Shahed-136, також відомий як Geran-2 у російській номенклатурі, є барражирующим боєприпасом іранського виробництва, що став одним із найбільш масових і ефективних інструментів сучасної війни завдяки поєднанню низької вартості, значної дальності та простоти конструкції. Його основні характеристики включають довжину 3,5 м, розмах крил 2,5 м, загальну масу близько 200 кг, поршневий двигун MD-550 потужністю 50 к.с. та крейсерську швидкість 180–185 км/год. Бойова частина зазвичай становить 40–50 кг, хоча в російських варіантах досягає 90 кг за рахунок зменшення запасу палива.
Дрон оснащений системою наведення на базі інерціальної навігації з корекцією за супутниковими сигналами GNSS, що забезпечує точність ураження стаціонарних цілей на відстані до 2000–2500 км залежно від конфігурації. Конструкція з композитних матеріалів і дельта-подібним крилом знижує радіолокаційну помітність, а запуск здійснюється з автомобільних платформ за допомогою ракетного прискорювача. Станом на 2026 рік російське виробництво на заводі в Алабуга значно розширило можливості дрона, додавши розвідувальні модулі, стійкість до РЕБ та варіанти з додатковими боєприпасами.
Ці Shahed-136 характеристики роблять його ідеальним для масованих атак роями, де економічна асиметрія грає ключову роль: вартість одного апарата в рази нижча за ціну сучасних засобів ППО, що змушує оборонців витрачати дорогі ракети на відносно дешеві цілі. У реальних бойових умовах дрон демонструє високу адаптивність, еволюціонуючи від базової іранської моделі до модифікованих російських версій з термобаричними бойовими частинами та автономними системами розпізнавання цілей.
Історія створення та поширення Shahed-136
Розробка Shahed-136 почалася в Ірані на початку 2020-х років компанією HESA (Iran Aircraft Manufacturing Company) як відповідь на потребу в недорогому, але ефективному засобі дальнього удару. Перша презентація відбулася у 2021 році, а вже наприкінці 2022-го дрони з’явилися на полі бою в Україні під російським позначенням Geran-2. Іранська сторона постачала як готові апарати, так і технології для локального виробництва.
Росія швидко перейшла до самостійного випуску на заводі в особливій економічній зоні Алабуга в Татарстані. До 2025–2026 років виробничі потужності дозволяли випускати тисячі одиниць щомісяця, з високим рівнем локалізації компонентів. Це дозволило не лише компенсувати втрати, але й постійно вдосконалювати конструкцію на основі бойового досвіду. Аналогічні ліцензійні збірки з’явилися й в інших країнах-партнерах, що розширило географію застосування дрона.
Такий підхід перетворив Shahed-136 на символ асиметричної війни: простий у виробництві, але здатний завдавати значної шкоди критичній інфраструктурі на великій глибині.
Технічні характеристики Shahed-136
Основні параметри дрона визначені його призначенням як одноразового ударного засобу великої дальності. Нижче наведено зведену таблицю ключових характеристик для базової іранської версії та типових російських модифікацій.
| Параметр | Базова іранська версія | Російська версія (Geran-2, 2025–2026) |
|---|---|---|
| Довжина | 3,5 м | 3,5 м |
| Розмах крил | 2,5 м | 2,5 м |
| Маса апарата | близько 200 кг | до 240 кг |
| Бойова частина | 40–50 кг | 50–90 кг (термобарична, фугасно-осколкова) |
| Дальність польоту | 1000–2500 км | 650–2500 км (залежно від маси БЧ) |
| Крейсерська швидкість | 180–185 км/год | 180–185 км/год |
| Висота польоту | 60–4000 м | 60–4000 м |
| Двигун | MD-550, 50 к.с., поршневий | MD-550 або покращений аналог |
Дані в таблиці відображають консенсусну інформацію з відкритих джерел. Реальна дальність часто нижча за заявлену максимальну через вплив погодних умов, навантаження та профілю польоту. Російські модифікації дозволяють гнучко балансувати між дальністю та потужністю ураження.
Конструкція та аеродинамічні особливості
Shahed-136 виконаний за схемою «літаюче крило» з дельта-подібним крилом і центральним фюзеляжем. Корпус виготовлений з композитних матеріалів на основі скловолокна та вуглецю, що забезпечує малу масу та певний ступінь поглинання радіохвиль. Таке рішення знижує ефективну площу розсіювання (ЕПР), ускладнюючи виявлення радарами ППО.
Стабілізатори розташовані на кінцях крил і в хвостовій частині, а руль напрямку забезпечує маневреність на крейсерській швидкості. Запуск проводиться з направляючої на вантажівці або стаціонарній платформі з ракетним прискорювачем, який відокремлюється після набору висоти. Така компактність дозволяє розгортати пускові установки в польових умовах без складної інфраструктури.
Силова установка та характеристики польоту
Серцем дрона є чотирициліндровий поршневий двигун MADO MD-550 — іранська копія німецького Limbach L550E об’ємом 550 см³. Потужність становить близько 50 кінських сил, що достатньо для економічного польоту на швидкості 180–185 км/год. Двигун працює у конфігурації «штовхач» з двома лопатями гвинта в задній частині фюзеляжу, що зменшує шум від гвинта та покращує аеродинаміку.
Паливна система забезпечує тривалий політ завдяки оптимальному витраті. На практиці апарат може перебувати в повітрі понад 10–12 годин, що дозволяє йому долати великі відстані та маневрувати для обходу зон ППО. Шум двигуна, схожий на звук мопеда, видає дрон на великій відстані, але низька висота польоту та нічні атаки частково компенсують цю вразливість.
Система наведення та сучасні модернізації
Базова система наведення Shahed-136 поєднує інерціальну платформу з корекцією за сигналами GPS/GLONASS. Це дозволяє апарату продовжувати політ навіть при частковому глушінні супутникових сигналів. У російських версіях 2025–2026 років додали модулі для роботи з мережею Starlink, інфрачервоні камери та комп’ютери на базі Nvidia Jetson для автономного розпізнавання цілей.
Деякі модифікації отримали можливість телеметрії в реальному часі та навіть несення додаткових боєприпасів, наприклад, ПЗРК типу «Верба» для боротьби з гелікоптерами. Такі оновлення значно підвищують універсальність дрона, перетворюючи його з простого «мопеда з вибухівкою» на багатофункціональний засіб ураження.
Бойове застосування та ефективність
З моменту першого масового використання в Україні восени 2022 року Shahed-136 став основним елементом тактики «насичення» систем ППО. Запуски проводяться великими групами, що змушує оборонців витрачати обмежені ресурси на перехоплення. Основні цілі — енергетична інфраструктура, аеродроми та склади, де навіть невелика бойова частина завдає відчутної шкоди.
Ефективність підтверджується статистикою: десятки тисяч запущених апаратів протягом 2022–2026 років. Перехоплення становить 65–85% за різними оцінками, але залишкові одиниці досягають мети завдяки масовості. Російські модифікації з важчою бойовою частиною та покращеною навігацією ще більше ускладнюють роботу ППО.
Цікаві факти про Shahed-136
Економічна асиметрія. Вартість одного дрона коливається від 20 до 50 тисяч доларів, тоді як перехоплення однією зенітною ракетою коштує в рази дорожче. Це робить Shahed-136 ідеальним інструментом виснаження противника.
Швидка еволюція. За три роки російського виробництва з’явилися варіанти з 90-кілограмовою бойовою частиною, розвідувальними камерами та навіть можливістю несення зенітних ракет.
Глобальне поширення. Технологія лягла в основу американського клону LUCAS, представленого у 2025 році, що свідчить про універсальність базового дизайну.
Звуковий «слід». Характерний шум двигуна став впізнаваним для цивільного населення в зонах конфліктів, що іноді використовується для раннього попередження.
Shahed-136 продовжує залишатися актуальним завдяки постійним удосконаленням і масштабу виробництва. Його характеристики демонструють, як прості рішення можуть радикально змінити динаміку сучасних бойових дій.
