Марія Малевська — журналістка каналу СТБ, яка понад сімнадцять років працює в програмі «Вікна-новини», а з 2022 року стала одним із найвпізнаваніших голосів прифронтового Харкова. Народжена в Маріуполі, вона прийшла в кадр ще підлітком і пройшла шлях від ліцейського репортера до військової кореспондентки національного телемарафону.
Її сюжети охоплюють і побутові історії українських міст, і найважчі епізоди війни — від Революції Гідності до щоденних обстрілів Харківщини. Паралельно з журналістикою Малевська організовує благодійні збори для військових шпиталів і активно веде власні соціальні мережі, де розбирає російську дезінформацію.
Дитинство та перші кроки в журналістиці
Малевська виросла в Маріуполі, місті, яке після 2022 року фактично перестало існувати в тому вигляді, в якому вона його пам’ятала. На телебачення вона потрапила ще в шкільні роки — у ліцеї їй запропонували вести історичну рубрику, і разом з оператором вона знімала короткі нариси про пам’ятки рідного міста. Той дитячий досвід виявився пророчим: будівлі, які вона тоді знімала, роками пізніше стали кадрами руйнувань у новинних випусках про облогу Маріуполя.
З Маріуполя журналістка виїхала понад двадцять років тому, проте, за її власними словами, місто й досі викликає в неї гострі емоційні спалахи — щось на кшталт внутрішніх «розтяжок», на яких вона підривається щодня, згадуючи дрібниці довоєнного побуту: старі фотографії на холодильнику батьківської кухні чи персики із сімейного саду.
Кар’єра на СТБ: сімнадцять років у «Вікнах»
У «Вікна-новини» Малевська прийшла у 2008 році й відтоді жодного разу не змінювала редакцію. Спершу вона працювала регіональною кореспонденткою, готуючи репортажі найрізноманітнішої тематики — від концерту Queen у Харкові до приготування страв із жаб у невеликому містечку Зачепилівка. Саме така різноплановість і зробила з неї універсальну журналістку, здатну однаково впевнено знімати і легкий побутовий сюжет, і драматичний репортаж із зони бойових дій.
Перелом стався в лютому 2014 року, під час Революції Гідності: знімальна група Малевської потрапила під силовий розгін біля харківської Академії внутрішніх військ, і оператору тоді довелося накладати шви. Цей епізод журналістка згодом називала таким, що навчив її обережності, не позбавивши водночас бажання їхати туди, де відбуваються найважливіші для країни події.
Від Донбасу до повномасштабної війни
Із 2014 року Малевська регулярно виїжджала на схід країни, документуючи перші роки конфлікту на Донбасі. Коли 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення, вона вже мала за плечима вісім років досвіду роботи в зоні бойових дій, тож рішення залишитися і продовжувати знімати не обговорювалося — за її словами, це сталося само собою, як логічне продовження попередніх років.
Того ж часу зв’язок із родиною, яка залишалася в окупованому Маріуполі, обірвався на цілий місяць. Батько журналістки, якому на той момент було 78 років, готував їжу на багатті з підручних засобів, а сама вона щоранку намагалася додзвонитися до рідних, не отримуючи відповіді. Врешті батьки змогли евакуюватися, тоді як будинок, у якому виріс брат Малевської, і пологовий будинок, де народилася вона сама, зазнали руйнувань.
Цікаві факти про Марію Малевську
- На телебаченні Малевська опинилася ще в п’ятнадцятирічному віці, знімаючи історичну рубрику для ліцейського проєкту в Маріуполі.
- У «Вікна-новини» вона працює з 2008 року — це один із найдовших журналістських стажів у команді програми.
- Малевська регулярно коментує обстріли Харківщини для американського телеканалу Current Time, що розширює її аудиторію за межі України.
- Журналістка є авторкою серії репортажів «Станція „Держпром“» про життя Харкова під час війни, а також ведучою програми Public talk.
- Окремий напрям її діяльності — власний YouTube-канал, створений спеціально для іноземної аудиторії, яка хоче зрозуміти повсякденне життя українців під тривогами й обстрілами.
Благодійність: збори, що рахуються мільйонами
Паралельно з репортерською роботою Малевська перетворила власні соціальні мережі на майданчик для системної благодійної допомоги. Влітку 2022 року вона провела перший великий збір — для родини військового ППО, чий будинок був зруйнований під час пологів дружини; тоді вдалося зібрати суму, якої вистачило на нове житло.
Найбільший на сьогодні результат — збір для харківського військово-медичного клінічного центру на стент-графти для ендопротезування судин, що дозволяють рятувати бійців із пораненнями магістральних артерій. Менш ніж за два місяці журналістка змогла залучити майже 3,5 мільйона гривень, причому донатили найрізноманітніші учасники — від великого бізнесу до вчителів розбомбленої школи на Куп’янщині.
Секрет ефективності цих зборів журналістка пояснює довірою аудиторії: щодня в її сторіз з’являється перевірений збір від знайомих військових, і підписники звикли, що інформація, яку вона поширює, ретельно перевірена. Окрім зборів, Малевська регулярно розбирає російські фейки та інформаційно-психологічні операції, спрямовані проти української аудиторії.
| Рік | Подія | Значення |
|---|---|---|
| 2008 | Початок роботи у «Вікна-новини» на СТБ | Старт багаторічної кар’єри регіональної кореспондентки |
| 2014 | Революція Гідності та початок конфлікту на Донбасі | Перший досвід роботи в умовах силового протистояння |
| 2022 | Повномасштабне вторгнення, робота військкором у Харкові | Перехід до статусу воєнної кореспондентки національного марафону |
| 2024 | Визнання Інститутом масової інформації | Включення до списку найкращих журналістів року |
Джерела даних: Vikna.tv, MediaPort.
Визнання колег і професійна репутація
За результатами щорічного опитування Інституту масової інформації наприкінці 2024 року Малевська увійшла до переліку найкращих журналістів року поряд із розслідувачами й цілими редакційними колективами, що працюють над резонансними темами. Для регіональної кореспондентки, яка не спеціалізується на класичних журналістських розслідуваннях, а радше на щоденній фронтовій репортерській роботі, таке визнання є показовим: воно свідчить про те, наскільки цінується стабільна, послідовна присутність журналіста в найнебезпечнішій точці країни протягом років.
Колеги також відзначають її здатність поєднувати емоційну щирість із фактологічною точністю — риса, яка особливо важлива під час висвітлення подій, повних плутанини, паніки та суперечливих першоджерел. Робота в умовах постійних повітряних тривог і обстрілів вимагає не лише репортерської майстерності, а й психологічної витривалості, про яку сама Малевська говорить відкрито, визнаючи, що емоційне виснаження — постійний супутник її професії.
Психологічна стійкість і робота на межі
В інтерв’ю журналістка неодноразово визнавала, що почувається спокійніше саме на передовій, ніж у відносно безпечному тилу — парадокс, який вона пояснює відчуттям контролю над ситуацією, коли перебуваєш безпосередньо в центрі подій. Водночас вона наголошує на важливості професійної безпеки: журналіст може виконувати свою роботу тільки тоді, коли фізично цілий і неушкоджений, тому досвід 2014 року навчив її розважливіше оцінювати ризики без втрати готовності виїжджати туди, де потрібна її камера.
Ця рівновага між відвагою і обачністю простежується і в тому, як вона вибудовує довіру з аудиторією: перевірені благодійні збори, регулярне спростування фейків і послідовна присутність у кадрі роками — все це формує репутацію журналістки, якій вірять навіть у моменти інформаційного хаосу.
Чому історія Малевської важлива для розуміння сучасної української журналістики
Кар’єра Малевської ілюструє ширшу трансформацію регіональної телевізійної журналістики в Україні за останні півтора десятиліття: від легких побутових сюжетів до щоденної роботи в умовах повномасштабної війни. Її шлях від ліцейської репортерки в Маріуполі до впізнаваної воєнної кореспондентки на національному телемарафоні показує, як особистий досвід — включно з втратою рідного міста — стає частиною професійної ідентичності журналіста, що продовжує працювати в найскладніших умовах заради того, щоб історія Харкова й України загалом була почута.
