Дмитро Гурін народився 24 березня 1982 року в Хмельницькому й пройшов шлях, який рідко трапляється в українській політиці. Технічна освіта в Приазовському державному технічному університеті в Маріуполі за спеціальністю «промислове програмування» дала йому точний, системний погляд на складні процеси. Дванадцять років у Москві — від дизайнера в студії Артемія Лебедєва до арт-директора Lenta.ru та власника агенції цифрових комунікацій — сформували вміння бачити суть за візуальною оболонкою й перетворювати ідеї на зрозумілі стратегії. Повернення в Україну після 2014 року стало точкою, де творчий досвід перетворився на практичні проєкти розвитку територій і комунікаційну підтримку реформ.
Як урбан-активіст і засновник ТОВ «Триба» він розробляв концепції для депресивних зон Києва, зокрема Рибальського півострова, та брав участь у проєктах у Баку. З 2016–2018 років працював радником у Міністерстві охорони здоров’я, зокрема за часів Уляни Супрун, і долучився до впровадження електронного реєстру листків непрацездатності. У 2019-му його обрали народним депутатом по 218-му округу Києва від партії «Слуга народу». З того часу Гурін очолював підкомітет з питань місцевого самоврядування, а з 2022 року перейшов до Комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування. У 2024-му увійшов до тимчасової спеціальної комісії з питань ветеранів. Його голосування часто відображають незалежну позицію всередині фракції: підтримка медичного канабісу, співавторство законопроєкту про одностатеві партнерства, опозиція до сумнівних містобудівних ініціатив.
Стиль Гуріна — це поєднання дизайнерського мислення з політичною рішучістю. Він не боїться пропонувати нестандартні рішення, навіть коли вони викликають гостру реакцію. У липні 2025 року його заява про перегляд системи пільг для ветеранів на користь адресної соціальної допомоги спричинила широку дискусію, після якої депутат вибачився, але тема залишалася актуальною. Така відвертість робить його помітною фігурою в парламенті, де багато хто обирає обережність.
Ранні роки та технічна освіта
Хмельницький 1980-х — місто з промисловим характером і сильними традиціями. Саме тут 24 березня 1982 року народився Дмитро Гурін. Дитинство припало на перебудову та перші роки незалежності — час, коли технічні спеціальності ще вважалися надійним фундаментом для майбутнього. Після школи він обрав Приазовський державний технічний університет у Маріуполі й здобув диплом за спеціальністю «промислове програмування».
Інженерна освіта навчила його розкладати складні системи на логічні блоки, шукати ефективні алгоритми й не боятися цифр. Ці навички пізніше стали в пригоді і в дизайні, і в комунікаціях, і в роботі над законодавчими ініціативами. Університет у Маріуполі також дав відчуття регіональної специфіки Приазов’я — території, яка пізніше опинилася в епіцентрі подій.
Московський період: дизайн, медіа та цифрові комунікації
У 2002 році Гурін переїхав до Москви. Дванадцять років у російській столиці стали для нього інтенсивною школою креативу та цифрових технологій. Він працював дизайнером у студії Артемія Лебедєва — місці, де народжувалися сміливі візуальні рішення для великих брендів і медіа. Згодом обіймав посаду арт-директора в Lenta.ru — одному з найвпливовіших російських інтернет-видань того часу.
Паралельно він створив власну агенцію, яка займалася цифровими комунікаціями та рекламою. Робота з текстом, зображенням і аудиторією навчила його головному: складні ідеї можна зробити зрозумілими й привабливими. Саме цей досвід згодом допоміг йому в комунікаційній підтримці медичних реформ та в розробці стратегій розвитку територій. Москва 2000-х — початку 2010-х була динамічним, але й суперечливим простором. Гурін бачив, як працює велика бюрократична машина, і це спостереження вплинуло на його пізніші погляди щодо ефективності державного управління.
Повернення в Україну та урбан-активізм
Після 2014 року Гурін повернувся в Україну. Революція Гідності та початок війни на сході стали для багатьох моментом переосмислення. Для нього це означало перехід від комерційного дизайну до проєктів, що безпосередньо впливають на якість життя людей. Разом з архітекторами він розробляв концепції розвитку депресивних територій у Києві — зокрема Рибальського півострова — та брав участь у проєктах у Баку.
Він став волонтером ініціативи КиївАрхітектура та членом експертної ради міжнародного конкурсу Terra Dignitas на меморіал Героїв Небесної Сотні. Заснував ТОВ «Триба», співзасновував ГО «Документальна реконструкція» та PR-компанію повного циклу. Урбан-активізм для Гуріна — це не просто красиві картинки, а робота з реальними проблемами: як зробити місто зручним, прозорим і орієнтованим на людину. Цей період підготував його до політичної діяльності краще, ніж будь-які партійні школи.
Роль у реформах охорони здоров’я
З 2016 року Гурін працював радником з комунікацій у Міністерстві охорони здоров’я. У період реформ Уляни Супрун він долучився до впровадження електронного реєстру листків непрацездатності — одного з перших кроків цифровізації української медицини.
Комунікаційна стратегія, яку він допомагав будувати, пояснювала суспільству складні зміни простою мовою. Саме тут проявився його дизайнерський підхід: будь-яка реформа потребує не лише правильних рішень, а й чіткого візуального та текстового супроводу. Досвід у МОЗ став містком між попередньою кар’єрою та майбутньою парламентською роботою.
Політичний прорив 2019 року
На позачергових парламентських виборах 2019 року Дмитро Гурін балотувався по 218-му виборчому округу Києва (частина Оболонського та Святошинського районів). Він йшов як фізична особа-підприємець і безпартійний, хоча його висунула партія «Слуга народу».
Перемога стала можливою завдяки поєднанню експертного бекграунду та втоми виборців від традиційних політиків. Округ з великою кількістю житлових масивів потребував депутата, який розуміється на міському розвитку та комунікаціях. Гурін запропонував саме такий профіль — людину, яка вміє говорити зрозумілою мовою про складні речі.
Діяльність у Верховній Раді: комітети та голосування
З 2019 по 2022 рік Гурін працював у Комітеті з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування й очолював підкомітет з питань місцевого самоврядування та органів самоорганізації населення. У грудні 2022-го перейшов до Комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування. У 2024 році увійшов до тимчасової спеціальної комісії з питань правового статусу, медичного забезпечення, психологічної допомоги та соціального захисту ветеранів війни та військовослужбовців.
Його голосування демонструють послідовну лінію: підтримка медичного канабісу (законопроєкт №3528-20), співавторство законопроєкту про одностатеві партнерства (#9103), голос проти містобудівної реформи (#5655), яку критикували за ризики створення будівельних картелів, та проти законопроєкту про послаблення незалежності НАБУ і САП (#12414) у 2025 році. У 2024-му підтримав заборону релігійних організацій з керівним центром у державі-агресорі. Такі позиції показують, що депутат не завжди голосує «як партія», а керується власними оцінками ризиків і пріоритетів.
Гучні позиції та суспільні дискусії
У березні 2021 року Гурін запропонував звільнити до 80 % лікарів, які відмовилися від вакцини Covishield, — заява, що викликала гостру полеміку в розпал пандемії. У липні 2025 року він опублікував пост, у якому закликав відмовитися від «совєтських» пільг для ветеранів на кшталт безкоштовного проїзду чи нульового розмитнення авто. Натомість пропонував адресну підтримку: накопичувальні пенсійні внески за час на лінії бойового зіткнення, компенсацію відсотків за іпотекою, програми навчання, перенавчання, лікування, реабілітації та працевлаштування.
Він порівняв свою парламентську роботу зі службою народу, але з іншою присягою, ніж у військових. Заява спричинила хвилю обурення, після якої Гурін вибачився й переписав пост. Попри це, дискусія про баланс між статусними пільгами та адресною допомогою залишилася однією з найгостріших у суспільстві. Його позиція відображає прагнення до сучасної, недискримінаційної системи соціального захисту, де допомога залежить від реальних потреб, а не від довічного статусу.
| Рік | Етап | Ключові події та рішення |
|---|---|---|
| 1982 | Народження | Хмельницький |
| 2002–2014 | Москва | Дизайнер студії Лебедєва, арт-директор Lenta.ru, власна агенція цифрових комунікацій |
| 2016–2018 | МОЗ | Радник з комунікацій, участь у впровадженні е-реєстру лікарняних |
| 2019 | Обрання до ВР | Народний депутат по округу №218 Києва, голова підкомітету з місцевого самоврядування |
| 2022 | Зміна комітету | Перехід до Комітету з питань здоров’я нації |
| 2024 | Ветеранська комісія | Член тимчасової спеціальної комісії з питань ветеранів |
| 2025 | Громадська дискусія | Заява про реформу підтримки ветеранів та публічне вибачення |
Особливо важливо: Гурін послідовно підтримує ідею адресної, сучасної соціальної політики, де допомога залежить від реальних потреб людини, а не від довічного статусу чи «совєтських» пільг. Ця позиція, попри гостру критику, відображає його прагнення будувати систему, яка працює ефективно в умовах повоєнного відновлення.
Цікаві факти про Дмитра Гуріна
- Технічний фундамент. Закінчив Приазовський державний технічний університет у Маріуполі за спеціальністю «промислове програмування» — освіта, яка пояснює його інтерес до цифровізації та системних рішень.
- Московська школа креативу. Працював дизайнером у студії Артемія Лебедєва та арт-директором Lenta.ru — досвід, що сформував його вміння перетворювати складні ідеї на зрозумілі візуальні та комунікаційні рішення.
- Урбан-проєкти за межами України. Разом з архітекторами розробляв концепції розвитку територій не лише в Києві (зокрема Рибальський півострів), а й у Баку.
- Цифровізація медицини. Як радник МОЗ брав безпосередню участь у впровадженні електронного реєстру листків непрацездатності — одного з перших масштабних цифрових проєктів у сфері охорони здоров’я.
- Онкологічна історія. Є онкопацієнтом у ремісії — особистий досвід, який, імовірно, вплинув на його чутливість до питань медичної допомоги та реабілітації.
- Незалежні голосування. Голосував проти кількох суперечливих законопроєктів, зокрема містобудівної реформи (#5655) та послаблення незалежності антикорупційних органів (#12414), демонструючи критичний підхід усередині фракції.
- Прогресивні ініціативи. Співавтор законопроєкту про одностатеві партнерства (#9103) та активний прихильник легалізації медичного канабісу для лікування поранених військових.
Гурін залишається однією з найбільш неоднозначних і водночас цікавих постатей у Верховній Раді дев’ятого скликання. Його шлях від московських дизайн-студій до парламентських комітетів ілюструє, як досвід у креативних індустріях та урбан-активізмі може вплинути на підхід до державного управління. У час, коли Україна шукає нові моделі соціальної політики, цифровізації та місцевого самоврядування, голос людини з таким бекграундом продовжує лунати в дебатах, які визначатимуть якість життя мільйонів людей у найближчі роки.
