МВГ це компактні рухомі підрозділи протиповітряної оборони, які складаються з 5–12 бійців і діють на пікапах або легких транспортних засобах, оснащених великокаліберними кулеметами, зенітними установками чи переносними зенітно-ракетними комплексами. Вони спеціалізуються на ураженні повітряних цілей на малій і надмалій висоті — насамперед ударних безпілотників типу «Шахед», баражувальних боєприпасів і крилатих ракет, які прослизнули крізь вищі ешелони ППО або летять надто низько для ефективного застосування дорогих зенітних ракет.
МВГ виникли як практична відповідь на масовані «ройові» атаки російських БпЛА з осені 2022 року, коли традиційні стаціонарні комплекси виявилися перевантаженими, а витрати на ракети ставали невиправданими для повільних низьковисотних цілей. Ці групи забезпечують гнучкість: швидко переміщуються на загрозливі напрямки, виявляють ціль за допомогою тепловізорів і прожекторів, відкривають вогонь і змінюють позицію, зберігаючи живучість.
Сьогодні МВГ інтегровані в багатошарову систему ППО ЗСУ, Національної гвардії та Державної прикордонної служби, доповнюючи потужні зенітні комплекси і авіацію. Вони виконують локальне виявлення загроз, ураження або відволікання цілей та швидку передачу даних, роблячи оборону неба більш стійкою до комбінованих ударів.
Історія створення мобільних вогневих груп
Мобільні вогневі групи з’явилися в лавах Сил оборони України наприкінці 2022 року як безпосередня реакція на зміну тактики повітряних атак з боку Росії. З вересня 2022 року противник перейшов до масового застосування іранських дронів-камікадзе «Шахед-136» та їхніх модифікацій, які характеризуються малою радіолокаційною помітністю, низькою висотою польоту (від кількох десятків метрів) і відносно повільною швидкістю. Традиційні зенітні ракетні комплекси, орієнтовані на швидкісні та висотні цілі, стикнулися з перевантаженням під час ройових атак, коли одночасно в повітря піднімалося кілька десятків дронів.
Саме тоді командування ухвалило рішення формувати невеликі маневрені підрозділи, здатні оперативно переміщуватися автомобільним транспортом і використовувати доступне стрілецьке та артилерійське озброєння. Перші такі групи діяли в складі підрозділів Повітряних сил, Національної гвардії та територіальної оборони, а з 2023 року їхня практика стала системною. Досвід України виявився настільки ефективним, що аналогічні структури почали створювати навіть у збройних силах РФ з 2023 року, а з 2025 року — у Франції та Швеції.
Станом на 2026 рік МВГ продовжують еволюціонувати: кількість груп зросла, а оснащення доповнюється сучасними прицілами, компактними РЛС ближньої дії та системами радіоелектронної боротьби. Це дозволило адаптуватися до нових модифікацій ворожих дронів з покращеною навігацією та зменшеною тепловою сигнатурою.
Склад і організація підрозділу
Типова мобільна вогнева група налічує 5–12 військовослужбовців і складається з кількох транспортних засобів — найчастіше пікапів Toyota Land Cruiser або подібних, рідше — легких бронеавтомобілів. Кожен екіпаж включає командира, водіїв, навідників-стрільців, операторів ПЗРК, фахівця зі зв’язку та розвідки. За потреби додають сапера або спеціаліста РЕБ. Така структура забезпечує універсальність: бійці часто володіють кількома спеціальностями, що дозволяє працювати в умовах обмеженого складу.
Група діє як самостійна тактична одиниця, але тісно інтегрується в єдину систему управління ППО. Вона отримує дані від радарів, постів візуального спостереження, цивільних мереж оповіщення та супутникових систем. Автономність — ключовий фактор: кожен транспорт оснащений резервними акумуляторами, генераторами та засобами навігації, що дозволяє працювати без постійного підключення до тилу.
Озброєння та технічне оснащення
Основу вогневої потужності МВГ становлять засоби, ефективні проти низьковисотних, повільних цілей. Найпоширеніші — великокаліберні кулемети 12,7 мм (ДШК, Browning M2), 14,5-мм спарені установки ЗПУ-2, 23-мм зенітні гармати ЗУ-23-2, а також переносні зенітно-ракетні комплекси «Ігла», «Стінгер», «Piorun». Деякі групи використовують навіть застарілі станкові кулемети «Максим», змонтовані для зенітної стрільби.
Для виявлення цілей застосовують тепловізори, прилади нічного бачення, потужні прожектори з вузьким променем (до 1,5 км) та компактні радіолокаційні станції типу «Пелікан» або «Мангуст». Додатково встановлюють системи РЕБ для глушіння навігації дронів. Все озброєння монтується на самохідних шасі, що дозволяє вести вогонь на ходу або з короткої зупинки.
| Засіб ураження | Калібр / тип | Ефективна дальність | Переваги проти БпЛА |
|---|---|---|---|
| Browning M2 / ДШК | 12,7 мм | до 1,5–2 км | Висока щільність вогню, низька вартість боєприпасів |
| ЗУ-23-2 | 23 мм | до 2,5 км | Потужний осколково-фугасний ефект |
| ПЗРК «Стінгер» / «Ігла» | Ракетний | до 4–5 км | Висока точність по тепловій сигнатурі |
Дані таблиці базуються на відкритих характеристиках озброєння, що використовується в підрозділах ППО (за інформацією з військових енциклопедичних ресурсів).
Принципи роботи та тактика застосування
Робота МВГ будується на швидкому циклі: отримання цілевказівки — висування на рубіж — виявлення — ураження — зміна позиції. Бійці використовують теплові мітки, трасери та корекцію вогню в реальному часі. Для «Шахедів», які летять на висоті 50–150 метрів зі швидкістю 150–180 км/год, оптимальним є залповий вогонь короткими чергами з кулеметів або одиночні пуски ПЗРК.
Тактика передбачає створення «вогневих мішків» на передбачуваних маршрутах польоту дронів, використання природного рельєфу для маскування та швидку евакуацію після виконання завдання. У міських умовах групи координують дії з поліцією та рятувальниками, щоб мінімізувати ризики для цивільного населення. Автономні канали зв’язку (зашифровані радіостанції) забезпечують стійкість до перешкод.
Роль МВГ у багатошаровій обороні неба
Мобільні вогневі групи займають проміжну ланку між пасивними постами спостереження та важкими зенітними ракетними комплексами. Вони ефективно працюють у «мертвих зонах» радарів, над складним рельєфом та в умовах масованих атак, коли ресурси ППО обмежені. МВГ захищають критичну інфраструктуру — електропідстанції, мости, склади — і дозволяють економити дорогі ракети для високопріоритетних цілей.
Їхня мобільність робить оборону динамічною: група може за лічені хвилини переміститися на 10–20 км і закрити прорив. Це суттєво підвищує загальну стійкість системи ППО до виснажуючих ударів.
Ефективність та реальні результати
За даними Повітряних сил, ефективність ППО проти ударних БпЛА в 2025–2026 роках коливається в межах 80–91 %. МВГ вносять вагомий внесок у ці показники, особливо під час нічних масованих нальотів. Деякі підрозділи демонструють десятки збитих цілей за одну атаку завдяки злагодженій роботі та сучасному оснащенню. Разом з тим, ефективність залежить від рівня підготовки екіпажу, погодних умов та інтеграції з іншими компонентами ППО.
Успіхи МВГ підтверджуються регулярними звітами: вони доповнюють дрони-перехоплювачі, РЕБ та авіацію, створюючи комплексний щит. Критики зазначають певні обмеження (залежність від видимості, ризики для екіпажу), але загальна практика доводить їхню незамінність у сучасній війні.
- Перші групи формувалися імпровізовано з цивільних пікапів і трофейної техніки ще до офіційного впровадження.
- У 2025 році США профінансували створення сотень нових МВГ, що значно посилило можливості ППО.
- Досвід українських МВГ вивчають у країнах НАТО: Франція та Швеція запровадили аналогічні підрозділи у 2025 році.
- Один з найефективніших комплексів — «Viktor MR-2» на базі Toyota Land Cruiser з ЗПУ-2 і тепловізійними прицілами.
- Підготовка однієї групи триває близько 5 діб інтенсивних занять, з акцентом на нічну стрільбу та зміну позицій.
Підготовка особового складу
Навчання МВГ включає індивідуальну підготовку, злагодження екіпажу та бойові стрільби. Програми розроблені на основі реального досвіду війни і охоплюють дії в складній обстановці вдень і вночі, роботу з різними типами озброєння та протидію сучасним загрозам. Особлива увага приділяється психологічній стійкості, швидкій оцінці ситуації та взаємодії в умовах обмеженого часу.
Регулярні ротації та тренування дозволяють підтримувати високий рівень готовності. Багато бійців проходять додаткові курси з використання тепловізорів, РЕБ та мікро-БпЛА для розвідки.
Мобільні вогневі групи продовжують залишатися одним із найгнучкіших і найпрактичніших елементів української протиповітряної оборони. Їхня постійна еволюція відображає реалії сучасної війни, де швидкість, адаптивність і раціональне використання ресурсів визначають результат.
