Біля узбережжя штату Вашингтон науковці спостерігають за рідкісними морськими хижаками, які існували ще до появи динозаврів. Нові спостереження відкривають несподівані деталі про їхнє життя та дивовижні міграційні звички.
Шестизяброві акули виду Hexanchus griseus залишаються одними з найменш вивчених великих хижаків світового океану. На відміну від більшості сучасних акул, ці морські мешканці мають шість зябрових щілин з кожного боку. Їхня еволюційна історія сягає часів, що передували динозаврам, а довжина дорослих особин може перевищувати 4 метри. Про це повідомляє джерело.
Чому прадавні акули повертаються до мілководдя?
Фахівці Сіетлського акваріума вивчають поведінку цих хижаків у водах П’юджет-Саунд. Зазвичай шестизяброві акули мешкають на глибинах до 3 кілометрів. Вони віддають перевагу темним глибоководним зонам, тому поява тварин у відносно мілких водах затоки стала важливим проривом для дослідників. Тут акул регулярно фіксують на глибинах близько 6 метрів.
Дослідники вважають, що самки повертаються в ці води для народження потомства. Результати свідчать про «вірність місцю народження»: акули, ймовірно, багаторазово повертаються в той самий регіон. Після народження молоді особини певний час залишаються у водах затоки, які стають для них природним розплідником.
Молоді акули проводять літо та осінь у південній частині моря Саліш, а взимку й навесні переміщуються північніше. Вони долають менш ніж 3 кілометри на день, піднімаючись ближче до поверхні із настанням сутінків і повертаючись у глибину на світанку в пошуках здобичі.
У заяві Сіетлського акваріума дослідники зазначили: «Ми вважаємо, що ці моделі поведінки повторюються, доки акули зрештою не залишають прибережні води й не вирушають у відкритий океан. Така послідовність рухів дає нам унікальну можливість вивчати шестизябрових акул у П’юджет-Саунд».
Як вчені вивчають морських гігантів?
Польові дослідження триватимуть із травня до вересня у трьох точках П’юджет-Саунд. Команда працює разом із ветеринарами, Вашингтонським департаментом риби й дикої природи, лабораторією Big Fish Lab при Університеті штату Орегон та зоопарком Point Defiance.
Для роботи з акулами фахівці створили спеціальну люльку-підйомник. Вона дозволяє безпечно підняти тварину до поверхні. У деяких випадках акулу перевертають догори черевом — це вводить її в природний трансовий стан. Упродовж 5–10 хвилин науковці встигають виміряти розміри, взяти зразки тканин, зробити фотографії та встановити сенсорні мітки. Ці пристрої надалі передаватимуть дані про пересування та живлення.
Дослідниця Сіетлського акваріума Дані Есконтрела наголосила: «Наша мета — отримати якомога більше відповідей. Ми співпрацюємо з державними агентствами та науковими установами, щоб закрити прогалини в знаннях, водночас ставлячи здоров’я і добробут тварин на перше місце».
Шестизяброві акули пережили масові вимирання та радикальні зміни клімату. Нове дослідження може вперше детально пояснити, як ці прадавні хижаки розмножуються, ростуть і адаптуються до сучасного океану. Воно також допоможе оцінити вплив людської діяльності на один із найстаріших видів великих морських хижаків планети.
