Громадянська війна в Сирії розпочалася як серія мирних протестів проти авторитарного режиму і переросла в затяжний конфлікт, що тривав понад тринадцять років. Вона забрала життя понад 600 тисяч людей, зруйнувала інфраструктуру країни та змусила мільйони сирійців шукати прихистку за кордоном або в таборах всередині держави. Падіння режиму Башара аль-Асада 8 грудня 2024 року стало переломним моментом, після якого Сирія опинилася на порозі нової ери — крихкої, сповненої викликів і водночас сповненої надії на відродження.
У 2026 році країна живе в умовах перехідного уряду на чолі з Ахмедом аш-Шараа. Перехідний період тривалістю п’ять років передбачає поступову відбудову інститутів, інтеграцію збройних формувань та спроби примирення між різними громадами. Проте насильство на релігійному та етнічному ґрунті, економічна розруха та зовнішній тиск продовжують ускладнювати шлях до стабільності.
Ця війна — не лише про битви та геополітику. Вона про долі звичайних людей, які втрачали домівки, близьких і віру в завтрашній день, а тепер намагаються повернутися до нормального життя в країні, де ще недавно лунали вибухи.
Витоки конфлікту: іскра в Дараа та Арабська весна
Все почалося в березні 2011 року в невеликому місті Дараа на півдні Сирії. Група підлітків намалювала на стіні антиурядові гасла — їх жорстоко затримали й катували у в’язниці. Коли батьки вийшли на вулицю вимагати звільнення дітей, силовики відкрили вогонь. Ця подія стала каталізатором масових протестів по всій країні. Люди вимагали свободи, припинення корупції та відставки президента Башара аль-Асада, який успадкував владу від батька Гафеза аль-Асада ще в 2000 році.
Режим відповів силою. Протягом кількох місяців мирні демонстрації перетворилися на збройне протистояння. Дезертири з армії створили Вільну сирійську армію. Режим задіяв танки та авіацію проти власного населення. Економічні проблеми, посуха 2000-х років, яка знищила сільське господарство, та глибока нерівність лише підлили олії у вогонь. Багато сирійців відчули, що десятилітья правління партії Баас перетворили країну на поліцейську державу з культом особи.
Конфлікт швидко набув сектантського забарвлення. Аль-Асади — алавіти, шиїтська меншина — спиралися на лояльні підрозділи та шиїтські ополчення. Сунітська більшість, що становила близько 70% населення, масово підтримала опозицію. Це розділення визначило подальший хід війни.
Ескалація: хімічна зброя, ІДІЛ та іноземне втручання
До 2013 року війна набула міжнародного масштабу. У серпні того року режим застосував хімічну зброю в районі Східної Гути під Дамаском — загинули сотні мирних жителів. Це стало однією з найгучніших атак за весь конфлікт. Попри міжнародні угоди про знищення арсеналів, хімічні удари повторювалися й пізніше.
У 2014 році на арену вийшла «Ісламська держава». Бойовики захопили значні території на сході та проголосили халіфат. Їхня жорстокість шокувала світ: публічні страти, работоргівля, руйнування пам’яток історії, зокрема в Пальмірі. США створили міжнародну коаліцію для боротьби з ІДІЛ, активно підтримуючи курдські Сирійські демократичні сили (СДС).
У вересні 2015 року в конфлікт втрутилася Росія. Авіаудари російських літаків допомогли режиму Асада повернути контроль над ключовими містами, зокрема Алеппо у 2016 році. Іран та ліванська «Хезболла» також активно підтримували Дамаск військами та зброєю. З іншого боку, Туреччина, Катар та Саудівська Аравія допомагали різним опозиційним групам. Сирія стала класичним полем проксі-війни, де великі держави вирішували свої геополітичні суперечки чужими руками.
Падіння режиму Асада: 11 днів, які змінили все
Наприкінці листопада 2024 року угруповання Хайят Тахрір аш-Шам (ХТШ) на чолі з Ахмедом аш-Шараа (колишнім Абу Мухаммадом аль-Джулані) розпочало стрімкий наступ з провінції Ідліб. За лічені дні впали Алеппо, Хама, Хомс. Армійські підрозділи Асада, деморалізовані багаторічною війною та економічною кризою, масово здавалися або тікали. 7 грудня повстанці увійшли до Дамаска. Башар аль-Асад разом із родиною втік до Москви, де отримав притулок.
Блискавичність падіння шокувала навіть самих учасників подій. Росія, зайнята війною проти України, не змогла надати масштабну підтримку своєму союзнику. Іранські сили та «Хезболла» також були ослаблені. Режим, який тримався 13 років завдяки зовнішній допомозі та репресіям, розвалився за неповні два тижні.
Падіння Асада 8 грудня 2024 року стало не просто зміною влади — воно завершило одну з найкривавіших сторінок сучасної історії Близького Сходу і відкрило нову, невизначену главу.
Нова Сирія 2025–2026: перехідний уряд та випробування
У січні 2025 року Ахмеда аш-Шараа проголосили перехідним президентом. У березні ухвалили конституційну декларацію на п’ять років — до проведення виборів та прийняття постійної конституції. Перехідний уряд сформували в березні 2025-го, а в травні 2026-го відбулася часткова ротація міністрів.
Одним із найскладніших завдань стала інтеграція курдських Сирійських демократичних сил. Угода про злиття була досягнута ще в березні 2025 року, але в січні 2026-го спалахнули бої. Урядові сили швидко встановили контроль над більшою частиною територій на північному сході. Після переговорів сторони домовилися про припинення вогню та поетапну інтеграцію бійців СДС в державні структури на індивідуальній основі. Курдську мову визнали національною, а свято Новруз — офіційним.
Проте перехід супроводжувався спалахами насильства на ґрунті релігії та етнічної приналежності. У березні 2025 року в прибережних районах загинуло понад 1400 алавітів — переважно цивільних. У липні 2025-го сутички між друзькими формуваннями та племенами в провінції Ес-Сувейда забрали понад тисячу життів. Нові владні структури обіцяють розслідування та захист меншин, але довіра ще не відновлена.
Ізраїль провів сотні авіаударів по сирійських об’єктах, увійшов у буферну зону на Голанах і вимагає демілітаризації півдня. Росія зберегла військові бази, хоча й скоротила присутність. Туреччина посилює вплив на півночі. Економіка країни лежить у руїнах: електрика подається по кілька годин на добу, бідність охоплює понад 90% населення.
Людська ціна війни та шлях до відродження
За оцінками правозахисних організацій та ООН, загальна кількість загиблих перевищує 600 тисяч осіб, з них понад 300 тисяч — цивільні. Більше 13 мільйонів сирійців на піку конфлікту стали біженцями або внутрішньо переміщеними особами. Руйнувань зазнали цілі квартали Алеппо, Хомса, Ракки. Пам’ятки світової спадщини, такі як Пальміра, зазнали значних пошкоджень.
Сьогодні близько мільйона біженців повернулися додому, але мільйони досі вагаються через побоювання за безпеку та відсутність роботи. Світовий банк оцінює вартість відбудови в 216 мільярдів доларів — суму, що в рази перевищує довоєнний ВВП країни. Катар фінансує виплату зарплат державним службовцям, арабські країни та міжнародні донори обіцяють інвестиції, проте санкції та політична нестабільність гальмують процес.
Попри всі труднощі, багато сирійців вірять, що країна має шанс на нове життя — без диктатури, без щоденного страху і з можливістю для всіх громад жити разом.
Цікаві факти про війну в Сирії
- Фінальна наступальна операція ХТШ тривала лише 11–12 днів до падіння Дамаска, хоча вся війна тривала понад 13 років. Причини стрімкого краху режиму — деморалізація армії, економічний колапс та відволікання Росії на інші фронти.
- Режим Асада застосував хімічну зброю проти власного населення щонайменше 336 разів за роки конфлікту, попри міжнародні зобов’язання щодо її знищення.
- На піку війни більше половини населення Сирії (близько 13 мільйонів людей) опинилися в статусі біженців або внутрішньо переміщених осіб — один з найвищих показників у сучасній історії.
- Ахмед аш-Шараа, лідер ХТШ, раніше мав зв’язки з аль-Каїдою, але згодом публічно відмежувався від терористичних організацій і навіть зустрічався з президентом США Дональдом Трампом у Білому домі.
- Вартість повної відбудови Сирії оцінюють у 216 мільярдів доларів за консервативними підрахунками Світового банку — це майже вдесятеро більше за довоєнний річний ВВП країни.
- Попри руйнування, сирійці демонструють неймовірну стійкість: у звільнених районах швидко відновлюють ринки, школи та лікарні, а молодь активно використовує соціальні мережі для документування нової реальності.
| Період | Основна фаза | Ключові події | Наслідки |
|---|---|---|---|
| 2011–2012 | Початок повстання | Протести в Дараа, формування Вільної сирійської армії | Переростання мирних демонстрацій у збройний конфлікт |
| 2013–2015 | Ескалація та поява ІДІЛ | Хімічні атаки, захоплення територій ІДІЛ, початок російського втручання | Міжнародна коаліція проти ІДІЛ, посилення сектантського насильства |
| 2016–2019 | Битви за ключові міста | Битва за Алеппо, наступи на Ідліб, поразка ІДІЛ у Ракці | Режим Асада контролює більшість території, але війна триває |
| 2020–2024 | Стабілізація та підготовка фіналу | Перемир’я в Ідлібі, послаблення режиму через санкції та війну в Україні | Несподіваний наступ ХТШ у листопаді 2024 року |
| 2024–2026 | Падіння режиму та перехід | Втеча Асада, формування перехідного уряду, бої за інтеграцію СДС | Крихка стабілізація, нові виклики для єдності країни |
Війна в Сирії залишила глибокі шрами на карті Близького Сходу та в душах мільйонів людей. Сьогодні країна робить перші кроки до відновлення — з усіма суперечностями, страхами та надіями, які супроводжують будь-який постконфліктний період. Шлях попереду буде довгим, але для багатьох сирійців навіть можливість говорити про майбутнє без щоденного бомбардування вже є великою перемогою.
