Оріон БПЛА — російський розвідувально-ударний безпілотник класу MALE (середньовисотний, великої тривалості польоту), розроблений групою компаній «Кронштадт». Він поєднує багатогодинну розвідку з можливістю точкових ударів керованими бомбами та ракетами. Внутрішня назва проєкту — «Іноходець», експортна модифікація — «Оріон-Е».
Апарат масою близько тонни тримається в небі до доби й довше, працює на висотах до 7,5 км і піднімає 200–250 кг корисного навантаження. Російська пропаганда охрестила його «вбивцею Байрактара», хоча реальна статистика збитих машин малює куди стриманішу картину.
Від першого польоту 2016 року до ударів ракетою «Бандероль» по Києву влітку 2026-го шлях цього дрона вмістив Сирію, небо над Кримом і не один десяток втрачених апаратів. Далі — про те, з чого він зроблений, чим стріляє, де вже воював і чому навіть семикілометрова стеля не робить його невразливим.
Над Чорним морем, за 150–180 кілометрів від узбережжя Миколаївщини й Одещини, годинами ширяє апарат із розмахом крил понад 16 метрів. Він не пікірує і не атакує наосліп — він дивиться. Оптика, радіолокатор, станція радіотехнічної розвідки методично «промацують» місцевість, шукаючи ціль, а коли знаходять — під крило підвішені боєприпаси перетворюють розвідника на мисливця. Саме така двоїстість і зробила «Оріон» помітною фігурою російського безпілотного парку: він не такий масовий, як «Орлан-10», і не такий дешевий, як «Шахед», зате працює там, де потрібні витривалість і точність водночас.
Для України цей дрон давно перестав бути музейним експонатом із виставки МАКС. Військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко ще наприкінці 2024 року називав активізацію «Оріонів» наростаючою проблемою — росіяни дедалі частіше піднімали їх із кримських майданчиків для розвідки півдня. Розібратися, що це за апарат, варто не лише фахівцям, а й кожному, хто звик розрізняти типи загроз у небі.
Як народжувався «Іноходець»: коротка історія проєкту
Робота над дроном стартувала 2011 року за замовленням Міноборони РФ під шифром «Іноходець». Першим головним виконавцем була петербурзька компанія «Транзас», яка згодом увійшла до групи «Кронштадт» (частина АФК «Система»). Інженерам поставили амбітне на той час завдання — створити середньовисотний апарат, здатний годинами вести спостереження й за потреби самостійно бити по землі, не наражаючи на ризик жодного пілота.
Перший дослідний зразок зібрали 2015 року, а в повітря «Оріон» уперше піднявся 2016-го на аеродромі Льотно-дослідницького інституту імені Громова. Експортну версію «Оріон-Е» показали широкому загалу на авіасалоні МАКС-2017, де вона привернула увагу модульною архітектурою й обіцянкою порівняно низької ціни. Перші серійні машини для дослідної експлуатації російська армія отримала 2020 року — спершу комплекс із трьох дронів і двох машин управління.
Темпи виробництва, утім, ніколи не вражали. За різними оцінками, до середини 2020-х зібрали лише близько трьох десятків апаратів — далися взнаки і складнощі з імпортозаміщенням ключових електронних компонентів, і санкційний тиск. Це принципово відрізняє «Оріон» від конвеєрних «Шахедів»: кожна машина — штучний і дорогий виріб, а не витратний матеріал.
Конструкція та технічні характеристики
Зовні «Оріон» — це класичний MALE-апарат із прямим крилом великого подовження та характерним V-подібним хвостовим оперенням. Планер виконано переважно з композитних матеріалів: таке рішення помітно знижує масу при збереженні міцності й частково «гасить» радіолокаційне відбиття. Під фюзеляжем і крилами розташовані пілони, на які навішують або розвідувальні модулі, або боєприпаси.
Більшість офіційних цифр стосується саме експортного «Оріон-Е» — характеристики армійських машин РФ можуть відрізнятися. Зведу ключові параметри в таблицю, щоб тримати їх перед очима.
| Параметр | Значення | Примітка |
|---|---|---|
| Клас | MALE — середньовисотний, велика тривалість | Розвідка + удар |
| Довжина фюзеляжу | 8 м | — |
| Розмах крил | 16–16,3 м | Висота ~3,2 м |
| Максимальна злітна маса | до 1000 кг (за окремими даними — до 1500 кг) | Композитний планер |
| Корисне навантаження | 200–250 кг | Залежить від джерела |
| Стеля | до 7500 м | ~7,5 км |
| Тривалість польоту | 24–30 годин | Залежно від навантаження |
| Радіус дії | до 250 км (з ретранслятором — до 300 км) | — |
| Крейсерська швидкість | 120–200 км/год | — |
Дані зведено за матеріалами Defense Express та відкритих військово-технічних джерел станом на 2026 рік. Розбіжності в цифрах — не помилка, а наслідок того, що Росія публікує параметри вибірково й нерідко прикрашає їх. Саме тому в серйозному аналізі завжди подають діапазон, а не одну «глянцеву» цифру.
Озброєння: від КАБ-20 до крилатої «Бандеролі»
Ударний потенціал — головна гордість «Оріона» в очах його творців. На пілони підвішують цілий арсенал малокаліберних боєприпасів, наведення яких реалізоване за лазерним променем, телевізійним або тепловізійним каналом. Перед переліком варто наголосити: саме гнучкість боєкомплекту, а не якась окрема «вундерваффе», робить апарат універсальним.
- Кореговані авіабомби КАБ-20 — найлегші боєприпаси, яких дрон бере одразу кілька; призначені для ураження живої сили та легкоброньованої техніки.
- КАБ-50 та керована планувальна УПАБ-50 — важчі бомби калібру 50 кг для укріплених або групових цілей.
- Вільнопадаюча ФАБ-50 — найпростіший і найдешевший варіант, коли точність не критична.
- Керовані ракети Х-50 та Х-БПЛА — компактні ракети класу «повітря — земля», розроблені спеціально під безпілотники.
- Протитанковий комплекс 9М133 «Корнет» — для роботи по бронетехніці на коротшій дистанції.
- Крилата ракета S8000 «Бандероль» — найновіше й найнебезпечніше доповнення арсеналу.
Останній пункт заслуговує окремої уваги. «Бандероль» — це гібрид крилатої ракети, баражуючого боєприпасу й дрона завдовжки близько 5 метрів, який «Оріон» запускає просто в повітрі. За даними Головного управління розвідки, виріб розвиває 400–500 км/год, оснащений китайським турбореактивним двигуном і здатний не лише летіти за координатами, а й коригувати маршрут у реальному часі. Уперше публічно ракету показали на полігоні Капустин Яр навесні 2025 року, а в ніч на 15 червня 2026-го нею вперше вдарили по Києву.
Саме поєднання дорогого носія «Оріон» і відносно дешевшої за «Калібр» ракети «Бандероль» дає Росії спокусливу формулу: точковий удар углиб території без витрати повноцінної крилатої ракети. Але формула працює лише доти, доки сам носій залишається в небі.
Бойовий шлях: від Сирії до неба над Кримом
Першим полігоном для «Оріона» стала Сирія, де апарати застосовували переважно для розвідки й коригування вогню, лише зрідка скидаючи бомби. Російські медіа в лютому 2021 року поширили відео з заявою про десятки розвідувальних і бойових вильотів — типова вітрина перед потенційними покупцями.
Повноцінне бойове хрещення дрон пройшов уже в Україні, і початок вийшов для нього невтішним. Уже 8 квітня 2022 року Командування Повітряних сил ЗСУ відзвітувало про збитий «Оріон» біля Феодосії — апарат дістав комплекс малої дальності «Стріла-10». Відтоді Крим перетворився на головний плацдарм: звідти машини піднімають для розвідки Миколаївського й Одеського напрямків, цілодобово патрулюючи над морем на безпечній, як здавалося росіянам, відстані.
Список втрат поступово зростав. У жовтні 2024-го над Курщиною збили «Оріон» з чотирма ракетами Х-БПЛА під крилом. Влітку 2025 року бійці ЦСО «А» СБУ вперше дістали такий апарат дроном-перехоплювачем на висоті понад 5,5 км — показовий технологічний рубіж. Нідерландський аналітичний проєкт Oryx, який рахує втрати лише за фотопідтвердженням, фіксує щонайменше дев’ять знищених «Оріонів». А 2026 рік додав ударів по землі: у березні українські сили атакували базу цих дронів поблизу Новоозерного, навесні та влітку били по аеродромах у Криму.
Кожен втрачений «Оріон» — це не просто збитий апарат, а втрата вартістю понад 5 мільйонів доларів і витік технологій, бо уламки ретельно вивчають українські фахівці.
«Оріон» проти Bayraktar TB2: хто кого
Порівняння з турецьким Bayraktar TB2 нав’язали самі росіяни, назвавши свій дрон «вбивцею Байрактара». Зіставлення цікаве, але висновок із нього неоднозначний. Нижче — ключові відмінності у вигляді таблиці, після якої поясню, чому ярлик «вбивця» виявився радше рекламним, ніж реальним.
| Характеристика | Оріон (Іноходець) | Bayraktar TB2 |
|---|---|---|
| Максимальна злітна маса | ~1000 кг | ~650–700 кг |
| Розмах крил | 16–16,3 м | 12 м |
| Корисне навантаження | 200–250 кг | ~150 кг |
| Стеля | ~7,5 км | ~8,2 км |
| Тривалість польоту | 24–30 год | ~27 год |
| Бойовий досвід | обмежений, мало машин | широкий, багато конфліктів |
| Помітність для РЛС | вища (більші габарити) | нижча |
Цифри показують реальну картину: «Оріон» важчий, витриваліший і піднімає на 50–100 кг більше озброєння. Та за все це він платить розмірами. Восьмиметровий фюзеляж із шістнадцятиметровим розмахом крил легше «світиться» на радарах, а для апарата такого класу помітність — майже вирок. Турецький дрон компактніший, дешевший, уміє передавати керування від однієї станції до іншої й має за плечима десятки реальних кампаній. «Оріон» же воює одиничними машинами, кожна з яких — на вагу золота.
Слабкі місця: чому семикілометрова стеля не рятує
Висота й тривалість польоту створюють оманливе відчуття невразливості. Композитний корпус справді гірше відбиває радіохвилі, але він безсилий проти візуального й теплового виявлення. Переглядаючи зведення Повітряних сил за останній рік, неважко помітити закономірність: «Оріони» гинуть і в повітрі — від зеніток малої дальності та дронів-перехоплювачів, і на землі — під ударами по аеродромах базування.
Головною проблемою для протидії довго залишалася не невразливість апарата, а дистанція. Коли «Оріон» кружляє за 150–180 км від лінії зіткнення, дешевому FPV-перехоплювачу банально не вистачає дальності, щоб до нього дотягнутися. Над Курщиною додається інша морока — висота до 7 км. Та обидві ці проблеми, як зауважують українські аналітики, вирішувані: питання лише в тому, щоб узятися за них вчасно, а не тоді, коли дрон уже відпрацював по цілі.
Поради: як орієнтуватися в загрозі від важких розвідувально-ударних дронів
- Не плутайте типи цілей. «Оріон» — це не «Шахед». Він рідко є прямою ціллю удару по місту; небезпечнішим часто є те, що він запускає (наприклад, «Бандероль») або наводить. Реагувати варто на офіційні оповіщення про загрозу, а не на здогади.
- Довіряйте офіційним каналам тривог. Повітряні сили та регіональні адміністрації окремо позначають швидкісні цілі й ракетну небезпеку. Тримайте під рукою застосунок «Повітряна тривога» й офіційні Telegram-канали ОВА.
- Під час тривоги дотримуйтесь правила двох стін. Найпростіше укриття від уламків — це коридор чи ванна кімната без вікон, де між вами й вулицею щонайменше дві капітальні стіни.
- Не знімайте й не публікуйте роботу ППО в реальному часі. Кадри прильотів і перехоплень допомагають ворогові коригувати наступні удари — це пряма безпекова порада, а не формальність.
- Стежте за санкційним контекстом. Третина підприємств, залучених до виробництва «Оріона», досі поза санкціями — публічна увага до цього теж працює на оборону.
Майбутнє «Оріона» та тінь санкцій
Парадокс російського дрона в тому, що його доля вирішується не лише в небі, а й у логістичних ланцюгах. У листопаді 2025 року Головне управління розвідки оприлюднило схему апарата й список із 43 підприємств, залучених до виробництва, — і третина з них на той момент не перебувала під санкціями жодної з країн коаліції. Доти, доки критичні мікросхеми й оптика просочуються в Росію, «Кронштадт» зможе латати втрати й нарощувати випуск, надто що нові потужності, за даними розвідки, виросли поряд із заводом крилатих ракет Х-101.
Водночас сучасна війна вже винесла важким MALE-платформам свій вирок. У небі, насиченому ППО й роями дешевих перехоплювачів, восьмиметровий апарат за п’ять мільйонів доларів дедалі частіше стає не мисливцем, а здобиччю. Його роль звужується до глибокої розвідки на безпечній відстані та до запуску таких «розхідників», як «Бандероль», — і кожен виліт перетворюється на ставку, де ціна помилки вимірюється мільйонами.
Тож наступного разу, коли в зведеннях промайне знайома назва, ви вже читатимете між рядків: за сухим «уражено БпЛА Оріон» стоїть не лише плюс один збитий апарат, а ще один тріщина в дорогій і не такій уже й непереможній машині. А історія цього дрона, схоже, ще далека від останньої сторінки.
