Реактивний КАБ — це керована авіаційна бомба, до якої додали малогабаритний реактивний двигун, крила та супутникову навігацію. Завдяки додатковій тязі дальність польоту зросла зі звичних 60–80 км до 120–200 км, а під час випробувань російські боєприпаси долали навіть 193 км. Фактично це гібрид авіабомби та дешевої крилатої ракети.
Наймасовіший представник класу — УМПБ-5Р з бойовою частиною близько 100 кг, побудований на базі ФАБ-250 і оснащений китайським турбореактивним двигуном. Поруч із ним застосовується старіша «Гром-Э1» із твердопаливним двигуном та бойовою частиною 315 кг, а також реактивні версії модулів УМПК.
Головна небезпека — розширення географії ударів: у зоні досяжності опинилися тилові міста Полтавщини, Дніпропетровщини, Харківщини, Миколаївщини, Одещини та Запоріжжя. Водночас такі боєприпаси летять за профілем крилатої ракети, тому їх реально перехоплювати — Повітряні сили вже підтверджували успішні збиття.
Осінь 2025 року принесла Україні нове тривожне слово в лексикон війни. 18 жовтня керований боєприпас із реактивним прискорювачем влучив у Лозову на Харківщині, подолавши приблизно 130 кілометрів. Через два дні схожий виріб долетів майже до околиць Полтави, а 24 жовтня Повітряні сили вперше зафіксували таку бомбу над акваторією Чорного моря в напрямку Одещини. Так реактивний КАБ перестав бути теоретичною розробкою з виставкових стендів і перетворився на щоденний фактор ризику для міст, які роками вважалися глибоким тилом.
Феномен цієї зброї — у її еволюційній простоті. Росія не створювала нову ракету з нуля: вона взяла звичну плануючу авіабомбу, яких скидає сотні на добу, і прикрутила до неї компактний двигун. Дешево, швидко, масштабовано. Саме тому військові аналітики називають реактивні КАБи однією з головних загроз 2026 року — і саме тому в цій темі варто розібратися детально, без паніки, але й без ілюзій.
Що таке реактивний КАБ простими словами
Класичний КАБ — керована авіаційна бомба — це важка фугасна бомба, до якої додали модуль планування і корекції (УМПК): розкладні крила та навігаційний блок із супутниковим наведенням. Літак-носій, зазвичай Су-34 або Су-35, розганяється, набирає висоту 8–14 км і скидає боєприпас за десятки кілометрів від цілі. Далі бомба планерує сама, коригуючи курс за сигналами супутників. Типова дальність такої схеми — 60–80 кілометрів, і саме ці «плануючі» бомби щодня руйнують прифронтові міста.
Реактивна модифікація змінює рівняння однією деталлю. Після скидання з-під крила у бомби вмикається невеликий реактивний двигун, який не дає їй втрачати швидкість і висоту під час планерування. Результат вражає: додатковий двигун збільшує дальність польоту КАБа вдвічі-втричі — зі звичних 60–80 км до 120–200 кілометрів. За формою і поведінкою в польоті такий виріб уже нагадує не бомбу з крильцями, а малорозмірну крилату ракету зі швидкістю близько 800 км/год на підльоті.
Принципова різниця з «повноцінною» крилатою ракетою — у ціні та точності. Реактивний КАБ значно дешевший, простіший у виробництві, але й менш точний: його навігація тримається на інерціальній системі та супутниковій корекції, вразливій до засобів радіоелектронної боротьби. Це зброя не хірургічного удару, а масованого тиску на тил.
Основні типи: УМПБ-5Р, «Гром-Э1» та реактивний УМПК
Під загальною назвою «реактивні КАБи» ховається щонайменше три різні вироби, і плутати їх не варто — вони суттєво відрізняються за конструкцією та призначенням.
УМПБ-5Р — головна ставка
УМПБ-5Р — спеціально спроєктований боєприпас, а не імпровізація. Він побудований на базі ФАБ-250 і концептуально близький до УМПБ Д-30СН, але з реактивним двигуном. Бойова частина містить близько 99–100 кг вибухової речовини, діаметр корпусу — приблизно 30 см. Виріб збирається на заводі в єдиному корпусі, «прямо з коробки» нагадуючи міні-ракету. На нього росіяни ставлять китайський турбореактивний двигун SW800 від компанії Swiwin — комерційний виріб, який можна знайти у вільному продажу для авіамоделістів. Для захисту від глушіння супутникового сигналу боєприпас отримав 16-елементну CRPA-антену вже російського виробництва.
«Гром-Э1» — старий знайомий
«Гром-Э1» — значно давніша розробка, вперше показана публічно ще у 2015 році, а проти України застосовується з березня 2023-го. Це гібрид ракети й бомби з твердопаливним двигуном: маса близько 594 кг, бойова частина — приблизно 315 кг, заявлена дальність — до 120 км при скиданні з великої висоти. Існує й безмоторна версія «Гром-Э2», яка жертвує дальністю (близько 65 км) заради потужнішого заряду.
Реактивний УМПК — логіка масовості
Третій напрямок — доопрацювання наймасовішого модуля УМПК, який росіяни вже кріплять до старих ФАБ-250 і ФАБ-500 у промислових масштабах. Додавання твердопаливного прискорювача до готової конструкції — найдешевший шлях, і саме на такий варіант, на думку аналітиків, ворог робитиме ставку в серійному виробництві, адже деталі модуля виготовляються навіть на звичайних 3D-принтерах і верстатах із ЧПК.
Для наочності зведемо ключові характеристики в одну таблицю.
| Боєприпас | Тип двигуна | Бойова частина | Дальність | Статус |
|---|---|---|---|---|
| УМПБ-5Р | Турбореактивний SW800 (Китай) | ≈100 кг | 100–180 км, на випробуваннях до 193 км | Бойові випробування, вихід на серію |
| «Гром-Э1» | Твердопаливний | ≈315 кг | до 120 км | Застосовується з 2023 року |
| Реактивний УМПК (ФАБ-250/500) | Твердопаливний прискорювач | 250–500 кг (бомба-основа) | орієнтовно 150–200 км | Розробка та випробування |
| Звичайний КАБ з УМПК | Без двигуна (планерування) | 250–1500 кг | 60–80 км | Масове застосування |
Джерела даних: Defense Express, BBC News Україна.
Дальність і географія загрози: які міста в зоні ризику
Цифра «200 кілометрів» звучить абстрактно, доки не накласти її на мапу. Заступник начальника ГУР Вадим Скібіцький повідомляв, що на випробуваннях росіяни досягли дальності 193 км, а робочий діапазон нових боєприпасів оцінюється у 150–200 км. Це означає, що під потенційним ударом опиняється значна частина Полтавської, Дніпропетровської, Харківської, Запорізької, Миколаївської та Одеської областей — включно з обласними центрами, логістичними вузлами та енергетичними об’єктами, які раніше діставали лише ракети й «Шахеди».
Важливий нюанс, який часто губиться в заголовках: максимальна дальність — це показник за ідеальних умов, тобто при скиданні з великої висоти на високій швидкості носія та тривалій роботі двигуна. Якщо літак змушений триматися нижче через загрозу ППО, ефективна дистанція помітно скорочується. Крім того, фахівці, зокрема Сергій «Флеш» Бескрестнов, закликають не панікувати: точність цих виробів поки сумнівна, а застосовуються вони одиничними пусками — ворог насамперед «промацує» реакцію української протиповітряної оборони.
Водночас применшувати загрозу теж не можна. Повітряні сили ЗСУ офіційно визнали керовані авіабомби однією з головних загроз 2026 року, адже кількість їх застосування зростає щомісяця, а перехід реактивних версій у серійне виробництво — питання часу й ціни, а не технологій.
Чому реактивний КАБ — це «крилата ракета для бідних»
Економіка тут головніша за аеродинаміку. Крилата ракета на кшталт «Калібра» коштує мільйони доларів і вимагає складного виробничого циклу. Реактивний КАБ збирається з дешевої радянської бомби, комерційного китайського двигуна, який продається як іграшка для авіамоделізму, та навігаційного блоку. Орієнтовна вартість керованих авіабомб оцінюється у десятки тисяч доларів за одиницю — на порядки менше за ракету.
Така арифметика створює для оборони болючу асиметрію. Збивати дешеву бомбу дорогою зенітною ракетою — програшна стратегія в довгу, а масовість пусків здатна перевантажити навіть щільну ППО. Саме тому реактивні КАБи називають спробою Росії компенсувати дефіцит високоточної ракетної зброї: менша точність перекривається кількістю та психологічним тиском на тилові міста.
Цікаві факти про реактивні КАБи
- Двигун SW800, який росіяни ставлять на УМПБ-5Р, — це серійний китайський турбореактивний двигун для великих авіамоделей, тобто цивільний товар подвійного призначення, що вільно продається онлайн.
- Перша публічна демонстрація «Гром-Э1» відбулася ще у 2015 році — задовго до повномасштабного вторгнення ця концепція припадала пилом на виставкових стендах.
- Швидкість реактивного КАБа на підльоті сягає близько 800 км/год — практично рівень дозвукової крилатої ракети, що залишає обороні лічені хвилини на реакцію.
- Для захисту від глушіння навігації на УМПБ-5Р встановлюють 16-елементну CRPA-антену — це помітно більше, ніж на типових «Шахедах», і свідчить про серйозну ставку на завадостійкість.
- Радіус суцільного ураження бомби зі 100-кілограмовою бойовою частиною оцінюється приблизно у 200 метрів — навіть неточне влучання у міській забудові має руйнівні наслідки.
Чи можна збити реактивний КАБ: засоби протидії
Хороша новина існує, і вона підтверджена практикою: реактивні КАБи вже збивали. За словами речника Повітряних сил Юрія Ігната, за параметрами польоту ці боєприпаси нагадують крилаті ракети, а отже, піддаються перехопленню класичними засобами ППО — у жовтні 2025-го силам оборони вдалося знищити щонайменше два таких вироби. Погана новина: універсального й дешевого рецепта поки немає, тому протидія будується одразу на кількох рівнях.
- Знищення носіїв та аеродромів. Найефективніший шлях — не ловити бомбу в польоті, а відганяти чи знищувати літаки Су-34 і Су-35 разом з їхніми базами. Далекобійні удари по аеродромах на кшталт Морозовська зменшують кількість вильотів, а винищувачі F-16 і майбутні Gripen здатні тиснути на ворожу авіацію ще до пуску.
- Радіоелектронна боротьба. Глушіння та підміна супутникового сигналу збиває бомбу з курсу. Це не знищує боєприпас, але суттєво знижує точність — щоправда, багатоелементні CRPA-антени нових виробів ускладнюють завдання.
- Зенітні ракетні комплекси. Системи на кшталт Patriot здатні працювати по аеродинамічних цілях на дальності до 160 км, однак таких комплексів і ракет обмаль, а їхнє наближення до фронту небезпечне. Мобільні вогневі групи та ЗРК малої дальності закривають фінальну ділянку траєкторії.
- Дрони-перехоплювачі та рання детекція. Перспективний, але поки складний напрямок: висока швидкість і маневри КАБа на кінцевій ділянці не завжди дозволяють легким перехоплювачам встигнути. Акустичні сенсори й радари повітряного базування мають дати обороні дорогоцінні хвилини попередження.
Комбінація цих рівнів — єдина робоча стратегія. Жоден окремий засіб не гарантує захисту, але разом вони підвищують ціну кожного російського пуску і знижують імовірність влучання. Ключова формула протидії проста: найкращий спосіб зупинити реактивний КАБ — не дати літаку-носію його скинути.
Що робити цивільним: практичний вимір нової загрози
Поява боєприпасу з дальністю під 200 км змінює правила безпеки для мільйонів людей, які звикли вважати свої міста відносно спокійними. Головна практична порада банальна лише на перший погляд: реагувати на повітряну тривогу навіть тоді, коли за два роки вона «жодного разу не справдилася». Реактивний КАБ летить швидко, оголошення загрози може випереджати приліт на лічені хвилини, і саме ці хвилини вирішують усе.
Правило двох стін працює і тут: під час тривоги варто перебувати щонайменше за двома капітальними стінами від вікон, а за можливості — спускатися в укриття, паркінг чи метро. Вибухова хвиля і скло уражають на десятки метрів навіть при падінні боєприпасу на сусідній вулиці. Мешканцям областей у 200-кілометровій зоні від фронту є сенс заздалегідь перевірити найближчі укриття, тримати заряджені павербанки та запас води — той самий базовий набір, який рятує і під час ракетних атак.
Тим часом гонка щита й меча триває. Росія відпрацьовує серійне виробництво і, за оцінками розвідки, експериментує з дальністю; Україна нарощує флот винищувачів, розгортає дрони-перехоплювачі та б’є по аеродромах і заводах. Реактивний КАБ — не диво-зброя і не вирок, а черговий виток технологічної спіралі цієї війни, і відповідь на нього формується вже зараз: у конструкторських бюро, на позиціях мобільних вогневих груп і в рішеннях кожного, хто не ігнорує сигнал тривоги.
