Тоомас Нахкур — державний службовець з естонським корінням, який пройшов шлях від керівних посад в Укравтодорі та Міністерстві регіонального розвитку до ключових ролей у Міністерстві оборони України. Його ім’я стало відомим широкому загалу не лише завдяки професійним здобуткам, а й через гучну справу про ймовірне розкрадання майже 1,5 мільярда гривень на закупівлі мінометних снарядів. Підозра, відсторонення від посади та триваюче розслідування зробили його фігурантом однієї з найрезонансніших історій у сфері оборонних закупівель під час повномасштабної війни.
Кар’єра Нахкура ілюструє типовий для української держслужби перехід від інфраструктурних проєктів до військово-технічного блоку в умовах воєнного часу. Він очолював управління інвестиційної політики, займався міжнародними зв’язками, а з 2022 року опинився в центрі відповідальності за постачання озброєння для ЗСУ. Справа «Львівського арсеналу» виявила системні вразливості: стрімкі авансові платежі, посередники без реального виробництва та брак жорсткого контролю. Станом на травень 2026 року кримінальне провадження триває, а Міністерство оборони через суд повернуло кошти, але остаточного вироку щодо Нахкура немає.
Ця історія не просто про одну людину. Вона відображає виклики, з якими стикається Україна, намагаючись терміново нарощувати боєприпаси на фронті, і водночас боротися з ризиками корупції в умовах надвисоких ставок.
Походження, освіта та перші кроки в кар’єрі
Повне ім’я чиновника — Нахкур Тоомас Феліксович. Естонське ім’я «Тоомас» одразу вирізняє його серед українських посадовців і натякає на балтійське коріння, хоча деталі родинної історії в публічних джерелах обмежені. Він народився і виріс в Україні, здобув вищу освіту в сфері будівництва та державного управління. Має науковий ступінь кандидата наук, захистив дисертацію з питань державно-приватного партнерства в будівництві в Міжрегіональній академії управління персоналом.
Ранні роки кар’єри Нахкура пов’язані з будівельною галуззю та державними інфраструктурними проєктами. Він працював у Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, обіймав посаду керівника експертної групи міжнародних проєктів. Саме тут сформувалася його експертиза в управлінні великими фінансовими потоками, залученні іноземних інвестицій і координації міжнародної співпраці. Цей досвід став міцним фундаментом для подальшого переходу в дорожню сферу та оборонний сектор.
У 2015 році Тоомас Нахкур очолив Управління інвестиційної політики та міжнародних зв’язків Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор). Посада вимагала глибокого розуміння тендерних процедур, роботи з європейськими фондами та контролю за мільярдними бюджетами на ремонт і будівництво доріг. Декларації того періоду показують стабільний, але не надто високий дохід — близько 146 тисяч гривень на рік. Саме тоді сформувалася репутація Нахкура як фахівця, який вміє працювати з великими проєктами та міжнародними партнерами.
Перехід до Міністерства оборони: від житла до закупівель озброєння
У 2021 році кар’єра Нахкура зробила різкий поворот. Він обійняв посаду заступника начальника Управління житлового забезпечення Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони. Це був час, коли відомство активно працювало над соціальними питаннями для військовослужбовців. Однак повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році повністю змінило пріоритети.
З 2022 року Тоомас Нахкур очолив Управління військово-технічного співробітництва в Департаменті військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки. Його завдання полягало в координації закупівель, міжнародної співпраці та постачання техніки й боєприпасів для ЗСУ. У 2023 році, після звільнення попереднього керівника Олександра Лієва, Нахкур став виконувачем обов’язків директора всього департаменту. Саме на нього лягла відповідальність за критичні закупівлі в умовах гострого дефіциту снарядів на фронті.
Декларації свідчать про зростання доходів: з 1,1 мільйона гривень у 2022 році до 1,5 мільйона у 2024-му. Нахкур декларує квартиру в Києві площею понад 126 квадратних метрів, земельну ділянку в Київській області, автомобіль Toyota Camry 2013 року випуску. Його дружина Марина Анатоліївна працює в апараті Верховної Ради. Крім державної служби, він пов’язаний з бізнесом: є бенефіціаром ТОВ «Нерухомість 37 Київ» (оренда нерухомості), ТОВ «ДДУ» (виробництво авіаційної та космічної техніки) та раніше представляв чеську будівельну компанію.
Скандал із закупівлею снарядів: як це сталося
У жовтні 2022 року Міністерство оборони уклало договір з ТОВ «Львівський арсенал» на постачання 100 тисяч мінометних пострілів калібру 82 мм і 120 мм. Загальна вартість — близько 1,38 мільярда гривень. Через гостру потребу фронту відомство перерахувало майже 100% авансу. Кошти пішли через ланцюг посередників: словацьку компанію Sevotech, хорватську WDG Promet і хорватський завод. Однак «Львівський арсенал» перевів за кордон лише 30–35% суми. Решта залишилася в Україні або була виведена через афілійовані структури.
27 січня 2024 року Служба безпеки України оголосила підозри п’ятьом особам, серед яких — колишній і тодішній керівники департаменту (Олександр Лієв та Тоомас Нахкур), директор і комерційний директор «Львівського арсеналу» Юрій Збітнєв та представник іноземної фірми. Їм інкримінували частину 5 статті 191 Кримінального кодексу — привласнення майна в особливо великих розмірах організованою групою. Максимальне покарання — до 12 років ув’язнення з конфіскацією.
Міністр оборони Рустем Умєров 1 лютого 2024 року відсторонив Нахкура від виконання обов’язків. Високий антикорупційний суд 2 лютого обрав запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання. Нахкур заперечує провину, наголошуючи, що рішення ухвалювали в умовах, коли кожна затримка коштувала життів на фронті. Міністерство оборони через цивільний позов стягнуло з «Львівського арсеналу» 1,34 мільярда гривень авансу плюс штрафи та пеню — загалом понад 1,5 мільярда. Рішення набуло чинності ще на початку 2024 року, активи компанії арештували.
Хронологія подій та поточний стан справи
Події розвивалися стрімко. У січні 2024-го — підозри, у лютому — відсторонення та суд. Станом на травень 2026 року кримінальне провадження в Антикорупційному суді триває без остаточного вироку. Тоомас Нахкур продовжує подавати щорічні декларації, зокрема за 2024 і 2025 роки, де вказує стабільний дохід від державної служби та нерухомість у Києві. Він залишається підозрюваним, але активність у публічному просторі свідчить, що справа не поставила крапку в його кар’єрі.
Цей кейс став частиною ширшої картини. Паралельно розслідували схеми з іншими посередниками, наприклад польською компанією Phu Lechmar, де аванс склав понад 23 мільярди гривень без реальних поставок. Загальні втрати через посередників перевищили 24,5 мільярда гривень. Такі факти змусили владу переглянути підходи до закупівель.
| Рік | Посада | Відомство | Ключові обов’язки |
|---|---|---|---|
| 2015 | Начальник управління інвестиційної політики та міжнародних зв’язків | Укравтодор | Інвестиції, міжнародна співпраця, тендери |
| 2016–2018 | Керівник експертної групи міжнародних проєктів | Мінрегіон | Фінансові механізми розвитку |
| 2021 | Заступник начальника управління житлового забезпечення | Міноборони | Соціальні питання для військових |
| 2022–2023 | Начальник управління військово-технічного співробітництва | Міноборони | Закупівлі озброєння |
| 2023–2024 | В.о. директора департаменту | Міноборони | Військово-технічна політика |
Дані таблиці зібрано з відкритих реєстрів Опендатабот та декларацій НАЗК.
Системні проблеми оборонних закупівель під час війни
Справа Нахкура висвітлила болючі реалії. У воєнний час держава змушена платити великі аванси, бо виробники вимагають гарантій. Однак посередники без власного виробництва часто ставали «чорними дірками» для бюджетних коштів. Ланцюги з кількох європейських фірм ускладнювали контроль, а відсутність жорстких банківських гарантій і незалежних аудитів створювала лазівки.
Експерти Центру протидії корупції ще до скандалу попереджали про ризики призначення Нахкура, посилаючись на його попередній досвід у будівництві, а не в озброєнні. Така практика — не рідкість, коли фахівців з суміжних сфер швидко перекидають на критичні ділянки. Результат — помилки, які коштують дорого не лише в гривнях, а й у життях захисників.
Цікаві факти про Тоомаса Нахкура
- Естонське ім’я в українській держслужбі — рідкість, що відразу привертає увагу і провокує питання про коріння, хоча сам чиновник ніколи не акцентував на цьому.
- Нахкур одночасно був бенефіціаром компаній у будівництві, нерухомості та навіть авіаційно-космічній сфері — унікальне поєднання для посадовця оборонного відомства.
- Міністерство оборони змогло повернути понад 1,5 мільярда гривень через цивільний позов ще до завершення кримінальної справи — прецедент, який показує ефективність судового захисту державних інтересів.
- Навіть після відсторонення Нахкур продовжує подавати декларації і вказує стабільний дохід від державної служби, що свідчить про збереження статусу в системі.
- Справа стала каталізатором дискусій про перехід до прямих контрактів з виробниками та цифровий контроль через ProZorro у воєнний час.
Уроки та перспективи реформ у закупівлях озброєння
Історія Тоомаса Нахкура — це не просто кримінальна справа. Вона змушує переосмислити всю систему. Перший урок: авансові платежі понад 30% мають супроводжуватися банківськими гарантіями та незалежним аудитом. Другий — пріоритет прямим контрактам з verified виробниками, а не посередникам. Третій — посилення прозорості через електронні системи та міжнародний моніторинг.
Україна вже робить кроки: розширює ProZorro, залучає іноземних партнерів до спільних закупівель і впроваджує жорсткіший контроль. Справа Нахкура показала, що навіть у найскладніші часи держава здатна захищати свої кошти. Головне — не зупинятися на окремих фігурантах, а змінювати правила гри, щоб подібні історії більше не повторювалися. Кожна гривня, збережена для фронту, — це реальний внесок у перемогу.
