Близько сорока двох таких машин побудували ще за часів Радянського Союзу на базі транспортного Іл-76, проте реальна боєздатна кількість модернізованих А-50У у російських Повітряно-космічних силах на середину 2026 року не перевищує чотирьох літаків, які перебувають у так званій періодичній експлуатації. Це означає, що одночасно підняти в повітря весь наявний ресурс росіяни не можуть — машини по черзі проходять технічне обслуговування, ремонт і підготовку екіпажів.
Спочатку ці літаки дальнього радіолокаційного виявлення та управління (ДРЛВ) мали стати «очима» радянської авіації, здатними бачити повітряні цілі за сотні кілометрів і наводити на них винищувачі. Сьогодні їхня роль залишилася тією самою, але через бойові втрати та хронічний брак запчастин парк суттєво скоротився. Без сучасної заміни у вигляді А-100 «Прем’єр», проєкт якого так і не дійшов до серійного виробництва, Росія змушена максимально берегти те, що лишилося.
А-50 — це не просто великий літак з «тарілкою» радара на спині. Це ціла система, яка поєднує потужну радіолокаційну станцію, апаратуру обробки даних, засоби зв’язку та робочі місця для операторів. У мирний час такі машини могли б патрулювати кордони або супроводжувати стратегічні бомбардувальники. У реальних бойових умовах їхня цінність зростає в рази: вони фіксують низькопольотні цілі, які «не бачать» наземні радари, передають картину повітряної обстановки на командні пункти та безпосередньо наводять Су-35 чи Су-57 на українські дрони й літаки.
Історія створення та еволюція проєкту
Роботи над новим літаком ДРЛВ почалися ще наприкінці 1960-х — на заміну застарілому Ту-126. Головним розробником стало Таганрозьке авіаційне науково-технічне підприємство імені Берієва, а носієм обрали надійний транспортник Іл-76. Перший політ дослідного зразка відбувся 19 грудня 1978 року. Серійне виробництво розгорнули на початку 1980-х, і до 1992 року встигли випустити приблизно 40–42 машини.
Після розпаду СРСР виробництво припинили. Росія отримала більшість парку, але економічні проблеми 1990-х не дозволили ані підтримувати всі літаки в льотному стані, ані швидко модернізувати їх. Лише на початку 2000-х з’явився проєкт глибокої модернізації — А-50У. Перший модернізований борт передали військам у 2011 році. Загалом до 2023 року росіяни отримали вісім таких машин.
Технічні можливості та як працює система
Основна «родзинка» А-50 — радіолокаційний комплекс «Шмель» (на модернізованих — покращена версія). Станція здатна виявляти великі повітряні цілі на відстані до 400–650 км, а низькопольотні — на 200–300 км. Одночасно супроводжувати вона може понад 150 цілей і одночасно наводити до десяти винищувачів-перехоплювачів.
Екіпаж складається з п’яти льотчиків та до десяти операторів бойових станцій. На А-50У з’явилися сучасні рідкокристалічні дисплеї, цифрова обробка сигналів, кімнати відпочинку та буфет — дрібниці, які дозволяють екіпажу проводити в повітрі по 8–10 годин без критичної втоми. Літак розвиває крейсерську швидкість близько 750–800 км/год, практична стеля — до 15 500 м. Дальність польоту без дозаправки сягає 7500 км.
У сучасній війні такі можливості означають, що один А-50 може «закрити» значну ділянку фронту або тилу, виявляючи крилаті ракети, дрони та літаки противника задовго до того, як вони підійдуть на відстань ураження наземних засобів ППО.
Модернізація А-50У: що змінилося на практиці
Перехід на А-50У — це не просто заміна старих лампових екранів на плоскі. Змінилися обчислювальні системи, покращилася здатність виявляти малопомітні цілі, зріс рівень автоматизації. Російські джерела стверджували, що нова апаратура дозволяє ефективніше працювати в умовах радіоелектронної боротьби.
Однак навіть модернізовані машини залишаються виробами 1980–1990-х років з елементами 2010-х. Проблеми з комплектуючими, особливо після 2022 року, нікуди не зникли. Деякі борти по кілька місяців стояли на ремонті в Таганрозі, чекаючи запчастин.
Бойове застосування та втрати під час війни проти України
До повномасштабного вторгнення А-50 періодично з’являлися над Чорним морем і в районі Кримського півострова. З 2022 року їх почали активніше використовувати для наведення авіації та моніторингу українського повітряного простору.
Втрати виявилися чутливими. У лютому 2023 року один А-50У пошкодили дронами на аеродромі Мачулищі в Білорусі. 14 січня 2024 року українські сили збили А-50У (бортовий номер 37, RF-93966) над Азовським морем — ймовірно, за допомогою ЗРК Patriot. 23 лютого 2024 року знищили другий борт (номер 42) вже над територією Росії в Краснодарському краї.
У червні 2025 року під час масштабної операції українських дронів на аеродромі Іваново-Північний (домашня база цих літаків) пошкодили ще принаймні два А-50. Стан деяких машин після цих ударів залишається неясним — за деякими оцінками, частина з них уже не була в повноцінному льотному стані.
Поточна кількість А-50У у строю: цифри 2026 року
За сукупністю відкритих даних та аналізу російських джерел (зокрема блогу bmpd, який ведуть фахівці ЦАСТ), станом на червень 2026 року Росія має не більше п’яти А-50У у загальному інвентарі. З них реально здатні виконувати польоти лише близько чотирьох машин, і то в режимі ротації.
Старші немодернізовані А-50 практично виведені з експлуатації. База дислокації — аеродром Іваново-Північний. Саме звідти ці рідкісні та дорогі літаки (вартість одного комплексу оцінюють у сотні мільйонів доларів) намагаються забезпечувати хоч якусь картину повітряної обстановки на стратегічних напрямках.
Чому А-100 «Прем’єр» не став заміною
Проєкт нового покоління А-100 на базі Іл-76МД-90А з активною фазованою антенною решіткою «Прем’єр» тривав роками. Прототипи літали, проводили випробування. Однак санкції, проблеми з комплектуючими та, за деякими даними, пошкодження інфраструктури в Таганрозі призвели до того, що на кінець 2025 року проєкт фактично згорнули. Серійного виробництва не розпочали. Один прототип існував, але його доля після 2024 року залишається невизначеною.
Росіяни почали розглядати альтернативні варіанти — навіть на базі амфібії Бе-200, — але до реальних результатів це поки не довело. Отже, найближчими роками парк літаків ДРЛВ Росії, найімовірніше, залишатиметься на рівні кількох одиниць А-50У.
Цікаві факти про А-50
- Один А-50 здатен одночасно супроводжувати понад 150 повітряних цілей і наводити на них до десяти винищувачів — це еквівалент цілої наземної радіолокаційної мережі в повітрі.
- Вартість одного такого комплексу сягає 300–500 мільйонів доларів США залежно від комплектації та року модернізації.
- На А-50У з’явилися елементи комфорту для екіпажу — кімнати відпочинку та буфет. Це не розкіш, а необхідність: бойові вильоти можуть тривати 8–10 годин.
- Індія експлуатує три експортні А-50ЕІ з ізраїльською радіолокаційною станцією EL/W-2090 — ці машини успішно застосовували під час прикордонних конфліктів.
- Після втрати двох А-50У у 2024 році російська авіація суттєво змінила тактику: літаки рідше з’являються поблизу лінії фронту, а їхні вильоти стали більш обережними та епізодичними.
Саме чотири періодично літаючі А-50У — це сьогоднішня реальність російського парку літаків дальнього радіолокаційного виявлення. Кожна така машина — це не просто техніка, а ціла система збору та передачі даних, втрата якої відчутно послаблює можливості авіації та ППО на великих просторах.
Коли один борт виходить з ладу на ремонт, росіянам доводиться перерозподіляти навантаження на решту. Це призводить до прогалин у радіолокаційному полі, зниження ефективності наведення власної авіації та зростання вразливості ударних груп. У сучасній війні, де дрони та крилаті ракети летять низько й масовано, відсутність надійного «повітряного радара» стає серйозним тактичним і стратегічним обмеженням.
Російські фахівці самі визнають: парк А-50У працює на межі можливостей. Кожна нова втрата або тривалий ремонт ще більше звужує і без того вузьке «вікно» можливостей. А оскільки повноцінної заміни на горизонті не видно, найближчі роки російська авіація продовжить покладатися на ці кілька вцілілих бортів, ретельно їх бережучи та використовуючи лише в найкритичніших ситуаціях.
Ця ситуація добре ілюструє, наскільки дорогими та вразливими є сучасні системи повітряного базування ДРЛВ і як навіть кілька вдалих ударів можуть суттєво змінити баланс сил у повітрі на цілі регіони.
