Наталія Фернандівна Калмикова з вересня 2024 року очолює Міністерство у справах ветеранів України, поєднуючи в собі досвід лікаря, бізнес-аналітика, дослідниці лідерства та людини, яка з 2014 року стояла пліч-о-пліч з тими, хто захищав країну. Народжена 4 лютого 1982 року у Вінниці, вона пройшла шлях від лікарні швидкої допомоги до високих державних посад, де кожне рішення впливає на долі тисяч ветеранів та їхніх родин. Її історія — це приклад того, як глибоке розуміння людського болю, системне мислення та міжнародний досвід перетворюються на практичні механізми підтримки захисників у найважчий для України час.
Калмикова не просто адмініструє — вона формує нову культуру ставлення до ветеранів, де підтримка не обмежується разовими виплатами чи протезами, а охоплює психологічну реабілітацію, соціальну реінтеграцію, можливості для підприємництва та створення середовища, в якому досвід фронту стає активом для відродження країни. Від роботи в Українському ветеранському фонді, де під її керівництвом запустили гарячу лінію кризової допомоги, до реформ у Міністерстві оборони та стратегії на рівні міністерства — кожен етап додає точності та людяності в державну політику. У 2025 році вона зберегла посаду в новому уряді, підтвердивши довіру до послідовного курсу.
Її унікальне кубинсько-українське коріння, медична освіта, бізнес-підготовка та дослідження жіночого лідерства у війську дозволяють бачити проблеми ветеранів у кількох вимірах одночасно: фізичному, психологічному, соціальному та економічному. У час, коли сотні тисяч українців повертаються з війни, саме такі лідери стають містком між фронтом і мирним життям, допомагаючи не просто «закрити питання», а розкрити потенціал тих, хто боронив державу.
Родинне коріння та формування характеру
Наталія Калмикова народилася у Вінниці в родині, де поєдналися українська та кубинська лінії. Її батько Фернанд приїхав до Радянського Союзу на навчання, тут зустрів матір майбутньої міністерки. Таке змішане походження з ранніх років відкривало перед нею ширший погляд на світ, стійкість перед труднощами та здатність знаходити спільну мову з різними людьми — якості, які пізніше стали невід’ємною частиною її підходу до державної служби.
Дитинство та юність у вінницькій землі подарували їй практичність і близькість до реальних проблем людей. Закінчивши місцеву школу, вона обрала медицину — сферу, де кожне рішення стосується життя та здоров’я. Цей вибір не був випадковим: робота з пацієнтами в лікарні швидкої допомоги вимагала не лише знань, а й емоційної витримки, вміння діяти в умовах невизначеності та болю. Саме тут закладалися основи майбутнього розуміння потреб поранених захисників.
Від лікарняних палат до системного мислення
У 1999 році Наталія вступила до Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова, який закінчила в 2005-му. Після цього пройшла інтернатуру у Вінницькій міській лікарні швидкої медичної допомоги до 2012 року. Паралельно з 2007 по 2008 рік вона консультувала з медичних питань представництво компанії «Алкон Фармасьютікалс Лтд» в Україні, а з 2008 року працювала консультантом з маркетингу в ПП «Дельта Медікел».
Медична освіта дала їй глибоке розуміння фізіології та травм, а маркетингова діяльність — навички комунікації складних ідей, побудови партнерств та аналізу потреб ринку. Ці два світи — людське тіло під тиском і ефективне управління ресурсами — згодом злилися в її підході до ветеранської політики. Вона бачила не лише симптоми, а причини проблем і шляхи їх системного вирішення.
У 2019–2021 роках Калмикова здобула диплом магістра публічного управління та адміністрування у Вінницькій академії безперервної освіти з відзнакою. Додатково пройшла програму MBA у бізнес-школі MIM-Kyiv. Ці знання дозволили їй перейти від індивідуальної допомоги пацієнтам до впливу на державні механізми.
Фулбрайт та дослідження лідерства під час війни
Важливим етапом стала програма Фулбрайта в Університеті штату Нью-Йорк у Буффало. Наталія досліджувала жіноче лідерство у війську, організаційну культуру, гендерні аспекти та моделі підтримки ветеранів у США. Вона вивчала роботу Адміністрації у справах ветеранів, програми для ветеранського бізнесу в державних контрактах, прагнучи адаптувати найкращі практики для України.
Поїздку відкладали двічі через початок повномасштабного вторгнення. Проте дослідження тривало: вона аналізувала, як технології змінюють уявлення про роль фізичної сили в бою, чому жінки все активніше обіймають бойові та командні позиції. До 2022 року в ЗСУ служило близько 20 % жінок, а під час повномасштабної війни тисячі жінок опинилися на передовій. Ці спостереження пізніше вплинули на її роботу як гендерної радниці командування Сухопутних військ.
Волонтерство з 2014 року та «Повернись живим»
З 2014 року, коли почалася агресія на сході України, Наталія активно включилася у волонтерську діяльність. Отримала відзнаки від військового керівництва за підтримку захисників. У 2018–2021 роках працювала менеджеркою Міжнародного благодійного фонду «Повернись живим» — однієї з найпотужніших волонтерських організацій, що забезпечувала армію технікою, спорядженням та допомогою.
Цей період дав їй унікальне розуміння реальних потреб на фронті та в тилу. Вона бачила, як волонтерські зусилля заповнюють прогалини державної системи, і водночас усвідомлювала необхідність інституційних змін. Саме тут сформувалася філософія: підтримка ветеранів має бути не разовою благодійністю, а сталою державною політикою.
Керівництво Українським ветеранським фондом
У лютому 2022 року, буквально за дні до повномасштабного вторгнення, Наталія Калмикова очолила Український ветеранський фонд як виконавча директорка. На цій посаді вона залишалася до вересня 2023 року. Фонд під її керівництвом розгорнув гарячу лінію кризової психологічної допомоги та підтримки для ветеранів і їхніх родин. За перші місяці роботи лінія прийняла понад 12 тисяч дзвінків.
Також фонд розвивав програми мікрофінансування ветеранського підприємництва, підтримуючи близько 200 ветеранських бізнесів. У критичний момент початку великої війни ці ініціативи стали життєво необхідними: люди потребували не лише емоційної підтримки, а й практичних інструментів для збереження гідності та самостійності.
Заступниця міністра оборони: конкретні реформи
27 вересня 2023 року Кабінет Міністрів призначив Наталію Калмикову заступницею міністра оборони України з питань соціального розвитку. На цій посаді вона працювала до вересня 2024 року. Під її керівництвом провели реформи у сферах охорони здоров’я військових, психологічного забезпечення, рекрутингу, соціального захисту та навчання.
Одним з найвідчутніших результатів стала спрощена процедура списання військово-медичного майна — аптечок, сумок та наплічників. Раніше бюрократичні процедури затримували постачання життєво необхідного спорядження. Нова система дозволила швидше забезпечувати підрозділи, безпосередньо впливаючи на збереження життя та здоров’я бійців.
На посаді міністерки у справах ветеранів
5 вересня 2024 року Верховна Рада призначила Наталію Калмикову міністеркою у справах ветеранів України (256 голосів «за»). У 2025 році вона зберегла посаду в новому складі уряду. На новому етапі її робота зосередилася на розбудові комплексної системи підтримки.
Міністерство розвиває проєкт «Простори турботи про ветеранів та ветеранок» — спеціальні кабінети в лікарнях, де людина може отримати медичну, психологічну та соціальну допомогу в одному місці. Станом на 2025–2026 роки такі простори запрацювали в лікарнях Хмельницької, Чернігівської, Дніпропетровської, Житомирської та інших областей. Проєкт реалізується спільно з Міністерством охорони здоров’я.
Важливим напрямом стало партнерство з бізнесом. Понад 50 компаній приєдналися до принципів «бізнесу, дружнього до ветеранів», створюючи робочі місця, адаптовані умови та можливості для гідного повернення до цивільного життя. У фокусі також опинилася стратегія ветеранської політики до 2030 року, що базується на трьох ключових цілях: комплексна підтримка, економічна реінтеграція через підприємництво та формування нової суспільної культури поваги й включення.
Наталія Калмикова регулярно здійснює робочі візити до регіонів, зустрічається з ветеранами, місцевою владою та бізнесом, щоб політика не залишалася на папері, а працювала на місцях.
Цікаві факти
- Кубинсько-українське коріння батька Фернанда, який приїхав до СРСР на навчання і тут зустрів матір Наталії, сформувало в майбутній міністерці особливу відкритість до світу та стійкість.
- Вона очолила Український ветеранський фонд за кілька днів до 24 лютого 2022 року і відклала Фулбрайтську програму двічі через початок повномасштабного вторгнення.
- Під час досліджень у США Наталія вивчала американські моделі підтримки ветеранів та жіноче лідерство у війську, щоб адаптувати їх для України.
- Спрощена процедура списання військово-медичного майна, запроваджена за її участі, вирішила проблему швидкого забезпечення фронту аптечками та спорядженням.
- Гаряча лінія кризової підтримки, запущена під її керівництвом у фонді, прийняла понад 12 тисяч дзвінків від ветеранів та їхніх близьких.
- Станом на 2025 рік понад 50 компаній підписали принципи бізнесу, дружнього до ветеранів, а «Простори турботи» запрацювали в лікарнях кількох областей.
- Наталія виховує двох синів, поєднуючи материнство з відповідальною роботою в уряді під час війни.
Особисті цінності та погляд у майбутнє
Наталія Калмикова рідко говорить про особисте життя публічно. Відомо, що вона виховує двох синів. У часи, коли тисячі родин переживають розлуку, поранення чи втрати, її особистий досвід балансу між сім’єю та державною службою додає щирості її позиції: підтримка ветеранів — це підтримка цілих родин і майбутнього країни.
Вона послідовно наголошує, що ветерани — це не лише ті, хто потребує допомоги, а й ті, хто може стати драйвером економічного та соціального відродження України. Законодавчі ініціативи щодо ветеранського підприємництва, розширення мережі фахівців супроводу та створення нових «Просторів турботи» — усе це ланки єдиної системи, де кожна людина, яка захищала державу, отримує шанс на повноцінне життя після повернення.
Шлях Наталії Калмикової від вінницької лікарні до міністерського кабінету демонструє, що справжня політика підтримки народжується не в кабінетах, а з реального досвіду поруч з людьми, які щодня обирають захищати свою землю. Її робота триває, і кожне нове рішення продовжує історію, в якій турбота про ветеранів стає не винятком, а нормою національної культури.
