Вакуумна бомба — це неофіційна, переважно журналістська назва для термобаричної зброї або боєприпасів об’ємного вибуху. Насправді вона не створює абсолютного вакууму, що «всмоктує» все навколо, а діє через розпилення пального аерозолю, який змішується з киснем повітря та підпалюється. Такий підхід дає тривалу вибухову хвилю, високу температуру й ефект розрідження після основного спалаху.
Ця зброя здатна проникати в укриття, печери, бункери та будівлі, де звичайні осколково-фугасні боєприпаси менш ефективні. Її потужність у тротиловому еквіваленті сягає десятків тонн, а радіус ураження — сотень метрів. У сучасних конфліктах, зокрема під час війни в Україні, повідомлялося про застосування російських авіаційних боєприпасів ОДАБ-1500 та реактивних систем TOS-1A «Солнцепьок».
Найвідоміші приклади — американська GBU-43/B MOAB («Мама всіх бомб») та російська АВБПМ, яку в медіа називають «Тато всіх бомб» або ОДАБ-9000. Обидві демонструють, як термобарична технологія дозволяє досягати руйнівної сили, близької до тактичної ядерної, без радіоактивного забруднення.
Що таке вакуумна бомба насправді
Термін «вакуумна бомба» виник у пресі як зручний штамп, але військові фахівці та інженери використовують точніші назви: термобарична зброя, паливно-повітряний боєприпас (fuel-air explosive, FAE) або боєприпас об’ємного вибуху (БОВ). Суть полягає в тому, що вибухова речовина не містить окислювача всередині — вона використовує кисень з навколишнього повітря. Це дозволяє значно підвищити енергію вибуху на одиницю маси.
На відміну від звичайного фугасу, де детонація відбувається миттєво в точці, тут процес розтягнутий у часі та просторі. Хмара пального заповнює нерівності рельєфу, проникає у вікна, вентиляційні шахти та щілини. Після підпалу утворюється вогняна куля діаметром десятки метрів і тривала ударна хвиля, яка тримається довше, ніж від традиційних вибухівок. Після основного тиску йде фаза розрідження — саме вона дала назву «вакуумна».
Важливо розуміти: повноцінного вакууму, який би затягував предмети з великої відстані, не виникає. Йдеться про короткочасне падіння тиску нижче атмосферного, що пошкоджує легені, барабанні перетинки та внутрішні органи. У закритих приміщеннях цей ефект посилюється багатократними відбиттями хвиль.
Принцип роботи термобаричної зброї
Більшість таких боєприпасів має дві стадії спрацювання. Перший невеликий заряд розкриває корпус і розпилює пальне — зазвичай суміш на основі етиленоксиду, пропіленоксиду, алюмінієвого порошку або нафтових фракцій — у вигляді дрібнодисперсного аерозолю. Хмара шириться на десятки метрів і змішується з повітрям.
Другий заряд, спрацьовуючи з затримкою в частки секунди, підпалює цю хмару. Горіння відбувається за участю атмосферного кисню, тому енергія вища, ніж у звичайних вибухівках з власним окислювачем. Температура в епіцентрі може перевищувати 2500–3000 °C, а тривалість високотемпературної фази — до 50 мілісекунд.
У результаті утворюється комбінований уражаючий фактор: потужна ударна хвиля, що руйнує конструкції, теплове випромінювання, що викликає опіки та підпал, і фаза розрідження, що пошкоджує органи дихання та судини. У закритих просторах — траншеях, печерах, підвалах — ефект багатошаровий і особливо руйнівний.
Історія розвитку та ключові приклади
Сполучені Штати почали активно розробляти паливно-повітряні боєприпаси під час війни у В’єтнамі для очищення джунглів та боротьби з тунелями В’єтконгу. Перші системи типу CBU-55 та BLU-73 з’явилися ще в 1960-х. Радянський Союз відповів власними розробками наприкінці 1960-х — на початку 1970-х.
Росія продовжила лінію, створивши авіаційні бомби ОДАБ-500, ОДАБ-1500 та найпотужнішу — АВБПМ (авіаційну вакуумну бомбу підвищеної потужності), неофіційно відому як «Тато всіх бомб». За заявами російських джерел, боєприпас масою близько 7100 кг дає 44 тонни в тротиловому еквіваленті — вчетверо більше, ніж американська MOAB. Тестування відбулося у вересні 2007 року на полігоні з парашутним скиданням з Ту-160.
Американська GBU-43/B MOAB («Мама всіх бомб») має загальну масу близько 9850 кг, з яких приблизно 8500 кг — вибухова суміш H-6. Її тротиловий еквівалент оцінюється в 11 тонн. MOAB застосовували в Афганістані у 2017 році проти позицій ІДІЛ. Російська сторона стверджує, що завдяки нанотехнологіям та ефективнішій суміші досягла значно вищої питомої потужності.
| Параметр | GBU-43/B MOAB (США) | АВБПМ / ОДАБ-9000 (Росія, за заявами) | Примітки |
|---|---|---|---|
| Загальна маса | ≈ 9850 кг | ≈ 7100 кг | Російська легша |
| Тротиловий еквівалент | ≈ 11 тонн | 44 тонни (заява) | Російські дані потребують незалежного підтвердження |
| Радіус гарантованого ураження | ≈ 150 м | ≈ 300 м | Площа ураження в рази більша |
| Тип | Термобаричний (FAE) | Термобаричний з нано-добавками | Обидва використовують кисень повітря |
Застосування у війнах та конфліктах
Росію неодноразово звинувачували у використанні термобаричної зброї в Чечні наприкінці 1990-х — на початку 2000-х. Human Rights Watch документувала застосування «вакуумних бомб», що призводило до важких наслідків для цивільного населення. У Сирії та під час повномасштабного вторгнення в Україну 2022 року фіксувалися удари ОДАБ-1500 з літаків Су-34, зокрема в районі Вовчанська на Харківщині.
Реактивна система залпового вогню TOS-1A «Солнцепьок» з термобаричними ракетами 220 мм активно застосовувалася російськими військами для ураження укріплених позицій. Українська сторона також розробляла власні термобаричні гранати та боєприпаси для дронів.
У 2026 році з’явилися повідомлення про застосування подібної зброї в секторі Гази. Розслідування Al Jazeera та медичні публікації 2026 року описували випадки масового «випаровування» тіл і важких термічних уражень, які експерти пов’язували з термобаричними або високотемпературними боєприпасами. Температура в епіцентрі таких вибухів може сягати 3500 °C, що пояснює специфічний характер пошкоджень.
Вплив на людину, техніку та укриття
Термобарична хвиля діє комплексно. Надмірний тиск руйнує легені, викликає баротравму, розриви судин і внутрішніх органів. Фаза розрідження посилює пошкодження — легені «вибухають» зсередини. Опіків уникає мало хто в радіусі вогняної кулі. У закритих просторах жертви часто залишаються свідомими кілька секунд, відчуваючи задуху, перш ніж настає смерть.
Для техніки небезпечні як пряма ударна хвиля, так і теплове випромінювання — плавлення пластику, займання палива, пошкодження електроніки. Легкоброньовані машини та укриття з дерева чи цегли часто повністю знищуються. Навіть у польових фортифікаціях без герметизації шанси на виживання низькі.
Найважливіше: термобарична зброя особливо ефективна саме там, де звичайні бомби «не дістають» — у системах тунелів, підземних командних пунктах та щільній міській забудові з підвалами.
Правовий статус
Міжнародне гуманітарне право не забороняє термобаричну зброю як таку, якщо вона застосовується проти законних військових цілей. Проте використання в населених пунктах або проти цивільних об’єктів може порушувати принципи розрізнення та пропорційності. Експерти з Женевських конвенцій та Ліберського інституту Вест-Пойнт зазначають, що широка зона ураження та комбінований ефект (тиск + тепло + розрідження) вимагають особливої обережності при плануванні ударів.
Спроби заборонити такі боєприпаси на рівні ООН у 1980-х та 2010-х не увінчалися успіхом. Водночас правозахисні організації фіксують, що в умовах щільної забудови ризик непропорційного цивільного шкоди значно зростає.
Цікаві факти про вакуумну бомбу
- У 2007 році Росія продемонструвала тест АВБПМ по телебаченню — кадри викликали суперечки через можливий монтаж та невідповідності в хронології.
- MOAB 2017 року в Афганістані стала першою бойовою застосуванням цієї бомби — вона знищила мережу печер та тунелів ІДІЛ.
- Термобаричні боєприпаси менш ефективні під водою, на великій висоті або при сильному вітрі — хмара аерозолю швидко розсіюється.
- У закритих приміщеннях фаза розрідження може викликати ефект «поршня» — полум’я прискорюється й посилює пошкодження.
- Деякі сучасні розробки використовують наночастинки алюмінію або магнію для підвищення питомої енергії та температури горіння.
- Медичні дослідження 2025–2026 років фіксують унікальні травми від TOS-1A в Україні: комбінацію баротравми, термічних опіків та токсичного ураження без типових осколкових поранень.
Вакуумна бомба залишається одним із найпотужніших інструментів неядерного ураження у арсеналах провідних держав. Її застосування завжди супроводжується гострими дискусіями про межі допустимого в сучасній війні. Розуміння принципів роботи та реальних наслідків допомагає тверезо оцінювати як технічні можливості, так і гуманітарні ризики такої зброї.
