Ярс ракета, офіційно відома як РС-24 «Ярс», — це сучасна російська міжконтинентальна балістична ракета з розділюваною головною частиною, яка поєднує високу мобільність, потужність кількох ядерних боєголовок та здатність долати системи протиракетної оборони. Вона стала ключовим елементом наземної компоненти стратегічних ядерних сил Росії, забезпечуючи можливість ураження цілей на відстані понад 11 тисяч кілометрів за лічені хвилини після пуску. Станом на початок 2026 року сотні таких ракет, розміщених як на мобільних установках, так і в шахтах, формують основу стримування та демонструють еволюцію від одноблокових попередників до багатоблокових систем.
Комплекс розробили як пряме продовження лінії «Тополь-М», але з принципово новою можливістю нести кілька боєголовок індивідуального наведення. Це дозволяє одному пуску уражати рознесені цілі, значно підвищуючи ефективність без збільшення кількості ракет. Мобільне базування робить систему менш вразливою до превентивного удару, а регулярні випробування підтверджують надійність навіть у 2025–2026 роках.
Інженери поєднали твердопаливний двигун, інерціально-супутникове наведення та комплекс засобів подолання протиракетної оборони, створивши зброю, яка залишається на озброєнні Ракетних військ стратегічного призначення вже понад 15 років і продовжує модернізуватися.
Історія створення та еволюція комплексу
Розробку РС-24 «Ярс» вело Московське інститут теплотехніки під керівництвом академіка Юрія Соломонова. Проєкт виник як логічне продовження робіт над «Тополем-М» — ракета отримала можливість нести кілька бойових блоків, що стало відповіддю на розвиток американських систем протиракетної оборони. Перший випробувальний пуск відбувся 29 травня 2007 року з космодрому Плесецьк у напрямку полігону Кура на Камчатці. Наступні запуски 2007–2008 років підтвердили працездатність нової головної частини.
Державні випробування завершили наприкінці 2009 року, а перші ракети стали на бойове чергування у 2010 році. Назва «Ярс» походить від словосполучення «ядерна ракета стримування». На відміну від одноблокового «Тополя-М», нова система одразу отримала статус багатоблокової, що суттєво змінило підхід до планування ударів. До 2023 року повністю завершили переозброєння мобільних полків на «Ярс», а у 2025 році почалося розгортання шахтної версії у Татищево.
Модернізована версія «Ярс-С» з’явилася в окремих дивізіях і отримала покращені системи зв’язку та захисту. Кожен новий етап випробувань — від 2013 до 2026 року — демонстрував надійність: пуски у жовтні 2025 та травні 2026 років знову пройшли успішно.
Технічні характеристики та конструкція
РС-24 «Ярс» — це триступенева твердопаливна міжконтинентальна балістична ракета. Твердопаливні двигуни забезпечують миттєвий запуск без тривалого заправлення, на відміну від рідинних систем. Перша ступінь розганяє ракету до швидкостей, необхідних для виходу на балістичну траєкторію, друга та третя доводять корисне навантаження до потрібної висоти та швидкості.
| Параметр | Значення | Примітка |
|---|---|---|
| Кількість ступенів | 3 | Твердопаливні |
| Довжина (з головною частиною) | 21,9–22,5 м | Оціночні дані |
| Діаметр | 1,86–2,0 м | Перша ступінь |
| Стартова маса | 46–49,6 т | Залежно від конфігурації |
| Максимальна дальність | 11 000–12 000 км | Балістична траєкторія |
| Кругове ймовірне відхилення | 120–150 м | Точність ураження |
| Швидкість на кінцевій ділянці | До 25 Махів | Оцінка для бойових блоків |
| Корисне навантаження | ~1,25 т | Бойові блоки + засоби подолання ПРО |
Система наведення поєднує інерціальну платформу з корекцією за сигналами ГЛОНАСС. Це забезпечує високу точність навіть при тривалому польоті. На кінцевій ділянці бойові блоки входять в атмосферу на гіперзвукових швидкостях, де аеродинамічні та теплові навантаження досягають екстремальних значень.
Бойова частина та можливості подолання систем ПРО
Головна особливість «Ярс» — розділювана головна частина з блоками індивідуального наведення. Замість однієї боєголовки, як у «Тополя-М», ракета може нести від трьох до шести (за деякими оцінками — до десяти) ядерних зарядів. Кожен блок має власну систему наведення та може бути націлений на окрему ціль за сотні кілометрів одна від одної.
Один пуск «Ярс» здатен уразити кілька стратегічно важливих об’єктів одночасно, що суттєво підвищує ефективність стримування.
Для подолання протиракетної оборони використовують комплекс заходів: легкі та важкі хибні цілі, що імітують бойові блоки на радарах, а також можливі елементи маневрування на кінцевій ділянці в пізніших модифікаціях. Траєкторія польоту ускладнена, а час підльоту до цілі становить близько 30 хвилин. Це робить перехоплення вкрай складним навіть для сучасних систем.
Системи базування: мобільна та шахтна
Ракета «Ярс» існує у двох основних варіантах базування. Мобільний ґрунтовий ракетний комплекс використовує восьмивісне шасі МЗКТ-79221. Величезна машина вагою десятки тонн здатна пересуватися як по дорогах, так і по пересіченій місцевості, ховатися в лісах та швидко розгортатися для пуску з будь-якої точки маршруту патрулювання. Підготовка до запуску займає лічені хвилини.
Шахтне базування передбачає розміщення в захищених підземних спорудах. До кінця 2025 року повністю завершили розгортання 30 ракет у Козельську, а у 2025 році почалося заміщення в Татищево. Шахтні «Ярс» доповнюють мобільні, створюючи комбіновану систему, стійку до першого удару.
Кожен мобільний полк має не лише пускові установки, а й цілий комплекс допоміжної техніки: машини радіоелектронної боротьби, інженерного забезпечення, маскування та протидиверсійної оборони. Це робить виявлення та знищення всіх компонентів одночасно практично неможливим.
Розгортання та сучасний стан на 2026 рік
Станом на початок 2026 року в російських Ракетних військах стратегічного призначення перебуває близько 180 мобільних «Ярс» та понад 30 шахтних. Мобільні комплекси розгорнуті у семи дивізіях, зокрема в Тейково (де ще залишаються окремі «Тополі-М»), Барнаулі, Йошкар-Олі та інших. Шахтні — у Козельську та починають з’являтися в Татищево.
Регулярні навчально-бойові пуски з Плесецька на Камчатку у 2024–2026 роках підтверджують постійну готовність комплексів до застосування.
Виробництво триває на Воткінському машинобудівному заводі. Щороку надходить певна кількість нових ракет, що дозволяє підтримувати та поступово нарощувати боєздатність. Модернізація «Ярс-С» включає покращені системи зв’язку та, ймовірно, нові елементи бойової частини.
Порівняння з «Тополем-М»
«Ярс» — це не просто оновлена версія, а якісний стрибок. Основна відмінність — поява розділюваної головної частини. «Тополь-М» ніс одну боєголовку, тоді як «Ярс» — кілька. Це означає, що при однаковій кількості ракет загальна кількість бойових блоків зростає в рази.
| Характеристика | РС-24 «Ярс» | РТ-2ПМ2 «Тополь-М» |
|---|---|---|
| Кількість бойових блоків | 3–6 (до 10 за оцінками) | 1 |
| Стартова маса | 46–49,6 т | ~47 т |
| Дальність | 11 000–12 000 км | ~11 000 км |
| Базування | Мобільне + шахтне | Мобільне + шахтне |
| Засоби подолання ПРО | Розвинені (хибні цілі, складна траєкторія) | Базові |
| Статус на 2026 рік | Основна сила мобільних РВСН | Поступово виводиться |
«Ярс» важчий за рахунок більшої головної частини та засобів протидії. Мобільні установки обох комплексів схожі, але «Ярс» отримав покращений захист та зв’язок. До 2023 року мобільні «Тополі» повністю замінили на «Ярс», а шахтні «Тополі-М» ще зберігаються в обмеженій кількості.
Цікаві факти про Ярс ракету
- Походження назви. «Ярс» розшифровується як «ядерна ракета стримування» — саме так її охарактеризував командувач РВСН Сергій Каракаєв.
- Швидкість розгортання. Мобільна установка може підготуватися до пуску за кілька хвилин після отримання команди, що критично важливо для survivability у кризових ситуаціях.
- Екосистема підтримки. Разом із пусковими машинами діють протидиверсійні «Тайфун-М», інженерні машини розмінування «Листівка», машини маскування та життєзабезпечення — повноцінний «похідний табір» для ракетників.
- Випробування 2025–2026. У жовтні 2025 та травні 2026 років успішно провели навчально-бойові пуски з Плесецька на Камчатку, підтвердивши надійність у реальних умовах.
- Модернізація «Ярс-С». Окремі полки отримали оновлену версію з покращеними системами зв’язку та, ймовірно, новими елементами бойової частини.
- Географія розгортання. Мобільні комплекси патрулюють маршрути в центральній Росії та Сибіру, а шахтні доповнюють їх у Козельську та Татищево.
- Спадкоємець традицій. «Ярс» успадкував від «Тополя-М» високу захищеність шасі та здатність працювати в лісових масивах без спеціальної підготовки позицій.
Стратегічна роль у сучасних умовах
«Ярс» забезпечує Росії можливість гарантованої відповіді навіть у разі масованого першого удару. Мобільність дозволяє розосередити пускові установки на величезних територіях, а багатоблоковість збільшує кількість цілей, які можна уразити одночасно. Це робить систему одним із стовпів ядерної тріади поряд із підводними човнами та авіацією.
У контексті 2026 року регулярні випробування та розгортання нових шахтних полків демонструють, що комплекс залишається пріоритетним напрямком розвитку Ракетних військ стратегічного призначення. Модернізації продовжуються, а поєднання мобільних та шахтних варіантів створює багаторівневу систему стримування, стійку до різних сценаріїв.
Інженерні рішення, закладені ще у 2000-х, досі визначають вигляд російських наземних стратегічних сил і продовжують еволюціонувати разом із новими викликами в галузі протиракетної оборони та точності наведення.
