Паспорт громадянина України видає Державна міграційна служба України через свої територіальні підрозділи. Саме ДМС вносить дані до Єдиного державного демографічного реєстру, друкує ID-картку або закордонний паспорт і ставить у документі позначку про орган видачі. Ця позначка — не формальність: банк, нотаріус чи консульство завжди хочуть бачити точну назву підрозділу, а не просто абревіатуру «ДМС».
На практиці процес трохи складніший, ніж «прийшов — отримав». Заяву можна подати особисто у відділі ДМС, через Центр надання адміністративних послуг або через державне підприємство «Документ», але сам документ у будь-якому разі оформлює й видає саме міграційна служба. ЦНАПи та «Документ» лише приймають заяву і передають її далі — вони не мають повноважень друкувати паспорти самостійно.
Хто саме уповноважений видавати паспорт
Паспорт громадянина України видається кожному громадянину Державною міграційною службою України — це базове правило, закріплене в законодавстві ще з моменту створення служби. Документ видається територіальними підрозділами ДМС за місцем проживання громадянина з 14 років, а надалі обмінюється у разі втрати, крадіжки чи псування. Для людей без постійного місця реєстрації передбачений окремий порядок — паспорт видають за місцем реєстрації їхнього переважного місцезнаходження.
До 2011 року ситуація виглядала інакше. Паспортну роботу виконували районні відділи у справах громадянства та паспортної роботи Міністерства внутрішніх справ — так звані ОВІРи. Указом Президента у 2010–2011 роках було створено окрему Державну міграційну службу, і повноваження щодо оформлення й видачі паспортів перейшли до неї. Ось чому в паспортах старшого зразка можна побачити позначки МВС, а в сучасних ID-картках — коди підрозділів ДМС.
Варто розрізняти два документи, що посвідчують особу: паспорт у формі ID-картки для використання всередині країни та закордонний паспорт для виїзду за межі України. Обидва оформлює ДМС, але процедури, вартість і терміни виготовлення різняться.
| Параметр | ID-картка (внутрішній паспорт) | Закордонний паспорт |
|---|---|---|
| Хто видає | Територіальний підрозділ ДМС | Територіальний підрозділ ДМС |
| Де подати заяву | Підрозділ ДМС, ЦНАП, ДП «Документ» | Підрозділ ДМС, ЦНАП, ДП «Документ», консульство за кордоном |
| Вік першого отримання | 14 років | Будь-який, за потреби виїзду |
| Строк дії | 4 роки (до 18) або 10 років (після 18) | 10 років (для повнолітніх) |
Джерела даних: Державна міграційна служба України, портал iGov.
Де на документі шукати позначку про орган видачі
На зворотному боці ID-картки розміщений чотиризначний цифровий код, що вказує на орган, який видав паспорт, при цьому повна назва підрозділу зведена до чотирьох цифр, і для кожного відділу ДМС цей код унікальний. Розшифрувати код можна двома способами: звернутися безпосередньо до підрозділу ДМС за місцем видачі або скористатися сервісами, які зіставляють коди з офіційним переліком територіальних органів служби.
Українські ID-паспорти не мають серії у звичному розумінні — на відміну від паперового паспорта книжкового зразка, де номер складався з серії та цифр. У книжковому паспорті (зразка 1994 року, який вже не видають, але який усе ще законно використовують ті, хто не встиг обміняти) позначка «ким виданий паспорт» вписана прописом — повною назвою районного чи міського підрозділу, українською та російською мовами одразу.
Закордонний паспорт має власну логіку кодування: орган видачі позначений у машинозчитуваній зоні та у відповідному полі бланка, і там теж фігурує код територіального підрозділу ДМС, а не назва конкретного чиновника чи ЦНАП.
Навіщо взагалі знати, хто видав паспорт
Питання не таке абстрактне, як здається на перший погляд. Ось перелік ситуацій, де ця інформація стає критично важливою:
- Банківські операції. При відкритті рахунку, оформленні кредиту чи великому переказі банк вносить у анкету повну назву органу, що видав документ — без цього форма просто не приймається.
- Нотаріальні дії. Довіреності, договори купівлі-продажу та інші нотаріальні документи обов’язково містять реквізити паспорта, включно з органом видачі; помилка тут може стати підставою для оскарження угоди.
- Оформлення візи. Консульства іноземних держав нерідко вимагають точну назву підрозділу, а не скорочення «ДМС України», особливо якщо анкету перевіряють вручну.
- Заміна втраченого документа. Коли людина звертається за новим паспортом замість втраченого, вказівка на попередній підрозділ видачі прискорює перевірку в реєстрі та знижує ризик шахрайства з чужими даними.
- Судові та спадкові справи. У складних юридичних процедурах іноді потрібен офіційний витяг із реєстру ДМС з повною історією документа — коли і яким підрозділом він виданий, які зміни вносилися.
У кожному з цих випадків достатньо точно назвати орган видачі або показати документ із відповідним кодом — жодних додаткових довідок для простих життєвих ситуацій, як правило, не потрібно.
Особливості видачі під час воєнного стану
Умови воєнного стану внесли корективи в звичну процедуру. Частина підрозділів ДМС на тимчасово окупованих або прифронтових територіях призупинила прийом, тож людям доводиться звертатися до найближчого доступного відділу за фактичним місцем перебування, а не обов’язково за місцем реєстрації. Це зняло жорстку прив’язку «прописка = місце видачі», яка раніше створювала незручності для переселенців.
За моїм досвідом спостереження за подібними зверненнями, найбільше плутанини виникає саме тоді, коли людина отримала перший паспорт до 2016 року у книжковому форматі, а згодом переїхала і оформлювала ID-картку вже в іншому регіоні: у результаті в різних документах фігурують коди різних підрозділів, і це цілком нормально — головне, щоб дані в реєстрі були актуальними.
Типові помилки при роботі з інформацією про орган видачі
- Вказувати в анкетах скорочення «ДМС» замість повної назви конкретного територіального підрозділу.
- Плутати код підрозділу ID-картки із серією старого паперового паспорта — це різні системи кодування.
- Ігнорувати необхідність оновити дані в реєстрі після зміни прізвища чи місця проживання, через що новий документ і старий показують різні підрозділи видачі без пояснення.
- Намагатися отримати довідку про орган видачі через сторонні комерційні сайти замість офіційного звернення до ДМС чи порталу Дія.
- Вважати, що ЦНАП або ДП «Документ» самостійно видає паспорт — насправді ці установи лише приймають документи для подальшої обробки міграційною службою.
Як швидко перевірити орган видачі самостійно
Найпростіший шлях — подивитися на сам документ. У ID-картці це чотиризначний код на звороті, у книжковому паспорті — повний запис прописом на сторінці з особистими даними, у закордонному паспорті — поле з кодом підрозділу поруч із датою видачі. Якщо коду недостатньо і потрібна саме повна офіційна назва підрозділу, варто скористатися одним із таких варіантів:
- Особисте звернення до підрозділу ДМС за місцем проживання з проханням розшифрувати код.
- Запит через застосунок або портал державних послуг, де за номером документа підтягується інформація з реєстру.
- Офіційний письмовий запит до Державної міграційної служби про надання витягу з реєстру — цей варіант підходить для складних юридичних справ, коли потрібне документальне підтвердження.
Найважливіше правило просте: незалежно від типу документа й року його видачі, єдиним органом, який офіційно оформлює й видає паспорт громадянина України, залишається Державна міграційна служба через свої територіальні підрозділи — усі інші установи виступають лише посередниками в подачі заяви.
Якщо документ виданий кілька років тому, а плани змінилися — з’явилося нове прізвище, зміна місця проживання чи потреба у терміновому оформленні закордонного паспорта, — правильна відправна точка одна: звернення до найближчого підрозділу ДМС, ЦНАПу або через портал Дія, з наявним документом на руках, щоб оператор одразу зчитав і звірив уже наявні дані про орган попередньої видачі.
