Джеффрі Епштейн — американський фінансист, який за кілька десятиліть перетворився зі шкільного вчителя математики на одного з найзагадковіших мільйонерів Волл-стріт. Він керував статками мільярдерів, приймав у своїх маєтках президентів, принців і нобелівських лауреатів, а його ім’я роками асоціювалося з успіхом і закритістю водночас. За цим фасадом, однак, ховалася мережа сексуального насильства над неповнолітніми дівчатами, яка проіснувала майже два десятиліття, перш ніж стала відома світові.
У 2008 році Епштейн уникнув федерального переслідування завдяки одній з найскандальніших угод в історії американського правосуддя, відбувши за ґратами лише 13 місяців. У 2019-му його заарештували вдруге — тепер за федеральними звинуваченнями в торгівлі людьми, але до суду справа так і не дійшла: він помер у камері нью-йоркської в’язниці, і слідство визнало це самогубством. Його найближча спільниця Гілейн Максвелл невдовзі опинилася під слідством і зрештою отримала багаторічний вирок за аналогічні злочини.
Минуло сім років після його смерті, а історія й досі не відпускає світову політику. У 2026 році оприлюднення мільйонів сторінок так званих «файлів Епштейна» продовжує трясти Вашингтон і Букінгемський палац, торкаючись репутацій людей, чиї імена ще донедавна здавалися недоторканними. Що ж насправді відомо про людину, чиє ім’я стало символом безкарності влади й грошей?
Дитинство на Коні-Айленді і несподіваний старт кар’єри
Джеффрі Едвард Епштейн народився 20 січня 1953 року в районі Коні-Айленд у Брукліні, у родині середнього достатку: батько Сеймур працював у нью-йоркському управлінні парків, а мати Полін була шкільною лаборанткою. Хлопець виявляв рідкісні здібності до математики й фізики, через що перескочив одразу два класи, а вільний час присвячував музиці — грав на піаніно й навіть відвідував літню програму Interlochen у Мічигані. Вищу освіту Епштейн так по-справжньому й не здобув: він навчався у кількох нью-йоркських навчальних закладах, але диплома не отримав жодного.
У 1974 році, попри відсутність формальної кваліфікації, 21-річний Епштейн почав викладати математику й фізику в престижній приватній школі Dalton у Мангеттені. Учні згадували його як харизматичного, але доволі неформального вчителя — він, наприклад, був єдиним педагогом, що завітав на вечірку старшокласників, де ті вживали алкоголь. У 1976 році, через слабкі результати роботи, школа з ним розлучилася.
Саме батько одного з учнів Dalton, вражений математичними здібностями Епштейна на батьківських зборах, порекомендував його Алану «Ейсу» Грінбергу — на той момент керівнику інвестиційного банку Bear Stearns і теж батьку учня цієї школи. Так у 1976 році Епштейн отримав посаду молодшого асистента біржового трейдера. Кар’єра пішла вгору стрімко: вже за кілька років він став опціонним трейдером, а до 1980-го — партнером фірми. Утім, ідилія тривала недовго: керівництво Bear Stearns з’ясувало, що в резюме Епштейн вигадав собі два університетські дипломи, тож його оштрафували, відсторонили на два місяці, після чого 1981 року він сам залишив компанію.
Мільйони без пояснень: звідки взялися статки Епштейна
Того ж 1981 року Епштейн заснував власну консалтингову фірму Intercontinental Assets Group, стверджуючи, що повертає заможним клієнтам гроші, вкрадені шахраями, — щось на кшталт фінансового «мисливця за головами». Чим саме займалася компанія, залишалося загадкою навіть для найближчого оточення. У 1988-му з’явилася нова структура, J. Epstein & Company, і саме тоді почалося справжнє піднесення: мільярдер Леслі Векснер, засновник імперії Victoria’s Secret і L Brands, довірив Епштейну повне управління своїми фінансами, видавши йому небачену для стороннього радника довіреність.
Іншим ключовим клієнтом став Леон Блек, співзасновник інвестиційної компанії Apollo Global Management: у 2012–2017 роках він заплатив Епштейну понад 150 мільйонів доларів за податкове й спадкове планування — і це вже після засудження фінансиста в 2008 році. У 2021-му Блека змусили залишити Apollo саме через ці зв’язки; сам він назвав співпрацю з Епштейном «жахливою помилкою». На момент смерті статки Епштейна оцінювали приблизно в 600 мільйонів доларів: семиповерховий мангеттенський особняк площею понад 21 тисячу квадратних футів з підігрівом тротуарів, маєток у Палм-Біч, ранчо в Нью-Мексико площею близько 100 тисяч акрів, квартира в Парижі, два приватні острови на Віргінських островах, приватний літак і колекція мистецтва.
Принци, президенти й науковці: коло впливових знайомих
Епштейн методично культивував зв’язки з політиками, бізнесменами, вченими та представниками королівських родин. У 1990-х і на початку 2000-х у його оточенні бували як Білл Клінтон, так і Дональд Трамп — з останнім, щоправда, стосунки зіпсувалися приблизно у 2004 році через комерційну суперечку. Обидва політики неодноразово літали на приватному літаку Епштейна й фігурують у його бортових журналах, однак жоден із них не отримав звинувачень, пов’язаних із його злочинами. Одним із найближчих знайомих із королівського середовища був принц Ендрю, син королеви Єлизавети II, — зв’язок, що згодом обернувся одним із найгучніших скандалів у новітній історії британської монархії.
Окремий напрямок захоплень Епштейна — наука. У 2000 році він заснував фонд Jeffrey Epstein VI Foundation, через який спрямував мільйони доларів Гарвардському університету на програму з молекулярної еволюційної біології, а також підтримував окремих дослідників грантами. Частина науковців, дізнавшись про репутацію мецената, згодом публічно відмовлялися від його грошей. Важливо розрізняти два явища: саму присутність чийогось імені в контактній книзі чи бортовому журналі Епштейна — і доведену причетність до його злочинів. Із сотень людей, що траплялися серед його знайомих, лише одиниці коли-небудь зіткнулися з юридичними наслідками.
Перша кримінальна справа: угода, що обурила всю Америку
У 2005 році 14-річна дівчинка та її батьки повідомили поліції Палм-Біч, що Епштейн платив неповнолітнім гроші за «масаж», який насправді був сексуальним насильством. Розслідування місцевої поліції та ФБР виявило десятки постраждалих — зрештою про епізоди насильства заявили понад 30 дівчат, яких, за матеріалами справи, нерідко вербували за пірамідальною схемою: одна жертва отримувала гроші за те, що приводила наступну. Коли ФБР уже готувалося передати справу федеральному суду присяжних, команда дорогих адвокатів Епштейна домовилася з тодішнім прокурором Маямі Александром Акостою про таємну угоду, яка так і не дозволила справі дійти до федерального суду.
За умовами угоди 2008 року Епштейн визнав провину лише за двома статтями штату Флорида, уникнув федеральних звинувачень і отримав лише 13 місяців ув’язнення з масштабними «робочими відпустками» — по 12 годин на добу шість днів на тиждень поза межами в’язниці. Угода до того ж гарантувала імунітет невстановленим «співучасникам», а жертв, усупереч закону, навіть не повідомили про перемовини заздалегідь. Критики й донині називають цю угоду однією з найм’якіших в історії федерального правосуддя США з огляду на масштаб звинувачень; у 2019 році федеральний суддя офіційно визнав, що вона порушила права жертв на інформування. Розслідування журналістки Miami Herald Джулі Браун 2018 року знову привернуло увагу до справи й зрештою коштувало посади тодішньому міністру праці США Александру Акості, який 2019-го подав у відставку.
Арешт 2019 року та смерть у в’язниці
6 липня 2019 року Епштейна затримали в аеропорту Тетерборо у Нью-Джерсі одразу після приземлення приватного літака з Парижа. Прокуратура Південного округу Нью-Йорка висунула звинувачення у змові з метою торгівлі людьми та безпосередньо в торгівлі неповнолітніми: за версією слідства, з 2002 по 2005 рік він експлуатував десятки дівчат, деяким з яких було лише 14 років, у своїх маєтках у Мангеттені та Палм-Біч. Суддя відмовив у заставі, визнавши Епштейна надто високим ризиком втечі. Під час обшуку особняка на початку липня агенти ФБР виявили, серед іншого, оголені фотографії, на яких, ймовірно, зображені неповнолітні.
10 серпня 2019 року Епштейна знайшли мертвим у камері мангеттенського слідчого ізолятора; судмедексперт Нью-Йорка визнав це самогубством через повішення. Смерть одразу викликала суспільний скептицизм: за повідомленнями, охоронці нібито фальсифікували журнали обов’язкових перевірок, камери спостереження певний час не працювали, а самого Епштейна зняли з посиленого нагляду за кілька тижнів до смерті, хоча раніше вже фіксували спробу самогубства. Розслідування Генерального інспектора Міністерства юстиції пізніше пояснило ці збої недбалістю, а не змовою; двох охоронців звинуватили у фальсифікації документів, і згодом справу проти них закрили за угодою. Офіційний висновок про самогубство залишається чинним, хоча сумніви частини суспільства не зникли й донині.
Гілейн Максвелл: спільниця, що досі за ґратами
Британська світська левиця Гілейн Максвелл, донька медіамагната Роберта Максвелла, стала дівчиною Епштейна ще на початку 1990-х, а згодом — його найближчою спільницею в бізнесі й соціальному житті. За версією прокуратури й численних постраждалих, саме вона роками вербувала й готувала дівчат для подальшого насильства з боку Епштейна. Максвелл заарештували в липні 2020-го, а в грудні 2021-го суд визнав її винною за п’ятьма пунктами обвинувачення, зокрема в торгівлі неповнолітньою; вирок, оголошений у червні 2022 року, — 20 років федерального ув’язнення.
У жовтні 2025 року Верховний суд США відмовився розглядати її остаточну апеляцію, фактично вичерпавши прямі юридичні шляхи оскарження вироку. Максвелл, утім, не здається: вона подає нові клопотання, посилаючись на «суттєво нові докази» процесуальних порушень під час суду, і водночас відкрито домагається президентського помилування. Нині вона відбуває покарання у в’язниці мінімальної безпеки для жінок у Техасі, куди її перевели з установи нижчого рівня безпеки у Таллахассі, Флорида. У лютому 2026 року Максвелл відмовилася відповідати на запитання комітету Палати представників з нагляду, посилаючись на п’яту поправку, але дала зрозуміти: якщо Трамп пом’якшить її вирок, вона готова свідчити, що ні він, ні Білл Клінтон не робили нічого протизаконного у зв’язках з Епштейном. Заява викликала різку критику як демократів, так і республіканців, які назвали це відвертим торгом за свободу; станом на середину 2026 року в Міністерстві юстиції публічно заявляли, що не планують її помилування.
«Файли Епштейна»: скандал, що не вщухає у 2026 році
Роками суспільство вимагало розкрити повний масив матеріалів справи, і зрештою двопартійна ініціатива конгресменів Ро Ханни (демократ) і Томаса Мессі (республіканець) увінчалася успіхом. 19 листопада 2025 року президент Трамп підписав «Закон про прозорість файлів Епштейна», що зобов’язав Міністерство юстиції оприлюднити практично всі непокриті грифом секретності матеріали справ Епштейна й Максвелл протягом 30 днів, із вузьким переліком винятків для захисту постраждалих.
Дедлайн 19 грудня 2025 року відомство пропустило, а 30 січня 2026-го оприлюднило понад 3 мільйони сторінок, близько 2 тисяч відео та 180 тисяч зображень — один із найбільших виданих правоохоронними органами масивів документів в історії США. Реакція виявилася вибуховою: адвокати постраждалих звинуватили відомство в тому, що воно захистило імена можливих кривдників і посібників, водночас не приховавши особисті дані десятків жертв. У спільній заяві постраждалі назвали це «зрадою» самої мети закону.
У документах — бортових журналах, розкладах і листуванні — без жодних доказів протиправних дій фігурують імена низки публічних осіб, серед них Дональд Трамп, Білл Клінтон, мільярдер Ілон Маск, інвестор Пітер Тіль, Стів Беннон і чинний міністр торгівлі США Говард Латнік, який згодом на слуханнях у Сенаті підтвердив, що обідав з Епштейном та його родиною на приватному острові в 2012 році — попри попередні заяви, що розірвав контакти роками раніше. Федеральний суддя Еммет Салліван згодом наказав відомству розсекретити ще більше матеріалів, зокрема імена з чернетки обвинувального висновку 2007 року, де серед «співучасників» поруч з Максвелл фігурували ще чотири імені, досі закриті. Серед матеріалів, які суд наказав оприлюднити, — електронне листування, де йдеться про постачання Епштейну молодих жінок, у частині випадків неповнолітніх; імена авторів цих листів наразі залишаються засекреченими. 2 липня 2026 року, буквально напередодні написання цього тексту, виконувач обов’язків генерального прокурора Тодд Бланш публічно захищав рішення притримати ще близько 2,5 мільйона сторінок, запропонувавши натомість ознайомити з ними суддю приватно, — суперечка, що станом на сьогодні лишається невирішеною у федеральному суді.
Принц Ендрю та інші: наслідки, що досі тривають
Один із найтриваліших відгуків справи Епштейна розгортається у Великій Британії. Вірджинія Джуффре, одна з найгучніших постраждалих від Епштейна й Максвелл, звинувачувала принца Ендрю в сексуальному насильстві, коли їй було 17 років, — звинувачення, які він послідовно заперечував. У 2022 році сторони уклали конфіденційну мирову угоду в цивільному позові. У квітні 2025 року, у 41 рік, Джуффре пішла з життя внаслідок самогубства у своєму домі в Австралії — після десятиліть публічної боротьби за визнання й покарання винних; її мемуари «Nobody’s Girl», видані посмертно в жовтні 2025-го, знову підняли хвилю тиску на принца.
Наприкінці жовтня 2025 року король Чарльз III ініціював формальну процедуру позбавлення брата всіх титулів і почестей — включно з «принцом», «герцогом Йоркським» і зверненням «Його Королівська Високість»; відтепер він відомий як Ендрю Маунтбеттен-Віндзор і був змушений залишити резиденцію Роял-Лодж. Востаннє британський принц втрачав титул у 1919 році. А 19 лютого 2026 року поліція затримала його за підозрою в службовому злочині, пов’язаному зі зв’язками з Епштейном; за кілька годин Ендрю відпустили, розслідування триває. Політичні струси прокотилися й іншими країнами: у Великій Британії під тиском опинилися й інші чиновники через тісні контакти з Епштейном, а розсекречені документи зачепили впливових постатей і поза англомовним світом.
Цікаві факти про справу Епштейна
- Епштейн володів двома приватними островами на Віргінських островах — Літл-Сент-Джеймс (куплений 1998 року за 8 мільйонів доларів) і Грейт-Сент-Джеймс (22,5 мільйона доларів, 2016 рік). У 2023-му обидва острови купив мільярдер Стівен Декофф за 60 мільйонів доларів — на 65 мільйонів менше початкової ціни; станом на 2026 рік будівництво на них так і не розпочалося.
- Будівлю на острові, яку роками називали «храмом» чи «музичною кімнатою», за даними The New York Times, Епштейн насправді планував перетворити на мечеть із килимами й плиткою, привезеними з Узбекистану.
- Маєток Епштейна та пов’язані з ним структури погодилися виплатити уряду Віргінських островів понад 105 мільйонів доларів компенсації за торгівлю людьми й сексуальну експлуатацію.
- Приватний літак Епштейна, Boeing 727, отримав у пресі прізвисько «Лоліта Експрес» — за назвою роману Набокова.
- За оцінками Міністерства юстиції США, оприлюдненими 2025 року, від дій Епштейна постраждало понад тисячу жінок і дівчат.
Нижче — стисла хронологія ключових подій справи, яка допомагає побачити, як вона розросталася десятиліттями.
| Рік | Подія | Значення |
|---|---|---|
| 1953 | Народження Джеффрі Епштейна в Брукліні | Початок історії, яка через 70 років усе ще впливає на світову політику |
| 1976 | Початок кар’єри в Bear Stearns на Волл-стріт | Закладено фінансовий фундамент майбутніх статків |
| 2005–2008 | Розслідування у Флориді та таємна угода з прокуратурою | Епштейн уникнув федерального переслідування, відбувши лише 13 місяців |
| 2019 | Повторний арешт за федеральними звинуваченнями і смерть у камері | Справа так і не дійшла до суду; смерть визнано самогубством |
| 2021–2022 | Суд і вирок для Гілейн Максвелл | Єдина спільниця Епштейна, засуджена за торгівлю людьми |
| 2025 | Смерть Вірджинії Джуффре; ухвалення Закону про прозорість файлів Епштейна | Різко зріс суспільний тиск на повне розкриття матеріалів справи |
| 2026 | Публікація мільйонів сторінок «файлів Епштейна»; позбавлення принца Ендрю титулів | Скандал сягає найвищих щаблів влади й монархії |
За матеріалами Міністерства юстиції США, Reuters, Associated Press, NBC News, BBC, The Guardian, Wikipedia та Encyclopaedia Britannica.
Чому історія Епштейна досі не закрита
Сім років по смерті Епштейна його справа лишається напрочуд живою частиною публічного життя — не через нього самого, а через усіх інших, чиї репутації, кар’єри й політичне майбутнє його архіви й досі здатні змінити. Судові суперечки навколо засекречених імен тривають і влітку 2026 року; законодавці з обох партій вимагають повнішого розкриття; а кожна нова партія документів заново запускає суспільну розмову про те, як одна людина десятиліттями будувала безкарність на грошах і доступі до влади. Для постраждалих на кшталт Вірджинії Джуффре, чия боротьба за справедливість тривала навіть після її власної смерті завдяки виданим мемуарам, питання файлів Епштейна завжди було не про плітки, а про незавершений рахунок: хто кого прикривав і чому.
