Даниїл Ляшук, відомий під позивним Моджахед торнадо, прожив лише 27 років, але його шлях став одним із найяскравіших і найсуперечливіших прикладів участі іноземних добровольців у російсько-українській війні. Народжений у білоруському Бересті, він пройшов трансформацію від футбольного фаната та репера до бійця скандального батальйону, засудженого за тяжкі злочини, а пізніше — до командира власної бойової групи у складі Збройних сил України. Його історія розкриває складні грані війни: ідеологічні метаморфози, особисті вибори та ціну, яку доводиться платити за переконання.
Приєднавшись наприкінці 2014 року до роти міліції особливого призначення «Торнадо», Ляшук опинився в центрі подій, що призвели до розформування підрозділу та гучного судового процесу. Засуджений у 2017 році до десяти років ув’язнення, він вийшов на волю у 2021-му за законом Савченко і вже наступного року повернувся на фронт під час повномасштабного вторгнення Росії. Заснувавши групу «Vendetta», воював на київському, харківському та бахмутському напрямках, отримав два поранення, але продовжував службу. Загинув 1 квітня 2023 року під час бойового завдання на Донеччині.
Його постать залишається символом для частини добровольців і водночас нагадуванням про моральні дилеми війни. Попри контраверсійне минуле, Моджахед торнадо посмертно отримав орден «За мужність» III ступеня. Ця історія показує, як війна здатна одночасно руйнувати та перероджувати людей, змішуючи героїзм, трагедію та неоднозначні рішення.
Ранні роки: Берестя, футбол і перші реп-батли
Народився Даниїл Олександрович Ляшук 1 листопада 1995 року в Бересті, промисловому місті на заході Білорусі. У 2011 році, у шістнадцять років, він увійшов до угруповання футбольних фанатів «No comments», яке підтримувало місцевий «Динамо-Берестя». Тоді це означало не лише підтримку на трибунах, а й участь у вуличних сутичках — поширена практика серед молодіжних субкультур того часу в багатьох країнах Східної Європи.
У 2012 році Ляшук почав записувати реп. Під сценічним ім’ям Deni Vendetti він швидко став помітним у фанатських колах. Музика стала для нього способом вираження — від особистих переживань до соціальних тем. Реп-культура тих років часто перетиналася з ультраправими настроями, і Ляшук активно брав участь у відповідних концертах та тусовках.
У 2013 році він переїхав до Севастополя, вступив до Севастопольського національного технічного університету за фахом, пов’язаним із морською справою. Місто з сильними проукраїнськими настроями серед частини молоді стало для нього новим середовищем. Саме тут у 2014 році, після анексії Криму Росією, Ляшук долучився до антиросійського спротиву. За проукраїнську позицію окупаційні органи оголосили його в розшук. Йому довелося таємно покинути півострів і перебратися на материкову Україну.
Шлях до «Торнадо»: контекст добровольчих формувань 2014 року
Наприкінці 2014 року, завдяки протекції одного з бійців роти «Торнадо» та знайомого, з яким Ляшук познайомився у Львові на ультраправому концерті, він потрапив до підрозділу. Рота міліції особливого призначення «Торнадо» формувалася як елітне формування для дій на Донбасі. У той період, коли регулярна армія ще перебудовувалася, добровольчі батальйони та роти брали на себе значну частину бойових завдань — від оборони до рейдів.
«Торнадо» набуло репутації жорсткого й ефективного підрозділу, але вже тоді ходили чутки про недисциплінованість окремих бійців. Командував ротою Руслан Онищенко (відомий також як Абальмаз). Ляшук, якому на той момент виповнилося лише 19, опинився в середовищі, де бойовий досвід поєднувався з високим ризиком і моральними випробуваннями.
Бойові дії та кримінальна справа 2015 року
З березня по квітень 2015 року, за версією слідства, Ляшук брав участь у викраденні та катуванні десяти осіб на Луганщині. У вересні 2015 року його затримали неподалік Києва в рамках розслідування кримінальної справи проти бійців «Торнадо». Підрозділ розформували, а частину бійців притягли до відповідальності за тяжкі злочини — викрадення людей, катування, зґвалтування та мародерство. Слідство стверджувало, що окремі члени групи діяли з корисливих мотивів, використовуючи службове становище.
Ляшук категорично відкидав звинувачення у зловживаннях. У інтерв’ю та на суді він наголошував, що не знав про кримінальні наміри командира та його можливі оборудки з контрабандою. Він вважав свої дії частиною бойових реалій того періоду. 7 квітня 2017 року Оболонський районний суд Києва засудив його до десяти років позбавлення волі. Вирок залишився без змін після апеляції та розгляду у Верховному Суді.
Справа «Торнадо» стала одним із найгучніших процесів раннього періоду війни. Вона підкреслила проблеми дисципліни у деяких добровольчих формуваннях та складнощі їхньої інтеграції в державні структури. Водночас частина суспільства сприймала вироки як спробу дискредитувати добровольців загалом.
Вихід на волю та повернення на фронт
У червні 2021 року Ляшука звільнили за законом Савченко — нормативним актом, згідно з яким один день у слідчому ізоляторі зараховувався як два дні відбування покарання. Це рішення дозволило багатьом засудженим достроково опинитися на свободі. Після звільнення Ляшук не відійшов від військової справи.
З початком повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року він одразу повернувся до лав захисників. Спочатку брав участь в обороні Києва та Харкова як доброволець. У липні 2022 року офіційно вступив до Збройних сил України. Воєвав на херсонському та харківському напрямках, пізніше — у складі штурмових підрозділів на Донеччині.
Саме в цей період він заснував та очолив бойову групу «Vendetta» («Помста»). Підрозділ діяв у складі 59-ї окремої штурмової бригади. Ляшук двічі отримував поранення, проходив лікування та реабілітацію, після чого повертався в стрій. Його рішучість вражала навіть тих, хто знав про минуле.
Загибель 1 квітня 2023 року та посмертні нагороди
1 квітня 2023 року Даниїл Ляшук загинув під час виконання бойового завдання біля села Первомайське Покровського району Донецької області — на одному з найгарячіших відтинків Бахмутського напрямку. Йому було 27 років. Поховали його в умовах інформаційної тиші, місце поховання не розголошували з міркувань безпеки.
Президент України Володимир Зеленський посмертно нагородив Моджахеда торнадо орденом «За мужність» III ступеня. Він також отримав почесний нагрудний знак «Золотий хрест» та звання «Народний Герой України». Для багатьох побратимів і родичів це стало визнанням його остаточного вибору — захищати Україну до останнього.
Цікаві факти про моджахеда торнадо
- У 17 років Даниїл почав записувати реп і швидко став відомим серед футбольних фанатів Берестя під псевдонімом Deni Vendetti — музика стала його першим способом заявити про себе.
- Мав татуювання у вигляді свастики на лівому біцепсі, що відображало ультраправі погляди раннього періоду, проте пізніше прийняв іслам і обрав позивний «Моджахед».
- Звільнений у 2021 році за законом Савченко, який суттєво скоротив термін ув’язнення багатьом в’язням і дозволив Ляшуку повернутися на фронт уже наступного року.
- Заснував власну бойову групу «Vendetta», яка діяла у складі регулярних підрозділів ЗСУ і брала участь у найзапекліших боях 2022–2023 років.
- Був серед небагатьох колишніх «торнадівців», хто після ув’язнення свідомо повернувся захищати Україну під час повномасштабного вторгнення — попри всі ризики та минулі звинувачення.
- Посмертно нагороджений одразу кількома відзнаками, включно з орденом «За мужність» III ступеня, що підкреслює визнання його внеску з боку держави.
Історія Моджахеда торнадо не вкладається в прості схеми «герой» чи «злочинець». Вона показує людину, яка зробила низку виборів у найекстремальніших умовах — від вуличних бійок у Бересті до окопів під Бахмутом. Війна виявила як темні сторони його шляху, так і здатність до переосмислення та самопожертви. Для частини суспільства він залишається прикладом відданості справі захисту України, для інших — нагадуванням про складність моральних оцінок у часи великих потрясінь. Його життя, як і саме ім’я, нагадує про силу вихору подій, який за лічені роки може повністю змінити людину.
