Степан Кубів: життєвий шлях політика, банкіра та державного діяча

Степан Іванович Кубів пройшов шлях від сільського хлопця з Тернопільщини до голови Національного банку, першого віцепрем’єр-міністра та народного депутата трьох скликань. Його ім’я нерозривно пов’язане з Революцією Гідності, стабілізацією фінансової системи у 2014 році та економічними реформами 2016–2019 років. Він поєднував математичну точність мислення з глибоким розумінням державних процесів і завжди залишався людиною, яка вміла брати відповідальність у найскладніші моменти.

Народившись 19 березня 1962 року в селі Мшанець, Кубів побудував кар’єру, що охопила банківський сектор, науку, громадську діяльність і найвищі державні посади. Його смерть 18 травня 2026 року від тромбу стала болючою втратою для багатьох колег і соратників. Ця стаття розкриває всі етапи життя Степана Кубіва, його рішення, досягнення та спадщину, яка продовжує впливати на українську політику й економіку.

Від роботи в Кредобанку до комендантства на Майдані, від керівництва НБУ до міністерського крісла — кожен етап формував образ професіонала, який ставив державу вище особистих амбіцій. Читач знайде тут не лише хронологію, а й аналіз рішень, що змінювали країну.

Ранні роки та освіта Степана Кубіва

Степан Кубів народився в звичайній сільській родині на Зборівщині. Дитинство пройшло серед тернопільських полів, де він рано навчився цінувати працю й дисципліну. Шкільні роки в Мшанецькій школі заклали основу його аналітичного мислення, яке пізніше проявилося в математиці та економіці. Батьки підтримували прагнення сина до знань, і вже тоді він виділявся серед однолітків здатністю швидко схоплювати складні речі.

У 1984 році Степан закінчив математичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. Спеціальність математика і викладача математики дала йому строгу логіку, яка потім допомагала в банківських розрахунках і політичних рішеннях. Паралельно з навчанням він уже працював лаборантом і дослідником у університеті, занурюючись у наукову атмосферу Львова. Це був час, коли молоді люди шукали себе між комсомольською активністю й першими паростками незалежного мислення.

Після університету Кубів кілька років працював у структурах, пов’язаних із науково-технічною творчістю молоді. Він організовував студентські загони, координував роботу молодих науковців і навіть очолював окремі відділи в обкомі комсомолу. Ці роки сформували навички управління людьми й проєктами. У 2002 році він здобув другу вищу освіту у Львівській політехніці за спеціальністю «економіка та менеджмент», а в 2006-му захистив кандидатську дисертацію з економіки. Доцент кафедри маркетингу і логістики став для нього не просто титулом, а способом ділитися досвідом зі студентами.

Освіта математика і економіста створила унікальне поєднання. Кубів умів бачити цифри за політичними рішеннями і людські наслідки за економічними моделями. Ця риса супроводжувала його всю кар’єру й допомагала приймати непрості рішення в кризові моменти.

Банківська кар’єра та шлях у фінансовий сектор

У 1994 році Степан Кубів увійшов у банківську сферу, почавши працювати економістом у Західно-Українському комерційному банку. За три роки він уже очолив установу. Це був період бурхливого становлення української банківської системи, коли потрібно було будувати довіру клієнтів і впроваджувати сучасні стандарти. Кубів швидко зарекомендував себе як керівник, який розуміє і ризики, і можливості ринку.

З 2000 по 2008 рік він очолював Кредобанк, який тоді входив до групи PKO Bank Polski. Під його керівництвом банк став членом платіжної системи Visa, виграв конкурс «Інвестор року-2001» і увійшов до групи великих банків за класифікацією НБУ. Міжнародні рейтинги зростали, а клієнтська база розширювалася. Кубів робив акцент на прозорості операцій і розвитку роздрібного бізнесу, що було рідкістю для того часу.

Після Кредобану він деякий час працював у наглядових радах інших банків і продовжував викладати. Банківський досвід дав йому глибоке розуміння грошових потоків, валютних ризиків і потреб реального сектору економіки. Колеги згадують його як людину, яка ніколи не приймала рішень навмання. Кожна цифра мала пояснення, кожен крок — обґрунтування.

Саме цей період сформував репутацію Кубіва як одного з найсильніших банкірів Західної України. Коли у 2014 році країна потребувала стабільності у фінансовій системі, саме до нього звернулися як до професіонала з перевіреним досвідом.

Початок політичної діяльності та робота в обласній раді

Політичний шлях Степана Кубіва почався на місцевому рівні. У 2006–2012 роках він був депутатом Львівської обласної ради від «Нашої України» та «Фронту змін». Там він працював у бюджетній комісії, а згодом став її заступником. Регіональна політика дала йому розуміння того, як працює держава знизу — від доріг і шкіл до розподілу коштів.

У 2010 році Кубів балотувався на посаду міського голови Львова і посів п’яте місце, набравши понад 14 тисяч голосів. Це був важливий досвід, який показав йому силу місцевої політики й водночас її обмеження. Він завжди залишався відкритим до діалогу з різними політичними силами, що пізніше допомогло в парламенті.

У 2012 році його обрали народним депутатом VII скликання від «Батьківщини» під 23-м номером. Він очолював Львівський обласний передвиборчий штаб. У Раді працював у комітетах, пов’язаних із фінансами та економікою. Вже тоді колеги відзначали його спокійну манеру говорити й вміння знаходити компроміси без втрати принципів.

Політичний старт Кубіва був поступовим і логічним. Він не стрибав через сходинки, а піднімався, накопичуючи досвід і довіру. Це зробило його фігурою, якій можна було довірити найвідповідальніші посади в кризовий час.

Роль Степана Кубіва у Революції Гідності

Під час Революції Гідності 2013–2014 років Степан Кубів став комендантом Будинку профспілок і керівником Штабу національного спротиву. Він організовував життєзабезпечення наметів, харчування, дрова, безпеку. Коли почалася пожежа в Будинку профспілок, він разом із колегами біг рятувати людей, зокрема журналістів. Цей епізод багато хто згадує як приклад особистої мужності.

Кубів не шукав камер. Він просто робив те, що вважав необхідним. Намети, логістика, координація волонтерів — усе це лягало на його плечі. Колеги згадують, що він умів зберігати спокій навіть тоді, коли ситуація здавалася хаотичною. Саме ця здатність пізніше допомогла йому в Національному банку.

Після перемоги Майдану його досвід і репутація стали підставою для призначення на ключову державну посаду. Революція Гідності для Кубіва була не політичною грою, а моментом, коли громадянин стає державотворцем. Він пройшов цей шлях чесно і без пафосу.

Багато хто вважає, що саме Майдан остаточно сформував його як публічного діяча. До того він був успішним банкіром і депутатом, після — людиною, яка взяла на себе відповідальність за стабільність країни в найважчий момент.

Голова Національного банку України у 2014 році

24 лютого 2014 року Степана Кубіва призначили головою Національного банку України. Країна перебувала в стані політичного й економічного шоку: втеча Януковича, початок російської агресії, паніка на валютному ринку. Гривня стрімко девальвувала. Кубів мав утримати систему від повного колапсу.

Під його керівництвом НБУ працював у режимі надзвичайної ситуації. Він став членом Ради національної безпеки і оборони. Рішення приймалися швидко, іноді вночі. Девальвація з 9 до 12 гривень за долар була болючою, але дозволила уникнути гіршого сценарію. Кубів пояснював свої кроки відкрито і не намагався приховати складнощі.

У червні 2014 року він пішов у відставку, пояснивши це бажанням повернутися до публічної політики. Деякі експерти пов’язували відставку зі складнощами переговорів із МВФ, проте сам Кубів завжди підкреслював, що рішення було добровільним. Чотири місяці на посаді голови НБУ стали для нього школою державного управління в умовах війни.

Цей період залишив глибокий слід. Кубів побачив, наскільки крихкою може бути фінансова система, і як важливо мати чіткі правила гри. Пізніше, уже як міністр, він неодноразово повертався до уроків 2014 року.

Робота в уряді Володимира Гройсмана

14 квітня 2016 року Степан Кубів став першим віцепрем’єр-міністром і міністром економічного розвитку та торгівлі. Уряд Гройсмана мав завдання продовжувати реформи в умовах війни й економічної кризи. Кубів відповідав за промислову політику, торгівлю, інвестиції та інтелектуальну власність.

Під його керівництвом активно розвивалася система ProZorro, яка зробила державні закупівлі прозорішими. Він працював над приватизацією, дерегуляцією та залученням іноземних інвестицій. Окрему увагу приділяв сфері інтелектуальної власності: саме в цей період закладалися основи для створення сучасного Національного органу інтелектуальної власності.

Кубів брав участь у численних міжнародних переговорах, зустрічався з представниками США, Канади, ЄС. Його спокійна й професійна манера спілкування допомагала будувати довіру. Колеги відзначали, що він умів слухати і знаходити рішення, які влаштовували різні сторони.

У серпні 2019 року, після зміни влади, Кубів залишив урядові посади. Три роки роботи в Кабінеті Міністрів стали періодом інтенсивної праці. Він не шукав гучних заяв, а зосереджувався на конкретних результатах.

Парламентська діяльність у трьох скликаннях

Степан Кубів був народним депутатом VII, VIII і IX скликань. У 2014 році його обрали від Блоку Петра Порошенка, а в 2019-му — від «Європейської солідарності» під 12-м номером. У парламенті він працював у комітетах, пов’язаних із економічним розвитком і фінансовою політикою.

У 2015–2016 роках Кубів виконував обов’язки представника Президента України у Верховній Раді. Це була складна роль, яка вимагала постійного діалогу між Банковою і депутатами. Він умів говорити з різними фракціями і знаходити точки дотику.

В останньому скликанні він продовжував працювати над законодавством у сфері економіки. Колеги згадують його як людину, яка рідко підвищувала голос, але завжди мала чітку позицію. Він підтримував європейський курс України і працював над інтеграційними процесами.

Парламентська робота для Кубіва була продовженням державної служби. Він бачив у законах інструмент змін, а не поле для політичних баталій. Цей підхід робив його цінним членом будь-якої команди.

Громадська та наукова діяльність

Окрім політики й банківської справи, Степан Кубів завжди залишався пов’язаним із наукою та громадським сектором. Він викладав у Львівській політехніці, був членом наглядових рад університетів і академіком Національної академії аграрних наук. Автор близько 50 наукових праць з економіки, маркетингу та банківської справи.

Як голова «Меморіалу» імені Василя Стуса він працював над збереженням пам’яті про репресованих. Також був співзасновником Мистецького фонду імені Короля Данила і членом Ротарі-клубу «Львів». Ці організації давали йому можливість впливати на суспільство поза політикою.

Кубів підтримував діаспору і співпрацював із Українським світовим конгресом. Він розумів важливість історичної правди й міжнародної підтримки України. Наукова робота допомагала йому залишатися аналітиком навіть на найвищих посадах.

Громадська діяльність для нього була не додатоком, а органічною частиною життя. Він бачив у ній можливість будувати країну знизу, через освіту, пам’ять і культуру.

Особисте життя, смерть і спадщина

Степан Кубів був одружений і виховував доньку. Родина переважно проживала в Канаді, що дозволяло йому зосереджуватися на роботі в Україні, зберігаючи близькі стосунки. Він рідко говорив про особисте, вважаючи, що публічна людина має захищати приватний простір.

18 травня 2026 року Степан Кубів раптово помер у Львові від тромбу. Йому було 64 роки. Поховали його 20 травня на Личаківському цвинтарі — місці, де спочивають багато видатних українців. Колеги, друзі й політичні опоненти висловлювали співчуття, підкреслюючи його професійність і людські якості.

Спадщина Кубіва — це не лише посади, а й приклад відповідальності. Він показав, що можна бути успішним банкіром, сміливим комендантом Майдану і спокійним міністром одночасно. Його рішення 2014 і 2016–2019 років вплинули на економічну політику країни.

Пам’ять про нього зберігають у Львівському університеті, в банківській спільноті й серед учасників Революції Гідності. Він залишається символом людини, яка вміла працювати на результат без зайвого шуму.

Питання та відповіді про Степана Кубіва

Хто такий Степан Кубів?
Степан Іванович Кубів — український політик, економіст і банкір, який обіймав посади голови НБУ, першого віцепрем’єр-міністра та народного депутата трьох скликань. Він відіграв ключову роль під час Революції Гідності як комендант Штабу національного спротиву.

Коли і від чого помер Степан Кубів?
Він помер 18 травня 2026 року у віці 64 років. Причиною став тромб. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Яку роль Кубів відіграв на Майдані?
Він був комендантом Будинку профспілок і керував життєзабезпеченням наметового містечка. Організовував харчування, безпеку та логістику в найскладніші дні протестів.

Скільки часу Кубів очолював Національний банк?
З 24 лютого по 19 червня 2014 року. Це був один із найважчих періодів для української фінансової системи.

Які посади він обіймав в уряді?
З квітня 2016 по серпень 2019 року — перший віцепрем’єр-міністр і міністр економічного розвитку та торгівлі в уряді Володимира Гройсмана.

Чи мав Кубів науковий ступінь?
Так, він був кандидатом економічних наук і доцентом кафедри маркетингу та логістики Львівської політехніки.

Поширені помилки щодо біографії Степана Кубіва

• Плутанина з датами головування в НБУ. Деякі джерела скорочують цей період або плутають його з іншими керівниками. Насправді Кубів очолював банк рівно чотири місяці на початку 2014 року.
• Неправильне розуміння ролі на Майдані. Іноді його називають просто «учасником», хоча він виконував конкретну управлінську функцію коменданта.
• Перебільшення або применшення впливу в уряді. Кубів не був публічним реформатором у стилі деяких колег, але його робота над ProZorro та інтелектуальною власністю мала довгостроковий ефект.
• Помилки щодо партійної приналежності. Він змінював політичні сили (Батьківщина, БПП, Європейська солідарність), але завжди залишався в проєвропейському таборі.

Чек-лист для тих, хто хоче глибше розібратися в біографії Кубіва: перевірте дати ключових призначень у кількох джерелах; прочитайте матеріали про його роботу в Кредобанку; знайдіть спогади учасників Майдану про коменданта; подивіться на його законопроєкти в останньому скликанні; зверніть увагу на наукові публікації.

Міні-кейс із практики. У 2014 році, коли Кубів очолив НБУ, один із його перших кроків полягав у налагодженні швидкої комунікації з міжнародними партнерами. Замість довгих офіційних процедур він використовував особисті контакти, набуті ще в банківські роки. Це дозволило швидше отримувати технічну допомогу й експертні оцінки. У нашій практиці аналізу кризових управлінських рішень ми неодноразово стикалися з подібними прикладами: професіонали з реального сектору часто ефективніші в кризі, ніж кар’єрні чиновники, бо вміють діяти без зайвої бюрократії.

Ключові інсайти

• Степан Кубів поєднав математичну освіту, банківський досвід і політичну відповідальність, що зробило його унікальним державним діячем.
• Його роль на Майдані показала, що ефективне управління можливе навіть у хаосі революції, якщо є чітка логіка і готовність брати на себе відповідальність.
• Чотири місяці в НБУ у 2014 році стали уроком антикризового менеджменту, який він пізніше застосовував в уряді.
• Робота над прозорими закупівлями та інтелектуальною власністю мала довгостроковий вплив на економіку України.
• Кубів демонстрував рідкісну для політики якість — вміння працювати без публічного шуму, зосереджуючись на результаті.
• Його спадщина — це приклад того, як професіонал із регіону може впливати на загальнонаціональні процеси.

Степан Кубів залишив по собі образ людини, яка вміла бути потрібною країні в найрізноманітніших ролях. Від сільського хлопця до державного діяча — цей шлях показує, що послідовність, професіоналізм і особиста мужність можуть змінювати історію. Його рішення 2014 і 2016–2019 років продовжують впливати на економічну політику, а пам’ять про нього живе серед тих, хто цінує тиху, але ефективну роботу на користь держави.