Скільки загинуло в Афганістані: повна картина втрат у війнах

За чотири десятиліття майже безперервних бойових дій в Афганістані загинули сотні тисяч людей. Радянсько-афганська війна 1979–1989 років забрала життя близько 15 тисяч радянських військових і, за різними оцінками, від одного до півтора мільйона афганців. Американська та натівська кампанія 2001–2021 років додала щонайменше 176 тисяч прямих смертей, з яких майже половина — цивільні та сили безпеки Афганістану.

Точна цифра залишається предметом дискусій, бо багато смертей від голоду, хвороб і мін не потрапили до офіційних звітів. Проєкт Costs of War Університету Брауна та дані ООН дають найбільш перевірені оцінки: загалом понад 200 тисяч прямих жертв лише після 2001 року, а з урахуванням радянського періоду рахунок іде на мільйони. Ця стаття збирає перевірені дані з кількох джерел і показує, як формувалася ця жахлива статистика.

Цифри не просто цифри — за ними стоять зруйновані сім’ї, покоління сиріт і країна, яка досі не може вийти з тіні війни. Ми розберемо кожен етап конфлікту, порівняємо втрати різних сторін і подивимося, що відбувається вже після 2021 року.

Радянсько-афганська війна 1979–1989: масштаб трагедії

Введення обмеженого контингенту радянських військ у грудні 1979 року відкрило одну з найкривавіших сторінок історії другої половини ХХ століття. Офіційні дані СРСР, оприлюднені вже після виведення військ, називають 14 453–15 051 загиблого радянського військовослужбовця. Серед них близько 80 відсотків загинули в бою, решта — від хвороб, нещасних випадків і катастроф.

Афганські втрати були на порядки вищими. Історики оцінюють кількість загиблих цивільних і моджахедів у діапазоні від 900 тисяч до 1,5–2 мільйонів осіб. Найчастіше дослідники сходяться на цифрі близько одного мільйона. Багато сіл було знищено авіацією та артилерією, а мільйони мін, залишених на полях, продовжували вбивати ще довго після 1989 року.

Близько 5–6 мільйонів афганців стали біженцями — переважно в Пакистані та Ірані. Це становило майже третину довоєнного населення країни. Для порівняння: радянські санітарні втрати перевищили 53 тисячі поранених і понад 400 тисяч хворих. Війна стала одним із чинників, що прискорили розпад СРСР, а для Афганістану — початком довгої спіралі насильства.

Українці також заплатили високу ціну: за різними оцінками, майже три тисячі наших співвітчизників не повернулися з тієї війни. Їхні імена досі зберігають у книгах пам’яті, а меморіали стоять у багатьох містах.

Війна США та НАТО 2001–2021: цифри Costs of War

Після терактів 11 вересня 2001 року Сполучені Штати розпочали операцію «Нескорена свобода». Двадцять років бойових дій завершилися виведенням військ у серпні 2021 року. Найбільш авторитетне дослідження — проєкт Costs of War Університету Брауна — оцінює прямі смерті в Афганістані приблизно в 176 тисяч осіб.

Серед них: 46–47 тисяч цивільних афганців, 66–69 тисяч військових і поліцейських урядових сил, близько 51–53 тисяч бійців Талібану та інших опозиційних груп. Американські військові втратили 2456 осіб, підрядники — майже 3900, союзники по НАТО — 1144. До цього списку додаються 72 журналісти та 444 гуманітарні працівники.

Деякі джерела піднімають загальну цифру прямих смертей до 212–243 тисяч, якщо враховувати пов’язані конфлікти в прикордонних районах Пакистану. Непрямі втрати від руйнування інфраструктури, хвороб і голоду можуть бути в кілька разів більшими — окремі дослідники говорять про сотні тисяч додаткових смертей.

Пік американських втрат припав на 2010 рік — 498 загиблих. Саме тоді адміністрація Обами провела «surge» — тимчасове збільшення контингенту. Після 2014 року, коли основні бойові функції передали афганським силам, західні втрати різко впали, але афганські продовжували зростати.

Цивільні жертви: найважча ціна конфлікту

Цивільне населення завжди платило найбільшу ціну. У радянський період авіаційні удари, мінування та каральні операції знищували цілі кишлаки. У 2001–2021 роках основними причинами смертей цивільних стали саморобні вибухові пристрої, нальоти, перехресний вогонь і терористичні атаки.

За даними UNAMA (Місії ООН зі сприяння Афганістану), у пікові роки 2015–2019 щорічно фіксували по кілька тисяч загиблих цивільних. Близько 60–80 відсотків цих смертей приписували діям антиурядових сил, решту — урядовим і коаліційним військам. Діти становили значну частку жертв — іноді до третини.

Після 2021 року рівень насильства суттєво знизився, але не зник. У 2024–2025 роках фіксували сотні цивільних смертей від залишків вибухівки, атак ІДІЛ-Хорасан і прикордонних зіткнень з Пакистаном. У першій половині 2026 року UNAMA вже зафіксувала нові жертви від обстрілів і авіаударів на кордоні.

Особливість афганських конфліктів — висока частка непрямих смертей. Руйнування лікарень, систем водопостачання та сільського господарства призводило до того, що люди гинули від хвороб і голоду ще довго після закінчення активних боїв.

Втрати афганських сил безпеки та повстанців

Афганська національна армія та поліція несли величезні втрати після 2001 року. Офіційна кабульська влада довго приховувала точні цифри, щоб не підривати моральний дух. Costs of War оцінює 66–69 тисяч загиблих військових і поліцейських, окремі афганські джерела називають навіть понад 86 тисяч.

Талібан і союзні групи втратили, за різними підрахунками, від 51 до 80 тисяч бійців. Багато хто з них був місцевими жителями, яких вербували під тиском або за гроші. Внутрішні чистки та боротьба між фракціями також додавали жертв.

Після захоплення Кабула в серпні 2021 року колишні урядові військові опинилися під загрозою. Багато хто був убитий у позасудових розправах, інші втекли або перейшли на бік нових влади. Точна кількість таких смертей залишається невідомою, але правозахисні організації фіксують сотні випадків.

Для повстанців характерна висока плинність: багато молодих чоловіків гинули в перші місяці після вербування. Це створювало постійний попит на нових бійців і підтримувало цикл насильства.

Іноземні військові та підрядники

Американські втрати — 2456 військових — виглядають порівняно невеликими на тлі афганських. Проте майже чотири тисячі підрядників (охоронці, водії, техніки) також загинули. Багато з них були громадянами третіх країн, і їхні смерті рідко потрапляли в новини.

Серед союзників найбільше втратили британці — 457 осіб, канадці — 159, французи — 90, німці — 62. На душу населення особливо важкі втрати понесли Данія та Грузія. Загалом 42 країни НАТО та партнери брали участь у місії, 31 з них мала бойові втрати.

Окремо варто згадати українських миротворців і спеціалістів, які працювали в складі міжнародних місій. Їхні втрати були невеликими порівняно з радянським періодом, але кожна смерть відчувалася гостро вдома.

Підрядники часто працювали в найнебезпечніших умовах — охороняли конвої, бази, допомагали з логістикою. Їхня смертність іноді перевищувала військову, бо вони не мали такого рівня захисту.

Наслідки після виведення військ 2021–2026

Після серпня 2021 року рівень бойових дій між основними силами різко впав. Талібан контролює більшість території, а організований опір обмежений окремими районами на півночі. Проте ІДІЛ-Хорасан продовжує здійснювати теракти, а з 2025 року загострилися прикордонні зіткнення з Пакистаном.

За даними UCDP та UNAMA, у 2022–2024 роках кількість загиблих у бойових діях вимірювалася сотнями, а не тисячами. У 2025–2026 роках фіксували зростання цивільних жертв від авіаударів і обстрілів на кордоні — десятки й сотні загиблих за квартал. Залишки мін і боєприпасів щороку вбивають і калічать дітей.

Економічна криза, голод і обмеження прав жінок створюють умови для нових непрямих смертей. Міжнародні організації попереджають, що гуманітарна ситуація залишається критичною, і будь-яке загострення може знову підняти рівень насильства.

Станом на середину 2026 року Афганістан уже не є зоною активної великої війни, але й не став мирною країною. Конфлікт змінив форму, але не зник повністю.

Порівняння з іншими конфліктами та довгостроковий вплив

Радянська війна в Афганістані за кількістю жертв порівнянна з деякими етапами в’єтнамської війни, але за тривалістю та впливом на суспільство СРСР вона стала унікальною. Американська кампанія 2001–2021 років за прямими втратами США була значно меншою, ніж війна в Іраку, проте за тривалістю — найдовшою в історії Сполучених Штатів.

Якщо додати непрямі смерті, загальний рахунок за обидва періоди перевищує два мільйони. Це більше, ніж населення деяких європейських країн. Мільйони людей стали інвалідами, вдовами, сиротами. Понад 18 відсотків дітей у деякі роки росли без батьків.

Війна змінила демографію, економіку та культуру. Традиційні структури влади зруйнувалися, а на їхньому місці виросли нові збройні угруповання. Мінні поля досі забирають життя — оцінка кількості мін коливається від 10 до 16 мільйонів.

Для України досвід Афганістану має особливе значення: радянський період торкнувся багатьох сімей, а сучасні паралелі з затяжною війною змушують аналізувати, як довгі конфлікти виснажують суспільства.

Типові помилки при оцінці втрат

Багато хто плутає прямі бойові втрати з загальною кількістю смертей, пов’язаних з війною. Це призводить до заниження реальної ціни конфлікту.

• Вважати офіційні радянські 15 тисяч повною картиною — афганські жертви були в десятки разів більшими.
• Брати лише американські 2456 загиблих і забувати про підрядників та союзників.
• Ігнорувати непрямі смерті від голоду, хвороб і мін — вони можуть перевищувати прямі.
• Порівнювати абсолютні цифри без урахування тривалості та населення країни.
• Вважати, що після 2021 року втрати повністю припинилися — насильство змінилось, але не зникло.

Такі помилки спотворюють розуміння масштабу трагедії і ускладнюють аналіз сучасних конфліктів.

Чек-лист для розуміння статистики втрат

• Перевіряйте джерело: чи це офіційні дані, дослідження університету чи оцінка правозахисників.
• Розрізняйте прямі бойові смерті та непрямі наслідки.
• Дивіться на період: радянський, 2001–2021 чи пост-2021.
• Враховуйте, хто рахує: уряд, ООН, незалежні дослідники.
• Порівнюйте з кількістю поранених і біженців — вони часто в кілька разів більші.
• Шукайте дані за останніми роками, бо ситуація змінюється.

Цей простий список допомагає не піддаватися емоційним заголовкам і бачити реальну картину.

Міні-кейс: як одна провінція відобразила всю війну

Провінція Кунар у східному Афганістані стала символом затяжного конфлікту. Тут у 1980-х роках радянські війська вели важкі бої в ущелинах, а в 2000-х — американські підрозділи 101-ї повітряно-десантної дивізії. Місцеві жителі розповідають, що майже кожна сім’я втратила когось — або від радянських бомбардувань, або від саморобних вибухових пристроїв Талібану, або від коаліційних авіаударів.

У 2011 році саме в Кунарі відбувся один із найінтенсивніших боїв, задокументований на фотографіях, які облетіли світ. Після 2021 року провінція знову опинилася в центрі уваги через прикордонні зіткнення. Цей регіон показує, як війна може тривати десятиліттями в одній і тій самій місцевості, змінюючи лише прапори та зброю.

Питання та відповіді (FAQ)

Скільки точно загинуло радянських солдатів в Афганістані?
Офіційна цифра — близько 15 тисяч. Більшість джерел називають 14 453–15 051 особу.

Яка найнадійніша оцінка втрат у війні 2001–2021?
Проєкт Costs of War Університету Брауна дає близько 176 тисяч прямих смертей. Інші дослідження можуть давати дещо вищі цифри.

Скільки цивільних загинуло після 2001 року?
Близько 46–47 тисяч за прямими даними. З урахуванням непрямих втрат число значно більше.

Чи зменшилися втрати після виведення американських військ?
Так, різко. Але терористичні атаки, міни та прикордонні конфлікти продовжують забирати життя.

Чи є дані про українських втрат у радянській війні?
Так, за оцінками, майже три тисячі українців загинули або пропали безвісти.

Чому цифри так сильно відрізняються в різних джерелах?
Бо різні організації рахують по-різному: хтось лише бойові смерті, хтось додає непрямі, хтось включає суміжні конфлікти.

Ключові інсайти

• Радянська війна забрала близько 15 тисяч радянських життів і близько мільйона афганських — це була катастрофа для обох сторін.
• Американська кампанія 2001–2021 років додала щонайменше 176 тисяч прямих смертей, з яких левова частка — афганці.
• Цивільні завжди страждали найбільше: від бомбардувань, мін, терору та руйнування інфраструктури.
• Після 2021 року велика війна закінчилася, але насильство не зникло — воно змінилось і стало більш локальним.
• Реальна ціна війни завжди вища за офіційні списки загиблих, бо включає поранених, біженців, сиріт і зруйновані долі.
• Афганістан залишається попередженням: довгі зовнішні інтервенції рідко приносять стабільний мир і майже завжди залишають глибокі рани.

Цифри втрат в Афганістані — це не абстрактна статистика. Це історія країни, яка майже півстоліття жила під звуки пострілів. Розуміння масштабу цієї трагедії допомагає краще оцінювати сучасні конфлікти і ціну будь-яких військових рішень. Поки міни продовжують вибухати, а сім’ї шукають зниклих, розмова про «скільки загинуло» залишається незавершеною. Ми можемо лише фіксувати перевірені дані і пам’ятати, що за кожною цифрою стоїть людське життя.