РПГ-26 «Аглень» — одноразова реактивна протитанкова граната калібру 72,5 мм масою 2,9 кг і довжиною 770 мм. Саме ці цифри й складають ядро запиту рпг 26 ттх: прицільна дальність 250 м, дальність прямого пострілу по цілі висотою 2 м — 170 м, початкова швидкість близько 144–145 м/с, бронепробивність до 440 мм гомогенної сталевої броні.
Контейнер не розсувається, двигун відпрацьовує ще в трубі, гранату можна повернути з бойового положення в похідне. Це вже не «Муха» і не «Нетто»: той самий калібр, але важча бойова частина і швидший вихід на постріл.
Цифри виглядають скромно поруч із тандемними 105-мм системами. На полі вони працюють інакше: один боєць, майже три кілограми на ремені й п’ять секунд до готовності.
За моїм досвідом розбору довідників і порівняльних таблиць, саме «Аглень» найчастіше плутають із сусідами по лінійці. Люди змішують 400 мм у РПГ-22 із 440 мм тут, індекс 6Г19 з 7П27, а 220 мм «під 60 градусів» читають як провал бронепробиття. Нижче розкладаю характеристики так, щоб кожна цифра мала фізичний сенс, а не жила окремим життям у короткій таблиці.
Звідки взялася труба без насадка
На початку 1980-х у НВО «Базальт» поставили завдання замінити РПГ-18 «Муха» і РПГ-22 «Нетто». Провідним конструктором робіт під шифром «Аглень» був В. С. Токарєв. Полігонні випробування пройшли 1983-го, військові — 1984-го, на озброєння Радянської армії комплекс прийняли 1985 року.
Головна інженерна претензія до попередників була простою й прикрою. Висувна насадка подовжувала ствол у бойовому положенні, але після зведення гранату вже не можна було «заспокоїти». Або стріляєш, або розбираєш трубу. Новий двигун розганяв гранату на коротшому шляху, тож насадок прибрали. Довжина стала однаковою в поході й у бою — 770 мм.
Маса комплекту виросла лише на 200 г порівняно з РПГ-22 і зупинилась на 2,9 кг. Для десанту й мотострільців це було важливіше за красивий рядок у рекламному буклеті: гранату носять годинами, а стріляють секундами.
Хронологія ключових подій
1980: старт робіт у «Базальті» паралельно з уже прийнятим РПГ-22.
1983: полігонні випробування.
1984: військові випробування.
Травень 1985: прийняття на озброєння як РПГ-26.
Кінець 1980-х: на тій самій трубі з’являється термобаричний РШГ-2.
1989 і далі: важчий «родич» РПГ-27 «Таволга» бере тандемну бойову частину, залишаючи «Аглень» у ніші легкої індивідуальної зброї.
Як улаштований комплекс, якщо дивитися на ТТХ, а не на інструкцію
РПГ-26 — це не багаторазовий гранатомет на кшталт РПГ-7. Це транспортно-пусковий контейнер зі склопластику, у якому вже лежить каліберна реактивна граната ПГ-26. Труба гладкостінна, однотрубна, без телескопічних секцій. З торців її закривають гумові мембрани: їх не знімають руками перед пострілом, вони руйнуються самі.
Реактивний двигун повністю відпрацьовує в межах довжини контейнера. Саме тому віддачі як у стрілецькій зброї немає, натомість ззаду є зона небезпечного струменя. Стабілізатори гранати розкриваються вже після виходу з труби, за принципом «ножа, що розкладається».
Бойова частина — кумулятивна, калібр головної частини 72,5 мм, спорядження — вибухова речовина марки «Окфол». Маса самої гранати — 1,8 кг проти 1,5 кг у ПГ-22. На цьому невеликому додаванні ваги тримається приріст бронепробиття.
Приціл механічний, відкидний, діоптричний. На мушці марки «5», «15» і «25» відповідають 50, 150 і 250 м. Ударно-спусковий механізм має чеку й запобіжну стійку. Час переведення в бойове положення в довідниках — до 5 с, тобто приблизно вдвічі менше, ніж у РПГ-18 і РПГ-22.
Окремо варто розвести індекси, бо тут спотикаються навіть солідні статті. У категорії гранатометів комплекс часто позначають як 6Г19. Граната як боєприпас фігурує під індексом 7П27. Це не «дві правди, що сваряться», а різна логіка класифікатора ГРАУ: 6Г — лінія пускових засобів, 7П — лінія реактивних гранат.
Повна таблиця характеристик
Нижче зібрані величини, які стабільно повторюються в технічних описах. Де джерела розходяться на одиниці, зазначаю діапазон, а не вигадую «єдину правильну» цифру.
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Тип | одноразова реактивна протитанкова граната |
| Калібр ствола і гранати | 72,5 мм |
| Довжина в поході й у бою | 770 мм |
| Маса в зборі | 2,9 кг |
| Маса гранати | 1,8 кг |
| Початкова швидкість | 144–145 м/с |
| Прицільна дальність | 250 м |
| Дальність прямого пострілу (ціль 2 м) | 170 м |
| Бронепробивність (гомогенна броня) | 440 мм |
| Залізобетон | близько 1000 мм |
| Цегла | близько 1500 мм |
| Деревоземляна перешкода | близько 2400 мм |
| Час польоту на 50 / 100 / 250 м | 0,35 / 0,72 / 1,89 с |
| Час переведення в бойове положення | до 5 с |
| Температурний діапазон | від −50 до +50 °C |
| Розрахунок | 1 особа |
Джерела зведених величин: матеріали Wikipedia та описи Modern Firearms.
Ключові цифри
2,9 кг на всю систему — менше за багато штурмових гвинтівок із повним магазином і підствольником.
440 мм по нормалі до гомогенної броні. Під кутом 60° у частині таблиць фігурує 220 мм: це не «інша зброя», а інша геометрія тієї самої кумулятивної дії.
170 м прямого пострілу означає, що на цій дистанції до цілі висотою з танкову башту можна не вводити великі поправки по висоті. 250 м — уже робота з марками прицілу й розумінням вітру, руху й часу польоту майже у дві секунди.
Серединні відхилення на дальності прямого пострілу в технічних описах оцінюють близько 0,4 м. На 250 м табличні значення вже ближчі до 0,8 м — труба лишається індивідуальною зброєю ближнього рубежу, а не «кишеньковою гарматою на чверть кілометра».
Найважливіше в таблиці не максимальна цифра броні, а зв’язка «маса — час готовності — дальність прямого пострілу». Саме вона пояснює, чому «Аглень» тримався на складах десятиліттями після появи важчих тандемних систем.
Що змінилось порівняно з «Мухою» і «Нетто»
РПГ-18 мав калібр 64 мм, масу близько 2,6 кг, прицільну дальність 200 м і пробиття близько 300 мм. РПГ-22 підняв калібр до 72,5 мм, масу до 2,7 кг, прицілку до 250 м і броню до 400 мм, але залишив висувну насадку й довгу процедуру зведення.
РПГ-26 зберіг калібр «Нетто» і ту саму прицільну 250 м, проте додав 40 мм пробиття, підняв швидкість зі 133 до приблизно 144 м/с і посунув прямий постріл зі 160 до 170 м. Здається дрібницею. На рухомій цілі зайві десять метрів «без великої дуги» — це вже інша помилка упередження.
| Модель | Калібр, мм | Маса, кг | Довжина, мм | V0, м/с | Прямий постріл, м | Броня, мм |
|---|---|---|---|---|---|---|
| РПГ-18 | 64 | 2,6 | 705 / 1050 | 114 | 135 | ~300 |
| РПГ-22 | 72,5 | 2,7 | 755 / 850 | 133 | 160 | ~400 |
| РПГ-26 | 72,5 | 2,9 | 770 / 770 | 144–145 | 170 | 440 |
| РПГ-27 | 105 | 8,3 | 1135 | ~120 | 150 | ~600 (тандем) |
РПГ-27 «Таволга» стоїть у таблиці не як «кращий Аглень», а як інша вагова категорія. Вісім кілограмів і метр із гаком — це вже не те, що вішають на кожного стрільця «про всяк випадок». У нашій практиці порівняння саме тут ламається міф, ніби лінійка РПГ — сходинка вгору з тією самою логікою застосування.
Міфи vs реальність
Міф: 440 мм означає, що сучасний основний бойовий танк «відкривається» з першого пострілу в лоб.
Реальність: 440 мм — це пробиття гомогенної броні по нормалі. Комбінована броня, екрани, динамічний захист і гострі курсові кути з’їдають цей запас. Динамічний захист у таблицях для РПГ-26 прямо не «забезпечений».
Міф: якщо написано 250 м, стріляти є сенс саме на чверть кілометра «як зі станка».
Реальність: ефективна робота комплексу — ближчий рубіж. На 250 м граната летить майже 1,9 с, ціль встигає зміститися, вітер чіпає легке тіло, а серединні відхилення ростуть.
Міф: одноразова труба «простіша за автомат», тож помилитися ніде.
Реальність: задній вихлоп, гумові кришки, чека, стійка прицілу й неможливість другого пострілу з тієї самої труби роблять ціну помилки вищою, ніж у багаторазового гранатомета.
РШГ-2: та сама труба, інша робота
На базі РПГ-26 зробили реактивну штурмову гранату РШГ-2, її ще називають «Аглень-2». Кумулятивну бойову частину замінили термобаричною. Маса комплекту зросла до 3,5 кг, дальність прямого пострілу впала приблизно до 115 м.
У бойовій частині близько 1,16 кг термобаричної суміші; тротиловий еквівалент оцінюють орієнтовно в 3 кг. Це вже не інструмент проти товстої броні, а засіб по живій силі в укриттях, по легких спорудах і неброньованому транспорту. Плутати ТТХ РПГ-26 і РШГ-2 — поширена помилка коротких карток у мережі: труба схожа, завдання різні.
Окремі комерційні тексти згадують «РПГ-26М» із пробиттям 500 мм. У базових військових описах 1985 року й у зведених енциклопедичних картках фігурує класична величина 440 мм. Якщо зустрічаєте «п’ятсот», шукайте, про яку саме модифікацію йдеться, а не підміняйте паспорт «Агленя».
Де цифри закінчуються, а обмеження починаються
Одноразова схема дає швидкість і простоту, але забирає гнучкість. Немає другого пострілу з тієї самої труби. Немає змінної бойової частини, як у РПГ-7. Немає штатної оптики в базовому комплекті — лише відкритий приціл із трьома марками.
Кумулятивний струмінь вимагає правильної зустрічі з перешкодою. Сітки, решітки, мішки, динамічні елементи й великий кут зустрічі зменшують ефект сильніше, ніж це видно з рядка «440 мм». Залізобетон «близько метра» і цегла «близько півтора» — оціночні величини для масивних перешкод, а не гарантія пролому будь-якої стіни будь-якої кладки.
Безоткатність не скасовує небезпеки ззаду. Струмінь розпечених газів — окрема тактична ціна кожного пострілу в приміщенні, окопі, між технікою. Температурне вікно від мінус 50 до плюс 50 окреслює штатну роботу зарядів, але не скасовує впливу вітру, дощу на прицільну лінію й механічних пошкоджень склопластику під час носіння.
Важливе попередження
РПГ-26 — штатний бойовий засіб, а не макет і не «цікава труба для фото». Задній вихлоп, одноразовість і кумулятивна дія роблять будь-яке любительське «покрутити в руках» окремим ризиком.
Цифри ТТХ не замінюють статуту, зберігання й обліку. Вони пояснюють, на що система розрахована, а не дають права імітувати бойове застосування поза службовим порядком.
Для кого ці ТТХ ще мають сенс
Легка одноразова граната живе там, де важчий комплекс не донесуть або не встигнуть звести. Мотострілець, десантник, розрахунок, який уже несе кулемет чи ПТРК, отримує «останній аргумент» на 170 метрів прямого пострілу. Проти БМП, БТР, САУ зі слабшими бортами, проти вогневих точок у цеглі й деревоземляних насипах паспортні величини лишаються предметними.
Проти сучасного ОБТ у лобовій проєкції з динамічним захистом «Аглень» не виглядає чарівною паличкою. Тут чесніша розмова про фланги, корму, легку техніку супроводу й укріплення, а не про дуель «труба проти башти в упор на плакаті».
Станом на 2026 рік комплекс досі фігурує в оглядах як зразок радянської школи одноразових РПГ: мінімум механіки, склопластик, гумові мембрани, двигун, що вмирає в стволі. На цьому тлі з’являються важчі тандеми, інші калібри й зовсім інші носії. ТТХ РПГ-26 від цього не «старіють у таблиці» — вони просто займають свою вузьку полицю.
Цікаво знати
Назву «Аглень» носять і граната, і шифр дослідних робіт. У військах частіше лишається сухе «двадцять шостий». Гумові кришки замість металевих відкидних — дрібниця, яку видно лише коли порівнюєш труби в одному ряду: менше рухів руками, менше деталей, що чіпляються за спорядження.
Ще один тихий факт: можливість повернути зведений комплекс у похідне положення виглядала в 1985-му майже розкішшю. Для РПГ-18 і РПГ-22 такий жест був закритий конструкцією. Інженери «Базальту» фактично прибрали психологічну пастку «вже звів — мусиш стріляти».
Якщо лишити з усієї таблиці три числа, хай будуть такі: 2,9 кг, 170 м прямого пострілу, 440 мм по гомогенній броні. Решта рядків лише пояснює, за яку ціну ці три тримаються разом.
У порівняльних лінійках «Аглень» стоїть між епохою висувних насадків і епохою тандемних гігантів. Він не закриває всі завдання протитанкової оборони й не претендує на це. Він лишається короткою відповіддю на коротке питання: що може зробити один боєць із легкою трубою, коли важчу систему не піднесли вчасно.
Цифри ТТХ тут працюють як паспорт, а не як обіцянка. Паспорт можна визубрити за вечір. Сенс паспорта проявляється лише тоді, коли поруч кладуть РПГ-22, РПГ-27 і РШГ-2 й перестають шукати «найкращу трубу взагалі».
