дії 95-ї бригади, назвавши її однією з найкращих у світі та рейд — найдовшим у новітній історії.
Втрати були болючими: за різними даними, 13–30 загиблих десантників і десятки поранених за весь період операції. Але стратегічний ефект перевищив ціну. Рейд став частиною ширшого успіху українських сил у 2014 році, підняв мораль і продемонстрував світу боєздатність армії.
Сьогодні 95-та Поліська окрема десантно-штурмова бригада продовжує бойовий шлях, застосовуючи досвід тих днів на нових напрямках. Легенда живе в спогадах учасників, документальних фільмах і серцях українців.
Цікаві факти
- Рекордний марш. 470 км загальної дистанції, 170 км тилами ворога — найдовший рейд бронетехніки в сучасній військовій історії за оцінками експертів.
- Перші зіткнення з регулярними силами РФ. Десантники вступили в бої з російськими підрозділами, включаючи десантників, і вийшли переможцями в багатьох епізодах.
- Трофейна техніка в дії. Захоплені російські танки та інша техніка використовувалися під час рейду, що дозволяло продовжувати просування.
- Рукопашні бої. У Степанівці сутички доходили до ближнього бою, де українські воїни проявили виняткову рішучість.
- Переправа під вогнем. Міст через Міус наводили 24 години на добу під артилерійськими обстрілами, без прямих влучань завдяки вдалому вибору місця.
Ці факти підкреслюють унікальність операції та людський фактор, який зробив її можливою.
Рейд 95 бригади продовжує надихати. Кожна деталь цієї історії — від вибору бійців до останніх кілометрів повернення — свідчить про силу духу, професійність і братерство українських захисників. Війна триває, але такі сторінки назавжди залишаються в літописі перемог.
