Андрій Єрмак кілька років залишався однією з найпотужніших і найзагадковіших фігур української політики. Призначений головою Офісу Президента у лютому 2020 року, він швидко перетворився на головного координатора внутрішньої та зовнішньої політики, правою рукою Володимира Зеленського. Його шлях від адвокатської практики та кінопродюсерства до центру ухвалення державних рішень у часи війни демонструє, як несподівані повороти долі можуть вивести людину на авансцену історії.
Народжений у Києві 1971 року, Єрмак поєднував глибоке знання права з тонким розумінням людської психології та мистецтва домовленостей. Саме ці якості допомогли йому стати ключовим переговорником у Нормандському форматі, організатором обмінів полоненими та архітектором багатьох дипломатичних ініціатив. Водночас його довга присутність на посаді викликала і захоплення лояльністю, і гостру критику через концентрацію влади.
У 2025 році кар’єра Єрмака зазнала різкого повороту: відставка після обшуків НАБУ, а у 2026-му — підозра в масштабному відмиванні коштів. Сьогодні він залишається символом складної епохи, коли особиста відданість, професійні навички та політичні реалії переплелися в один тугий вузол.
Ранні роки та формування характеру
Андрій Борисович Єрмак народився 21 листопада 1971 року в Києві. Родина мала непросту історію: батько Борис Михайлович — етнічний єврей з Києва, мати Марія Олександрівна родом із Санкт-Петербурга. Частина родичів загинула в Бабиному Яру під час Голокосту. Це сімейне минуле, ймовірно, сформувало в Андрієві особливу чутливість до питань справедливості та міжнародного права.
Закінчивши школу № 259, він вступив до Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 1995 році здобув диплом магістра з міжнародного приватного права та кваліфікацію референта-перекладача англійської мови. Того ж року отримав свідоцтво адвоката. Уже на старті кар’єри Єрмак демонстрував рідкісне поєднання аналітичного розуму юриста та вміння будувати довірливі стосунки з клієнтами.
Юридична практика та продюсерські проєкти
Перші кроки в професії Андрій Єрмак робив у юридичній фірмі «Проксен». Згодом заснував власну Міжнародну юридичну компанію. Фірма спеціалізувалася на торговому та фінансовому праві, антидемпінгових розслідуваннях, захисті інтелектуальної власності. Серед клієнтів були представники шоу-бізнесу, медіа та спорту. Єрмак брав участь у розробці законопроєктів, співпрацював з міжнародними організаціями.
Паралельно з юриспруденцією прийшла любов до кіно. Андрій став співзасновником Garnet International Media Group. Він продюсував драму «Правило бою» (2017), трилер «Межа» (2017) — стрічка отримала приз за режисуру на фестивалі в Карлових Варах. Серед інших робіт — молодіжна драма «Сквот32» (2019) та серіал «Слов’яни». Членство в Українській та Європейській кіноакадеміях відкрило нові горизонти. Досвід продюсера навчив його збирати команди, знаходити компроміси та бачити картину в цілому — навички, які згодом знадобилися в політиці.
| Рік | Подія | Роль та значення |
|---|---|---|
| 1997 | Заснування Міжнародної юридичної компанії | Початок самостійної адвокатської практики, робота з міжнародними клієнтами |
| 2017 | Продюсер фільмів «Правило бою» та «Межа» | Вихід на міжнародний фестивальний рівень, нагорода в Карлових Варах |
| 2019 | Призначення помічником Президента | Старт політичної кар’єри, відповідальність за зовнішню політику |
| 2020 | Призначення главою Офісу Президента | Рекордна тривалість на посаді — понад 5,5 років |
| 2022 | Координація обміну полоненими (Азов — Медведчук) | Один з найбільших обмінів за час війни |
| 2025 | Відставка з посади глави ОПУ | Завершення епохи після обшуків НАБУ |
Політичний прорив: помічник і глава Офісу
21 травня 2019 року Володимир Зеленський призначив Андрія Єрмака своїм помічником з питань зовнішньої політики. Новачок у політиці швидко опинився в центрі подій: організація нормандських зустрічей, переговори про обмін полоненими, супровід Президента в закордонних поїздках. Уже за кілька місяців стало зрозуміло — Єрмак володіє рідкісним талантом знаходити спільну мову з найрізноманітнішими співрозмовниками.
11 лютого 2020 року його призначили головою Офісу Президента. На цій посаді Андрій Борисович пропрацював рекордні п’ять з половиною років. Він відповідав за кадрову політику, координацію силових структур, гуманітарні питання та значну частину зовнішньополітичного порядку денного. Багато хто називав його «сірим кардиналом» або «очима і руками Президента».
Дипломатія під час повномасштабної війни
Після 24 лютого 2022 року роль Єрмака стала особливо помітною. Він координував переговори в Стамбулі, вів діалог з американськими та європейськими партнерами, відповідав за організацію масштабних обмінів полоненими. Один з найгучніших — обмін 215 українських захисників, зокрема бійців «Азову», на Віктора Медведчука та інших у вересні 2022 року в Туреччині.
Єрмак став співголовою міжнародної санкційної групи Єрмак—Макфол, яка розробляла механізми тиску на Росію. У 2024 році група опублікувала дорожню карту посилення енергетичних санкцій. Андрій Борисович часто з’являвся на зустрічах з лідерами США, Британії, Франції, Німеччини. Його стиль — спокійний, аргументований, без зайвої емоційності — викликав повагу навіть у жорстких переговорах.
Падіння з Олімпу: відставка та розслідування 2025–2026
28 листопада 2025 року Андрій Єрмак подав у відставку з посади глави Офісу Президента після обшуку в його квартирі, проведеного НАБУ та САП у межах антикорупційної операції. Президент звільнив його «за власним бажанням». Того ж дня Єрмак написав у соцмережах, що готовий «йти на передову» і «до будь-яких репресій».
У травні 2026 року йому повідомили про підозру у справі про легалізацію майна, здобутого злочинним шляхом (частина 3 статті 209 КК України). Сума — близько 460 мільйонів гривень (приблизно 10,5–11 мільйонів доларів), пов’язана з елітним житловим комплексом під Києвом. Суд обрав запобіжний захід у вигляді арешту з альтернативою застави 140 мільйонів гривень. Заставу внесли за короткий час — частково друзі та колеги. Єрмак провів кілька днів під вартою, після чого вийшов під заставу, здав закордонний паспорт і заперечив усі звинувачення.
Слідство триває. Андрій Борисович залишається в Києві, веде низькопрофільне життя. У березні 2026 року він очолив комітет з питань захисту постраждалих від агресії та євроінтеграційного правового забезпечення відновлення при Національній асоціації адвокатів України.
Особисте життя та спадщина
Андрій Єрмак завжди тримав особисте життя подалі від камер. Відомо, що він одружений, має дітей. Брат Денис народився 1979 року. Публічних скандалів у сімейній сфері за ним не числилося. Навіть у найгучніші періоди політичної кар’єри Андрій Борисович рідко давав інтерв’ю про приватне.
Його спадщина — це передусім досвід трансформації держави в умовах війни. За п’ять з половиною років на чолі Офісу він допоміг вибудувати нову модель взаємодії між Президентом та урядом, зміцнив інституцію ОПУ. Водночас його випадок став яскравим прикладом того, як антикорупційна система, яку сам Єрмак свого часу підтримував, може торкнутися навіть найближчого оточення глави держави.
Цікаві факти про Андрія Єрмака
- Андрій Єрмак — рекордсмен за тривалістю перебування на посаді глави Офісу Президента: понад п’ять з половиною років.
- Він продюсував фільм «Межа», який отримав приз за режисуру на Міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах.
- Є членом Української кіноакадемії та Європейської кіноакадемії — рідкісне поєднання для політика.
- У 2022 році саме під його координацією відбувся один з найбільших обмінів полоненими — 215 українських захисників на Віктора Медведчука та інших.
- Після відставки у листопаді 2025 року Єрмак заявив, що готовий «йти на передову» і «до будь-яких репресій».
- У травні 2026 року заставу в 140 мільйонів гривень за нього внесли за лічені дні — частково друзі та колеги.
- Андрій Єрмак має частково єврейське коріння по батьківській лінії; родичі сім’ї загинули в Бабиному Яру.
Протягом майже шести років Андрій Єрмак залишався найближчим соратником Президента, впливаючи на рішення, що стосувалися мільйонів українців та міжнародної підтримки України.
Його історія — це не лише про злет і падіння, а про те, як людина з досвідом юриста та продюсера спробувала стати архітектором нової української дипломатії в найтемніші часи.
Сьогодні, у липні 2026 року, Андрій Єрмак продовжує жити в Києві. Слідство триває, а суспільство спостерігає за тим, як розвиватиметься одна з найгучніших справ останніх років. Його постать залишається важливою для розуміння того, як формувалася і трансформувалася українська влада в епоху великої війни.
