Закон України чітко встановлює межі, за якими паління тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для нагрівання тютюну та кальянів перетворюється на адміністративне правопорушення. За перше зафіксоване порушення людина отримує попередження або штраф від 51 до 170 гривень. Повторне діяння протягом календарного року вже тягне за собою стягнення від 170 до 340 гривень.
Ці норми закріплені у статті 175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення». Вони захищають не абстрактні цінності, а конкретних людей — дітей на майданчиках, сусідів у під’їздах, працівників у закритих приміщеннях, пасажирів у транспорті. Дим і аерозолі не зупиняються на особистих кордонах.
У 2026 році правила залишаються стабільними, але практика їх застосування показує: багато хто все ще недооцінює ширину заборони або плутає «громадське місце» з тим, що здається «менш офіційним». Розуміння деталей допомагає і тим, хто палить, і тим, хто хоче чистого повітря навколо себе.
Як формувалася заборона: еволюція антитютюнового законодавства
Базовий закон № 2899-IV ухвалили ще у 2005 році. Тоді заборона стосувалася переважно традиційних сигарет у чітко визначених локаціях. З роками перелік розширювали, а відповідальність посилювали.
Справжній прорив стався після ухвалення змін у 2021 році (Закон № 1978-IX). З 2022-го заборона поширилася на електронні сигарети, пристрої нагрівання тютюну (IQOS, glo та аналоги), трав’яні суміші та кальяни. Законодавець виходив з того, що аерозолі цих пристроїв теж містять нікотин, важкі метали та інші речовини, які шкодять оточуючим.
Сьогодні норми охоплюють майже всі закриті громадські простори та низку відкритих локацій, де скупчення людей особливо вразливе. Місцеві ради отримали право додатково забороняти паління на своїх територіях — у парках, на пляжах чи біля конкретних об’єктів. Це створює гнучкий механізм, який враховує особливості кожного міста чи села.
Де саме не можна палити: вичерпний перелік 2026 року
Стаття 13 закону перелічує місця, де куріння, вживання та використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв без згоряння та кальянів заборонено повністю:
- ліфти та таксофони;
- приміщення та територія закладів охорони здоров’я;
- приміщення та територія навчальних закладів;
- приміщення та територія спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд;
- приміщення закладів ресторанного господарства (кафе, ресторани, бари, їдальні);
- приміщення об’єктів культурного призначення (театри, музеї, бібліотеки, кінотеатри);
- приміщення органів державної влади, державних установ та органів місцевого самоврядування;
- приміщення підприємств, установ та організацій усіх форм власності (офіси, цехи, склади, магазини);
- приміщення готелів та аналогічних засобів розміщення;
- приміщення гуртожитків;
- дитячі майданчики;
- місця загального користування житлових будинків (під’їзди, сходові клітки, коридори, вестибюлі);
- підземні переходи;
- транспорт загального користування (автобуси, тролейбуси, трамваї, маршрутні таксі, метро, поїзди) та таксі;
- вокзали та станції;
- зупинки громадського транспорту.
В аеропортах дозволені лише спеціально облаштовані та ізольовані зони, площа яких не перевищує 5 % загальної площі споруди. У всіх інших випадках — сувора заборона.
Закон вимагає, щоб у заборонених місцях обов’язково висіла наочна інформація: графічний знак «не палити» та текст «Куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів заборонено!». Відсутність такого знака не звільняє від відповідальності — людина зобов’язана знати правила.
Розмір штрафу за паління в громадських місцях: актуальні цифри
За перше порушення звичайний громадянин ризикує отримати попередження або заплатити від 51 до 170 гривень. Повторне стягнення протягом року вже становить 170–340 гривень.
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян для розрахунку цих штрафів дорівнює 17 гривням. Тобто 3 НМДГ — це 51 грн, 10 НМДГ — 170 грн, 20 НМДГ — 340 грн.
Для порівняння відповідальності різних суб’єктів зручно використовувати таблицю:
| Категорія порушника | Перше порушення | Повторне протягом року | Норма |
|---|---|---|---|
| Звичайний громадянин | Попередження або 51–170 грн | 170–340 грн | ст. 175-1 КУпАП |
| Власник/адміністрація закладу ресторанного господарства | 3000 грн | 15000 грн | ст. 20 Закону № 2899-IV |
| Власник/адміністрація інших громадських закладів | 1000 грн | 10000 грн | ст. 20 Закону № 2899-IV |
Окремо регулюються випадки в транспорті. За паління у вагонах приміських поїздів, у непризначених місцях міжміських поїздів та в метро може застосовуватися стаття 110 КУпАП (від 85 до 340 грн). У автобусах, маршрутках, тролейбусах та трамваях — частина 3 статті 119 КУпАП (також 85–340 грн). На практиці найчастіше застосовують універсальну статтю 175-1.
Типові помилки, через які накладають штрафи
Типові помилки, через які накладають штрафи
- Паління в під’їздах та на сходових клітках багатоквартирних будинків. Багато хто переконаний, що це «приватна територія». Насправді закон прямо відносить місця загального користування житлових будинків до заборонених зон. Дим проникає під двері квартир, страждають сусіди з дітьми, астматики, вагітні. Протоколи часто складають за скаргами мешканців.
- Вважати, що електронні сигарети та IQOS «не паління». Законодавство прирівнює їх до традиційних тютюнових виробів. Аерозоль містить нікотин та інші шкідливі речовини, тому заборона повна. Штрафують однаково.
- Курити на зупинках громадського транспорту та в підземних переходах. Тут скупчення людей, часто діти та літні. Порушення фіксують легко — достатньо свідків або запису з камер.
- Палити біля входів у кафе, ресторани чи офіси «на вулиці». Якщо це територія закладу або місце, де люди змушені проходити, ризик високий. Особливо коли адміністрація не облаштувала віддалену зону.
- Думати, що в таксі чи службовому авто можна. Таксі прирівняне до громадського транспорту. У службових авто діє заборона на приміщення підприємств.
- Для власників бізнесу — відсутність інформаційних знаків або дозвіл клієнтам палити. Штрафи для юридичних осіб у десятки разів вищі. Повторне порушення може коштувати 10–15 тисяч гривень.
- Ігнорувати місцеві заборони. Міські ради часто додають парки, пляжі, території біля шкіл чи лікарень. Незнання місцевого рішення не звільняє від відповідальності.
Найчастіше протоколи складають саме за паління в під’їздах — це найпоширеніше порушення в житловому секторі.
Хто фіксує порушення і як це відбувається
Право складати протоколи за статтею 175-1 КУпАП мають працівники Національної поліції. У випадках, коли порушено місцеві рішення рад, протоколи можуть оформляти виконавчі органи місцевого самоврядування. Для бізнесу — інспектори Держпродспоживслужби або уповноважені органи у сфері охорони здоров’я.
Порушення фіксують під час патрулювання, за зверненнями громадян, на підставі відеозаписів або свідчень. Людина має право ознайомитися з протоколом, надати пояснення, вказати свідків. Копію протоколу зобов’язані вручити.
Що робити, якщо отримали протокол
Є десять днів на оскарження постанови у суді. Судова практика показує: штрафи скасовують рідко і переважно через процедурні порушення (неправильно складений протокол, відсутність доказів, порушення прав особи при оформленні). Якщо людина визнає провину і сплачує штраф у строк, сума залишається мінімальною. При повторному порушенні суди, як правило, застосовують верхню межу санкції.
Чому заборона працює: реальний вплив на здоров’я
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, рівень щоденного куріння серед дорослих в Україні знизився з 31 % у 2006 році до 22 % у 2025-му. Різко зменшилася кількість людей, які зазнають впливу вторинного тютюнового диму в громадських приміщеннях.
Чисте повітря в кафе, офісах, під’їздах — це не просто комфорт. Це зниження ризику серцево-судинних захворювань, загострень астми, проблем з дихальною системою у дітей. Працівники закладів харчування більше не змушені цілими змінами вдихати чужий дим. Сусіди в багатоквартирних будинках отримують шанс не хворіти через постійний запах сигарет у під’їзді.
Заборона — це не покарання для курців. Це інструмент, який робить простір безпечнішим для більшості. Коли правила зрозумілі й однакові для всіх, місто стає трохи здоровішим, а конфліктів — менше.
Місцеві ініціативи, свідомість громадян та послідовне застосування закону продовжують формувати нову культуру ставлення до спільного повітря. Кожен, хто обирає не палити в забороненому місці, робить внесок у це тихе, але відчутне покращення.
