Президент Південної Кореї Лі Чже Мьон: повний портрет 2026

Після бурхливого 2024 року, коли військовий стан на кілька годин поставив під загрозу демократичні інститути, Південна Корея у червні 2025 року обрала нового лідера. Лі Чже Мьон, юрист із робочого району Соннам і колишній губернатор провінції Кьонгі, став чотирнадцятим президентом Республіки Корея. Його перемога з результатом 49,42 % голосів стала не просто зміною влади, а відповіддю суспільства на кризу довіри.

Сьогодні, у середині 2026 року, президент Лі вже пройшов перший рік каденції. Він повернув резиденцію до Чонхваде, запустив масштабні програми з розвитку штучного інтелекту, відновив діалог із Китаєм і Японією та намагається збалансувати відносини зі Сполученими Штатами. Водночас економіка зростає повільно, а суспільство залишається поляризованим. Саме ця напружена реальність робить постать чинного президента однією з найважливіших тем для розуміння сучасної Східної Азії.

Стаття детально розкриває біографію Лі Чже Мьона, повноваження глави держави, ключові рішення першого року та виклики, з якими він стикається. Тут зібрані перевірені факти, хронологія подій і практичні пояснення для тих, хто хоче розібратися в політиці Південної Кореї без поверхневих заголовків.

Як формувався інститут президента в Південній Кореї

Після звільнення від японської окупації в 1945 році та проголошення Республіки Корея 15 серпня 1948 року країна обрала президентську форму правління. Першим президентом став Лі Син Ман. Він зосередив у своїх руках значну владу, що згодом призвело до авторитарних практик. Конституція змінювалася кілька разів, і кожна нова редакція відображала політичну боротьбу між демократичними силами та військовими режимами.

У 1961 році після військового перевороту до влади прийшов Пак Чон Хі. Він запровадив довші терміни та фактично однопартійну систему. Після його вбивства в 1979 році країна пережила короткий період демократизації, а потім новий військовий режим Чон Ду Хвана. Лише після масових протестів 1987 року була прийнята чинна Конституція, яка закріпила прямі вибори, п’ятирічний термін без права на переобрання та суттєві обмеження надзвичайних повноважень.

З 1988 року президенти обираються всенародно за мажоритарною системою. Термін становить рівно п’ять років і не може бути продовжений. Ця норма створила так зване «прокляття Блакитного будинку»: наприкінці каденції президент часто втрачає вплив, а опозиція та прокуратура починають активні розслідування. Саме тому три президенти — Но Му Хьон, Пак Кин Хе та Юн Сок Йоль — стикалися з процедурою імпічменту.

Сучасний президент є одночасно главою держави, главою уряду та верховним головнокомандувачем збройних сил. Він призначає прем’єр-міністра за згодою парламенту, формує уряд, має право вето на закони та може оголошувати надзвичайний стан. Однак останнє повноваження жорстко обмежене: рішення має бути негайно підтверджене Національною асамблеєю.

Біографія Лі Чже Мьона: від заводського цеху до президентського палацу

Лі Чже Мьон народився 8 грудня 1963 року (за офіційними документами — 22 грудня 1964) в Андоні, провінція Північна Кьонсан. Він був п’ятою дитиною в бідній сім’ї з сімох дітей. Батько програвав гроші в азартні ігри, і родина змушена була переїхати до Соннама — промислового передмістя Сеула, куди держава переселяла бідноту.

У дитинстві Лі працював на фабриках. На одному з підприємств прес розчавив йому зап’ястя, після чого він отримав інвалідність і звільнення від військової служби. Середню освіту він здобув екстерном, а потім вступив до Університету Чунг-Анг на юридичний факультет. У 1986 році він склав адвокатський іспит і став правозахисником, захищаючи робітників і жертв політичних репресій.

Політичну кар’єру Лі розпочав у 2010 році, коли переміг на виборах мера Соннама. Він скасував борги міста, відкрив муніципальну лікарню, запровадив «молодіжні дивіденди» — фактично базовий дохід для молоді — і заборонив продаж собачого м’яса на місцевому ринку. У 2018 році він став губернатором провінції Кьонгі, де під час пандемії COVID-19 провів масове тестування іноземців і домігся співпраці з сектою Сінчхонджі.

У 2022 році Лі майже переміг на президентських виборах, поступившись Юн Сок Йолю лише 0,73 %. Після цього він став лідером Демократичної партії. У січні 2024 року на нього було здійснено замах — невідомий ударив ножем у шию. Лі вижив і продовжив політичну боротьбу. Саме він став одним із ключових організаторів спротиву військовому стану в грудні 2024 року.

Вибори 2025 року та швидка інавгурація

Після того як Конституційний суд 4 квітня 2025 року підтвердив імпічмент Юн Сок Йоля, країна мала провести дострокові вибори протягом шістдесяти днів. Лі Чже Мьон виграв праймеріз Демократичної партії і 3 червня 2025 року набрав 49,42 % голосів проти 41,15 % у кандидата від консерваторів Кім Мун Су. Явка склала 79,4 % — найвищий показник з 1997 року.

Через відсутність перехідного періоду інавгурація відбулася вже наступного дня — 4 червня 2025 року в залі Національної асамблеї. Лі склав присягу о 11:00 за корейським часом. У своїй промові він назвав попередні місяці «майже смертю демократії» і пообіцяв відновити економіку та довіру громадян.

Першим рішенням нового президента стало призначення тимчасового прем’єр-міністра та повернення офісу до Чонхваде. У грудні 2025 року резиденція знову стала офіційною. Цей крок мав символічне значення: після того як Юн переніс адміністрацію до Йонсану, Лі повернув традиційне місце влади.

Повноваження та реальний вплив президента

Президент Південної Кореї володіє широкими повноваженнями, які часто називають «імперськими». Він є верховним головнокомандувачем, може оголошувати війну, укладати міжнародні договори, призначати суддів Конституційного суду та генерального прокурора. Право вето дозволяє блокувати закони, хоча парламент може його подолати двома третинами голосів.

Однак одноразовий п’ятирічний термін створює унікальну динаміку. У перші два роки президент має максимальну підтримку і можливість проводити реформи. У другій половині каденції його вплив слабшає, а політичні супротивники починають активніше використовувати парламент і суди. Саме тому Лі Чже Мьон уже в 2025 році запропонував конституційну реформу, яка дозволила б майбутнім президентам служити два чотирирічні терміни. Реформа не стосується його особистої каденції.

У практиці 2025–2026 років президент активно використовував укази для швидкого запуску програм підтримки населення. Він також особисто вів переговори з лідерами США, Китаю та Японії, демонструючи стиль «прагматичної дипломатії».

Внутрішня політика та економічні пріоритети

Перший рік правління Лі Чже Мьона пройшов під знаком спроб реанімувати економіку. У 2025 році зростання ВВП склало лише близько одного відсотка. Уряд запровадив ваучери на суму 15,2 трильйона вон для більшості населення та збільшив бюджет на 2026 рік до 728 трильйонів вон. Особливу увагу приділили штучному інтелекту — фінансування зросло майже втричі до 10,1 трильйона вон.

Трудове законодавство також зазнало змін. «Жовтий конверт» — закон, який розширив права профспілок субпідрядників — викликав різку критику з боку бізнесу. Водночас уряд підвищив мінімальну зарплату для трудових мігрантів і посилив контроль за житловими кредитами в столичному регіоні.

У соціальній сфері президент вибачився за зловживання під час усиновлення корейських дітей за кордон у 1970–1980-х роках. Він також ініціював розслідування щодо сект Сінчхонджі та Церкви об’єднання. Ці кроки підтримують прогресивний електорат, але посилюють напругу з консервативною частиною суспільства.

Зовнішня політика: баланс між Вашингтоном, Пекіном і Токіо

Лі Чже Мьон проголосив принцип «дипломатії національних інтересів». У перший рік він провів саміти з Сі Цзіньпіном, японським прем’єром і представниками адміністрації США. Відносини з Китаєм, які майже заморозилися за попереднього президента, були відновлені. Водночас Сеул підтвердив альянс зі Сполученими Штатами і домовився про умови передачі оперативного контролю над військами у воєнний час.

Окрему увагу президент приділив Північній Кореї. Він припинив трансляцію пропаганди через гучномовці та закликав до створення мирного режиму на півострові. Пхеньян відповів стримано, але напруга на кордоні зменшилася. У 2026 році Лі продовжує шукати баланс між стримуванням і діалогом.

Економічна дипломатія також стала важливим інструментом. Південна Корея погодилася інвестувати сотні мільярдів доларів у США, щоб уникнути високих мит, і одночасно розвиває співпрацю з країнами Південно-Східної Азії та Європи.

Резиденція, символи та повсякденне життя президента

Чонхваде, або Блакитний будинок, знову став офіційною резиденцією. Комплекс площею 250 тисяч квадратних метрів розташований біля підніжжя гори Пугаксан. Тут знаходяться робочі кабінети, житлові приміщення та приймальні зали. Після 2022 року територія частково відкривалася для публіки, але з поверненням президента доступ знову обмежений.

Президент отримує щорічну зарплату близько 240 мільйонів вон. Після закінчення терміну йому гарантується пенсія та охорона, якщо він не був усунений через імпічмент. Лі Чже Мьон відомий активним використанням соціальних мереж і прямими зверненнями до громадян, що контрастує з більш закритим стилем його попередника.

У повсякденному житті президент поєднує офіційні обов’язки з особистими звичками, які сформувалися ще в роки бідності. Він часто підкреслює своє робоче походження і намагається зберігати образ «президента-слуги народу».

Виклики, критика та політичні ризики

Незважаючи на високий рейтинг, Лі Чже Мьон стикається з серйозними викликами. Економічне зростання залишається слабким, а демографічна криза посилюється. Консервативна опозиція критикує його за надмірну м’якість щодо Китаю та Північної Кореї. Бізнес-спільнота незадоволена посиленням профспілок.

Юридичні справи, які супроводжували Лі протягом попередніх років, періодично спливають у публічному просторі. Хоча більшість звинувачень він вважає політично мотивованими, вони створюють додатковий тиск. У 2026 році особливо гостро обговорювалося питання житлових кредитів і особистої нерухомості президента.

Суспільна поляризація залишається головним ризиком. Після подій 2024 року довіра до інститутів частково відновилася, але розкол між прогресивними та консервативними виборцями глибокий. Президенту доводиться постійно балансувати між різними групами інтересів.

Поширені помилки у сприйнятті корейської президентури

Багато людей за межами Кореї помилково вважають, що президент має майже необмежену владу. Насправді парламент і Конституційний суд можуть суттєво обмежувати його рішення. Інша поширена помилка — ототожнювати всіх південнокорейських президентів з авторитарним минулим. Після 1987 року країна пройшла значний шлях демократизації, і кожен новий лідер працює в рамках жорстких конституційних обмежень.

Дехто вважає, що п’ятирічний термін занадто короткий. Насправді саме ця норма захищає від концентрації влади. Нарешті, існує міф, що зовнішню політику визначає виключно Вашингтон. Практика 2025–2026 років показує, що Сеул активно шукає власний баланс між великими державами.

Чек-лист для розуміння політики президента

1. Перевірте актуальний рейтинг схвалення — він відображає реальний стан довіри.
2. Слідкуйте за бюджетом на наступний рік: саме там видно пріоритети.
3. Аналізуйте візити та саміти — вони показують вектор дипломатії.
4. Читайте рішення Конституційного суду: вони часто визначають межі влади.
5. Звертайте увагу на заяви щодо Північної Кореї та Китаю — це найбільш чутливі теми.
6. Спостерігайте за ставленням бізнесу до трудових реформ.

Цей список допомагає швидко орієнтуватися в інформаційному потоці та відрізняти важливі сигнали від політичного шуму.

Міні-кейс: як Лі Чже Мьон відреагував на кризу військового стану

У ніч на 3 грудня 2024 року, коли Юн Сок Йоль оголосив військовий стан, Лі Чже Мьон трансляцією в реальному часі показав, як долає паркан Національної асамблеї. Цей момент став символом спротиву. Він організував депутатів, які швидко скасували указ. Пізніше саме його політична сила зіграла ключову роль у процедурі імпічменту. Цей епізод продемонстрував, що особиста сміливість і вміння мобілізувати підтримку можуть змінити хід подій у критичний момент.

Питання та відповіді

Хто зараз президент Південної Кореї?

Лі Чже Мьон. Він вступив на посаду 4 червня 2025 року після перемоги на дострокових виборах.

Скільки триває термін президента?

Рівно п’ять років без права на переобрання. Наступні вибори відбудуться у 2030 році.

Де живе президент?

З грудня 2025 року офіційною резиденцією знову є Чонхваде (Блакитний будинок) у Сеулі.

Які головні пріоритети Лі Чже Мьона у 2026 році?

Розвиток штучного інтелекту, економічне зростання, прагматична дипломатія та відновлення довіри до демократичних інститутів.

Чи може президент оголосити військовий стан?

Так, але рішення має бути негайно підтверджене Національною асамблеєю, інакше воно втрачає чинність.

Як обирають президента?

Прямим всенародним голосуванням за мажоритарною системою.

Ключові інсайти

• Президент Південної Кореї у 2026 році — Лі Чже Мьон, який прийшов до влади після найглибшої політичної кризи за останні десятиліття.
• Його шлях від заводського цеху до Чонхваде робить його унікальною фігурою в історії країни.
• Перший рік каденції показав прагматичний підхід як у внутрішній, так і в зовнішній політиці.
• Економічні виклики та суспільна поляризація залишаються головними ризиками.
• Конституційна модель з одноразовим терміном продовжує визначати динаміку влади.
• Розуміння постаті чинного президента допомагає краще орієнтуватися в процесах усієї Східної Азії.

Постать президента Південної Кореї завжди була в центрі політичного життя країни. Лі Чже Мьон увійшов в історію як лідер, який прийшов після спроби підірвати демократичні основи. Його рішення 2025–2026 років вже формують нову реальність для 52 мільйонів громадян. Подальший розвиток подій залежатиме від того, наскільки успішно він зможе поєднати економічне зростання, соціальну справедливість і зовнішньополітичну стабільність. Саме ці три елементи визначатимуть, чи стане його президентство періодом відновлення, чи лише ще одним етапом у складній історії корейської демократії.