Українська артилерія сьогодні — це не просто рід військ, а справжній хребет оборони ЗСУ, який щодня перетворює позиції агресора на попіл і забезпечує до 85% усіх вогневих уражень на фронті. Завдяки поєднанню радянської спадщини, західної допомоги та власного виробництва, зокрема легендарної «Богдани», вона еволюціонувала від масових обстрілів до точних, швидких ударів, які змінюють динаміку бойових дій навіть у 2026 році.
Ракетні війська та артилерія (РВіА) ЗСУ налічують понад десяток бригад, озброєних десятками моделей — від перевірених 152-мм гаубиць до сучасних 155-мм систем НАТО. Усе це працює в тандемі з дронами-розвідниками, забезпечуючи контрбатарейну боротьбу та підтримку штурмів. Виробництво в Україні стрімко зростає: сотні «Богдан» уже на фронті, а плани на 2026 рік передбачають стандартизацію парку для спрощення логістики.
Ця артилерія — символ української стійкості: від козацьких ливарень до заводів, де народжуються новітні гаубиці. Вона не тільки тримає лінію фронту, а й диктує правила гри, змушуючи ворога ховатися в глибоких тилах і відчувати дефіцит снарядів.
Історія української артилерії: від гетьманських гармат до незалежної сили
Корені української артилерії сягають глибоко в минуле, коли козацькі майстри лили гармати в Глухові за часів Івана Мазепи. Тоді арсенал налічував сотні стволів, виготовлених місцевими ливарниками, і ці гармати ставали в наріжний камінь оборони гетьманщини. Після Полтавської битви багато з них опинилося в руках росіян, але традиція не зникла.
У часи Української революції 1917–1921 років полковник Роман Дашкевич організував артилерійські підрозділи Центральної Ради, Гетьманату та Директорії. Гармати УНР билися за незалежність, хоч і були знищені після поразки. Радянський період залишив у спадок потужну базу: 152-мм і 122-мм системи, які досі складають основу парку. Після 1991 року Україна роззброїлася ядерно, але зберегла ракетні та артилерійські бригади, які в 2014-му почали відроджуватися в реальних боях.
Повномасштабне вторгнення 2022 року стало каталізатором. Радянські «Гради» та «Акації» зустрілися з західними «Цезарями» та «Панцергаубіцами». Ця суміш перетворила артилерію на інструмент, здатний компенсувати чисельну перевагу противника. Кожен постріл — це не просто снаряд, а відповідь на агресію, що лунає від Дніпра до Сіверського Донця.
Структура Ракетних військ та артилерії ЗСУ в 2026 році
РВіА — окремий рід військ у складі Сухопутних військ та Військово-морських сил. Вони об’єднують ракетні бригади, реактивну, гаубичну, гарматну та протитанкову артилерію, а також підрозділи розвідки. Організаційно артилерія входить до механізованих, танкових, десантно-штурмових бригад і навіть Національної гвардії.
На сьогодні діє близько 12–14 окремих артилерійських бригад, серед яких 19-та ракетна «Свята Варвара», 55-та «Запорізька Січ», 60-та з модернізованими «Богдами» та інші. Командує родом військ генерал-майор Андрій Маліновський. Бригади розподілені по оперативних командуваннях, а бригадні артилерійські групи підтримують безпосередньо піхоту на передовій.
Навчання відбувається в Міжвидовому центрі підготовки в Дівичках. Артилеристи опановують не тільки стрільбу, а й інтеграцію з дронами, супутниковою розвідкою та автоматизованими системами наведення. Це робить українську артилерію однією з найадаптивніших у світі.
Сучасне озброєння: радянська спадщина, західна допомога та українські новинки
Парк української артилерії — це понад 30 моделей, що створює логістичні виклики, але й дає гнучкість. Радянські системи 152-мм калібру (2С3 «Акація», 2С1 «Гвоздика», Д-30, «Мста-С») досі становлять основу, забезпечуючи масовий вогонь на дистанціях до 24–30 км. Реактивна артилерія представлена «Градами», «Ураганами» та «Смерчами» — справжніми «вогневими валами», які накривають великі площі.
Західна допомога принесла 155-мм стандарт: причіпні M777 (понад 170 одиниць), колісні CAESAR (десятки), гусеничні PzH 2000 (близько 28–100 замовлених), Krab (понад 70) та Archer. Ці системи вражають точністю, швидкістю наведення та дальністю до 40–50 км з прецизійними снарядами Excalibur чи BONUS. Вони змінили тактику: від «стріляв і втік» до контрбатарейної дуелі, де українські артилеристи часто перемагають.
Українська зірка — 2С22 «Богдана». Колісна самохідна гаубиця 155-мм на шасі КрАЗ чи Mercedes, з довжиною ствола 52 калібри. Виробництво стартувало серійно в 2023-му, а до 2026 року виготовлено понад 440 одиниць. Місячний темп сягав 40 гаубиць. Є й причіпна версія 2П22. «Богдана» — це мобільність, броньована кабіна та дальність понад 40 км, ідеально для сучасної війни.
| Система | Тип | Калібр | Дальність (км) | Кількість (приблизно) | Переваги |
|---|---|---|---|---|---|
| 2С22 «Богдана» | Колісна САУ | 155 мм | 40+ | 440+ | Мобільність, власне виробництво |
| M777 | Причіпна гаубиця | 155 мм | 24–40 | 170+ | Легка, точна з Excalibur |
| CAESAR | Колісна САУ | 155 мм | 40–50 | 37+ | Автоматика, швидке розгортання |
| PzH 2000 | Гусенична САУ | 155 мм | 30–40 | 28+ | Броня, висока скорострільність |
| «Град» / 2С3 «Акація» | РСЗВ / САУ | 122 / 152 мм | 20–30 | Сотні | Масовий вогонь, доступність |
Дані зібрано з відкритих джерел Вікіпедії та військових видань.
Роль української артилерії у війні: як «боги війни» ламають плани агресора
Артилерія — це не фон, а головний герой. Вона прикриває штурми, руйнує склади, знищує ворожу техніку на підході. У 2026 році, попри масове використання дронів, артилерія зберігає домінування: снаряди дешевші за FPV-дрони для масових цілей, а дальність дозволяє працювати з укриттів.
Українські розрахунки опанували «shoot-and-scoot» — вистрілив і змінив позицію за хвилини. Контрбатарейна боротьба з HIMARS та «Богданою» змусила росіян розтягнути тили. Дефіцит боєприпасів у противника, посилений ударами по логістиці, робить кожен наш залп ще ціннішим.
Артилеристи працюють у тісному контакті з аеророзвідкою. Один дрон корегує десятки пострілів. Це не холодна механіка — це живі люди, які в окопах під обстрілом рахують секунди до залпу, знаючи, що від них залежить життя побратимів.
Виробництво та інновації: як Україна стає самостійним гравцем
Власне виробництво — ключ до перемоги. «Богдана» народилася на краматорських заводах, а до 2026 року темпи зросли в рази. Планують спільне виробництво з європейськими партнерами. З 2026 року стартує випуск 105-мм снарядів, а 155-мм боєприпасів — сотні тисяч на рік.
Український ВПК залучає десятки підприємств. Ремонт, модернізація, локалізація — усе це зменшує залежність від поставок. У майбутньому парк може стандартизуватися на «Богдах» різних модифікацій: колісних, гусеничних, причіпних. Це спростить логістику та ремонт.
Інновації не стоять на місці. Автоматизовані системи наведення, інтеграція з AI для цілевказання, прецизійні снаряди — усе це робить українську артилерію конкурентною на світовому рівні.
Цікаві факти про українську артилерію
- Свята Варвара — покровителька артилеристів. День РВіА відзначають 4 грудня, і бригада «Свята Варвара» носить це ім’я з гордістю.
- «Богдана» — ім’я з душею. Названа на честь доньки конструктора, вона стала символом української інженерії та вже встигла «підписатися» на острові Зміїний.
- Найдовший ствол. Деякі 155-мм системи мають 52 калібри — це як 8-метровий «палець», що сягає за 50 км.
- Жінки в артилерії. Сучасні розрахунки включають дівчат-операторів дронів і наводчиць, які доводять, що сила — не тільки в м’язах.
- Рекордний темп. У 2025 році виробництво «Богдан» сягало 40 одиниць на місяць — більше, ніж у деяких європейських країн за рік.
- Від мін до снарядів. Україна запускає виробництво 105-мм боєприпасів у 2026-му, закриваючи ще одну ланку логістики.
Артилерія продовжує еволюціонувати. Кожен новий залп — це крок до перемоги, кожен снаряд — нагадування, що українська земля захищає себе сама. І поки лунає грім гармат, ворог розуміє: тут його не чекають.
