Коли обрали Зеленського: дати турів і присяги

Коротко

• Перший тур виборів президента відбувся 31 березня 2019 року: Володимир Зеленський набрав 30,24% і вийшов у другий тур.
• Другий тур — 21 квітня 2019 року. Саме цю дату варто вважати днем обрання: 73,22% голосів проти 24,45% у Петра Порошенка.
• Центральна виборча комісія офіційно оголосила переможця 30 квітня 2019 року: 13 541 528 голосів.
• Інавгурація — 20 травня 2019 року. З цього дня він шостий президент України і складає присягу у Верховній Раді.
• Строк за Конституцією — п’ять років. Чергові вибори мали б відбутися в останню неділю березня 2024-го, але під час воєнного стану їх не проводять.

Якщо вам потрібна одна дата «на пальцях» — беріть 21 квітня. Якщо питають, відколи він президент юридично — 20 травня. Різниця невелика на календарі, зате плутанина з неї живе роками.

Володимира Зеленського обрали президентом України на чергових виборах 2019 року. Голосування йшло у два тури: 31 березня ніхто не набрав абсолютної більшості, тож 21 квітня українці обирали між ним і чинним на той момент Петром Порошенком. Переміг Зеленський — і переміг з відривом, якого в новітній історії країни ще не було.

Далі починається дрібниця, на якій спотикаються навіть ті, хто ті вибори пам’ятає добре. «Обрали» і «став президентом» — різні речі. Обрали на дільницях 21 квітня. Повноваження почалися після присяги 20 травня. У практиці я не раз ловив знайомих на цій підміні: хтось ставить у шапці профілю 21.04, хтось 20.05, і обидва готові сперечатися до хрипоти. Обидва мають рацію. Просто дивляться на різні юридичні точки.

Нижче — повна хронологія без «приблизно». З цифрами ЦВК, з тим, хто ще був у бюлетені, з дебатами на «Олімпійському», з розпуском Ради в день інавгурації і з тим, чому наступних президентських виборів досі немає. Матеріал довідковий, не замінює консультацію юриста, якщо вам потрібна офіційна довідка для документів.

Яку дату вважати днем обрання

Коротко: день голосування другого туру. 21 квітня 2019 року виборці зробили вибір, який уже не перегравали. Екзит-поли того вечора співпали з протоколами. Порошенко визнав поразку. Питання було закрите політично ще до того, як ЦВК поставила печатку.

Юридично переможця фіксує комісія після підрахунку. Це сталося 30 квітня. А президентом людина стає не в момент оголошення результатів, а після складання присяги на урочистому засіданні Верховної Ради. Так написано в Конституції, стаття 104. Тому «коли обрали Зеленського» і «коли Зеленський став президентом» — два різні запити, хоч Google їх часто змішує.

• 31 березня 2019 — перший тур, 39 кандидатів у бюлетені.
• 21 квітня 2019 — другий тур, обрання.
• 30 квітня 2019 — офіційні результати ЦВК.
• 20 травня 2019 — присяга, початок каденції.

Якщо заповнюєте анкету, пишете статтю чи просто хочете не плутатися в родинній суперечці — ставте 21 квітня як дату обрання і 20 травня як дату вступу на посаду. Так найчистіше.

Перший тур 31 березня: звідки взявся цей результат

Вибори були черговими, сьомими від відновлення незалежності. Голосувати мали близько 30,1 мільйона виборців, внесених до списків на дільницях, де голосування взагалі можна було організувати. У Криму і на окупованих територіях Донеччини та Луганщини дільниць не було — це варто тримати в голові, коли дивитеся на «всеукраїнські» відсотки.

Кампанія Зеленського стартувала театрально. У новорічну ніч на 1 січня 2019-го канал «1+1» замість привітання тодішнього президента показав ролик, у якому шоумен фактично оголосив: іду в президенти. 21 січня партія «Слуга народу» офіційно висунула його кандидатом. 30 січня ЦВК зареєструвала. До цього він був художнім керівником «Кварталу 95», без жодного дня на державній посаді. Для частини виборців це була перевага. Для частини — аргумент проти.

Хто стояв у бюлетені

39 прізвищ. Бюлетень був довгий, незручний, і на дільницях люди стовбичили з ним довше, ніж звикли. Крім Зеленського і Порошенка, реальний шанс на другий тур ще нещодавно віддавали Юлії Тимошенко. Далі йшли Юрій Бойко, Анатолій Гриценко, Ігор Смешко, Олег Ляшко. Решта — фон, інколи кумедний, інколи сумний.

1. Володимир Зеленський — «Слуга народу».
2. Петро Порошенко — самовисування, чинний президент.
3. Юлія Тимошенко — ВО «Батьківщина».
4. Юрій Бойко — самовисування.
5. Анатолій Гриценко — «Громадянська позиція».
6. Ігор Смешко — самовисування.
7. Олег Ляшко — Радикальна партія.
8. Олександр Вілкул — «Опозиційний блок».

Далі прізвища вже майже не впливали на математику другого туру. Але вони забирали голоси: Гриценко і Смешко разом набрали більше, ніж Бойко. Після 31 березня частина цього електорату «перетекла» до Зеленського. Порошенку з цього перетікання майже нічого не дісталося.

Цифри першого туру

Явка — 62,88%. У голосуванні взяли участь 18 893 864 виборці. Недійсних бюлетенів — 1,18%. Лідер зрозумілий одразу, ще з екзит-полів, і протоколи це підтвердили 7 квітня, коли ЦВК оголосила офіційні результати першого туру.

Відрив між першим і другим — майже дворазовий. Порошенко втримав друге місце, але «жовта картка» вийшла жорсткою: 16% для чинного президента після п’яти років на Банковій. Тимошенко не дотягнула до фіналу, хоч довго йшла третьою в соцопитуваннях. Бойко взяв Донбас у тих межах, де голосування ще проводили.

Географія першого туру теж проста, якщо не дробити до районів. Зеленський був першим у більшості областей. Найсильніше — на Дніпропетровщині, 45,34%: Кривий Ріг, рідне місто, плюс великий індустріальний регіон, який уже втомився від старих облич. Порошенко виграв лише в кількох західних областях. Тимошенко — на Івано-Франківщині. Бойко — на Донеччині (36,84%) і Луганщині.

Другий тур 21 квітня: як рахували 73%

Три тижні між турами. Штаб Порошенка намагався змінити рамку кампанії: армія, мова, церква, «армія, мова, віра». Штаб Зеленського майже не виходив у класичне поле — багато відео, мало мітингів, ще менше конкретних програмних текстів. Дебати стали головним видовищем.

Дебати на «Олімпійському»

19 квітня, 19:00, НСК «Олімпійський». Дві сцени, стадіон поділений навпіл між штабами. Формат дивний навіть за українськими мірками: не студія з ведучим, а майже концерт з політичним змістом. Порошенко приїхав раніше і кілька днів вимагав зустрічі «тут і зараз». Зеленський стояв на своїй даті. У підсумку вони таки зійшлися.

Про що говорили? Корупція, війна на Донбасі, тарифи, кадри, олігархи. Порошенко тиснув на досвід і безпеку. Зеленський — на те, що система гнила і її треба ламати новими людьми. Хто «переміг» у дебатах — питання смаку. На результат 21 квітня вони вже майже не вплинули: відрив у соцопитуваннях був занадто великий, щоб одна п’ятниця на стадіоні його з’їла.

Помічав тоді в розмовах одну річ. Люди йшли на дебати як на матч, не як на лекцію з держуправління. Хтось ставив на «свого», хтось чекав, що Зеленський «сиплеться» без суфлера. Не сипався. І для значної частини аудиторії цього виявилося досить.

Офіційний підсумок другого туру

Явка — 61,42%. Трохи нижча, ніж у першому. Зеленський: 13 541 528 голосів, 73,22%. Порошенко: 4 522 450 голосів, 24,45%. ЦВК затвердила це 30 квітня. Спостерігачі ОБСЄ оцінили вибори як вільні і конкурентні. Серйозних підстав говорити про «вкрадений» результат не було ні в першому, ні в другому турі.

Зверніть увагу на динаміку. Порошенко додав півтора мільйона голосів. Зеленський — майже вісім. Це не «перетік» один в один від Тимошенко чи Гриценка. Це мобілізація людей, які в першому турі голосували «проти всіх старих» і в другому вже не мали розкоші розмазувати голос на 39 прізвищ.

У другому турі Зеленський виграв усі регіони, крім Львівської області. На Дніпропетровщині й Донеччині його результат зашкалював за 85%. Львівщина залишилася за Порошенком. Карта вийшла не «схід проти заходу» в старому сенсі. Скоріше «майже вся країна проти Банкової». За спостереженнями, саме так це тоді й зчитували в чергах на дільницях: не як захоплення конкретною біографією коміка, а як бажання закрити попередню сторінку.

20 травня: коли він став президентом

Верховна Рада довго торгувалася за дату урочистого засідання. У реєстрі лежали проєкти на 17, 19, 20, 26 і 28 травня. Проголосували за 20-те: 315 депутатів «за». Проти були одиниці. Утрималися п’ятнадцять.

Ранок 20 травня. Голова Ради Андрій Парубій відкриває засідання о 10:00. Гімн. Присяга. Зеленський кладе руку на Конституцію і Пересопницьке Євангеліє — так заведено. З цієї хвилини він президент. Не з ночі екзит-полів, не з рішення ЦВК. З присяги.

У промові — кілька речей, які одразу стали новинами, а не церемоніальним шумом. Він оголосив про розпуск Верховної Ради і дострокові парламентські вибори. Назвав пріоритетом припинення вогню на Донбасі. Попросив депутатів, які «не готові працювати», скласти мандати. Трансляцію вели півтора десятка каналів: «1+1», «Україна», СТБ, ICTV, «Новий», «2+2», UA:Перший, «5 канал», «Прямий», «24 канал», «Рада» і ще кілька. Після Ради — Маріїнський палац, вітання іноземних делегацій. Текст промови можна знайти на сайті Президента України.

Чому 20 травня, а не, скажімо, наступного дня після ЦВК? Бо між оголошенням результатів і присягою є процедура: постанова Ради, підготовка, протокол. Конституція дає на це час. Інавгурація мала відбутися не пізніше початку червня. 20 травня вписалося в цей коридор.

Чому тоді проголосували саме так

Тут уже не сухі протоколи, а атмосфера 2018–2019-го. Втома від старих облич. Відчуття, що після Майдану «вони всі домовилися». Серіал «Слуга народу», де вчитель Голобородько випадково стає президентом і ганяє корупціонерів, крутився роками і зробив Зеленському те, на що іншим потрібні партійні машини: впізнаваність без кабінету.

• Протест проти політичного класу, не обов’язково любов до конкретної програми.
• Обіцянка «нових облич» і боротьби з корупцією — абстрактно, зате гучно.
• Відсутність у біографії державних скандалів того типу, які вже набридли.
• Сильний медіаканал і мемна кампанія замість класичних білбордів «з мордою».
• Слабкий результат чинного президента: 16% у першому турі важко продати як мандат на продовження.

Це не повний список причин, і він не вичерпує нікого. Хтось голосував за мир на Донбасі, як його тоді розуміли. Хтось — проти Порошенка особисто. Хтось просто хотів, щоб «хоч щось змінилося». Зводити 13,5 мільйона бюлетенів до одного мотиву — лінька журналістика. Мотивів було кілька, і вони ще й накладалися.

Окремо про «клоуна». Це слово тоді літало в ефірах і на кухнях. Частина інтелігенції відверто не вірила, що людина без держстажу може керувати країною у стані війни (війна на Донбасі на той момент ішла п’ятий рік). Виборці відповіли цифрами. Можна вважати це ризиком. Можна — демократичним правом. Факт лишається фактом: 73% — це не «випадковість на екзит-полі».

Що було одразу після: Рада і «Слуга народу»

Розпуск парламенту в день інавгурації — не жест для камер. Це була ставка: перенести президентський рейтинг на фракцію, поки він ще гарячий. Позачергові вибори до Верховної Ради призначили на 21 липня 2019 року.

Результат: партія «Слуга народу» взяла 43,16% за списками і загалом 254 мандати з 450. Єдина однопартійна більшість за часи незалежності. «Опозиційна платформа — За життя» — 43 місця, «Батьківщина» — 26, «Європейська солідарність» — 25, «Голос» — 20. Головою Ради став Дмитро Разумков.

1. 21 квітня — президентські, другий тур.
2. 20 травня — присяга і заява про розпуск Ради.
3. 21 липня — парламентські вибори.
4. 29 серпня — перше засідання Ради IX скликання.

За чотири місяці змінилися і Банкова, і Грушевського. Це важливо, коли питають «коли обрали Зеленського»: люди часто мають на увазі не лише прізвище в кабінеті президента, а всю зміну влади 2019 року. Президентські і парламентські тоді злиплися в одну хвилю.

П’ять років, воєнний стан і чому виборів ще не було

Стаття 103 Конституції: президент обирається на п’ять років. Одна особа — не більше двох строків поспіль. Чергові вибори — остання неділя березня п’ятого року повноважень. Для каденції, що почалася 20 травня 2019-го, ця неділя припадала на 31 березня 2024 року.

Виборів у березні 2024-го не було. 24 лютого 2022 року Росія почала повномасштабне вторгнення, в Україні діє воєнний стан. Закон про правовий режим воєнного стану прямо каже: вибори під час воєнного стану не проводяться. Повноваження президента тривають до вступу на пост новообраного. Тобто каденція не «обнуляється» і не зависає в повітрі — вона продовжується, доки немає нових виборів після скасування воєнного стану.

Тут багато спекуляцій, і я свідомо не лізу в «а от як треба було б». Є норма Конституції, є закон про воєнний стан, є дата, якої не сталося. Якщо вам для роботи потрібна юридична позиція — читайте самі статті 103 і 108 та профільний закон, або звертайтеся до фахівця. Інтернет-суперечки на цю тему рідко додають ясності.

Ще одна плутанина: «він же вже другий строк». Ні. Другий строк — це повторне обрання. Поки виборів не було, триває перший, продовжений воєнним станом. Скільки він триватиме — залежить від безпекової ситуації і політичного рішення після війни, не від мемесів у телеграмі.

Типові помилки, коли згадують дату

За досвідом розмов і коментарів, плутанина повторюється одними й тими самими сюжетами. Виглядає дрібно, поки не сядеш писати пост чи шкільний реферат і не поставиш не ту неділю.

• «Обрали 31 березня». Ні. 31-го він лише вийшов у другий тур. Обрали 21 квітня.
• «Став президентом у квітні». Політично — так, юридично — ні. Присяга 20 травня.
• «Це були дострокові вибори». Президентські 2019-го — чергові. Достроковими були парламентські в липні.
• «Переміг у всіх областях». У другому турі — майже. Львівщина залишилася за Порошенком.
• «73% від усіх виборців України». Ні. 73,22% від тих, хто прийшов на другий тур. Явка була близько 61%.
• «Його обрали після 2022-го». Ні. Повномасштабна війна почалася вже за каденції. Вибори були в 2019-му, у відносному (наскільки це слово взагалі пасує до Донбасу) мирному режимі.

Окремий жанр — плутати інавгурацію з днем народження або з датою реєстрації кандидатом. Зеленський народився 25 січня 1978 року в Кривому Розі. Кандидатом його зареєстрували 30 січня 2019-го. Це все різні рядки в біографії, не «приблизно зима 2019».

Якщо треба запам’ятати три числа і не відкривати довідку щоразу, тримайте такий каркас. Березень — відсіювальний тур. Квітень — вибір. Травень — присяга. Далі вже липень і нова Рада, але це вже наступна історія.

Що з цим робити, якщо дата вам справді потрібна

Для розмови, посту, уроку, вікторини: Володимира Зеленського обрали президентом 21 квітня 2019 року, у другому турі, з результатом 73,22%. Він склав присягу 20 травня 2019 року і з того дня є шостим президентом України.

Для документів і точних формулювань розрізняйте «обраний на виборах» і «набув повноважень». Перше — квітень, друге — травень. Офіційні цифри голосів дивіться в протоколах ЦВК за 2019 рік, не в мемах і не в чужих інфографіках без підпису.

А якщо ви просто намагалися згадати «а в якому ж це було році» — тепер є відповідь без «десь навесні». Дві неділі, одна п’ятниця з дебатами, один понеділок інавгурації. 2019-й. Далі вже інша країна і інший календар.