Сталева конструкція завдовжки 1366 метрів колись щодня приймала понад десять тисяч автомобілів, з’єднуючи Херсон із лівобережними Дачами та Олешками. Сьогодні від колишньої переправи лишились понівечені прогони над водою, а сама назва мосту стала синонімом опору й ціни, яку заплатив південь України за свободу. Ця історія — про інженерів, які будували міст вісім років, про десант, що захопив переправу за лічені хвилини, і про ніч, коли відступаючі окупанти підірвали справу цілого покоління херсонців.
Нижче — детальний розбір того, як зводили Антонівський міст, чому саме він став стратегічною точкою на карті війни 2022 року, які удари він витримав і що кажуть інженери про шанси на відновлення переправи.
Народження мосту серед херсонських плавнів
Ідея з’єднати правий і лівий береги Дніпра біля Херсона виникла ще у 1930 році, коли радянські планувальники затвердили проєкт залізничної переправи. Друга світова війна перекреслила ці плани: будівництво, розпочате у 1939-му, зупинилося, а територію окупували німецькі війська. Цікаво, що вермахт у 1941–1943 роках все ж звів власний залізничний міст поблизу Антонівки для військових потреб — про цю споруду в радянські часи майже не згадували з ідеологічних причин.
До повноцінного автомобільного мосту черга дійшла лише в другій половині 1970-х. Розвідувальні роботи на правому березі завершились на початку 1977 року, а вже у травні того ж року загін №73 миколаївського мостобудівного тресту №1 розпочав зведення опор. Головним інженером проєкту був Афанасій Дерменжи, уродженець села Кубей, чиє ім’я херсонці й донині пов’язують із цією спорудою. Будівництво тривало вісім років і залучало не лише професійних мостобудівників, а й місцеві підприємства та студентів, які проводили тут свій трудовий літній семестр.
21 грудня 1985 року міст пройшов фінальне випробування: по ньому групою в п’ять рядів проїхали 55 вантажівок КамАЗ, навантажених піском. Жодних деформацій конструкція не показала, і вже 24 грудня 1985 року відбулося урочисте відкриття з перерізанням червоної стрічки під духовий оркестр. Першими пасажирами стали херсонці, що їхали автобусами на Голу Пристань, Скадовськ та Олешки.
- Загальна довжина мосту через Дніпро — 1366 метрів, ширина конструкції — 25 метрів.
- Проїзна частина — 20,5 метра, з обох боків додано пішохідні доріжки шириною по 1,5 метра.
- Опорна система — 31 опора та 30 прогонів, розраховані на зростання транспортного потоку в майбутньому.
- Повний мостовий перехід разом із насипом через олешківські плавні та мостом через річку Конку тягнеться майже на 10 кілометрів.
Ця система з двох мостів, насипу висотою понад п’ять метрів і залізничного шляхопроводу свідчить, наскільки масштабним був задум радянських інженерів. Вони закладали серйозний запас міцності, і саме ця надлишкова міцність згодом дозволила конструкції витримати кілька ракетних ударів, залишаючись при цьому непрохідною для важкої техніки.
Мирне життя переправи до 2022 року
Поява мосту докорінно змінила логістику півдня Херсонщини. До 1985 року мешканці регіону діставалися лівого берега або через баржі й баркаси, або робили гак у сотню кілометрів через греблю Каховської ГЕС. Новий міст скоротив відстань між Херсоном і південними районами лівобережжя на 80–100 кілометрів, а вартість перевезення тонни вантажу впала вп’ятеро.
Щодня мостом проїжджало близько 10,5 тисячі автомобілів — особисті машини, фури, рейсові автобуси. Вечорами конструкція перетворювалася на популярне місце прогулянок: широкі пішохідні доріжки давали змогу помилуватися панорамою Дніпра, вогнями Херсона й портовими кранами. Одночасно занепав річковий пасажирський транспорт, який десятиліттями був єдиною альтернативою для переправи через ріку.
Лютий 2022: десант біля Антонівського мосту
24 лютого 2022 року, о 11:30, біля мосту висадився російський повітряний десант — і без жодного пострілу встановив контроль над переправою. Уже о 16:30 розпочався бій за повернення мосту українськими силами. Наступного дня, 25 лютого, окупанти остаточно закріпилися на переправі, проте увійти безпосередньо в Херсон не наважилися, натомість продовживши наступ у бік Миколаєва та Одеси.
Бої на переправі затягнулися: окремі російські групи проривалися ближче до Херсона, викрадали автомобілі цивільних і намагалися закріпитися в місті, але оборона на мосту тримала лінію достатньо довго, щоб Миколаїв встиг підготувати власні укріплення. Уже влітку 2022-го окупанти почали облаштовувати біля мосту фортифікаційні споруди, розуміючи стратегічну цінність переправи для постачання плацдарму на правому березі Дніпра.
Липневий удар і спроба врятувати логістику
19 липня 2022 року Збройні сили України вдарили по мосту дванадцятьма ракетами з реактивних систем M142 HIMARS. Близько восьми з них досягли цілі, решту перехопила російська протиповітряна оборона. Проїзна частина вкрилася вирвами від вибухів, рух важкої техніки став практично неможливим. Генерал Андрій Марченко того ж літа зазначав в інтерв’ю, що міст був стратегічною точкою, через яку окупанти перекидали резерви на правий берег.
Втративши можливість повноцінно використовувати переправу, росіяни спробували облаштувати понтонну переправу поруч, обстежуючи кілька ділянок Дніпра. За словами тодішнього першого заступника голови обласної ради, окупаційна адміністрація не змогла знайти проєктну документацію мосту в московських архівах, тому оперативно спланувати ремонтні роботи в них не вийшло. Це суттєво ускладнило логістику для російського угруповання на правобережжі протягом наступних місяців.
Ніч підриву: 10 листопада 2022 року
Напередодні деокупації Херсона, вранці 10 листопада 2022 року, відступаючі російські підрозділи підірвали кілька прогонів Антонівського мосту. Розташований поруч залізничний міст-близнюк розділив долю автомобільного — його зруйнували буквально на кілька годин пізніше, 11 листопада 2022 року. Обидві переправи перетворилися на понівечені уламки над водою, а Херсон того ж тижня зустрічав українських військових без жодної цілої дніпровської переправи в межах міста.
Символічно, що конструкція, яка витримала ракетний удар 2022 року і не завалилась повністю навіть після підриву, стала для херсонців доказом якості радянських інженерних розрахунків 1980-х — запас міцності, закладений будівельниками, виявився вищим, ніж очікували ті, хто підривав опори.
Три ключові переправи Херсонщини: порівняння
Щоб зрозуміти масштаб втрати транспортної інфраструктури регіону, варто порівняти долю трьох головних об’єктів, що з’єднували береги Дніпра в межах Херсонської області.
| Переправа | Довжина | Стан | Значення |
|---|---|---|---|
| Антонівський автомобільний міст | 1366 м | Пошкоджений у 2022, підірваний 10.11.2022 | Головна автомагістраль Херсон — Олешки |
| Антонівський залізничний міст | близько 2 км | Підірваний 11.11.2022 | Залізниця Херсон — Джанкой |
| Гребля Каховської ГЕС | близько 3,2 км | Зруйнована внаслідок підриву у 2023 році | Автомобільна переправа та гідровузол |
За даними, оприлюдненими на сторінках української Вікіпедії, всі три об’єкти вважалися стратегічними ще з радянських часів саме через відсутність альтернативних маршрутів через Дніпро в межах області. Втрата одразу трьох переправ протягом одного року війни фактично залишила Херсонщину без жодного сухопутного мосту через головну ріку регіону, що й сьогодні визначає логістику відбудови та військового постачання на цьому напрямку.
Цікаві факти про Антонівський міст
Перший камінь у фундамент опор заклали в 1977 році, а від затвердження ідеї сполучення берегів до відкриття руху минуло понад півстоліття.
Монета на честь мосту. 10 листопада 2023 року, до річниці визволення Херсонщини, Національний банк України випустив пам’ятну монету «Антонівський міст» номіналом 10 гривень тиражем 10 мільйонів штук.
Три обстріли до підриву. Улітку 2022 року міст пошкоджували ракетними ударами щонайменше тричі, перш ніж окупанти остаточно підірвали його при відступі.
Мостовий перехід — це система. Офіційна назва об’єкта — Мостовий перехід через річку Дніпро біля міста Херсон: він включає два мости (через Дніпро та Конку), два автомобільні й один залізничний шляхопроводи та плаваючий насип заввишки 5,6 метра.
Ювілей під час війни. У грудні 2025 року міст мав би відзначити 40 років від дня відкриття — замість цього він третій рік поспіль зустрічає зиму зруйнованим.
Що кажуть інженери про відбудову
Афанасій Дерменжи, інженер проєкту, публічно наголошував на високому запасі надійності первісної конструкції та висловлював упевненість, що міст можна відновити — питання лише у строках та технологіях, які застосують після завершення бойових дій. Незалежні спостерігачі звертають увагу на екологічний бік проблеми: уламки опор частково перекривають природну течію, впливають на популяцію риби в цій частині Дніпра, а без консервації пошкоджені прогони продовжують руйнуватися під впливом води та льоду.
Місцеве видання Rayon.in.ua наводило коментарі херсонців, які згадують міст не просто як інфраструктурний об’єкт, а як частину ідентичності міста — місце вечірніх прогулянок, точку відліку для узбережжя, символ, що пережив десант, ракетні удари й підрив, але не зник з мапи регіону. Для мешканців лівобережних Дачів і Олешок питання відновлення переправи залишається практичним: без мосту поїздка до обласного центру перетворюється на об’їзд у сотні кілометрів або переправу поромом там, де це взагалі можливо в умовах близькості лінії фронту.
Технічно відбудова автомобільного мосту такого масштабу — це роки роботи навіть за сприятливих обставин: потрібні нові розрахунки навантажень, заміна зруйнованих прогонів, повне обстеження опор, що простояли у воді з тріщинами понад три роки. Втім, досвід відновлення інших великих мостових переходів у світі показує, що за наявності фінансування й проєктної документації такі об’єкти вдається повернути до ладу за п’ять-сім років після початку активних робіт — і саме на цей термін орієнтуються фахівці, коли говорять про майбутнє херсонської переправи.
