Ракета «Сармат» (РС-28) — це важка міжконтинентальна балістична ракета шахтного базування п’ятого покоління, яку російські розробники позиціонують як наступницю легендарної Р-36М2 «Воєвода». Вона поєднує стартову масу понад 200 тонн із можливістю доставляти до 10 тонн корисного навантаження на відстані 18 тисяч кілометрів і більше. За заявами офіційних осіб, ракета здатна застосовувати як традиційні розділювані головні частини з блоками індивідуального наведення, так і гіперзвукові плануючі блоки «Авангард».
Після тривалого періоду випробувань, що включав як успішні пуски, так і серйозні невдачі, 12 травня 2026 року відбувся тестовий запуск з космодрому Плесецьк. Російське керівництво визнало його успішним і оголосило, що перший ракетний полк з цими комплексами заступить на бойове чергування до кінця 2026 року на позиціях у складі Ужурського з’єднання в Красноярському краї. Для фахівців з питань стратегічної стабільності та читачів, які хочуть зрозуміти технічну сутність сучасних систем стримування, «Сармат» цікавий насамперед як приклад еволюції важких рідиннопаливних МБР і спроб інтегрувати в них технології подолання протиракетної оборони.
Історія створення: спадкоємець «Воєводи»
Розробку комплексу РС-28 «Сармат» розпочали на початку 2010-х років у Державному ракетному центрі імені Макеєва. Головна мета — замінити обмежену кількість важких шахтних ракет Р-36М2 «Воєвода», які залишалися на озброєнні з радянських часів. Ці старі комплекси мали значний ресурс, але їхні конструктивні рішення вже не повною мірою відповідали вимогам до подолання сучасних систем ПРО та підвищення точності.
У 2018 році президент Росії Володимир Путін вперше публічно представив «Сармат» серед шести нових видів стратегічної зброї. Тоді ж пролунали обіцянки швидкого прийняття на озброєння. Реальність виявилася складнішою: програма неодноразово зсувалася через труднощі з доведенням двигунів першої ступені, інтеграцією з існуючими шахтними спорудами та організацією серійного виробництва на Красноярському машинобудівному заводі.
Перші успішні викидні випробування з шахти відбулися ще наприкінці 2017 — на початку 2018 років. Повноцінні льотні випробування розтяглися на роки. У 2022 році відбувся перший пуск у рамках державних випробувань. Деякі наступні запуски викликали сумніви в іноземних аналітиків. У вересні 2024 року зафіксували серйозну аварію на Плесецьку — пожежу та руйнування шахтної споруди. У листопаді 2025 року з’явилися кадри, на яких ракета після старту з району Домбаровського почала відхилятися від курсу, втратила тягу і впала неподалік від стартового майданчика.
На тлі цих подій травневий пуск 2026 року набув особливого значення. За офіційними заявами, ракета успішно пройшла траєкторію та вразила умовну ціль на полігоні Кура на Камчатці. Це дало підстави для оголошення про перехід до розгортання.
Технічні характеристики та конструктивні особливості
«Сармат» — триступенева рідиннопаливна ракета. Довжина — близько 35,3 метра, діаметр — 3 метри, стартова маса — 208,1 тонни. Двигуни працюють на висококиплячих компонентах палива — несиметричному диметилгідразині та тетраоксиді азоту. Таке паливо дозволяє тривале зберігання в заправленому стані, але вимагає суворих заходів безпеки через токсичність і корозійну активність.
Корисне навантаження досягає 10 тонн. Варіанти бойового оснащення включають:
- до 10 важких бойових блоків потужністю близько 750 кілотонн кожен;
- до 15–16 легших блоків індивідуального наведення;
- комбінацію з гіперзвуковими плануючими блоками «Авангард» (до трьох одиниць на носій).
Ракета оснащена інерційною системою наведення з корекцією за допомогою ГЛОНАСС та астрономічних датчиків. Заявлена дальність — 18 000 км за балістичною траєкторією. Російська сторона стверджує можливість суборбітального польоту з дальністю понад 35 000 км, що теоретично дозволяє атаки через Південний полюс.
Таблиця основних технічних параметрів
| Параметр | РС-28 «Сармат» | Примітка |
|---|---|---|
| Стартова маса | 208,1 т | Одна з найважчих МБР у світі |
| Довжина | ≈ 35,3 м | З головною частиною |
| Корисне навантаження | до 10 т | Залежить від типу бойових блоків |
| Дальність (заявлена) | 18 000 км (стандарт) / понад 35 000 км (суборбітальна) | Російські оцінки |
| Бойові блоки | 10 × 750 кт або до 3 × «Авангард» | Можливі комбінації з хибними цілями |
| Тип базування | Шахтний | Модифіковані або нові шахти |
Принцип дії та технології подолання оборони
Політ «Сармата» складається з трьох основних фаз. На активній ділянці потужні двигуни виводять ракету на траєкторію за лічені хвилини. Російська сторона наголошує на скороченому часі роботи двигунів — це, на їхню думку, зменшує час, доступний системам ПРО для виявлення та перехоплення. Після відділення ступенів головна частина виходить у космічний простір, де відбувається розведення бойових блоків і хибних цілей.
На кінцевій ділянці блоки входять в атмосферу на гіперзвукових швидкостях. Традиційні MIRV-блоки мають обмежені можливості маневрування, тоді як «Авангард» здатний планувати та змінювати траєкторію в щільних шарах атмосфери, ускладнюючи прогнозування точки падіння. Додатково комплекс може застосовувати суборбітальну траєкторію з виходом на орбіту та заходом на ціль з південного напрямку — це теоретично дозволяє обійти частину американських засобів раннього виявлення та перехоплення, орієнтованих на північний напрямок.
Експерти відзначають, що ефективність таких рішень залежить не лише від самої ракети, а й від кількості одночасно запущених носіїв, якості хибних цілей та стану систем ПРО противника. Жодна технологія не гарантує абсолютної неперехоплюваності — мова йде про підвищення ймовірності прориву оборони.
Хронологія випробувань: випробування надійності
Шлях «Сармата» до бойового чергування виявився довшим і складнішим, ніж планувалося спочатку. Окрім технічних проблем з двигунами та системами управління, програма стикалася з виробничими обмеженнями та наслідками санкцій, що вплинули на доступність окремих компонентів.
Особливо показовими стали події 2024–2025 років. Аварія на Плесецьку у вересні 2024 року призвела до руйнування шахтної споруди. Невдалий пуск у листопаді 2025 року біля Домбаровського продемонстрував, що проблеми з керуванням на початковій ділянці польоту залишаються актуальними.
Травневий запуск 2026 року з Плесецька на полігон Кура став першим повноцінним випробуванням після цих інцидентів. За словами командувача Ракетними військами стратегічного призначення Сергія Каракаєва, всі поставлені завдання було виконано. Незалежні підтвердження обмежені — більшість інформації походить з офіційних російських джерел та супутникових знімків.
Перспективи розгортання до кінця 2026 року
Після успішного травневого пуску російське керівництво заявило про намір поставити перший полк на бойове чергування до кінця 2026 року саме в Ужурському з’єднанні Красноярського краю. Це район, де раніше базувалися «Воєводи». Кількість ракет у полку для важких шахтних комплексів зазвичай становить від шести до десяти одиниць.
Подальше розгортання залежатиме від темпів виробництва, результатів додаткових випробувань та ресурсних можливостей. «Сармат» залишається дорогою та технологічно складною системою. Навіть за оптимістичних сценаріїв повна заміна всіх старих «Воєвод» займе роки.
Цікаві факти про ракету «Сармат»
- Назва з історичної глибини. Ракету назвали на честь сарматів — давніх кочових племен іраномовного походження, які в I тисячолітті до н.е. — I тисячолітті н.е. кочували степами від Дунаю до Уралу, включаючи території сучасної України. Їхні воїни славилися майстерністю вершників і важкою кіннотою — символіка сили та мобільності перегукується з призначенням сучасної зброї.
- Енергетичний потенціал. Сумарна потужність бойових блоків однієї ракети «Сармат» за деякими оцінками перевищує чотирикратну потужність найпотужніших західних аналогів. Один важкий блок потужністю 750 кт за енергією вивільнення порівнянний з кількома десятками бомб, скинутих на Хіросіму.
- Рідинне паливо — компроміс потужності та складності. Вибір рідинного двигуна дозволив досягти високого корисного навантаження, але накладає жорсткі вимоги до обслуговування шахт, систем заправки та екологічної безпеки. У разі аварії на старті можливе забруднення території токсичними компонентами.
- «Авангард» як опція. Гіперзвуковий плануючий блок «Авангард» спочатку розгортали на ракетах УР-100Н, а «Сармат» розглядається як перспективний носій більшої кількості таких апаратів завдяки більшій вантажопідйомності.
- Траєкторія через Південний полюс. Заявлена можливість суборбітального польоту з розворотом на південь теоретично ускладнює роботу американських радарів раннього попередження та наземних перехоплювачів, розміщених переважно на півночі.
Сармат» у контексті сучасних стратегічних реалій
Розгортання «Сармата» відбувається на тлі тривалих дискусій про майбутнє ядерного стримування. Російська сторона представляє комплекс як відповідь на розвиток американських систем протиракетної оборони та концепцій швидкого глобального удару. Незалежні аналітики звертають увагу на те, що реальна бойова ефективність залежатиме не лише від технічних характеристик окремої ракети, а й від надійності всієї системи раннього виявлення, зв’язку та управління військами.
Для України та європейських країн поява нових важких МБР у російському арсеналі є частиною ширшої картини військово-технічного суперництва. Водночас «Сармат» — це не єдина і не найчисленніша система в російських стратегічних силах. Більшість сучасних російських МБР — мобільні твердопаливні комплекси «Ярс» та «Тополь-М», які мають інші тактико-технічні риси.
Інженерні рішення, закладені в «Сарматі», відображають спробу поєднати перевірену радянську школу важких рідиннопаливних ракет із сучасними технологіями маневруючих бойових блоків. Наскільки успішною виявиться ця спроба, покажуть подальші випробування та реальне розгортання до кінця 2026 року.
