KN-23, офіційно відома в Північній Кореї як Hwasong-11Ga (або Hwasong-11A), є твердопаливною тактичною балістичною ракетою малої дальності з квазібалістичною траєкторією. Вона поєднує високу мобільність, швидку готовність до пуску та здатність виконувати складні маневри, що ускладнює її перехоплення. Ця система стала однією з найбільш обговорюваних розробок останніх років через свою схожість з російським «Іскандером» та реальне бойове застосування Росією проти України.
Оновлені дані з уламків, зібраних в Україні, показують, що ракета більша за початкові оцінки: діаметр близько 1,1 метра, довжина до 8,8 метра, а бойова частина може сягати 1000 кг. Траєкторія з низьким апогеєм та аеродинамічними маневрами дозволяє долати відстані до 650–800 км залежно від профілю польоту. Для фахівців це приклад еволюції ракетних технологій у закритій державі, а для початківців — наочний урок того, як сучасні балістичні системи змінюють правила гри в регіональних конфліктах.
Північна Корея активно розширює виробництво на заводі February 11 Plant у Хамхині, а експорт ракет до Росії порушив міжнародні санкції та додав нового виміру до війни в Україні. KN-23 демонструє, як твердопаливні технології роблять такі системи більш живучими та небезпечними порівняно зі старими рідинними ракетами.
Історія створення та розвиток
Розробка KN-23 стартувала наприкінці 2010-х років на тлі прагнення Пхеньяна модернізувати арсенал тактичних ракет. Перший публічний показ відбувся 8 лютого 2018 року під час військового параду в Пхеньяні. Ракета одразу привернула увагу через компактний дизайн і зовнішню схожість з російським «Іскандером-М».
Перші льотні випробування провели 4 травня 2019 року з району Ходо. Дві ракети досягли дальності 240 км при апогеї 60 км. Через п’ять днів, 9 травня, з району Кусонг запустили ще дві — одна подолала 420 км, друга — 270 км при апогеї близько 50 км. Уже 17 травня 2019 року американські війська в Кореї офіційно присвоїли системі позначення KN-23.
Подальші тести в липні та серпні 2019 року продемонстрували варіації дальності від 430 до 690 км при низьких апогеях 37–50 км. Це підтвердило здатність ракети літати по квазібалістичних траєкторіях. У 2021–2022 роках з’явилися запуски з залізничних вагонів, що додало системі нової прихованості та мобільності. До 2025–2026 років Північна Корея провела десятки пусків, включаючи тести касетних боєголовок та симуляції ядерних ударів.
Масове виробництво набрало обертів наприкінці 2025 року. Супутникові знімки зафіксували розширення потужностей заводу в Хамхині. На грудень 2025 року під час інспекції Кім Чен Ина було показано близько 90 ракет без бойових частин. Система поступово витісняє старі рідинні ракети Hwasong-5 та Hwasong-6, які потребували тривалої підготовки до пуску.
Технічні характеристики та конструкція
KN-23 — одноступенева твердопаливна ракета з композитним пальним. Твердопаливний двигун забезпечує високу готовність: пуск можливий за лічені хвилини після отримання команди, без тривалого заправлення, як у рідинних систем. Це критично важливо для мобільних комплексів, які повинні швидко залишати позицію після пуску.
| Параметр | Ранні оцінки (2019–2023) | Оновлені дані (з уламків в Україні, 2024–2026) | Примітки |
|---|---|---|---|
| Довжина | 7,4–7,5 м | близько 8,8 м | За масштабованими фото та уламками |
| Діаметр | 0,92–0,95 м | 1,1 м | На 20 % більше за «Іскандер» |
| Стартова маса | близько 3400–3800 кг | більша (оцінки до 8700 кг у симуляціях) | Залежить від варіанту та бойової частини |
| Дальність | 450–690 км | до 650–800 км з маневрами | Залежить від профілю польоту |
| Бойова частина | близько 500 кг | до 1000 кг (або більше у варіантах) | Ядерна, конвенційна, касетна |
| Траєкторія | квазібалістична | квазібалістична з маневрами | Низький апогей, аеродинамічне керування |
| Наведення | інерціальне | інерціальне + супутникове оновлення | IMU з GNSS-корекцією |
Система наведення включає інерціальний блок, оновлюваний супутниковою навігацією. Це забезпечує прийнятну точність для тактичних цілей. Бойова частина може бути унітарною, касетною або ядерною тактичного класу. У 2026 році Північна Корея тестувала варіанти з касетними елементами, здатними вражати площинні цілі на значній території.
Пускові установки різноманітні: колісні 8×8 або 10×10, гусеничні шасі та навіть залізничні вагони з висувними контейнерами. Залізничний варіант, випробуваний у 2021 році, дозволяє приховувати пускові позиції в тунелях і швидко переміщувати комплекси залізницею.
Квазібалістична траєкторія та маневреність
Головна особливість KN-23 — здатність літати не за класичною балістичною параболою, а по квазібалістичній траєкторії з низьким апогеєм (часто 20–60 км). Ракета використовує аеродинамічні керма та, ймовірно, газодинамічне керування вектором тяги для виконання маневрів у атмосфері.
Маневри типу «подовження дальності» та горизонтальні розвороти з використанням підйомної сили роблять траєкторію непередбачуваною і значно ускладнюють роботу систем протиракетної оборони.
Комп’ютерні симуляції, проведені на основі реальних випробувань, показують, що ракета може виконувати один або кілька маневрів подовження дальності, знижуватися, а потім знову набирати висоту або відхилятися вбік на десятки кілометрів. Така поведінка змушує системи наведення перехоплювачів постійно перераховувати точку зустрічі, часто занадто пізно.
Низький апогей скорочує час перебування ракети в зоні дії радарів і зменшує ефективність систем, оптимізованих під класичні балістичні цілі. У поєднанні з маневрами це створює серйозну проблему для таких комплексів, як Patriot PAC-3 або SAMP/T. Досвід України підтверджує, що перехоплення KN-23 вимагає значно більше зусиль, ніж звичайних балістичних ракет.
Порівняння з «Іскандером» та іншими системами
Зовнішня схожість з російським 9К720 «Іскандер-М» очевидна: компактний корпус, аеродинамічні керма, вертикальний старт з коротких напрямних. Обидві ракети використовують твердопаливні двигуни та здатні до маневрів у кінцевій фазі. Однак KN-23 у пізніших варіантах більша за діаметром і довжиною, що дозволяє нести важчу бойову частину.
«Іскандер-М» має бойову частину близько 400–700 кг і дальність до 500 км у стандартній конфігурації. KN-23 демонструє більший потенціал дальності при маневрах (до 800 км у випробуваннях) і, за деякими оцінками, важчу бойову частину. Крім того, північнокорейська ракета має підтверджену можливість запуску з залізничних платформ — функція, якої немає в російському аналогу.
Південнокорейська Hyunmoo-2B також належить до того ж класу, але KN-23 вирізняється більшою увагою до маневреності та низьковисотних профілів. Для операторів це означає вищу ймовірність прориву ешелонованої оборони, особливо коли одночасно застосовуються крилаті ракети та дрони.
Бойове застосування та досвід України
З кінця 2023 року Росія активно використовує KN-23 (Hwasong-11A) у війні проти України. Перші масовані застосування зафіксовано в грудні 2023 — січні 2024 років по Запоріжжю, Харкову та інших регіонах. За даними української розвідки, до початку 2025 року Росія отримала близько 148 таких ракет.
Початкові партії мали високу частку відмов — до половини ракет вибухали в повітрі або значно відхилялися від цілі. Проте спільна робота російських та північнокорейських фахівців дозволила суттєво покращити характеристики: точність зросла до рівня 50–100 метрів за круговим імовірним відхиленням, а надійність підвищилася.
Українські фахівці, які вивчали уламки, відзначають наявність інерціально-супутникової системи наведення та конструктивні елементи, що свідчать про певний технологічний обмін. Ракети дедалі складніше перехоплювати, вони доповнюють російські «Іскандери» та «Кинджали», створюючи додаткове навантаження на українську систему протиповітряної оборони.
Для Північної Кореї це бойове хрещення нових систем у реальних умовах, що дозволяє збирати цінні дані для подальшого вдосконалення. Для України — додатковий виклик, який вимагає адаптації тактики та посилення засобів перехоплення маневрених балістичних цілей.
Цікаві факти про KN-23
- Прізвисько «Кімскандер» виникло серед західних аналітиків як поєднання імені Кім Чен Ина та назви російської ракети «Іскандер» — воно точно передає візуальну спорідненість двох систем.
- У вересні 2021 року Північна Корея вперше продемонструвала запуск KN-23 з залізничного вагона з висувним контейнером. Це рішення суттєво підвищує живучість комплексів і ускладнює їх виявлення супутниковою розвідкою.
- У квітні 2026 року під час масштабних випробувань тестували касетні боєголовки KN-23, здатні за один пуск вражати площу в кілька гектарів — ефективний інструмент проти скупчень техніки чи живої сили.
- Діаметр 1,1 метра дозволяє використовувати той самий двигун, що й у балістичній ракеті Pukguksong-1, але з подовженим корпусом для більшого запасу палива та бойової частини.
- Ранні партії, передані Росії, мали помітні проблеми з якістю — українські експерти фіксували використання компонентів з різних країн, включно із західними мікросхемами, що обійшли санкції.
- Система здатна нести тактичну ядерну бойову частину Hwasan-31, що робить її частиною північнокорейського ядерного стримування на театрі Корейського півострова.
- До кінця 2025 року Північна Корея розгорнула понад 17 пускових установок різних типів для KN-23, включаючи колісні, гусеничні та залізничні варіанти.
Стратегічне значення та перспективи
Для Північної Кореї KN-23 — це інструмент, здатний уражати цілі по всій території Південної Кореї та в акваторії Японського моря. Низька траєкторія та маневреність ускладнюють роботу американських і південнокорейських систем ПРО, таких як THAAD та Patriot. У поєднанні з іншими ракетами — KN-24, KN-25 та крилатими ракетами — вона створює багатошарову загрозу.
Передача ракет Росії посилила позиції Москви на українському театрі, але водночас дала Пхеньяну доступ до реального бойового досвіду та, ймовірно, до певних технологічних рішень. Це порушивало резолюції Ради Безпеки ООН і викликало засудження з боку десятків країн.
У найближчі роки можна очікувати подальшого вдосконалення точності, розширення номенклатури бойових частин та збільшення виробництва. Варіанти з більшою бойовою частиною (Hwasong-11C) та гіперзвуковими елементами вже тестуються. Для світової спільноти це сигнал про те, що ракетні технології середньої складності продовжують поширюватися, попри санкції, і вимагають постійної уваги до питань нерозповсюдження та регіональної стабільності.
KN-23 вже вплинула на баланс сил у Східній Азії та на європейському театрі. Її еволюція триває, і кожне нове випробування чи бойове застосування додає нових даних для аналізу. Система залишається яскравим прикладом того, як навіть у ізоляції можна створювати зброю, здатну змінювати правила гри на полі бою.
