Дайнеко ДПСУ: хто цей генерал і що з ним сталося після звільнення

Коротко

• У пошуку часто пишуть «Дайнеко ДПСУ», але прізвище голови служби — Дейнеко. Повне ім’я: Сергій Васильович Дейнеко, генерал-лейтенант.
• Очолював Державну прикордонну службу України з 13 червня 2019-го до 4 січня 2026-го. На посаді його змінив т.в.о. Валерій Вавринюк.
• Учасник війни з 2014 року: тоді керував Луганським прикордонним загоном і виводив людей з облоги. У лютому 2022-го саме його відомство першим прийняло удар по всьому кордону.
• 22 січня 2026-го НАБУ і САП повідомили йому підозру в організації одержання хабарів за сприяння контрабанді цигарок до ЄС. Сума, яку слідство зафіксувало за липень–листопад 2023-го: щонайменше 204 тисячі євро за 68 авто.
• Вищий антикорупційний суд обрав заставу 10 млн грн. 4 лютого її внесли. У березні генерала мобілізували і знову поставили начальником Луганського прикордонного загону (бригада «Помста»).
• Підозра — не вирок. Поки суду немає, діє презумпція невинуватості. Цей текст не замінює консультацію адвоката.

Якщо ви просто хотіли зрозуміти, хто ця людина в стрічці новин і чому прізвище стрибає між «Дайнеко» і «Дейнеко» — нижче зібрано біографію, каденцію, війну і кримінальну справу так, як вона виглядає за відкритими українськими даними. Без телеграм-додумувань.

Сергій Дейнеко — колишній голова Державної прикордонної служби України, генерал-лейтенант, офіцер, який майже тридцять років провів у системі охорони кордону. Запит «дайнеко дпсу» з’являється щоразу, коли змінюється керівник відомства, гримить кадрова новина або з кабінету антикорупціонерів виходять плівки. Люди шукають не «історію служби». Шукають відповідь: це той самий генерал з Луганська 2014-го, чи вже фігурант справи про цигарки, і де він зараз.

Коротко по фактах. Народився 5 квітня 1975 року. Призначений головою ДПСУ указом президента 13 червня 2019-го, звільнений 4 січня 2026-го. Між цими датами вмістилася повна велика війна, переведення прикордонників у логіку Сил оборони, бойові загони бригадного типу і — уже після відставки — підозра НАБУ. Далі був радник міністра внутрішніх справ, рішення ВЛК, чутки про виїзд, офіційні спростування і раптове повернення командиром того самого Луганського загону, з якого колись починався його «великий» кар’єрний етап.

У практиці пошукових підказок прізвище ламають постійно. Дайнеко, Дейнека, інколи взагалі Dayneko латиницею. Через дві літери людина ніби роздвоюється. Тож спершу вирівняємо імена, дати й посади, а вже потім — війну, цигарки і суд.

Хто такий Сергій Дейнеко і звідки взялося «Дайнеко»

Правильне прізвище — Дейнеко. Не Дайнеко. Саме так воно стоїть у указах, на сайті служби, на нашивці форми. Повне ім’я: Сергій Васильович Дейнеко. Народився 5 квітня 1975 року в Біробіджані, тоді ще Єврейська автономна область РРФСР. Батько був військовим і служив на кордоні — ця деталь багато що пояснює в біографії сина, хоч і не виправдовує нічого з того, що розслідують зараз.

Одружений, син Ігор, донька Вікторія. Публічний образ завжди був стриманий: рідко давав довгі інтерв’ю «про себе», частіше з’являвся в пікселі на передовій або в темно-зеленій парадній з орденськими планками. За спостереженнями, саме через це прізвище в пошуку стрибає: люди чують його з ефіру, набирають «на слух» і отримують «Дайнеко ДПСУ». Алгоритм підхоплює помилку, і вона живе окремим життям.

Освіта профільна, без різких зигзагів у цивільне.

• 1996 — Академія Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького (Хмельницький).
• 2001 — Об’єднаний інститут воєнної розвідки при Національній академії оборони України.
• 2009 — Ужгородський національний університет, правознавство (заочно).

Три дипломи складаються в типову траєкторію радянсько-українського прикордонника 1990-х: спершу строєм і статутом, потім розвідка, потім юриспруденція, коли вже зрозуміло, що кордон — це не лише вишка, а ще й протокол, суд і міжнародне право. Ця зв’язка потім аукнеться і в управлінській роботі, і в кримінальній кваліфікації, яку йому висунули 2026-го.

Звання і державні нагороди

30 квітня 2020 року отримав звання генерал-майора. 30 квітня 2024-го, якраз на День прикордонника, президент присвоїв генерал-лейтенанта. Нагороди, які фігурують у відкритих досьє:

• медаль «За військову службу Україні» — 25 травня 2010;
• орден Богдана Хмельницького III ступеня — 24 серпня 2013;
• орден Богдана Хмельницького II ступеня — 20 червня 2014, після боїв на Луганщині;
• орден Богдана Хмельницького I ступеня — 23 серпня 2025.

Повний «комплект» Богдана Хмельницького трьох ступенів для прикордонника — рідкість. Це не «гарний бейджик на день народження». Перші два ордени закривають ще довелику війну, третій — уже період повномасштабного вторгнення. Окремо варто тримати в голові просту річ: державна нагорода і кримінальна підозра можуть існувати в одній біографії одночасно. Суд розрулює, що з цього що важить.

Від оперативника до начальника Луганського загону

Вересень 1996 — липень 2011: служба в оперативно-розшукових підрозділах органів охорони державного кордону. П’ятнадцять років «в полях» і в справах, не на сцені. Це той тип кар’єри, де прізвище довго не світиться в новинах, зато людина знає, як виглядає контрабанда не з брифінгу, а з протоколу вилучення.

Липень 2011 — серпень 2014: начальник Луганського прикордонного загону. Посада, яка в мирний час звучить як звичайна регіональна вертикаль, а в 2014-му стала лінією фронту. Саме з цього відрізка починається публічна історія Дейнека — і саме сюди він символічно повернеться через дванадцять років.

Облога червня 2014-го

2 червня 2014 року проросійські бойовики й російські найманці атакували будівлі Луганського прикордонного загону. Зайняли висоти навколо, били з кулеметів і гранатометів, пропонували здатися. Прикордонники відмовились. Вісім бійців було поранено. З Києва тодішній голова ДПСУ Микола Литвин віддав наказ відходити. Відходом командував Дейнеко. За відкритими даними, людей вивів з оточення без додаткових втрат.

Далі була брудна історія, яку любителі «зливу» згадують досі. Бойовики тоді заявляли, ніби командир лише імітував спротив і домовлявся про здачу арсеналу. Прокуратура перевіряла. До суду справа не дійшла, обвинувачення не підтвердилися. А 20 червня 2014-го Дейнеко отримав орден Богдана Хмельницького II ступеня. Литвина з посади прибрали.

Після Луганська кар’єра пішла вгору, але не одразу в крісло голови. Серпень–вересень 2014 — заступник начальника Східного регіонального управління. Вересень–листопад 2014 — та сама роль уже в Південному. З листопада 2014-го до червня 2019-го — заступник директора Департаменту оперативної діяльності Адміністрації ДПСУ. П’ять років штабної оперативки. Не публічно, не «обличчя служби», зате з доступом до всієї картини кордону.

Таблиця суха, але вона знімає головну плутанину. Людина не «з’явилася» 2019-го і не «зникла» в січні 2026-го. Вона майже тридцять років всередині однієї системи. Це важливо, коли далі читаєте про схему з дипломатичними номерами: слідство якраз наголошує на старих службових зв’язках між прикордонниками і дипломатами.

Голова ДПСУ: шість з половиною років на кордоні країни

13 червня 2019 року президент Володимир Зеленський призначив Дейнека головою Державної прикордонної служби. Попередник — Петро Цигикал. Для нового президента це була одна з перших силових кадрових історій: поставити на кордон не медійну фігуру, а «свого» за логікою системи — офіцера з Луганська, з оперативки, без гучного політичного шлейфа.

ДПСУ — не «митниці біля шлагбаума». Це правоохоронний орган і водночас військове формування. У мирний час воно стоїть на зеленому кордоні, у пунктах пропуску, ловить нелегалів і контрабанду. У війну — воює. Після 24 лютого 2022-го служба фактично увійшла в контур Сил оборони: охорона понад 1200 км кордону з Росією та Білоруссю, відбиття ДРГ, робота з БпЛА, участь у боях далеко від лінії державного кордону.

На базі відомства з’явилися бойові підрозділи бригадного типу. Найчастіше в новинах миготять бригада «Гарт» і загін «Помста». Прикордонники відзначилися в обороні Києва, Харкова, Чернігова, Сум, у боях за Куп’янськ, Авдіївку, Бахмут, Рубіжне, Лисичанськ, Сєвєродонецьк. Це не «заслуга однієї людини». Але керівник служби ці роки був саме Дейнеко, і саме його підпис стояв на рішеннях про переміщення, забезпечення, нагороди і, як пізніше скаже слідство, на атмосфері, в якій могли рости схеми.

Ранок 24 лютого 2022-го

За кілька тижнів до вторгнення, спираючись на дані ДПСУ і західну розвідку, Дейнеко виходив на керівництво країни з оцінкою: удар буде. Він попереджав про напрямок з Білорусі й через Чорнобильську зону. На Крим як на основний напрям покладався менше — вважав імовірнішим відволікаючий сценарій. 19 лютого зустрічався з головою прикордонного комітету Білорусі Анатолієм Лаппо, ділився оцінками, просив донести їх Лукашенку. Лаппо, за словами українського генерала, відмовив.

Вторгнення почалося близько 3:40 ранку на Луганщині. Близько 4:00 Дейнеко вже доповідав тодішньому міністру внутрішніх справ Денису Монастирському: б’ють на кількох напрямах. До 5:00 під ударом була майже вся ділянка кордону. О 5:17 він написав президентові повідомлення, яке потім багато разів цитували: повна військова агресія, обстріли пунктів пропуску, «гради» з території Росії і з Криму, чути авіацію над Чорнобилем, є перші втрати, підрозділи займають позиції.

26 лютого з’явилося його відкрите звернення до Лаппо: Білорусь разом з Росією веде війну проти України. Текст жорсткий, без дипломатичної вати. Для частини суспільства саме ця рання воєнна комунікація і стала «обличчям Дейнека». За спостереженнями, люди досі пам’ятають його краще за цей ранок, ніж за шість років управління пунктами пропуску. Це зручна пам’ять. І дуже неповна.

Що змінилось у службі під час великої війни

Кордон з Росією і Білоруссю перестав бути «лінією з будкою». Це мінне поле, зона постійних обстрілів, рейдів і дронів. Водночас західний кордон перетворився на гігантський логістичний коридор: зброя, гуманітарка, зерно, біженці, потім — жорсткі правила виїзду чоловіків призовного віку. ДПСУ опинилася між трьома вогнями: тримати бойову ділянку, не завалити пропуск на заході і не втонути в чергах, винятках, «липових» довідках і хабарях.

Саме тут, на перетині війни і величезного людського потоку, народжується той суспільний запит, який потім вибухне справою НАБУ. Не обов’язково в деталях цієї конкретної цигаркової схеми. У загальному відчутті: на кордоні завжди хтось «вирішує». Іноді це міф. Іноді — ні. Розібрати, де що, може лише слідство і суд, не телеграм-канал.

Звільнення 4 січня 2026-го: не «тихий вихід на пенсію»

На початку січня президент анонсував перезавантаження правоохоронного блоку, оборонного сектору і частини уряду. 4 січня 2026 року підписано указ про звільнення Дейнека з посади голови ДПСУ. Тимчасове виконання обов’язків покладено на першого заступника, генерал-майора Валерія Вавринюка (указ № 10/2026). Вавринюк на першого заступника заступив ще 20 жовтня 2025-го — тобто наступника готували не за одну ніч.

Публічна мотивація була м’яка. Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко написав, що цінує і управлінський досвід шести з гаком років, і бойові здобутки, і що з урахуванням рекомендацій лікарів генерал потребує нетривалого відновлення. Дейнека одразу зробили радником міністра. І — це важливо — прямо сказали: після реабілітації його призначать командиром бойового підрозділу служби. Тобто «списали в архів» ніхто не збирався, принаймні на рівні офіційних формулювань.

З боку це виглядало як класична силова ротація воєнного часу: зняти з політично гарячого крісла, залишити в орбіті МВС, відправити ближче до фронту. Через три тижні картина ускладниться підозрою. Тоді багато хто заднім числом прочитає січневе звільнення як «виведення з-під удару». Доказів, що указ 4 січня писали під НАБУ, у відкритому доступі немає. Є хронологія. Її й варто дивитися, не додумуючи наміри.

Підозра НАБУ: цигарки, «дипломатичні» номери і 204 тисячі євро

22 січня 2026 року Національне антикорупційне бюро і Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили про підозру колишньому топпосадовцю ДПСУ, чинному начальнику відділу пункту пропуску і колишній службовій особі служби. У повідомленні nabu.gov.ua імен немає — бюро так часто робить. Українські медіа, суд і подальші процесуальні дії однозначно прив’язали першу фігуру до Сергія Дейнека. Друга публічно фігурує як Олександр Марущак, колишній начальник відділу пункту пропуску «Соломоново».

Кваліфікація: ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України. Людською мовою: організатор одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, або в особливо великому розмірі. Це не «дрібна подяка на кордоні». Це стаття про системний хабар нагорі.

Схема, як її описує слідство, виглядає так.

• У 2023 році група осіб організувала незаконне переправлення цигарок з України до ЄС.
• Їхали авто, зареєстровані в Чехії та Австрії, зі спеціальними номерними знаками, схожими на дипломатичні.
• Пасажирами ставили власників дипломатичних паспортів — членів родин українських дипломатів у Європі. Це зменшувало шанс огляду вже на європейському боці.
• Посадовці ДПСУ забезпечували безперешкодний виїзд і в’їзд з українського боку.
• За липень–листопад 2023-го задокументовано щонайменше 204 тисячі євро неправомірної вигоди за проїзд 68 автомобілів. По 3000 євро за машину.
• Слідство окремо зафіксувало: частина прикордонників раніше служила разом із дипломатами, чиї родичі потім їздили в цих авто.

Цифри тут не «для страшилки». 68 рейсів за п’ять місяців — це вже ритм, а не разова «допомога другові». Три тисячі євро з машини, помножені на десятки рейсів, плюс самі цигарки як товар з гігантською маржею в ЄС. Класична прикордонна економіка, тільки з дипломатичним камуфляжем. Помічав не раз, як у розмовах про кордон люди зводять усе до «митниці краде». У цій справі митниця навіть не головний герой. Головний — хто дав зелене світло на виїзд.

30 січня 2026-го Вищий антикорупційний суд обрав запобіжний захід: застава 10 млн грн для Дейнека, 2 млн грн для Марущака. Обов’язки стандартні для таких справ: з’являтися до слідства і суду, не залишати Україну без дозволу, повідомляти про зміну місця життя і роботи, не спілкуватися зі свідками й іншими підозрюваними, здати закордонні паспорти. Перший строк обов’язків ставили до 30 березня 2026-го. 4 лютого заставу за генерала внесли, він вийшов.

Дивитися на цю таблицю варто спокійно. Між відставкою і підозрою — 18 днів. Між заставою і мобілізацією на бойову посаду — місяць. Для частини суспільства це «кришування своїх». Для іншої — «досвідченого офіцера відправляють воювати, а не сидіти в кабінеті». Обидві емоції зрозумілі. Жодна з них не замінює вирок.

Мобілізація і повернення в Луганський загін

6 лютого стало відомо, що Дейнека звільнили з військової служби через стан здоров’я — рішення військово-лікарської комісії. Того ж дня мережею пішла хвиля: виїхав. У ДПСУ це назвали неправдою. Пізніше подібні чутки спростовували і в антикорупційному контурі: бюро не коментує демобілізацію як свою зону відповідальності, але про «втечу від слідства» публічно не підтверджувало нічого.

3 березня речник ДПСУ Андрій Демченко підтвердив: генерал-лейтенанта призвали по мобілізації на підставі закону «Про військовий обов’язок і військову службу» і призначили начальником Луганського прикордонного загону. У медіа цей підрозділ частіше фігурує як 3-й прикордонний загін бригадного типу, «Помста». Це бойова частина, не кабінет у Києві.

Демченко окремо пояснив логіку служби: обставини попереднього звільнення з військової служби не блокують повторний призов по мобілізації; на бойову бригаду його поставили з огляду на досвід захисту країни. Джерело BBC у НАБУ на це призначення відреагувало коротко і безсило: «На жаль, ми в цій ситуації нічого не можемо вдіяти». Це рідкісний публічний жест безпорадності антикорупціонерів щодо кадрової вертикалі воєнного часу.

Чи можна бути командиром на фронті і підозрюваним у ВАКС одночасно? За законом — так, якщо суд не обрав тримання під вартою і не встановив заборону обіймати конкретну посаду. Чи виглядає це етично для керівника, якому ще вчора ставили організацію схеми на 200+ тисяч євро? Тут уже не кодекс, а суспільний смак. У практиці воєнного кадрового менеджменту такі рішення приймають часто: або людина на нулі, або в кабінеті під телекамерами. Третього, зручного для всіх, немає.

Як не заплутатися в прізвищі, посадах і чутках

Більшість запитів «дайнеко дпсу» насправді про чотири речі. Люди хочуть впевнитися, що це той самий генерал. Хотять знати, хто зараз голова служби. Хотять зрозуміти, «вкрав чи ні». І хочуть перевірити свіжу плітку — виїхав, сидить, воює, уже виправданий. Нижче — те, що можна сказати твердо, і те, чого казати не можна.

• Прізвище: Дейнеко. «Дайнеко» — стійка пошукова помилка, не інша людина.
• Голова ДПСУ з 4 січня 2026-го — не він. Т.в.о. Валерій Павлович Вавринюк.
• Підозра є. Вироку немає. Писати «викритий корупціонер» як факт — некоректно.
• Чутка про виїзд за кордон у лютому 2026-го офіційно заперечена службою.
• Бойовий досвід 2014 і 2022 років ніхто публічно не скасовував. Він не «обнуляє» справу НАБУ і навпаки.
• Офіційні контакти служби — на порталі dpsu.gov.ua, а не через прізвище ексголови.

Окремий жанр плутанини — спроба звести все до «людини Офісу президента» або до «зливного бачка». Такі версії гуляли роками, доказів у відкритому доступі під них не клали. Те, що можна чіпати руками: укази, повідомлення про підозру, ухвала ВАКС, заява речника про мобілізацію. Решта — шум.

Якщо вам потрібна не біографія, а послуга служби — запис до громадської приймальні, довідка, скарга на пункт пропуску, інформація про черги — дивіться актуальні розділи ДПСУ, а не досьє генерала. Керівник змінився. Регламент прийому громадян теж не прив’язаний до однієї прізвища. Для слідчих новин по справі орієнтир — повідомлення НАБУ, САП і рішення Вищого антикорупційного суду, не перекази з закритих чатів.

Сергій Дейнеко лишиться в новітній історії українського кордону фігурою з двох сюжетів, які погано клеяться один до одного. Перший: офіцер, який виводив загін з луганської облоги, зустрів повне вторгнення на посту голови служби і шість років тримав відомство в режимі війни. Другий: генерал, якому після відставки вручили підозру в системному хабарі за «зелений коридор» для цигарок. Обидва сюжети реальні як набір фактів. Який з них переважить — вирішить суд, не заголовок.

Поки вироку немає, найчесніше, що можна зробити з цим прізвищем: не плутати його в пошуку, не плутати посади 2019-го і 2026-го і не плутати підозру з вироком. Якщо стежите за справою — читайте першоджерела антикорупційних органів і суду. Якщо шукали, хто зараз відповідає за кордон, — це вже інша людина і інша вертикаль. А якщо просто намагалися зрозуміти, «хто такий Дайнеко ДПСУ», тепер ви знаєте: це Дейнеко. І історія з ним ще не закрита.