Сучасне законодавство України не встановлює для мобілізованих фіксованого терміну служби в місяцях чи роках. Натомість тривалість напряму залежить від тривалості особливого періоду та загальної мобілізації, які продовжуються указом Президента і затверджуються Верховною Радою кожні 90 днів. Станом на червень 2026 року цей правовий режим діє щонайменше до 2 серпня.
Це означає, що людина, яку призвали навесні 2022 року, вже може перебувати на службі понад чотири роки без гарантованої дати повернення додому. Водночас закон чітко прописує підстави для індивідуального звільнення навіть під час воєнного стану — за станом здоров’я, сімейними обставинами чи іншими поважними причинами.
На практиці ротації відбуваються переважно всередині бригад і батальйонів, а не загалом для всієї армії. Тому хтось проводить місяці на передовій майже без перерв, а хтось чергує тилові чи навчальні завдання. Розуміння цих механізмів допомагає родинам краще орієнтуватися в ситуації та захищати права близьких.
Правова основа терміну служби мобілізованих
Ключовий документ, який регулює це питання, — Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу». У статті 23, частині шостій, прямо зазначено, що для військовослужбовців, які проходять службу за призовом під час мобілізації на особливий період, строк служби визначається рішенням Президента України, у тому числі у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації.
Особливий період — це ширше поняття, ніж воєнний стан. Він триває в Україні з березня 2014 року, коли почалася часткова мобілізація через агресію Росії. Воєнний стан, введений 24 лютого 2022 року, став частиною цього особливого періоду. Саме тому термін служби мобілізованих прив’язаний не до конкретної дати, а до моменту, коли влада ухвалить рішення про завершення або скасування цих режимів.
Під час дії воєнного стану контракти та строки служби для багатьох категорій також можуть встановлюватися «до оголошення рішення про демобілізацію». Це створює ситуацію, коли навіть після формального закінчення першого контракту людина продовжує служити. Такий підхід дозволяє державі утримувати особовий склад у критичний момент, але водночас породжує невизначеність для тисяч родин.
Еволюція правил з 2022 по 2026 рік
На початку повномасштабного вторгнення правила були максимально простими: служба триває, доки триває воєнний стан. У 2024 році в парламенті активно обговорювали можливість автоматичної демобілізації після 36 місяців. Норму навіть внесли до законопроєкту про мобілізацію, однак перед другим читанням її прибрали — командування побоювалося послаблення фронту через брак людей.
У 2025–2026 роках ситуація не змінилася кардинально. Воєнний стан і загальну мобілізацію продовжують кожні 90 днів. Останнє продовження — до 2 серпня 2026 року — затверджене законами № 4857-IX та № 4858-IX. Паралельно з’являються нові законопроєкти про ротацію та часткову демобілізацію, але масового механізму звільнення після фіксованої кількості місяців досі немає.
| Дата / Період | Ключова подія | Вплив на термін служби мобілізованих |
|---|---|---|
| 24.02.2022 – початок | Введення воєнного стану та загальної мобілізації | Служба до закінчення особливого періоду або рішення про демобілізацію |
| 2024 рік | Законопроєкт про мобілізацію з нормою про демобілізацію після 36 місяців | Норму прибрали перед другим читанням; автоматичної демобілізації не запроваджено |
| Квітень–травень 2026 | Наказ Головнокомандувача ЗСУ про обов’язкову ротацію на передовій (макс. 2 місяці на «нулі») | Ротація стала обов’язковою для передових позицій, але реалізація ускладнена нестачею особового складу |
| Станом на червень 2026 | Продовження воєнного стану та мобілізації до 2 серпня 2026 року | Індивідуальні звільнення можливі лише за підставами статті 26 Закону; масової демобілізації немає |
Ця хронологія показує: держава послідовно обирає гнучкий підхід, який дозволяє реагувати на потреби фронту, але залишає мобілізованих у стані правової невизначеності на роки.
Індивідуальні підстави для звільнення: коли можна піти раніше
Навіть під час воєнного стану закон дозволяє звільнення за чітко визначеними підставами. Стаття 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» містить вичерпний перелік для мобілізованих. Найчастіше використовують такі:
- За станом здоров’я. Висновок військово-лікарської комісії про непридатність або тимчасову непридатність з переоглядом через 6–12 місяців. Якщо ВЛК визнає людину непридатною — звільнення майже гарантоване.
- Сімейні обставини. Наявність трьох і більше дітей віком до 18 років, виховання дитини з інвалідністю, догляд за тяжкохворою дружиною чи батьками — повний перелік розширено за останні роки.
- Звільнення з полону. Окрема підстава, яка з’явилася після 2022 року. Людина має право на звільнення, якщо не висловлює бажання продовжувати службу.
- Досягнення граничного віку. Для більшості категорій — 60 років, але є нюанси залежно від звання та посади.
- Інші поважні причини. Судимість, набрання вироку, організаційно-штатні заходи (для вищого офіцерського складу).
Процес звільнення починається з рапорту командиру частини. До нього додають документи: висновок ВЛК, свідоцтва про народження дітей, медичні довідки. Розгляд може тривати від кількох тижнів до кількох місяців — залежить від навантаження на штаб та наявності всіх паперів. Важливо: навіть якщо підстава є, остаточне рішення ухвалює командування, і в умовах дефіциту людей процес іноді затягується.
Ротація на фронті та в тилу: як це працює на практиці в 2026 році
У квітні 2026 року Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський підписав наказ, який зробив ротацію обов’язковою для військових на передовому краї. Максимальний термін перебування на позиціях — два місяці, після чого має відбутися заміна протягом місяця. Ідея — «система трьох змін»: одна на передовій, одна на відновленні, одна на підготовці.
На практиці все складніше. Багато бригад, особливо на найгарячіших напрямках, не можуть дозволити собі повноцінну ротацію через нестачу людей. Замість цього практикують «ерзац-ротації»: короткий відпочинок 10–14 днів у ближньому тилу, внутрішньобатальйонні перезмінки або навіть формальні переведення на папері без зміни позицій. У тилових підрозділах ротація часто відбувається частіше — кожні 3–6 місяців, залежно від специфіки завдань.
Для родин це означає: якщо близька людина служить на «нулі» вже понад два місяці — варто поцікавитися в частині планами на ротацію. Іноді командири самі ініціюють заміну, щоб зберегти боєздатність підрозділу. Але гарантій, на жаль, немає — усе залежить від конкретної бригади та оперативної обстановки.
Соціальні та психологічні виклики тривалої служби
Чотири роки без чіткої дати повернення — це не просто юридична категорія. Це реальність для десятків тисяч сімей. Багато чоловіків, які пішли на фронт у 2022-му з надією «на кілька місяців», досі там. Діти ростуть без татусів, батьки старіють без синів, дружини самотужки тримають дім і роботу.
Психологи, які працюють з військовими та їхніми родинами, відзначають зростання випадків вигорання, тривожних розладів і сімейних криз. Довга невизначеність виснажує сильніше, ніж самі бойові дії. Тому все більше родин шукають юридичну допомогу саме для оформлення звільнення за сімейними чи медичними підставами — це стає не просто формальністю, а способом зберегти психічне здоров’я.
Цікаві факти про термін служби мобілізованих
- Найдовша служба з 2022 року. Деякі бійці перших хвиль мобілізації вже відслужили понад 50 місяців безперервно — і їхня служба триває, бо особливий період досі не завершено.
- Особливий період старший за воєнний стан. Він триває з березня 2014 року і формально охоплює навіть час після закінчення бойових дій — до повної демобілізації.
- 36 місяців так і не стали правилом. Норму про автоматичну демобілізацію після трьох років активно обговорювали у 2024-му, але прибрали з фінального тексту закону, щоб не послабити оборону.
- Ротація на папері vs реальність. Наказ про обов’язкову заміну кожні два місяці на передовій існує, проте в багатьох частинах досі практикують короткі «відпочинки» всередині бригади замість повноцінної ротації.
- Звільнення з полону — окрема підстава. Людина, яка повернулася з полону, має право на звільнення навіть під час воєнного стану, якщо не хоче продовжувати службу.
- ВЛК як головний «вихід». Більшість успішних індивідуальних звільнень у 2025–2026 роках відбувається саме через висновок військово-лікарської комісії про непридатність або тяжкі захворювання.
Знання цих деталей не скасовує тривоги, але дає інструменти для дій. Родинам варто регулярно спілкуватися з командирами, збирати документи для можливого звільнення та стежити за новими законодавчими ініціативами — ситуація може змінюватися швидше, ніж здається. А головне — пам’ятати, що за кожним рядком закону стоять живі люди, які вже четвертий рік захищають країну і заслуговують на чіткі правила та гідне повернення.
