Законопроєкт 12414, зареєстрований у січні 2025 року як технічна правка до Кримінального процесуального кодексу, мав на меті спростити розслідування справ про зниклих безвісти в умовах воєнного стану. Тисячі українських родин роками чекають на відповіді про долю близьких — військових, цивільних, людей з окупованих територій. Оригінальна ідея виглядала гуманною: адаптувати процесуальні норми до реалій війни, де стандартні строки та процедури часто не працюють через відсутність доступу до територій, масові поховання чи необхідність міжнародної ідентифікації ДНК.
У липні 2025 року під час другого читання документ раптово змінився. До нього внесли низку поправок, які фактично підпорядковували Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП) Генеральному прокурору. Ці зміни набули чинності 23 липня як закон 4555-IX, але вже за вісім днів, 31 липня, Верховна Рада майже одностайно (331 голос) ухвалила президентський законопроєкт 13533, який став законом 4560-IX і повернув антикорупційним органам повну незалежність. Частина норм про розслідування справ зниклих безвісти залишилася чинною.
Ця історія — не просто про один документ. Вона про те, як у воєнний час баланс між безпекою, гуманітарними потребами та інституційною незалежністю стає особливо тонким. Про те, чому антикорупційні органи, створені після Революції Гідності, досі викликають стільки емоцій і чому їхня автономія безпосередньо впливає на довіру партнерів України та на здатність країни ефективно використовувати міжнародну допомогу.
НАБУ та САП — це не просто ще одні правоохоронні структури. Національне антикорупційне бюро розслідує корупційні злочини, де фігурують високопосадовці, великі суми або системні схеми. Спеціалізована антикорупційна прокуратура підтримує обвинувачення в цих справах. Їхня незалежність від Генеральної прокуратури — свідомий вибір реформаторів 2015–2017 років. Стара система, де всі нитки тягнулися до одного офісу, часто дозволяла «ручне керування» справами: важливі розслідування гальмували, а незручні для влади — закривали. Створення окремих органів мало розірвати це коло.
Законопроєкт 12414 спочатку стосувався саме особливостей досудового розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних зі зникненням осіб безвісти за особливих обставин у воєнний період. Це могло включати спрощені механізми ідентифікації, взаємодію з військовими та міжнародними структурами, прискорені процедури для родин. У країні, де за різними оцінками зникли десятки тисяч людей, така правка виглядала нагальною і неконфліктною.
Проте 22 липня 2025 року під час позачергового засідання профільного комітету та подальшого голосування в залі до тексту додали правки, які не мали прямого відношення до зниклих безвісти. Вони суттєво розширювали повноваження Генерального прокурора щодо справ НАБУ. Зокрема, з’явилися норми про доступ Генпрокурора до всіх матеріалів бюро, право давати обов’язкові письмові вказівки детективам, можливість змінювати підслідність і передавати справи іншим органам, якщо дії НАБУ здадуться неефективними, а також повноваження закривати провадження щодо найвищих посадовців.
Для людини, далекої від юридичних деталей, це може звучати як технічна координація. Насправді ж такі норми створювали ризик політичного впливу на розслідування. Якщо детектив НАБУ отримує письмову вказівку зверху, а у разі невиконання справу можуть забрати — це вже не незалежне розслідування. Якщо Генпрокурор може сам визначати, хто розслідуватиме справу про корупцію на найвищому рівні, зникає головна гарантія, заради якої органи створювали.
Ось як виглядали ключові аспекти до, під час дії та після скасування проблемних норм:
| Аспект | До липня 2025 (незалежність) | Закон 4555-IX (липень 2025) | Після закону 4560-IX (з серпня 2025) |
|---|---|---|---|
| Доступ Генпрокурора до матеріалів НАБУ | Обмежений, з процесуальними гарантіями | Прямий доступ до всіх справ | Повернуто попередні обмеження + додаткові гарантії |
| Вказівки детективам НАБУ | Детективи підпорядковані керівництву НАБУ | Генпрокурор міг давати обов’язкові письмові вказівки | Повністю відновлено підпорядкування керівництву НАБУ |
| Зміна підслідності / передача справ | Суворі процесуальні рамки | Генпрокурор міг передавати справи іншим органам | Механізм скасовано для антикорупційних справ |
| Закриття справ щодо топ-посадовців | Процесуальні гарантії незалежності | Розширені повноваження Генпрокурора | Відновлено попередній баланс |
| Призначення прокурорів у воєнний стан | На конкурсній основі | Можливість призначення без конкурсу | Конкурсна процедура відновлена |
Інформація базується на даних з сайту Верховної Ради України та офіційних заявах НАБУ і САП.
Кожна з цих змін separately виглядала як посилення «координації» в умовах війни. Разом вони створювали систему, в якій незалежність антикорупційних органів ставала ілюзорною. У країні, де триває повномасштабна війна, а обсяги оборонних закупівель, гуманітарної допомоги та відновлення сягають сотень мільярдів гривень, ризик корупції на найвищому рівні зростає. Саме тому незалежні органи потрібні не менше, а іноді й більше, ніж у мирний час.
Реакція суспільства та партнерів виявилася швидкою і жорсткою. Вже ввечері 22 липня НАБУ та САП опублікували спільну заяву про те, що правки фактично знищують їхню незалежність. Наступного дня почалися протести — перші масштабні мирні акції після початку повномасштабного вторгнення. Люди виходили в Києві, Львові, Харкові, Одесі та інших містах. Міжнародні партнери, зокрема представники Європейської комісії, висловили стурбованість: антикорупційні реформи — один із ключових бенчмарків для просування України в переговорах про вступ до ЄС.
Президент Володимир Зеленський вже 24 липня зареєстрував новий законопроєкт №13533, який мав повернути статус-кво. 31 липня Верховна Рада ухвалила його за основу та в цілому 331 голосом. Закон 4560-IX набув чинності 1 серпня 2025 року. Він не просто скасував проблемні норми 4555-IX, а й у деяких аспектах навіть посилив процесуальні гарантії незалежності САП та НАБУ. Зокрема, відновлено самостійність керівника САП у формуванні груп прокурорів та чіткіші механізми захисту від зовнішнього втручання.
Цікаво, що оригінальна частина законопроєкту 12414 про особливості розслідування справ зниклих безвісти в умовах воєнного стану не зникла повністю. Деякі процесуальні спрощення для таких категорій справ залишилися чинними. Це означає, що гуманітарна мета, заради якої документ створювали спочатку, частково реалізована, хоча й на тлі гучного політичного протистояння.
- Закон 4555-IX проіснував у чинній редакції лише вісім днів — з 23 липня по 1 серпня 2025 року. За цей час не зафіксовано масових зловживань новими повноваженнями, проте саме швидкість реакції суспільства та інституцій запобігла потенційним наслідкам.
- Голосування за скандальний закон 22 липня підтримали 263 депутати, а за його скасування та відновлення незалежності 31 липня — уже 331. Різниця в 68 голосів демонструє, наскільки швидко політичний ландшафт реагує на тиск ззовні та всередині країни.
- Протести проти закону 4555-IX стали першими великими мирними вуличними акціями після 24 лютого 2022 року. Вони пройшли у понад двадцяти містах і показали, що тема антикорупції залишається однією з найчутливіших навіть у воєнний період.
- Закон 4560-IX не просто повернув попередній стан, а посилив деякі гарантії незалежності САП — зокрема, чіткіше прописано механізми формування груп прокурорів без зовнішнього втручання.
- Оригінальна гуманітарна складова про розслідування справ зниклих безвісти продовжує діяти. Це означає, що родини, які шукають своїх близьких, отримали певні процесуальні переваги, хоча й ціною гучного політичного скандалу.
Для просунутих читачів важливо розуміти контекст європейських стандартів. Венеціанська комісія та інші експертні органи Ради Європи неодноразово наголошували: незалежність антикорупційних інституцій — не примха, а необхідна умова ефективної боротьби з корупцією на високому рівні. Коли прокурор загальної юрисдикції може давати обов’язкові вказівки спеціалізованим детективам або забирати в них справи, зникає головна перевага спеціалізації — глибока експертиза та захищеність від політичного тиску.
У 2026 році, коли Україна продовжує шлях до ЄС і водночас веде війну, ця історія набуває особливого значення. Міжнародні партнери виділяють десятки мільярдів доларів допомоги. Частина цих коштів іде на оборону, частина — на відновлення. Без незалежних органів, здатних розслідувати можливі зловживання на найвищому рівні, ризик втратити довіру донорів зростає. Саме тому епізод із законопроєктом 12414 став не просто внутрішньою українською історією, а сигналом для всього світу: чи здатна країна захищати свої реформи навіть під час війни.
Сьогодні НАБУ та САП працюють у відновленому статусі. Директор НАБУ Семен Кривонос у публічних заявах 2026 року неодноразово дякував українському суспільству та незалежним медіа за захист інституцій у кризовий момент. Це визнання того, що незалежність — не раз і назавжди дарована величина, а результат постійної пильності.
Історія законопроєкту 12414 вчить: навіть найгуманніша на перший погляд ініціатива може стати інструментом у чужих руках, якщо законодавчий процес втрачає прозорість. Водночас вона показує, що українське суспільство, громадянський сектор та інституції здатні швидко реагувати і виправляти помилки. У воєнний час це не просто про антикорупцію. Це про здатність держави залишатися правовою навіть тоді, коли все навколо вимагає швидких і жорстких рішень.
