У червні 2026 року Ізраїль стоїть перед мережею загроз, де крихке перемир’я в Газі перемежовується з активними боями в Лівані та напругою з Іраном після масштабної кампанії лютого-травня. Головними супротивниками виступають залишки ХАМАСу, ослаблена але небезпечна Хезболла та безпосередньо Тегеран, який координує «Вісь опору». Ці фронти не ізольовані — удари по одному ланцюжку миттєво відлунюють на інших, змінюючи баланс сил на Близькому Сході.
Перемир’я в Газі, що триває з жовтня 2025 року, тримається на волосині: ЦАХАЛ контролює близько 64 відсотків території, проводячи точкові операції проти бойовиків, тоді як у Лівані з березня відновилися повноцінні бойові дії з вторгненням ізраїльських військ на південь країни. Прямий конфлікт з Іраном, що спалахнув 28 лютого після спільних американо-ізраїльських ударів, офіційно завершився квітневим перемир’ям, але обміни ракетами на початку червня показали його крихкість. За лаштунками залишаються хусити та палестинські угруповання на Західному березі, які періодично нагадують про себе.
Глибше розуміння цих протистоянь вимагає погляду не лише на поточні події, а й на історичний контекст, стратегії сторін та людську ціну, яку платить регіон уже десятиліттями.
Коріння конфлікту: від 1948 року до нової реальності
Сімдесят вісім років тому, у травні 1948-го, проголошення Держави Ізраїль одразу ж переросло у війну з арміями п’яти арабських країн. Ізраїльські сили, хоч і поступалися чисельністю, змогли утримати більшість територій, проголошених за планом ООН, а сотні тисяч палестинців опинилися в таборах біженців. Ця перша війна заклала фундамент взаємної недовіри, що передається з покоління в покоління.
Наступні десятиліття принесли нові вибухи: блискавична Шестиденна війна 1967 року, коли Ізраїль захопив Синай, Голанські висоти, Західний берег і сектор Газа, та Війну Судного дня 1973-го, коли Єгипет і Сирія несподівано атакували і ледь не прорвали оборону. Кожна з цих кампаній змінювала карту регіону та посилювала роль Ізраїлю як військової потуги, одночасно поглиблюючи палестинське питання.
У 1982 році Ізраїль увійшов до Лівану, щоб вигнати Палестинську визвольну організацію, але натомість отримав новий виклик — Хезболлу, шиїтську міліцію, створену за підтримки Ірану. Виведення військ у 2000-му не принесло спокою: у 2006 році спалахнула нова війна з цією групою. Паралельно в Газі після виведення поселенців 2005 року владу захопив ХАМАС, який у 2007-му повністю взяв контроль над анклавом і почав регулярні обстріли ізраїльських міст.
Іранська революція 1979 року додала ідеологічного виміру: Тегеран проголосив знищення Ізраїлю однією зі своїх цілей і почав будувати мережу проксі-груп. Саме ця стратегія «Вісі опору» — ХАМАС, Хезболла, хусити, іракські та сирійські шиїтські формування — дозволяла Ірану вести війну чужими руками десятиліттями, уникаючи прямого зіткнення до лютого 2026 року.
Поточні фронти: з ким воює Ізраїль у 2026-му
Сектор Газа та ХАМАС: крихке перемир’я під прицілом
Напад ХАМАСу 7 жовтня 2023 року, під час якого загинуло близько 1200 осіб і понад 250 взято в заручники, став найкривавішою атакою на Ізраїль за всю його історію. Відповідь ЦАХАЛу перетворила Газу на зону суцільних руйнувань: за даними різних джерел, загальна кількість загиблих палестинців перевищила 80 тисяч, а мільйони залишилися без даху над головою. Війна тривала майже два роки з перервами на короткі перемир’я.
З жовтня 2025 року діє друга фаза мирної угоди. ХАМАС звільнив останніх заручників, Ізраїль вивів частину сил, але повного припинення вогню не сталося. ЦАХАЛ утримує контроль над приблизно 64 відсотками території вздовж так званої «жовтої лінії», будує нові застави та проводить точкові ліквідації лідерів бойовиків — таких як Раад Саад чи Ізз ад-Дін аль-Хаддад. ХАМАС, хоч і ослаблений, перейшов до партизанських тактик: удари з тунелів, засідки, обстріли.
Гуманітарна ситуація залишається катастрофічною. Допомога надходить обмежено, інфраструктура зруйнована на 90 відсотків, а частина населення досі страждає від голоду та хвороб. Ізраїль звинувачує ХАМАС у розкраданні вантажів та використанні цивільних як живого щита, бойовики у відповідь говорять про колективне покарання. Перемир’я тримається, але будь-який серйозний інцидент може зруйнувати його за лічені години.
Ліван та Хезболла: нова війна на півночі
Після року обмінів ударами у 2024-му та листопадового перемир’я 2024 року, бойові дії в Лівані спалахнули з новою силою 2 березня 2026-го. Тригером стали масовані удари США та Ізраїлю по Ірану 28 лютого. Хезболла, попри попередні втрати лідерів, відновила ракетні обстріли півночі Ізраїлю, а ЦАХАЛ відповів авіаударами по Бейруту та наземним вторгненням на південь Лівану.
Ізраїльські війська просунулися до річки Літані, знищуючи інфраструктуру Хезболли та створюючи буферну зону. За даними ліванських джерел, загинуло понад 3600 осіб, поранено більше 11 тисяч, а понад 1,2 мільйона ліванців — майже шоста частина населення країни — стали внутрішньо переміщеними. Хезболла втратила від однієї до двох з половиною тисяч бійців, але продовжує використовувати дрони та протитанкові ракети.
Спроби перемир’я у квітні та червні 2026-го давали надію, проте 7 червня ізраїльський удар по південних передмістях Бейрута та іранська ракетна відповідь знову розхитали ситуацію. Хезболла вимагає повного виведення ізраїльських сил, Ізраїль — гарантій, що південь Лівану ніколи більше не стане базою для атак. Війна виснажує обидві сторони, але ніхто не готовий поступитися першим.
Іран: від проксі до прямого зіткнення
28 лютого 2026 року США та Ізраїль завдали майже дев’ятисот ударів по іранських ядерних об’єктах, ракетних базах та штабах. Під час атаки загинув верховний лідер Алі Хаменеї — подія безпрецедентна за всю історію ісламської республіки. Іран відповів масованими ракетними та дроновими ударами по Ізраїлю, американських базах у Перській затоці та навіть закрив протоку Гормуз, через яку проходить чверть світової морської торгівлі нафтою.
Квітневе перемир’я, укладене за посередництва Пакистану, виявилося нестійким. Економіка Ірану зазнала багатомільярдних збитків, військовий потенціал — серйозних пошкоджень, але режим вистояв і передав владу Моджтабі Хаменеї. У червні 2026-го, після ізраїльського удару по Хезболлі в Бейруті, Тегеран знову випустив ракети по Ізраїлю, отримавши у відповідь нові авіаудари. Обидві сторони заявили про припинення вогню, але напруга зберігається.
Для Ізраїлю прямий конфлікт з Іраном — це не просто ще один фронт, а екзистенційна загроза. Ядерна програма Тегерана, балістичні ракети та мережа проксі завжди були червоною лінією. Кампанія 2026 року показала, що Ізраїль разом зі США готовий діяти превентивно, навіть ризикуючи регіональною війною.
Інші загрози: хусити, Західний берег та сирійські проксі
Хусити в Ємені, хоч і менш активні у 2026-му через виснаження запасів, періодично запускають ракети та дрони в бік Ізраїлю та суден у Червоному морі. Їхні атаки 2023–2025 років змусили світову торгівлю шукати обхідні маршрути навколо Африки, що підняло ціни на товари.
На Західному березі напруга не спадає: ізраїльські операції проти бойовиків, розширення поселень та насильство з боку поселенців призводять до щомісячних загибелей з обох сторін. У Сирії після падіння режиму Асада Ізраїль проводить удари по іранських та хезболлівських цілях, щоб не допустити закріплення «Вісі опору» на своїх кордонах.
| Фронт | Супротивник | Статус на червень 2026 | Ключові події 2023–2026 | Орієнтовні втрати |
|---|---|---|---|---|
| Газа | ХАМАС та союзники | Крихке перемир’я з порушеннями | Атака 7.10.2023, війна 2023–2025, перемир’я з жовтня 2025 | ~80 тис. палестинців, ~2 тис. ізраїльтян |
| Ліван | Хезболла | Активні бойові дії з перемир’ями | Ескалація 2024, відновлення березня 2026, наземна операція ЦАХАЛу | >3600 загиблих у Лівані, 1000–2500 бійців Хезболли |
| Іран | Іран (прямо) | Крихке перемир’я після обмінів у червні | Удари 28.02.2026, вбивство Хаменеї, ракетні обміни | Тисячі в Ірані, десятки в Ізраїлі та регіоні |
| Ємен та інші | Хусити, проксі в Іраку/Сирії | Низька інтенсивність | Атаки на судноплавство 2023–2025, удари по Ізраїлю | Сотні з обох сторін у попередні роки |
Дані узагальнено з відкритих джерел, зокрема Wikipedia та міжнародних звітів.
«Вісь опору» та стратегія Тегерана
Іран ніколи не воював з Ізраїлем безпосередньо до 2026 року, натомість вкладав мільярди в озброєння та підготовку проксі-груп. Хезболла отримала десятки тисяч ракет, ХАМАС — тунелі та дрони, хусити — протикорабельні комплекси. Така модель дозволяла Тегерану чинити тиск, не ризикуючи власною територією та не провокуючи повномасштабну американську відповідь.
Кампанія лютого 2026 року зламала цю логіку. Вбивство Хаменеї та руйнування частини ядерної та ракетної інфраструктури показали, що Ізраїль та США готові бити по центру. Проте новий іранський лідер та залишки «Вісі» продовжують шукати способи відновити стримування. Перемир’я в Лівані та Газі частково залежать від того, наскільки Тегеран зможе контролювати своїх союзників.
Людська ціна та глобальні наслідки
За лаштунками цифр — мільйони зламаних життів. У Газі цілі покоління виросли серед руїн. У Лівані 1,2 мільйона переміщених — це не просто статистика, а сім’ї, які втратили домівки, школи, лікарні. В Ізраїлі жителі півночі та півдня роками живуть у притулках або евакуйовані, а економіка несе багатомільярдні збитки від мобілізації та руйнувань.
Закриття протоки Гормуз у 2026-му викликало стрибок цін на нафту вище 100–120 доларів за барель, що відчули на собі водії в Європі та Азії. Глобальні ланцюжки постачань знову дали тріщину. Водночас підтримка Ізраїлю з боку США залишається міцною, хоча всередині американського суспільства дебати про масштаби допомоги не вщухають.
Цікаві факти про конфлікти Ізраїлю
- Вбивство верховного лідера Ірану Алі Хаменеї 28 лютого 2026 року стало першим таким випадком в історії ісламської республіки — подія, що кардинально змінила динаміку регіону.
- Понад 1,2 мільйона ліванців — майже шоста частина всього населення країни — були змушені залишити домівки під час війни 2026 року, що створило одну з найшвидших гуманітарних криз останніх років.
- Закриття протоки Гормуз іранськими силами у березні 2026-го порушило до 25 відсотків світової морської торгівлі нафтою та призвело до найбільшого енергетичного шоку з 1970-х.
- У 2024 році прем’єр-міністр Беньямін Нетаньяху заявляв, що Ізраїль воює одразу на семи фронтах; до 2026-го активними залишаються три основні, але загроза багатовекторного удару зберігається.
- Опитування в Ізраїлі після початку кампанії проти Ірану показували підтримку дій уряду на рівні понад 80 відсотків — рідкісна єдність у розділеному суспільстві.
Кожен новий день приносить нові повідомлення про обстріли, переговори чи порушення перемир’я. Картина того, з ким воює Ізраїль, змінюється швидко, але суть залишається незмінною: пошук безпеки в регіоні, де історія, релігія та геополітика переплітаються в найскладніший вузол сучасного світу. Розуміння цих фронтів — ключ до того, щоб бачити не лише заголовки, а й реальні механізми, які рухають Близький Схід у 2026 році.
