Російська імперія передала Сполученим Штатам величезну територію площею 1 518 800 квадратних кілометрів за 7,2 мільйона доларів золотом. Угода, підписана 30 березня 1867 року, коштувала американцям приблизно два центи за акр. У сучасних грошах ця сума перевищує 150 мільйонів доларів.
Переговори велися в обстановці секретності після Кримської війни, коли Петербург розумів, що утримати віддалені землі стає дедалі важче. Гроші пішли переважно на закупівлю обладнання для російських залізниць, а не в казну імперії напряму. Сьогодні Аляска приносить США трильйони завдяки нафті, золоту й стратегічному положенню.
Холодна арктична тиша Новоархангельська 18 жовтня 1867 року розірвалася залпами гармат. Російський прапор повільно сповзав по щоглі, а на його місце підіймався зірково-смугастий. Так закінчилася майже 130-річна історія Російської Америки. Рішення, яке тоді здавалося прагматичним кроком, сьогодні виглядає як одна з найвигідніших покупок в історії Сполучених Штатів і водночас як болюча втрата для Росії.
Сума 7,2 мільйона доларів у 1867 році відповідала приблизно 11,36 мільйона царських рублів. За сучасними оцінками з урахуванням інфляції це понад 150 мільйонів доларів США станом на 2026 рік.
Чому Росія вирішила продати Аляску
Після поразки в Кримській війні 1853–1856 років імперія опинилася в глибокій фінансовій кризі. Утримання колоній на іншій півкулі вимагало постійних витрат на постачання, охорону й управління. Російсько-американська компанія, яка фактично керувала територією, вже не приносила колишніх прибутків від хутра. Морський бобер був майже вибитий, а нові джерела доходу залишалися невідомими.
Генерал-губернатор Східного Сибіру Микола Муравйов-Амурський ще в 1853 році відкрито говорив, що рано чи пізно Аляска все одно відійде до Сполучених Штатів. Краще отримати за неї гроші й зосередитися на розвитку Приамур’я та Сахаліну. Імператор Олександр II погодився з цією логікою. Британська Канада дихала в спину, і у разі нового конфлікту з Лондоном захистити віддалені поселення було б майже неможливо.
На секретній нараді 16 грудня 1866 року в Зимовому палаці встановили мінімальну ціну — 5 мільйонів доларів золотом. Російському посланцю у Вашингтоні Едуарду Стеклю дали повну свободу дій. Він розумів, що американці готові платити більше.
Як проходили переговори і хто їх вів
Державний секретар США Вільям Генрі Сьюард був затятим прихильником територіальної експансії. Він мріяв про американське панування на Тихому океані ще з часів Лінкольна. Коли Стекль у березні 1867 року обережно натякнув на можливість продажу, Сьюард ухопився за ідею обома руками.
Переговори йшли майже цілодобово. 29 березня сторони провели всю ніч за столом. О четвертій ранку 30 березня 1867 року договір був підписаний. Ціну підняли до 7,2 мільйона доларів. Сьюард навіть додав зайві 200 тисяч, щоб прискорити процес і включити все майно Російсько-американської компанії.
Сенат США ратифікував договір уже 9 квітня голосами 37 проти 2. Палата представників затримала виділення коштів майже на рік через політичні чвари та процедуру імпічменту президента Ендрю Джонсона. Лише 1 серпня 1868 року Стекль отримав казначейський чек.
Що саме увійшло до складу проданої території
Договір охоплював не лише півострів Аляска. Сполучені Штати отримали:
- весь півострів Аляска до меридіану 141° західної довготи;
- прибережну смугу шириною 10 миль уздовж західного берега Британської Колумбії;
- архіпелаг Олександра;
- Алеутські острови разом з Атту;
- острови Ближні, Крисячі, Лисячі, Андреянівські, Шумагіна, Кадьяк та інші;
- острови в Беринговому морі — Святого Лаврентія, Святого Матвія, Нунівак і Прибилова.
Загальна площа суходолу становила 1 518 800 квадратних кілометрів. На момент передачі там проживало лише близько 2500 росіян і до 60 тисяч корінних жителів — алеутів, ескімосів і тлінкітів.
| Показник | Значення 1867 року | Сучасний еквівалент |
|---|---|---|
| Ціна угоди | 7,2 млн доларів золотом | понад 150 млн доларів (2026) |
| Площа | 1 518 800 км² | близько 1,72 млн км² (сучасний штат) |
| Ціна за км² | 4,74 долара | менше 10 центів у сучасних грошах |
| Ціна за акр | близько 2 центів | менше 40 центів сьогодні |
Дані таблиці базуються на матеріалах Britannica та офіційних архівних документах Національного архіву США.
Куди пішли гроші і чи дійшли вони до Росії
Найпоширеніший міф стверджує, що корабель із золотом затонув і гроші ніколи не потрапили до імперії. Архівні документи Міністерства фінансів спростовують цю легенду. Сума 11 362 481 рубль 94 копійки була зарахована. Більшу частину — понад 10,9 мільйона рублів — одразу витратили в Англії на рейки, паровози та інше обладнання для будівництва залізниць. Лише близько 390 тисяч рублів надійшли безпосередньо до державної скарбниці.
Стекль отримав комісійні близько 21 тисячі доларів. Існують свідчення, що частину коштів він використав для «стимулювання» американських сенаторів і журналістів, щоб прискорити ратифікацію. Точна сума таких витрат оцінюється в 100–165 тисяч доларів.
Як американці сприйняли покупку
Спочатку реакція була далеко не однозначною. Газети називали угоду «Божевіллям Сьюарда», «Льодовим ящиком Сьюарда» і навіть «Моржевією». Багато хто вважав, що країна викинула гроші на безплідні скелі й льодовики. Лише після відкриття золота на Клондайку в 1896 році громадська думка різко змінилася.
Золота лихоманка принесла перші серйозні дивіденди. У XX столітті додалися гігантські запаси нафти. Родовище Прадхо-Бей, відкрите 1968 року, і Трансаляскинський нафтопровід зробили штат одним із найбагатших у країні. Сьогодні нафта й газ формують левову частку бюджету Аляски.
Порівняння з іншими територіальними покупками США
Аляска виглядає особливо вигідно на тлі інших великих угод. Луизианська купівля 1803 року обійшлася в 15 мільйонів доларів за значно меншу площу в перерахунку на квадратний кілометр. Флорида 1819 року коштувала 5 мільйонів, а Гадсденська купівля 1854 року — 10 мільйонів за зовсім невелику територію. Жодна з них не принесла таких довгострокових природних багатств.
Цікаві факти про продаж Аляски
- Назва «Аляска» офіційно закріпилася завдяки сенатору Чарльзу Самнеру, який використав алеутське слово, що означає «велика земля».
- Десерт «запечена Аляска» з’явився саме на честь цієї покупки — гаряче безе з холодним морозивом всередині символізувало крижану територію.
- Російський прапор під час церемонії передачі заплутався в мотузках і довго не хотів спускатися, що багато хто сприйняв як погану прикмету.
- Після продажу більшість російських поселенців виїхала. Ті, хто залишився, отримали право стати громадянами США.
- У 1959 році Аляска стала 49-м штатом Сполучених Штатів — рівно через 92 роки після покупки.
За весь час експлуатації природних ресурсів Аляски Сполучені Штати отримали віддачу, яка в тисячі разів перевищує початкові 7,2 мільйона доларів.
Сьогодні Аляска — це не лише нафта й золото. Це стратегічний форпост у Арктиці, унікальна природа, національні парки й одна з найнижчих густот населення в країні. Рішення, прийняте в 1867 році в кабінетах Вашингтона й Санкт-Петербурга, продовжує впливати на геополітику й економіку обох держав навіть у 2026 році.
